Рішення № 5289437, 17.06.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/3817.06.09 За позовом Київської природоохоронної прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради

до: 1) Голосіївської районної в м. Києві ради;

2) Приватного підприємця ОСОБА_1

про визнання договору недійсним та зобовязання вчинити певні дії

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від прокуратури: не зявились

від позивача: Волошенюк О.М.

від відповідача 1: не зявились

від відповідача 2: не зявились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Прокурор звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогами про визнання договору оренди земельної ділянки від 11.03.04 р. № 58, укладеного між відповідачами недійсним; про зобовязання повернути земельну ділянку площею 44,0 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Пятигірська, 74 позивачу, звільнивши від кіоску. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на невизначення в оспорюваному договорі всіх істотних умов та на недотримання вимог щодо форми договору - державної реєстрації в Київській міській державній адміністрації.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.08 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 21.01.09 р. за участю представників сторін та прокурора, яких зобовязано надати суду певні документи.

У процесі провадження у справі представник позивача надав суду письмові пояснення, в яких позов підтримує з тих підстав, що оспорюваний договір не містить усіх істотних умов та за формою не відповідає вимогам законодавства, оскільки не пройшов процедури державної реєстрації в Київській міській державній адміністрації.

Представник відповідача 1 надав суду відзив на позов, в якому проти позову заперечує, зазначаючи, що істотні умови, які не вказані в оспорюваному договорі встановлюються відповідно до законодавства; безпосередньо нормами Закону України «Про оренду землі»не визначено порядку проведення державної реєстрації договорів оренди, а постанова КМ України від 25.12.98р. № 2073 сили закону немає. Крім того, представник відповідача посилається на наявність судових рішень, якими встановлено факт наявності у відповідача 1 повноважень щодо державної реєстрації договорів оренди. Також представник відповідача надав заяву про застосування позовної давності у даній справі.

Представник прокуратури надав суду письмові пояснення, відповідно до яких зазначає, що строки позовної давності прокуратурою не пропущені, оскільки про наявність укладеного оспорюваного договору та про його продовження прокуратурі стало відомо лише під час перевірки, яка проводилася у травні 2008 року.

Представник позивача надав суду письмові пояснення, в яких зазначає, що початок перебігу позовної давності обчислюється від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а передумовою виявлення факту порушення прав позивача була проведена прокуратурою перевірка. Також позивач вважає посилання відповідача на пропущення строку позовної давності безпідставним, оскільки йдеться не лише про укладення оспорюваного договору в 2004 році, а й про його пролонгацію у 2007 році терміном до 2010 року.

Крім того, представник позивача вказує на те, що укладення оспорюваного договору здійснювалося на підставі рішення Голосіївської районної в м. Києві ради, а позовна давність відповідно до ст. 268 ЦК України не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу місцевого самоврядування.

Розгляд справи неодноразово відкладався через незявлення у судове засідання учасників судового процесу, неналежне виконання ними вимог суду та необхідність витребування нових доказів у справі.

У дане судове засідання представники прокуратури та відповідачів не зявилися, причини неявки суду не повідомили.

Представник позивача надав суду заяву, в якій просить визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 11.03.04 р. № 58, укладений між Голосіївською районною в м. Києві радою та Приватним підприємцем ОСОБА_1; зобовязати Приватного підприємця ОСОБА_1 повернути земельну ділянку площею 44 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Пятигірська, 74 позивачу. Суд прийняв вказану заяву до розгляду.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення прокурора та відповідачів про час та місце судового засідання, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами без участі вищезазначених учасників судового процесу.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 17.06.09 р. за згодою представника позивача судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

11.03.04 р. між відповідачем 1 та відповідачем 2 був укладений договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) № 58 (надалі договір), за умовами якого відповідач 1 на підставі рішення 14 сесії ІІ скликання від 24.04.03 р. за № 14/04 пункт 13 зобовязався надати, а відповідач 2 прийняти в тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 44,0 кв.м. (в тому числі під кіоск 19,0 кв.м. та під сезонний майданчик 25,0 кв.м.), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Пятигірська, 74 за рахунок земель загального користування Київміськради згідно з планом землекористування.

