Ухвала суду № 52945509, 22.10.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/7723/15 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П. Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів - Мамчура Я.С. та Шостака О.О.,

при секретарі - Дроздовій М.С. та Доник М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Непідприємницького товариства «Корпоративний недержавний пенсійний фонд «Корпоративний стандарт» на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 20 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом Непідприємницького товариства «Корпоративний недержавний пенсійний фонд «Корпоративний стандарт» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про визнання протиправним і скасування розпорядження, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2015 року Непідприємницьке товариство «Корпоративний недержавний пенсійний фонд «Корпоративний стандарт» звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг № 681 від 09 квітня 2015 року про виключення позивача із Державного реєстру фінансових установ та анулювання свідоцтва про реєстрацію фінансової установи, а також зобов'язати скасувати запис у Державному реєстрі фінансових установ щодо виключення позивача і поновити його у статусі фінансової установи.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 20 липня 2015 року в задоволенні вказаного адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про задоволення позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що підставою для скасування реєстрації пенсійного фонду як фінансової установи є ненадходження пенсійних внесків до пенсійного фонду протягом вісімнадцяти місяців саме з дня реєстрації пенсійного фонду як фінансової установи. Крім цього, позивач посилається на порушення відповідачем процедури застосування заходів впливу.

Під час судового засідання представники позивача підтримали свою апеляційну скаргу та просили суд її задовольнити з підстав, викладених в ній.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги та просив суд відмовити в її задоволенні посилаючись на те, що судом першої інстанції було винесене законне і обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування - відсутні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Непідприємницького товариства «Корпоративний недержавний пенсійний фонд «Корпоративний стандарт» залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 20 липня 2015 року - без змін виходячи із наступного.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 09 квітня 2015 року № 681 Непідприємницьке товариство «Корпоративний недержавний пенсійний фонд «Корпоративний стандарт» було виключено з Державного реєстру фінансових установ у зв'язку з ненадходженням пенсійних внесків до Фонду протягом вісімнадцяти місяців та анульовано свідоцтво про реєстрацію фінансової установи серії ПФ № 68.

Не погоджуючись із вказаним рішенням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Непідприємницьке товариство «Корпоративний недержавний пенсійний фонд «Корпоративний стандарт» звернулося до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог Непідприємницьке товариство «Корпоративний недержавний пенсійний фонд «Корпоративний стандарт» суд першої інстанції виходив з того, що позивач протягом вісімнадцяти місяців не отримував пенсійних внесків, що у відповідності до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» є підставою для прийняття рішення про скасування реєстрації пенсійного фонду як фінансової установи.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» у редакції, що діє з 19 липня 2012 року, у разі невиконання вимог частин першої і другої цієї статті протягом вісімнадцяти місяців з дня реєстрації пенсійного фонду як фінансової установи та/або у разі ненадходження пенсійних внесків до пенсійного фонду протягом цього строку Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, приймає рішення про скасування реєстрації зазначеного пенсійного фонду як фінансової установи та подає позов до суду про ліквідацію такого пенсійного фонду.

Відповідачем було встановлено, що до Непідприємницького товариства «Корпоративний недержавний пенсійний фонд «Корпоративний стандарт» протягом останніх вісімнадцяти місяців не надходять пенсійні внески.

Так, згідно службової записки від 03 лютого 2015 року № 41-14/3-14 до Непідприємницького товариства «Корпоративний недержавний пенсійний фонд «Корпоративний стандарт» протягом 2013 року та 9-ти місяців 2014 року не надходили пенсійні внески, станом на 30 вересня 2014 року у позивача відсутні учасники пенсійного фонду та пенсійні активи.

Зазначені обставини стали підставою для скасування реєстрації позивача як фінансової установи з посиланням на ч. 5 ст. 12 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення».

