Ухвала суду № 53011032, 13.12.2010, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2010 р. Справа № 84538/09/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддівЛіщинського А.М. та Носа С.П.,

при секретарі судового засідання Шологон В.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Трикотажна фірма «Арніка» на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 29.09.2009р. у адміністративній справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Трикотажна фірма «Арніка» до Державної податкової інспекції у м.Чернівці про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень про зменшення суми бюджетного відшкодування та визначення податкових зобовязань з податку на додану вартість, -

В С Т А Н О В И Л А:

21.05.2009р. позивач ОСОБА_1 акціонерне товариство /ВАТ/ «Трикотажна фірма «Арніка» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції /ДПІ/ у м.Чернівці № 0000160232/0 від 24.03.2009р., № 0000170232/0 від 24.03.2009р. та № 0000240232/0 від 24.04.2009р. про зменшення суми бюджетного відшкодування та визначення податкових зобовязань з податку на додану вартість (Т.1, а.с.4-7, 196-199, Т.2, а.с.136-139).

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 29.09.2009р. в задоволенні заявленого позову відмовлено (Т.3, а.с.141-142).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржив позивач ВАТ «Трикотажна фірма «Арніка», який у поданій апеляційній скарзі, покликаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким заявлений позов задоволити (Т.3, а.с.147-152).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що при застосуванні Закону України «Про податок на додану вартість» для визначення обєкта оподаткування податком і податкового кредиту належить застосовувати також спеціальні норми цього Закону, які окремо регулюють такі специфічні господарські операції як експорт та імпорт товарів. По своїй суті виникнення права податкового кредиту при здійсненні господарських операцій напряму залежить від права нарахування податкових зобовязань з податку на додану вартість /ПДВ/ контрагентом платника податків при здійсненні господарських операцій в межах території України або внаслідок здійснення інших операцій, в тому числі з імпорту та експорту товарів. При цьому вказаним Законом передбачені відмінні норми, які регулюють внутрішні та зовнішньоекономічні господарські операції.

Таким чином, при ввезенні майна платником податків на митну територію України не можуть застосовуватися загальні норми Закону, а належить приймати до уваги спеціальну норму, що передбачена пп.3.1.2 п.3.1 ст.3 Закону.

Також судом невірно витлумачено термін «придбання товарів», не враховані наведені в Законі словосполучення «при їх імпорті», через що поняття придбання товарів з метою його застосування для оподаткування ПДВ, вміщує в себе не тільки операції з поставки товарів, що передбачають обовязковий перехід права власності на такі товари, але й операції з імпорту товарів, зокрема, й з ввезення товару на митну територію України на підставі договорів оперативного лізингу (оренди), які не передбачають переходу права власності на ці товари до набувача.

Наголошує на тому, що при вивезенні позивачем попередньо ввезеного обладнання така операція згідно Закону України «Про податок на додану вартість» прирівнюється до експорту товарів з відповідним оподаткуванням ПДВ, а в законодавстві відсутня інша, ніж передбачена ст.7 цього Закону норма права, яка б надавала позивачу можливість відшкодувати фактично сплачений при імпорті ПДВ під час вивезення попередньо ввезеного в Україну та оподаткованого ПДВ обладнання та матеріалів.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, представників позивача на підтримання поданої апеляційної скарги, заперечення представників відповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Як слідує з матеріалів справи, у звязку із заявленням позивачем сум бюджетного відшкодування ревізорами ДПІ у м.Чернівці проведені виїзні позапланові перевірки ВАТ «Трикотажна фірма «Арніка» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника в банку за листопад 2008 року та січень 2009 року, за результатами яких складені відповідно Акти перевірок № 1089/23-2/00307543 від 12.03.2009р. та № 1631/23-2/00307543 від 17.04.2009р. (Т.1, а.с.16-48, 49-62).

На підставі наведених Актів перевірок відповідачем винесені наступні податкові повідомлення-рішення:

№ 0000160232/0 від 24.03.2009р. про зменшення бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2008 року на суму 273829 грн.;

№ 0000170232/0/0 від 24.03.2009р. про визначення податкових зобовязань з податку на додану вартість на суму 21031 грн. 50 коп., з яких 14021 грн. за основним платежем та 7010 грн. 50 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 0000240232/0 від 24.04.2009р. про зменшення бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2008 року та січень 2009 року на загальну суму 56349 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 4793 грн. (Т.1, а.с.13-15).

Позиція податкового органу обгрунтована тим, що платником податку порушені вимоги пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до яких податковий кредит формується лише з операцій придбання або виготовлення товарів та послуг, основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника; у розглядуваному випадку позивач здійснив сплату ПДВ із операцій ввезення орендованого майна на митну територію України, через що сума податку до податкового кредиту не може відноситися.

Відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки операції з отримання обладнання та допоміжних матеріалів в оперативний лізинг (оренду) не передбачають передачу права власності на таке обладнання і допоміжні матеріали, то відповідно не має факту придбання даного обладнання та матеріалів.

При цьому позивач безпідставно плутає поняття, а відповідно й підстави і порядок оподаткування та виникнення права на податковий кредит, оперативного та фінансового лізингу (оренди).

Між тим, такі висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам чинного законодавства, з огляду на таке.

Згідно представлених документів позивачем укладено з фірмою «Triumph International AG» зовнішньоекономічні контракти на поставку допоміжних матеріалів, які передаються нерезидентом для безперебійного виконання замовлень на основі укладеного договору переробки давальницької сировини.

На виконання вказаних контрактів нерезидент поставив позивачу імпортні матеріали згідно вантажно-митних декларацій /ВМД/ загальною фактурною вартістю 20313 грн. 17 коп., при цьому сума сплаченого митному органу ПДВ склала 5620 грн. 80 коп.

