Рішення № 5289963, 30.07.2009, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

30 липня 2009 р. Справа 7/133-09

за позовом: Приватного підприємства "Баядера", м. Горлівка, Донецька область.

до: Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м. Вінниця.

про стягнення 3703,25 грн.

Головуючий суддя Банасько О.О.

Cекретар судового засідання Юрчак Л.C.

Представники

позивача : Рум'янцев О.В. - довіреність б/н від 31.12.2008 року.

відповідача : не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

Надійшла позовна заява про стягнення з СПД ОСОБА_1 на користь ПП "Баядера" 3703,25 грн., у тому рахунку 2460,76 грн. основного боргу, 355,76 грн. пені, 148,50 грн. 10 % річних та 738,23 грн. штрафу за неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 1773 від 01.02.2008 року в частині розрахунків за отриманий товар.

За даним позовом ухвалою від 04.06.2009 року порушено провадження у справі № 7/133-09 та призначено до розгляду на 01.07.2009 року.

Відповідач в судове засідання 01.07.2009 року не з'явився та не виконав вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі, при цьому слід зазначити, що вказану ухвалу було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією за адресою вказаною в позовній заяві, проте конверт з даною ухвалю повернувся до суду з відміткою відділення зв'язку "за зазначено адресою не проживає".

Враховуючи неявку відповідача, відсутність доказів про повідомлення останнього щодо часу та місця судового засідання та ненадання сторонами витребуваних доказів розгляд справи було відкладено до 30.07.2009 року. При цьому судом вказану ухвалу, крім іншого, було надіслано за адресою по якій поставлявся товар (пр-т. Коцюбинського, 37, м.Вінниця, м-н "Жмеринський").

Однак відповідач в судове засідання повторно не з'явився та не виконав вимог ухвал суду від 04.06.2009 року та від 01.07.2009 року щодо надання доказів.

При цьому суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвали від 04.06.2009 року про порушення провадження у справі та ухвали від 01.07.2009 року про відкладення розгляду справи які наявні в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копії процесуального документа сторонам.

Також суд зазначає, що згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія НОМЕР_2 місцем проживання відповідача значиться: АДРЕСА_1 і саме за цією адресою направлялись процесуальні документи у справі відповідачу.

Слід зазначити, що відповідно до ч.2 ст.45 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" обов'язок по внесенню змін відомостей про змін до відомостей про фізичну особу - підприємця, які містяться в Єдиному державному реєстрі, покладено на виконавчий орган юридичної особи.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано жодного клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника тощо.

За викладених вище обставин справу, із врахуванням вимог ч.1 ст.69 ГПК України, розглянуто за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

За письмовим клопотанням представника позивача справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

В судовому засіданні представник позивача подав заяву про відмову від стягнення 148,50 грн. 10% річних, 738,23 грн. штрафу та 355,76 грн. пені.

Розглянувши дану заяву суд приймає її до розгляду як таку, що не суперечить ч.4 ст. 22 ГПК України, відповідно до якої позивач до прийняття рішення у справі має право, крім іншого, відмовитись від позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

01.02.2008 року між ПП "Баядера" та СПД ОСОБА_1 було укладено договір поставки № 1773.

Згідно даного договору Постачальник зобов'язується передати, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити алкогольну продукцію товари народного споживання на умовах визначених в цьому договорі (п. 1.1.).

Найменування, асортимент та кількість Товару визначаються у видаткових накладних, які складаються Сторонами при прийняті-передачі партії Товару (п. 1.2).

Розрахунки за Товари здійснюється за кожною поставленою партією Товару шляхом оплати Покупцем вартості партії товару протягом чотирнадцяти календарних днів з дати поставки такої партії (п. 4.1.).

За твердженням позивача на підставі зазначеного договору він поставив відповідачу алкогольні напої згідно видаткових накладних № 216009 від 04.09.2008 року на суму 1887,45 грн. та № 218293 від 20.09.2009 року на суму 573,31 грн. загалом на суму 2460,76 грн..

