Ухвала суду № 52931155, 27.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2015 року м. Київ К/800/49601/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Лосєва А.М. Федорова М.О.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргуВійськової частини А1349на постановуЛьвівського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2014 у справі № 2а-1922/11/0970за позовомВійськової частини А1349доДержавної податкової інспекції в м. Івано-Франківськупровизнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення ,-

ВСТАНОВИВ:

Військова частина А1349 звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0006401501 від 30.05.2011.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.06.2011 позов задоволено, визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0006401501 від 30.05.2011.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2014 скасовано постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.06.2011 та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції, оскільки вважає, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- відповідачем було проведено камеральну перевірку своєчасності подання податкової звітності з податку на прибуток, за результатами якої складено акт перевірки від 27.05.2011 № 3829/15-1/08174283;

- перевіркою встановлено, що позивачем допущено несвоєчасне подання податкової звітності за І квартал 2010 року, чим порушено вимоги пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин);

- на підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0006401501 від 30.05.2011 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 170,00 грн.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що військова частина А1349 є неприбутковою установою, а тому не має обов'язку подавати податкову звітність з податку на прибуток.

Скасовуючи судове рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем правомірно, оскільки за неподання або несвоєчасне подання звіту про використання коштів неприбутковими організаціями передбачена відповідальність.

Суд касаційної інстанції погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Згідно п.16.4 ст.16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що податок за звітний період сплачується його платником до відповідного бюджету у строк, визначений законом для квартального податкового періоду.

Підпунктом 7.11.12 п.7.11 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що центральний податковий орган встановлює порядок обліку і подання податкової звітності про використання коштів неприбуткових організацій та вирішує питання про виключення організацій з реєстру неприбуткових організацій і оподаткування їх доходів у разі порушення ними положень цього Закону та інших законодавчих актів про неприбуткові організації.

На виконання зазначеного пункту наказом Державної податкової адміністрації України від 11.07.97 № 233 було затверджено Порядок складання звіту про використання коштів неприбуткових установ і організацій, який застосовується установами й організаціями, що включені до реєстру неприбуткових організацій та установ з присвоєнням ознаки неприбутковості.

Згідно пункту 1.3 названого Порядку податковий звіт про використання коштів неприбутковими установами й організаціями складається за формою, що додається, і подається неприбутковою установою за кожний звітний період.

В силу ж вимог пункту 1.5 Порядку у звіті зазначаються усі передбачені в ньому показники наростаючим підсумком з початку календарного року. У разі незаповнення того чи іншого рядка через відсутність операції (суми) цей рядок прокреслюється.

Отже, чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством було передбачено обов'язок звітування до контролюючих органів і юридичними особами, які є неприбутковими установами й організаціями та не займаються підприємницькою діяльністю.

Відповідно до п.4.1 названого Порядку звіт подається неприбутковою установою до податкового органу протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) періоду.

Звіт про використання коштів неприбутковими установами й організаціями має статус податкової декларації, оскільки цей документ подається до контролюючого органу у терміни та за формою, встановленими законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та сплата податку, що цілком відповідає визначенню, наведеному у пункті 1.11 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову, з огляду на правомірність застосування до позивача спірних штрафних санкцій.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що судом повно встановлено обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надано їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судом апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Військової частини А1349 залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2014 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіА.М. Лосєв М.О. Федоров