Ухвала суду № 53015634, 27.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2015 року м. Київ К/800/5460/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К.,

Юрченко В.П.

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ) на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 травня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2014 року у справі № 826/3388/13-а за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укренерготранс» (далі - Товариство) до ДПІ,

про визнання протиправними та скасування наказу і податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2013 року Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування наказу ДПІ № 179 від 29.01.2013 року (далі - Наказ № 179) щодо здійснення документальної позапланової виїзної перевірки, податкових повідомлень-рішень ДПІ № 0001232210, № 0001242210, № 0001252210 від 4.03.2013 року щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість, податку на прибуток приватних підприємств, зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Зазначило, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення спростовуються наявними в матеріалах адміністративної справи документами.

22 травня 2013 року постановою Окружного адміністративного суду м. Києва, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2014 року, позов задоволено.

Наказ № 179 та податкові повідомлення-рішення ДПІ № 0001232210, № 0001242210, № 0001252210 від 4.03.2013 року визнані протиправними і скасовані.

ДПІ звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами, 6.09.2012 року, 17.10.2012 року, 5.12.2012 року ДПІ направлялися Товариству запити щодо надання пояснень та їх документальних підтверджень за господарськими операціями з ТОВ «Промелектро-75», ТОВ «Агентство Віасат», ТОВ «Остін Трейд», ТОВ «Маркон Груп Ко» і ТОВ «Проммаст - стандарт».

20 вересня 2012 року, 16 листопада 2012 року та 14 грудня 2012 року Товариством були надані пояснення, копії первинних і розрахункових документів, в тому числі банківські виписки за господарськими операціями із зазначеними контрагентами.

29 січня 2013 року ДПІ прийняла Наказ № 179 про здійснення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства щодо дотримання ним вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість при господарських операціях з ТОВ «Промелектро-75», ТОВ «Агентство Віасат», ТОВ «Остін Трейд», ТОВ «Маркон Груп Ко» і ТОВ «Проммаст - стандарт» за період з 1.04.2011 року до 31.03.2012 року.

З 29 січня 2013 року до 4 лютого 2013 року ДПІ була здійснена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства повноти обчислення та своєчасності сплати ним до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 1.04.2011 року до 31.03.2012 року за господарськими операціями з ТОВ «Маркон Груп Ко», ТОВ «Промелектро-75», ТОВ «Проммаст - стандарт», ТОВ «Агентство Віасат», ТОВ «Остін Трейд», за наслідками якої 11.02.2013 року був складений акт перевірки.

У акті перевірки зазначено, що Товариством у порушення вимог пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 149.1 ст. 149 Податкового кодексу України занижений податок на прибуток підприємств, у розмірі 221 407,00 грн., а також у порушення п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п.,п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п.,п. 200.1, 200.2 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України занижений податок на додану вартість, у розмірі 184 287,00 грн.

4 березня 2013 року ДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення: № 0001232210 щодо збільшення Товариству грошового зобов'язання з податку на додану вартість, у розмірі 230 351,50 грн., № 0001242210 щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, у розмірі 221 408,00 грн., № 0001252210 щодо зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за податковою декларацією за червень 2011 року на суму 8 241,00 грн.

Колегія суддів вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову обґрунтованими з таких підстав.

Відповідно до пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема за наслідком перевірок платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливість порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснень та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Суди правильно зазначили, що на письмові запити податкового органу Товариством були вчасно надані пояснення та їх документальне підтвердження.

Таким чином, у податкового органу були відсутні підстави, передбачені пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, для здійснення документальної позапланової перевірки Товариства.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлено статтею 198 Податкового кодексу України.

Статтею 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з, в тому числі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, при цьому датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, а саме дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно з п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Суди встановили, що протягом 2011 року між Товариством та ТОВ «Промелектро-75», ТОВ «Агентство Віасат», ТОВ «Остін Трейд», ТОВ «Маркон Груп Ко», ТОВ «Проммаст - стандарт» були укладені договори поставки товарів (електричне обладнання, комплектуючі запчастини, заземлення, мастика) та надання послуг (з виконання функцій оператора системи комерційного обліку електричної енергії, виготовлення рекламної продукції).

Для підтвердження виконання зазначених договорів Товариство надало договір №8П від 1.11.2011 року про надання послуг з виконання функцій оператора системи комерційного обліку електричної енергії; акти приймання-передачі наданих послуг №1 від 1.12.2011 року, №2 від 31.12.2011 року; договір №245 від 5.09.2011 року про надання послуг і виготовлення рекламної продукції для замовника для прийняття участі останнім у виставці на тему «Енергетика в промисловості України - 2011», з додатками до нього; акт виконаних робіт від 22.09.2011 року; видаткові накладні; подорожні листи; податкові накладні; рахунки-фактури на оплату поставлених товарів; банківські виписки; оборотно-сальдові відомості; журнали-ордери за рахунками бухгалтерського обліку №6852, №281.

Товариством придбані товари, послуги були використані у власній господарській діяльності, що підтверджується ліцензією серії АБ №220996, виданою 7.06.2007 року Національною комісією з регулювання електроенергетики України; витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АВ №165476; договорами оренди та суборенди нежитлових приміщень під офіси, з усіма додатками до них; актами приймання-передачі нежитлових приміщень; договором купівлі-продажу автомобіля №750761 від 18.09.2008 року; наказами Товариства про затвердження штатного розпису протягом 2011 року та самих штатних розписів; договором № 41 від 30.12.2009 року, укладеного між Товариством та ТОВ «Термофит-Експорт» (РФ) на придбання кабельної арматури (муфт); договором купівлі-продажу електричної енергії; зразками рекламної продукції (каталогів); висновком експертного дослідження № 01/03/2013-11 від 25.03.2013 року; актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 22.09.2011 року; накладними.

Суди обґрунтовано зазначили, що Товариством були надані всі первинні документи, складені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», для підтвердженні здійснення господарських операцій з контрагентами.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 травня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Голубєва Г.К.

Юрченко В.П.