Пунктом 1.2. договору його сторони погодили, що земельна ділянка надається в тимчасове користування на умовах оренди строком до 10.03.07 р. для розміщення кіоску з сезонним майданчиком за вищевказаною адресою.

Рішенням Київради від 08.06.00 р. № 164/885 «Про передачу окремих повноважень районним в м. Києві радам з питань регулювання земельних відносин»(в редакції, чинній на час укладення оспорюваного договору) вирішено передати районним в м. Києві радам повноваження щодо передачі в оренду земельних ділянок для: влаштування елементів зовнішнього благоустрою (фонтани, декоративні басейни, вуличні квіткові вазони, лави, декоративні та функціональні огорожі, декоративні скульптури, контейнери та урни для сміття, павільйони зупинок громадського транспорту, альтанки, торговельні автомати, телефонні будки та пристрої, стенди (крім рекламних), виносні вітринні установки, вхідні групи, окремі пішохідні сходи, садово-паркові споруди); розміщення тимчасових та пересувних лотків, навісів, палаток, кіосків (площею до 20 кв. м), що призначені для роздрібної торгівлі, поштових, довідкових та інших операцій; розміщення сезонних майданчиків закладів громадського харчування (площею до 100 кв. м) без права будь-якої забудови; введення городництва за рахунок земель сільськогосподарського призначення.

Рішенням Голосіївської районної в м. Києві ради від 26.04.07 р. № 12/19 відповідачу 2 продовжено термін дії договору оренди земельної ділянки загальною площею 42 кв.м., що знаходиться за вищезазначеною адресою на три роки.

Позивач просить визнати недійсним договір від 11.03.04 р. № 58, укладений між відповідачами; зобовязати відповідача 2 повернути земельну ділянку площею 44,0 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Пятигірська, 74 позивачу.

Обґрунтовуючи свою позицію позивач, зокрема, посилається на відсутність в оспорюваному договорі всіх його істотних умов, що відповідно до ст. ст. 14, 15 Закону України «Про оренду землі», п.п. 8, 9 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого постановою КМ України від 25.12.98 р. № 2073 є підставою для визнання його недійсним. Позивач стверджує, що оспорюваний правочин не пройшов передбаченої ст. 20 Закону України «Про оренду землі»та п.п. 5, 11-13 постанови КМ України від 25.12.98 р. № 2073 процедури державної реєстрації. Отже, виходячи з наведеного, позивач вважає, що при вчиненні оспорюваного правочину сторонами не було дотримано вимог, які встановлені ч. 1 ст. 203 ЦК України, а саме зміст правочину не може суперечити положенням ЦК України та іншим актам законодавства України, що є підставою для визнання його недійсним. В обґрунтування заявленої вимоги про повернення земельної ділянки площею 44,0 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Пятигірська, 74 позивач посилається на ст. 34 Закону України «Про оренду землі», відповідно до якої у разі припинення або розірвання договору орендар зобовязаний повернути орендодавцеві відповідну земельну ділянку.

В силу вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна із сторін повинна довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідач 1 проти наведеного позивачем заперечує, зазначаючи, що істотні умови, які не вказані в оспорюваному договорі, встановлюються відповідно до законодавства. Відповідач також стверджує, що безпосередньо нормами Закону України «Про оренду землі»не визначено порядку проведення державної реєстрації договорів оренди, а у ст. 20 Закону зазначається, що такий порядок визначається законом. Оскільки постанова КМ України від 25.12.98р. № 2073 не має сили закону, вважає, що посилання на неї при проведенні реєстрації договорів оренди землі є неправомірним. Крім того, відповідач посилається на наявність судових рішень, якими встановлено факт наявності у відповідача 1 повноважень щодо державної реєстрації договорів оренди.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною першої ст. 15 Закону України «Про оренду землі»до істотних умов договору оренди землі віднесено: обєкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану обєкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення обєкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Проаналізувавши зміст оспорюваного договору суд дійшов висновку, що при його укладенні сторони не узгодили такі його умови як збереження стану обєкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві.

