Ухвала суду № 52931157, 19.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2015 року м. Київ К/9991/30814/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м.Донецька

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10.03.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.04.2011

у справі №2-а/0570/2290/2011

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Донбаскабель»

до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м.Донецька

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10.03.2011, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.04.2011, позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Куйбишевському районі м.Донецька №0001902342/0/00214505/20807 від 31.12.2010 про зменшення суми бюджетного відшкодування на суму 1275021,00 грн., №0001882342/0/00214505/20806 від 31.12.2010 про нарахування податку на додану вартість на суму 3776000,00 грн., №0001872342/0/00214505/20805 від 31.12.2010 про нарахування податку на прибуток на суму 13590905,00 грн.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові повністю, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Сторони представників у судове засідання касаційної інстанції не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені. Відповідно до ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства за період 01.01.2009 по 30.06.2010, за результатами якої складено акт № 6457/23-213/00214505 від 20.12.2010.

За висновками акта перевірки відповідачем допущено порушення:

-пп. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4, пп. 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині завищення суми податкового кредиту у розмірі 4932137, що призвело до завищення від?ємного значення на суму 2414799 грн., завищення заявленої суми ПДВ на 1275021 грн. та заниження чистої суми податкових зобов?язань на 5217338 грн.;

-пп.5.1.4 п.5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп.5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.6.1 ст. 6, пп. 7.3.4 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в частині заниження податку на прибуток, який підлягав сплаті до бюджету за 2010 ріку розмірі 7464284 грн.

Підставою для таких висновків стали доводи відповідача про недодержання вимог ч.2 ст. 203, ч.1 ст. 207, ст. 215, п.1 ст. 216, ст.. 228 ЦК України в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, між позивачем та постачальниками ТОВ «Альпан Тредіс», ПП «Фабула М», ТОВ «Восток Інвест Метал», ПП «Юве Трейд», ТОВ «Кепіталторгмаш», ПП «Априммет», ПП «Лабладор», ТОВ «Укренерго - кабель - Постачальник», такі правочини не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято:

податкове повідомлення-рішення № 0001902342/0/00214505/20807 від 31.12.2010 про зменшення суми бюджетного відшкодування на суму 1275021,00 грн.;

податкове повідомлення рішення № 0001882342/0/00214505/20806 від 31.12.2010 про нарахування податку на додану вартість на суму 3776000,00 грн.;

податкове повідомлення-рішення № 0001872342/0/00214505/20805 від 31.12.2010 про нарахування податку на прибуток на суму 13590905,00 грн.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для вирішення справи, та надали їм вірну правову оцінку.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до приписів підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то, відповідно до пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 цього Закону, сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно з пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Тобто необхідною умовою для формування валових витрат та віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

За доводами відповідача позивач не мав права формувати валові витрати та податковий кредит за наслідками господарських операцій з ТОВ «Альпан Тредіс», ПП «Фабула М», ТОВ «Восток Інвест Метал», ПП «Юве Трейд», ТОВ «Кепіталторгмаш», ПП «Априммет», ПП «Лабладор», ТОВ «Укренерго - кабель - Постачальник», оскільки останні мають ознаки сумнівності, за місцем державної реєстрації не знаходяться, трудові та матеріальні ресурси відсутні, а тому укладені договори є нікчемними.

Однак, за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товарів (робіт, послуг) правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

Платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товарів (робіт, послуг) вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

У даному випадку спірні господарські операції були належним чином відображені позивачем у податковому обліку, жодних свідчень того, що їх виконання спричинило заниження чи приховування об'єктів оподаткування у відповідних господарських операціях з боку їх учасників, судами не встановлено.

Подальше використання позивачем придбаних товарів у власній господарській діяльності підтверджується первинними документами, які наявні в матеріалах справи, були надані до перевірки, та досліджені судом.

Судами попередніх інстанцій досліджувались обставини добросовісності позивача, при вчиненні згаданих господарських операцій, на час укладення та виконання правочинів позивач мав офіційну інформацію щодо своїх контрагентів з метою зменшення ризиків негативних наслідків вчинення господарських операцій, які були зареєстровані в ЄДРПОУ, були юридичною особою, наділеною цивільною правоздатністю і дієздатністю, перебували на обліку як платники податків, у тому числі були платниками податку на додану вартість.

Не можуть бути підставою для інших висновків доводи відповідача про нікчемність вищезазначених правочинів, оскільки наявність умислу та обставини щодо виконання угод, стосовно дійсності яких виник спір, сходять до предмету доказування в судовому процесі, зокрема, до таких доказів належить обвинувальний вирок, який набрав законної сили, що підтверджував би факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами суб'єктів господарської діяльності за наслідками виконання оспорюваних угод. Однак доказів постановлення вироків, які б містили в собі встановлені судом об'єктивні дані про нікчемність оспорюваних угод відповідачем не надано.

Позивач не може нести відповідальність як за несплату податків його контрагентом, так і за можливу недостовірність відомостей про нього, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності щодо такої.

Таким чином, за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

Платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Не можуть бути підставою для інших висновків і доводи відповідача, що господарські операції з вищезазначеними контрагентами, не мали реального характеру, з огляду на відсутність у останніх достатніх трудових ресурсів, оскільки відсутність трудових ресурсів, не спростовує реальності зазначених операцій, адже укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання зобов??язань за договором; податкове законодавство не ставить право платника на витрати та податковий кредит в залежність від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється контрагентом виконання договору. До того ж, податкова інспекція не довела нездійснення, передбачених договорами, поставок.

Слід зазначити, що недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначними доказами, однак такі докази на порушення вимог частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не спростовано, реальність виконання господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано валові витрати та податковий кредит.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що господарські операції позивача з ТОВ «Альпан Тредіс», ПП «Фабула М», ТОВ «Восток Інвест Метал», ПП «Юве Трейд», ТОВ «Кепіталторгмаш», ПП «Априммет», ПП «Лабладор», ТОВ «Укренерго - кабель - Постачальник», здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності суб'єкта господарювання при здійсненні вказаних операцій.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суди першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права та постановили обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи, підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м.Донецька залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10.03.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.04.2011 - без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-2391 КАС України безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун