Ухвала суду № 53004555, 28.10.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

28 жовтня 2015 року

справа № П/811/2305/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Олефіренко Н.А.

суддів: Білак С.В. Шальєвої В.А.

за участю секретаря судового засідання: Фірсіка Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.08.2015р. у справі № П/811/2305/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прінт-Імідж" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправним дій, визнання протиправними та скасування податкових - повідомлень рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Прінт-Імідж” звернулось до суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати наказ від 06.10.2014 року №1919 “Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки”; визнати протиправним дії щодо проведення перевірки; визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення: №0000042204 від 19 листопада 2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 36762,00 грн., за основним платежем та 18381,00 грн. – за штрафними (фінансовими) санкціями; №0000052204 від 19 листопада 2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 34924,00 грн. основного платежу та 17462,00 - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що призначення та проведення перевірки є неправомірними, а податкові повідомлення-рішення протиправними.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2015 року позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Кіровоградська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Кіровоградській області подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи Кіровоградською ОДПІ ГУМ у Кіровоградській області 28.08.2014 року направлено позивачу запит №22948/10/11-23-22-04 “Про надання документальних підтверджень та пояснень”.

Даний запит позивачем отримано 10 вересня 2014 року, що підтверджується матеріалами справи.

23.09.2014 року ТОВ “Прінт-Імідж” надало відповідь на запит податковому органу, у якій виклало пояснення та додало їх документальне підтвердження, в межах строків, визначених п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України (протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту).

06.10.2014 року Кіровоградською ОДПІ прийнято наказ №1919 “Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки” ТОВ “Прінт-Імідж” з питання повноти нарахування податкових зобов’язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та доходів та витрат, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємства по взаємовідносинах з ТОВ “Грант Тайм” за період з 01.04.2013 р. по 31.08.2013 р., який отримано ТОВ “Прінт-Імідж” 05 листопада 2014 року.

У період з 07.10.2014 року по 13.10.2014 року Кіровоградською ОДПІ ГУМ у Кіровоградській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ “Прінт-Імідж” з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ “Грант Тайм” за період з 01.04.2013 року по 31.08.2013 року.

За результатами перевірки складено акт №69/11-23-22-04/23898966 від 20.10.2014 року, яким встановлено ряд порушень, а саме:п.198.3, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 р. №2755-VІ (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість за травень – серпень 2013 року на загальну суму 36762,00 грн. ;п.138.2, п.138.4, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 р. №2755-VІ (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток за 2013 р. в сумі 34924,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 19 листопада 2014 року №0000042204, №0000052204, якими позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 36762,00 грн., за основним платежем та 18381,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та з податку на прибуток в розмірі 34924,00 грн. основного платежу та 17462,00 за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, з висновками якого погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції, задовольняючи позов та скасовуючи податкові повідомлення рішення відповідача, виходив з наступного.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій, щодо проведення перевірки та скасування наказу про проведення перевірки, колегія суддів апеляційної зазначає наступне.

Право органів державної податкової служби проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки визначено п. 75.1. ст. 75 ПК України.

Приписами п. 77.4 ст. 77 ПК передбачено, що про проведення документальної планової перевірки керівником органу державної податкової служби приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Відповідно до п. п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, в редакції чинній на час винесення спірного наказу, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Таким чином, однією з підстав для проведення документальної позапланової перевірки, згідно пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України, є ненадання платником податків обґрунтованого пояснення та відповідних документів на обов'язковий запит контролюючого органу.

Платником податків була надана відповідь на письмовий запит контролюючого органу від 05.08.2014 року, та отримано усі витребувані документи та пояснення за таких обставин, у податкової служби не існувало правових підстав для прийняття спірного наказу про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки, у зв'язку з чим суд першої інстанції обґрунтовано вказав на протиправність оскарженого наказу.

Погоджується суд апеляційної інстанції і з висновками суду першої інстанції щодо визнання протиправним дій щодо проведення такої перевірки.