Щодо посилання позивача на відсутність в договорі умов щодо сплати орендної плати та її розміру суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 2.1. договору сторони узгодили, що плата за землю вносить землекористувачем згідно з Законом України «Про плату за землю»у вигляді орендної плати у розмірі півтора відсотка від її грошової оцінки, яка визначається довідкою Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), на рік на рахунок 33218815800002, КЕКД 13050500 в УДК у м. Києві, МФО 820019, ідентифікаційний код 26077879. Одержувач: Голосіївська РДА.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що орендна плата вноситься щомісячно в розмірі 1/12 частини річної плати; розмір орендної плати може бути змінено відповідно до змін нормативних актів, що його регламентують.

За несвоєчасне внесення орендної плати за землю справляється пеня в розмірі 0,3 відсотка від суми недоїмки за кожний прострочений день. (п. 3.1. договору).

Беручи до уваги наведене, суд дійшов висновку, що сторони погодили порядок та строки внесення орендної плати, перегляд та відповідальність за її несплату.

Разом з тим, відповідно до статті 15 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що істотною умовою договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру та індексації.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. (ст. 21 Закону України «Про оренду землі»).

Стаття 19 Закону України «Про плату за землю»(в редакції, чинній на момент укладення договору) передбачає, що розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за угодою сторін у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Відповідно до п. 18 ст. 80 Закону України «Про Держаний бюджет України на 2004 рік»дію статті 19 Закону України «Про плату за землю" в частині визначення строків внесення орендної плати виключно у договорі оренди було зупинено на 2004 рік, а згідно з ст. 75 зазначеного Закону орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності та земельний податок сплачуються платниками (крім громадян та виробників сільськогосподарської і рибної продукції) за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до редакції ст. 21 Закону України «Про оренду землі», що діяла на час продовження дії договору, розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України «Про плату за землю»).

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про оренду землі»орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, справляється виключно у грошовій формі.

Таким чином, на час укладення та продовження дії оспорюваного правочину форма орендної плати та строк її сплати встановлювався відповідно до вимог закону.

Згідно із пунктом 9 Типового договору оренди землі, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 N 220 (із змінами та доповненнями), розмір орендної плати встановлюється у гривнях із зазначенням способів внесення за земельні ділянки приватної власності, а за земельні ділянки державної і комунальної власності також із зазначенням відсотків нормативної грошової оцінки земельних ділянок або розміру земельного податку.

Пунктом 10 Типового договору оренди землі встановлено, що обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про плату за землю»(в редакції, чинній на час укладення договору) грошова оцінка земельної ділянки проводиться Державним комітетом України по земельних ресурсах за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Грошова оцінка земельної ділянки щороку станом на 1 січня уточнюється на коефіцієнт індексації, порядок проведення якої затверджується Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.00 N 783 "Про проведення індексації грошової оцінки земель" встановлено, що грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення індексується станом на 1 січня поточного року на коефіцієнт, що визначається від індексу інфляції року, за результатами якого проводиться індексація.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі»невідємною частиною договору оренди землі є план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі обєкта оренди; проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи, до договору додано лише план земельної ділянки, яка надається в оренду відповідачу 2 відповідно до оспорюваного правочину; інших, передбачених ст. 15 Закону України «Про оренду землі», невідємних частин договору суду не представлено.

Щодо посилання позивача на недотримання відповідачами при укладенні оспорюваного правочину типової форми договору оренди землі, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України «Про оренду землі»типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

03.03.04 N 220 постановою КМ України затверджено Типовий договір оренди землі, зі змісту якого вбачається, що останній є не типовим договором, а типовою формою договору (набором реквізитів без визначення змісту відповідних умов). Отже, недотримання послідовності реквізитів чи способу їх заповнення не впливає на дійсність договору оренди земельної ділянки, а істотні умови останнього визначаються на рівні закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 125 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент укладення оспорюваного правочину) право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації

Згідно зі ст. 20 Закону України "Про оренду землі" укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

Відповідно до Положення про Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого рішенням Київської міської ради від 19.12.02 N 182/342 зазначене Управління організовує видачу державних актів на право власності на землю і право користування землею, оформлення та видачу договорів оренди земельних ділянок та здійснює їх реєстрацію; здійснює державну реєстрацію земельних ділянок у складі державного реєстру земель, веде книгу записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі та поземельну книгу; засвідчує факт державної реєстрації договорів оренди землі своїм підписом та гербовою печаткою виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) (п.п. 3.13., 3.23., 10.7.).