Представники позивача вважають, що реєстрацію пенсійного фонду як фінансової установи може бути скасовано лише у разі ненадходження пенсійних внесків протягом вісімнадцяти місяців, обчислених з дня реєстрації пенсійного фонду як фінансової установи, а не останніх вісімнадцяти місяців підряд перед прийняттям відповідного рішення.

Колегія суддів вважає зазначений висновок представників позивача необґрунтованими.

Положення ч. 5 ст. 12 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» встановлюють два випадки, у яких реєстрація пенсійного фонду як фінансової установи підлягає скасуванню:

- невиконання вимог частин першої і другої цієї статті протягом вісімнадцяти місяців з дня реєстрації пенсійного фонду як фінансової установи;

- ненадходження пенсійних внесків до пенсійного фонду протягом цього строку.

Правила визначення строків та термінів зазначені у ст. 252 ЦК України. Згідно вказаної норми права строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Із зазначеної норми права вбачається, що строком є певний проміжок часу, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами та не містить чіткої вказівки на дату чи подію, з якої він починає обчислюватися. Натомість терміном є проміжок часу, який безпосередньо пов'язаний із настанням певної дати або події.

Таким чином, формулювання «протягом вісімнадцяти місяців» є строком у розумінні ст. 252 ЦК України, а формулювання «протягом вісімнадцяти місяців, обчислених з дня реєстрації пенсійного фонду як фінансової установи» - терміном.

Дослідивши положення ч. 5 ст. 12 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» у взаємозв'язку із ст. 252 ЦК України колегія суддів встановила, що реєстрація пенсійного фонду як фінансової установи підлягає скасуванню у разі ненадходження пенсійних внесків до пенсійного фонду протягом будь-яких вісімнадцяти місяців, що передують прийняттю відповідного розпорядження, а не лише протягом вісімнадцяти місяців з дня реєстрації пенсійного фонду як фінансової установи.

З огляду на викладене колегія суддів вважає необґрунтованими доводи Непідприємницького товариства «Корпоративний недержавний пенсійний фонд «Корпоративний стандарт» про можливість скасування реєстрації пенсійного фонду як фінансової установи лише у разі ненадходження пенсійних внесків протягом вісімнадцяти місяців з дня початку діяльності фонду.

Також представники позивача вважають, що наслідки, встановлені ч. 5 ст. 12 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення», не можуть бути застосовані до Непідприємницького товариства «Корпоративний недержавний пенсійний фонд «Корпоративний стандарт», адже воно було зареєстроване як фінансова установа до прийняття ст. 12 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» у новій редакції.

На час реєстрації позивача у реєстрі фінансових установ, ст. 12 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» діяла у редакції, яка не передбачала скасування реєстрації пенсійного фонду як фінансової установи у зв'язку з ненадходженням пенсійних внесків протягом певного періоду.

Як раніше зазначалося, Непідприємницьке товариство «Корпоративний недержавний пенсійний фонд «Корпоративний стандарт» було включене до реєстру фінансових установ 26 квітня 2006 року. Зміни до ст. 12 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» набули чинності 19 липня 2012 року. Оскаржуване розпорядження винесене відповідачем 09 квітня 2015 року.

Таким чином, з дня набрання чинності змінами до ст. 12 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» до дня застосування до позивача наслідків, передбачених вказаною нормою права, минуло більше вісімнадцяти місяців. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необґрунтованими посилання представників позивача на порушення принципу дії закону в часі.

Також представники позивача вважають, що розпорядження № 681 від 09 квітня 2015 року підлягає скасуванню, оскільки винесене на підставі абз. 3 п. 2 розділу ХVІІІ Положення про державний реєстр фінансових установ, затвердженого розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 28 серпня 2013 року № 41 (далі - Положення). Позивачі вказують на те, що зазначений пункт Положення суперечить ч. 5 ст. 12 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення».

У відповідності до ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Судом встановлено, що оскаржуване розпорядження було винесене не лише на підставі абз. 3 п. 2 розділу ХVІІІ Положення, а й на підставі ч. 5 ст. 12 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення». Наявність обставин, передбачених ч. 5 ст. 12 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення», для скасування реєстрації позивача як фінансової установи підтверджується вищевикладеним.