Також між вказаними контрагентами були укладені зовнішньоекономічні контракти, відповідно до яких вказаний нерезидент передає в оренду позивачу обладнання і допоміжні матеріали строком на 5 років.

На виконання умов вказаних контрактів нерезидент поставив в оренду позивачу обладнання і допоміжні матеріали, при цьому сума сплаченого за період лютий грудень 2008 року митному органу ПДВ склала 393209 грн. 42 коп., що стверджується наданими ВМД (Т.1, а.с.66-158, Т.2, а.с.1-36).

Факти сплати ПДВ при ввезенні обладнання і матеріалів по вищевказаним контрактам на митну територію України і належного оформлення ВМД з цих операцій сторонами не оспорюється.

Сплачені суми ПДВ з вказаних операцій за підсумками звітних податкових періодів, починаючи з лютого 2008 року, і закінчуючи груднем 2008 року, відображалися в рядках 12.1 та 17 податкових декларацій позивача з податку на додану вартість за відповідні місяці 2008 року в якості податкового кредиту і формували відємне значення різниці між сумою податкових зобовязань та сумою податкового кредиту з ПДВ відповідних періодів.

В подальшому, у звязку з тим, що суми податкового кредиту з ПДВ були сплачені грошовими коштами в момент завезення обладнання і товарів на митну територію України та не були використані в рахунок погашення податкових зобовязань з ПДВ протягом лютого 2008 року січня 2009 року, залишок відємного значення в сумі 330178 грн. був заявлений до бюджетного відшкодування на рахунок платника податку в банку (рядок 25.1 декларації), в тому числі згідно декларації за 11 місяців 2008 року в сумі 273829 грн., за 12 місяців 2008 року в сумі 23964 грн., за січень 2009 року в сумі 32385 грн.; із заявленого бюджетного відшкодування було відшкодовано на рахунок позивача 23964 грн. (Т.1, а.с.160-194, Т.2, а.с.97-131, Т.3, а.с.38-72).

Відповідно до пп.3.1.2 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту згідно з положеннями глав 29-30 Митного кодексу України.

З метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюються операції з ввезення на митну територію України об'єкта лізингу (крім повернення об'єкта оперативного лізингу, раніше наданого (вивезеного) лізингодавцем чи іншою особою за його дорученням з території України у митному режимі тимчасового вивезення (ввезення) для вільного обігу згідно з положеннями глави 34 Митного кодексу України); об'єкта майнової застави на користь заставодержателя (іншої особи за його дорученням); майна, переданого у схов (відповідальне зберігання) або в користування чи розпорядження та ін.

Згідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 вказаного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.1.18. ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» лізингова (орендна) операція - господарська операція (крім операцій з фрахтування (чартеру) морських суден та інших транспортних засобів) фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних фондів або землі у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) за орендну плату та на визначений строк. Операції з лізингу (оренди) цілісних майнових комплексів державних підприємств регулюються відповідним законодавством.

Лізингові (орендні) операції здійснюються у вигляді оперативного лізингу (оренди), фінансового лізингу (оренди), зворотного лізингу (оренди), оренди землі та оренди жилих приміщень.

Аналізуючи наведені норми закону, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що операції з ввезення на митну територію товарів на умовах договору оренди з метою оподаткування прирівнюється до імпорту товарів, а суми ПДВ, сплачені при такому імпорті товарів, включаються до складу податкового кредиту звітного періоду.

З урахуванням наведеного, позивач правомірно відніс до податкового кредиту відповідні суми коштів на підставі оформлених у встановленому законом порядку ВМД, які засвідчують ввезення орендованих товарів на митну територію України та сплату платником податків сум ПДВ до бюджету.

При цьому вказані ВМД містять всі необхідні реквізити, передбачені пп.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», і відповідачем не оспорюються; також вказані операції та ввезене майно повязані з господарською діяльністю позивача.

Таким чином, матеріалами справи та нормами чинного податкового законодавства підтверджена правомірність включення ВАТ «Трикотажна фірма «Арніка», яке сплатило при ввезенні на митну територію України суму ПДВ, та провело належне митне оформлення вказаних матеріалів та обладнання, сум податку до податкового кредиту та заявлення суми бюджетного відшкодування, що визначені у податкових деклараціях з ПДВ за лютий 2008 року-січень 2009 року.

За наведених обставин підстав для втрати позивачем права на бюджетне відшкодування колегія суддів не знаходить.

Таким чином, заявлений позов підлягає до задоволення, при цьому, виходячи із передбачених ст.162 КАС України повноважень суду при вирішенні адміністративної справи, спірні податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Чернівці № 0000160232/0 від 24.03.2009р., № 0000170232/0 від 24.03.2009р. та № 0000240232/0 від 24.04.2009р. про зменшення суми бюджетного відшкодування та визначення податкових зобовязань з податку на додану вартість слід визнати протиправними і скасувати.

При цьому у порядку ст.94 КАС України також підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача понесені судові витрати у розмірі 03 грн. 40 коп. сплаченого судового збору.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову, з вищевикладених мотивів.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.3 ч.1 ст.198, п.п.1, 3, 4 ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Трикотажна фірма «Арніка» задоволити.

Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 29.09.2009р. скасувати та прийняти нову постанову, якою позов Відкритого акціонерного товариства «Трикотажна фірма «Арніка» задоволити.

Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Чернівці № 0000160232/0 від 24.03.2009р., № 0000170232/0 від 24.03.2009р. та № 0000240232/0 від 24.04.2009р. про зменшення суми бюджетного відшкодування та визначення податкових зобовязань з податку на додану вартість.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Трикотажна фірма «Арніка» понесені судові витрати у розмірі 03 (три) грн. 40 коп. сплаченого судового збору.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: А.М.Ліщинський

ОСОБА_2