Згідно з п.79.2. ст.79 ПК України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Отже, конструкція норми права - п.79.2 ПК України, свідчить саме про те, що платник податків має право бути обізнаним про дату та місце перевірки, яка планується до проведення, а не про дату та місце перевірки, яку було проведено в минулому.

Обов'язок ДПІ своєчасно повідомляти платника податків про проведення перевірки кореспондується з правом платника бути присутнім під час проведення перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом (пп.17.1.6 п.17.1 ст.17 ПК України).

Таким чином, не зважаючи на необов'язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, з наказом на перевірку, відомостями про дату, час та місце проведення перевірки платник має право бути ознайомленим у встановлений законом спосіб до початку її проведення, а тому невиконання цих вимог призводить до визнання перевірки незаконною.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкові повідомлення-рішення.

Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та ТОВ «Грант Тайм» 02.04.2013 року укладено договір поставки, що підтверджується відповідними копіям первинних бухгалтерських документів, а саме: копією договору, податкові накладні, видаткові накладні, а також іншими бухгалтерськими документами, які свідчать про отримання товару, послуг та використання придбаного товару у господарській діяльності позивача.

Розрахунки за вищевказаними договорами проводились у безготівкові формі, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 вказаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі с вари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2 статті 198 цього Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підставою для бухгалтерської обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснені господарської операції, а якщо це неможливо то безпосередньо після її закінчення. Для контролю порядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведенні облікові документи.

Досліджуючи господарську діяльність позивача шляхом аналізу первинних та бухгалтерських документів, наявних у справі, колегія суддів дійшла висновку про підтвердження належними та допустимими доказами реальності здійснення господарської діяльності позивача з його контрагентом.

Отже, з аналізу наведених вище норм видно, що підставами для формування податкового кредиту та податкових зобов'язань, витрат та доходів є наявність у платника податків належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій.

При цьому, підставою для формування податкового кредиту є податкова накладна, яка зареєстрована у встановленому законодавством порядку у Єдиному реєстрі податкових накладних і лише відсутність такої накладної або оформлення її з порушенням ст. 201 ПК України позбавляє платника податку права на формування податкового кредиту та податкових зобов'язань.

Як свідчать матеріали справи, у тому числі і зміст акту перевірки від 20.10.2014р. податковою інспекцією у ході перевірки не виявлено фактів відсутності у позивача податкових накладних або оформлення їх з порушенням ст. 201 ПК України.

Щодо посилань відповідача в акті перевірки на відсутність товарно-транспортних накладних, суд апеляційної інстанції зазначає, що товарно-транспортна накладна не є обов'язковим та єдиним документом, який може підтверджувати реальність господарської операції за договором поставки, купівлі-продажу та не є обов'язковим первинним документом бухгалтерського обліку з урахуванням того, що жодними нормами чинного законодавства не передбачено обов'язковість складання товарно-транспортної накладної саме за договорами поставки та купівлі-продажу.

Крім того, норми ст.ст. 198, 201 Податкового кодексу України не ставлять в залежність право платника податків на формування податкового кредиту та витрат від наявності чи відсутності товарно-транспортної накладної на поставлений товар чи наявності у вказаних ТТН певних недоліків у її оформленні за наявності інших первинних документів, що свідчать про рух активів підприємства, отримання прибутку, сплату суми ПДВ у складі придбаного товару та інше, а тому відсутність документів, що підтверджують транспортування товару не може бути безумовною підставою для позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ та віднесення вказаних сум до податкового кредиту підприємства у відповідному періоді за наявності належно оформленої податкової накладної, виданої продавцем товару покупцю та зареєстрованої в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо скасування податкових повідомлень-рішень 19 листопада 2014 року №0000042204, №0000052204, оскільки вказані податкові повідомлення-рішення були винесені податковим органом за відсутності доказів порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.08.2015р. у справі № П/811/2305/15 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Повний текст ухвали виготовлено 28.10.2015 року.

Головуючий: Н.А. Олефіренко

Суддя: С.В. Білак

Суддя: В.А. Шальєва