Крім того, позивач посилається на порушення відповідачем порядку фіксації правопорушень законодавства про фінансові послуги, визначеного Положенням про застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги, що затверджене розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 20 листопада 2012 року № 2319.

Відповідно до п. 1.11, пп. 7 п. 2.1, абз. 3 п. 2.8 зазначеного Положення перед застосуванням заходу впливу у вигляді виключення учасника ринку фінансових послуг з Державного реєстру фінансових установ посадова особа Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг зобов'язана скласти акт про виявлення порушення, номер та дату якого зазначити у розпорядженні про застосування заходу впливу.

Згідно п. 1 Положення, воно визначає порядок провадження у справах про порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг (справи про правопорушення), механізм прийняття рішень Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про застосування заходів впливу та їх оскарження.

Разом з тим, чинне законодавство передбачає, що виключення учасника ринку фінансових послуг із Державного реєстру фінансових установ може відбуватися як у зв'язку із вчиненням ним правопорушення, так і внаслідок настання певних обставин.

Так, Закон України «Про недержавне пенсійне забезпечення» містить три підстави для скасування реєстрації пенсійного фонду як фінансової установи:

- невиконання вимог ч.ч. 1, 2 ст. 12 вказаного Закону протягом вісімнадцяти місяців з дня реєстрації пенсійного фонду як фінансової установи;

- ненадходження пенсійних внесків до пенсійного фонду протягом вісімнадцяти місяців;

- проведення ліквідації пенсійного фонду.

Невиконання вимог ч.ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» є правопорушенням, адже пов'язане із невиконанням пенсійним фондом взятих на себе зобов'язань щодо формування складу ради фонду, укладення договорів про адміністрування пенсійного фонду, управління активами пенсійного фонду та обслуговування пенсійного фонду зберігачем. Зазначене правопорушення підлягає фіксації у порядку встановленому Положенням про застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги.

Разом з тим, ненадходження пенсійних внесків до пенсійного фонду протягом вісімнадцяти місяців та проведення ліквідації пенсійного фонду є обставини, з якими Закон пов'язує виключення недержавного пенсійного фонду із реєстру фінансових установ, проте зазначені обставини за своїм змістом не є правопорушенням у розумінні вищевказаного Положення.

У відповідності до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» недержавне пенсійне забезпечення здійснюється на принципах, зокрема, добровільної участі фізичних осіб у системі недержавного пенсійного забезпечення та вибору виду пенсійної виплати, крім випадків, передбачених цим Законом та добровільності прийняття роботодавцем рішення про здійснення пенсійних внесків на користь своїх працівників до системи недержавного пенсійного забезпечення.

За таких умов визнання ненадходження пенсійних внесків до пенсійного фонду правопорушенням на ринку фінансових послуг буде суперечити принципам недержавне пенсійне забезпечення.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що в даному випадку у відповідача були відсутні підстави для складення акту про правопорушення та вчинення інших дій, передбачених Положенням про застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги.

Таким чином, під час винесення розпорядження № 681 від 09 квітня 2015 року Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У зв'язку з цим колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову Непідприємницького товариства «Корпоративний недержавний пенсійний фонд «Корпоративний стандарт».

Доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 20 липня 2015 року, та не можуть бути підставами для її скасування.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне і обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Непідприємницького товариства «Корпоративний недержавний пенсійний фонд «Корпоративний стандарт» залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 20 липня 2015 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

В задоволенні апеляційної скарги Непідприємницького товариства «Корпоративний недержавний пенсійний фонд «Корпоративний стандарт» - відмовити.

Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 20 липня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.М. Горяйнов

Судді Я.С. Мамчур

О.О. Шостак

Ухвала складена в повному обсязі 27 жовтня 2015 року.

Головуючий суддя Горяйнов А.М.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.