Ухвала суду № 53015638, 27.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" жовтня 2015 р. м. Київ К/800/28182/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К.,

Юрченко В.П.,

секретар Антипенко В.В.,

за участю представника Приватного акціонерного товариства «Інститут паперу» - Єловікової В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ) на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 березня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 7 травня 2014 року у справі № 826/1919/14 за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Інститут паперу» (далі - Товариство) до ДПІ,

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2014 року Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ № 7826552208 від 16.01.2014 року щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Зазначило, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення спростовується наявними в матеріалах адміністративної справи первинними документами.

18 березня 2014 року постановою Окружного адміністративного суду м. Києва, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 7 травня 2014 року, позов задоволено.

Податкове повідомлення-рішення ДПІ № 7826552208 від 16.01.2014 року визнане протиправним та скасоване.

ДПІ звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

15 вересня 2015 року від ДПІ надійшло клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з досягненням податкового компромісу.

У судовому засіданні представник Товариства заявила клопотання про часткову відмову від позову в частині донарахування податку на додану вартість на суму 831 980,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 235 439,00 грн., у зв'язку з примиренням сторін шляхом досягнення податкового компромісу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дослідивши доводи касаційної скарги та клопотання, колегія суддів дійшла висновку щодо наявності підстав для часткового визнання рішення судів попередніх інстанцій такими, що втратили законну силу і часткового закриття провадження у адміністративній справі, з таких підстав.

Відповідно до статті 219 Кодексу адміністративного судочинства України позивач може відмовитися від адміністративного позову, а сторони можуть примиритися у будь-який час до закінчення касаційного розгляду.

Згідно з пунктом 112 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України підставою для примирення сторін на будь-якій стадії процесу є досягнення податкового компромісу щодо сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств відповідно до підрозділу 92 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Таким чином, законом встановлено, що досягнення податкового компромісу є підставою для примирення сторін, у тому числі під час касаційного перегляду справи.

Установленню підлягає факт досягнення сторонами у справі податкового компромісу відповідно до підрозділу 92 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Законом України № 63-VIII від 25 грудня 2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу», який набрав чинності 17 січня 2015 року, передбачене право застосування сторонами процедури податкового компромісу, яке, зокрема, поширюється на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового оскарження.

Відповідно до пункту 1 підрозділу 92 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу.

Сума заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість сплачується в розмірі 5 відсотків такої суми. При цьому 95 відсотків суми заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість вважаються погашеними, штрафні санкції не застосовуються, пеня не нараховується (пункт 2 цього ж підрозділу).

Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим (пункт 7 підрозділу 92 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 8 цього ж підрозділу, податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов'язань згідно із цим підрозділом.

Після досягнення податкового компромісу згідно із цим підрозділом такі зобов'язання не підлягають оскарженню та їх розмір не може бути змінений в інших податкових періодах.

У матеріалах справи знаходиться заява Товариства про застосування податкового компромісу від 14.04.2015 року №10-04 та рішення податкового органу № 3680/10/26-55-22-07 від 8.06.2015 року щодо застосування податкового компромісу.

У свою чергу, Товариством була сплачена сума податкового зобов'язання у розмірах, встановлених законодавством, що підтверджується платіжним дорученням № 577 від 29.05.2012 року.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України провадження у справі закривається, якщо сторони досягли примирення.

Статтею 219 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позивач може відмовитися від адміністративного позову, а сторони можуть примиритися у будь-який час до закінчення касаційного розгляду.

У разі відмови від адміністративного позову або примирення сторін суд касаційної інстанції постановляє ухвалу відповідно до вимог статей 112 і 113 цього.

Згідно з частиною 3 статті 113 Кодексу адміністративного судочинства України у разі примирення сторін суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі, у якій фіксуються умови примирення. Умови примирення не повинні суперечити закону або порушувати чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Відповідно до частини 2 статті 228 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції визнає законні судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що втратили законну силу, і закриває провадження у справі, якщо після їх ухвалення виникли обставини, які є підставою для закриття провадження у справі, та ці судові рішення ще не виконані.

За наведених обставин, колегія суддів визнає постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 березня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 7 травня 2014 року у справі № 826/1919/14 в частині позовних вимог щодо донарахування податку на додану вартість на суму 831 980,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 235 439,00 грн. такими, що втратили законну силу і закриває провадження у справі в цій частині.

Щодо іншої частини позовних вимог слід зазначити, що Товариством відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» були надані всі первинні документи для підтвердження здійснення господарських операцій між Товариством та ТОВ «Украгро-Тек» за період з 1.10.2010 року до 31.12.2011 року.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення в зазначеній частині позовних вимог ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись ст., ст., 113, 157, 160, 219, 220, 221, 223, 224, 228, 230, 231, п. 112 розділу VІІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Клопотання Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві та Приватного акціонерного товариства «Інститут паперу» про закриття провадження у адміністративній справі в частині донарахування податку на додану вартість на суму 831 980,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 235 439,00 грн., у зв'язку з примиренням сторін шляхом досягнення податкового компромісу задовольнити.

Визнати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 березня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 7 травня 2014 року у справі № 826/1919/14 такими, що втратили законну силу в цій частині.

Провадження у справі № 826/1919/14 у цій частині закрити.

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 березня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 7 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Голубєва Г.К.

Юрченко В.П.