Однак суд твердження позивача про поставку продукції відповідачу саме на підставі вказаного вище договору оцінює критично з огляду на те, що останнім не надано на підтвердження такому переконливих та достовірних доказів. При цьому суд враховує, що у видаткових накладних немає жодного посилання на вказаний вище договір поставки від 01.02.2008 року № 1773.

Оскільки відповідач не розрахувався за отриманий товар позивач звернувся з відповідним позовом до суду. На підтвердження відсутності надходження коштів від відповідача за період з 01.02.2008 року по 29.07.2008 року позивачем надано довідку Вінницького відділення Хмельницької обласної філії АКБ "Укрсоцбанк" від 30.07.2009 року № 07-14/67-516.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі товару відповідачу та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобовязання по оплаті за отриманий товар.

На підставі зібраних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про те, що дії сторін в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства слід визнати діями, що породжують цивільні права і обовязки, аналогічні зобовязанням за договором купівлі-продажу. Ці дії згідно ст.ст.11, 655, 692 ЦК України є підставою виникнення у відповідача обовязку сплатити заборгованість за отриманий у позивача товар у повному обсязі.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Крім того позивачем 06.02.2009 року було направлено на адресу відповідача претензію про сплату боргу, однак відповіді на неї відповідачем не було надано.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу правомірною та обґрунтованою.

Розглянувши заяву позивача про відмову від позову в частині стягнення пені, штрафу та 10 % річних суд дійшов висновку про її прийняття та необхідність припинення провадження у цій частині позову з огляду на наступне.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення у справі, крім іншого, відмовитись від позову. При цьому частина шоста названої статті вказує, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Згідно ч.3 ст.78, п. 4 ч.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Заява позивача про відмову від позову в частині стягнення пені, штрафу та 10 % річних приймається судом, оскільки відмова позивача від позову не суперечить чинному законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. Відповідно до вимог ст. 78 ГПК України позивачу розяснені процесуальні наслідки його дій стосовно відмови від вимоги про стягнення пені.

Приймаючи заяву про відмову від позову в частині стягнення пені, штрафу та 10 % річних суд враховує те, що вона підписана представником позивача Рум'янцевим О.В., який представляє інтереси позивача на підставі довіреності від 31.12.2008 року б/н. Як вбачається із даної довіреності представнику за нею надано право повної та часткової відмови від позову.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал суду від 04.06.2009 року та 01.07.2009 року, відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з врахуванням вищевикладених мотивів щодо припинення провадження в частині стягнення пені, штрафу та 10 % річних.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача в повному обсязі в зв'язку з тим, що спір доведено до суду внаслідок його неправильних дій відповідно до вимог ч.2 ст.49 ГПК України.

За письмовим клопотанням позивача 30.07.2009 року у справі оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст.11, 509, 525, 526, 527, ч.1 ст.530, ч.ч.1, 2 ст.614, ст.ст. 625, 631, 655, 692 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, ч.2 ст. 49, ст.ст. 75, 78, п.4 ч.1 ст.80, ст.ст. 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, АДРЕСА_1 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства "Баядера", вул. Озерянівська, 2, м. Горлівка, Донецька область. - (інформація про реквізити - р/р - 26001050188791 в ХОФ АКБ "Укрсоцбанк", МФО-315018, ідентифікаційний код - 13491057) - 2460 грн. 76 коп. боргу, 102 грн. 00 коп. - відшкодування витрат повязаних зі сплатою державного мита та 312 грн. 50 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Припинити провадження в частині стягнення 148,50 грн. 10% річних, 738,23 грн. штрафу та 355,76 грн. відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

5. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом.

Суддя Банасько О.О.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 03 серпня 2009 р.

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи.

2 - позивачу - вул. 600-річчя, 17, м. Вінниця, 21021.

3 - відповідачу - АДРЕСА_1.