Відповідно до Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.98 р. № 2073 державна реєстрація договорів оренди проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної та міської ради, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за місцем розташування земельної ділянки. Факт державної реєстрації засвідчується у 10-денний термін гербовою печаткою та підписом голови відповідної ради, Київської, Севастопольської міської державної адміністрації або уповноваженої ними посадової особи. Печатка та підпис ставляться на всіх примірниках договору оренди (суборенди). Після засвідчення факту державної реєстрації договір оренди реєструється у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі, яка ведеться державним органом земельних ресурсів за формою згідно з додатком.

Як вбачається з представленого суду договору, останній зареєстровано у книзі реєстрації договорів на право тимчасового користування землею 11.03.04. за № 58 та у книзі реєстрації договорів на право тимчасового користування землею 03.07.07 р. за № 60.

В той же час, на оспорюваному правочині відсутні печатка реєструючого органу і підпис уповноваженої особи, що, в свою чергу, не підтверджує факту проведення його державної реєстрації.

Разом з тим, суд звертає увагу позивача на те, що відсутність державної реєстрації договору оренди не є підставою для визнання його недійсним, а в силу вимог ст. 18 Закону України «Про оренду землі»є юридичним фактом, з настанням якого закон повязує набрання чинності правочину.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, пятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Стаття 203 ЦК України встановлює умови чинності правочинів, зокрема: законність змісту правочину, наявність у сторін необхідного обсягу цивільної дієздатності, наявність обєктивно вираженого волевиявлення учасника правочину, його відповідність внутрішній волі, відповідність форми вчиненого правочину вимогам закону, спрямованість волі учасників правочину на реальне досягнення обумовленого ним юридичного результату.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі»відсутність у договорі оренди однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Приймаючи до уваги наведене, зважаючи на те, що відповідачами не доведено дотримання при укладенні договору вимог земельного законодавства стосовно досягнення згоди щодо істотних умов оспорюваного правочину та наявність документів, визначених законом його невід'ємною частиною, суд визнає договір 11.03.04 р. недійсним на підставі ст. 15 Закону України «Про оренду землі», ст. 215 ЦК України.

Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Згідно зі ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсний, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обовязки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно зі ст. 11 Земельного кодексу України повноваження районних у містах рад у галузі земельних відносин визначаються міськими радами.

Пунктом 12 Земельного кодексу України передбачено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Рішенням Київської міської ради від 17.07.08 р. № 58/58 «Про заходи щодо впорядкування обєктів торгівлі (малих архітектурних форм)»визнано таким, що втратило чинність рішення Київради від 08.06.00 р. № 164/885 «Про передачу окремих повноважень районним в м. Києві радам з питань регулювання земельних відносин».

З огляду на наведене, беручи до уваги, що договір від 11.03.04 р. визнаний недійсним, а рішення Київради від 08.06.00 р. № 164/885, яке визначало повноваження відповідача 1 в галузі земельних відносин втратило чинність, суд вважає, що у відповідача 2 відсутні правові підстави користуватися земельною ділянкою площею 44,0 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Пятигірська, 74, а тому вказана земельна ділянка підлягає поверненню позивачу як органу, до повноважень якого належить розпорядження землями в межах м. Києва.

Щодо заяви відповідача 1 про застосування строку позовної давності, який, на думку відповідача 1, пропущений прокурором, суд вважає за необхідне відзначити наступне.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Згідно зі ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Прокурор пояснив суду, що про оспорюваний правочин (його невідповідність вимогам законодавства) та про продовження його дії прокурору стало відомо лише під час перевірки, проведеної у травні-червні 2008 року. У підтвердження наведеного представив суду план перевірки від 10.01.08 р. та довідку про результати перевірки від 27.06.08 р., в якій, зокрема, зазначається, що оспорюваний правочин укладений з порушенням вимог Конституції України та інших законодавчих актів.

Приймаючи до уваги наведене, зважаючи на те, що перебіг позовної давності починається з травня 2008 року, а позовну заяву від 10.07.08 р. № 1362 подано 10.12.08 року, суд визнає заяву відповідача 1 необгрунтованою, у звязку з чим у її задоволенні відмовляє.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідачів.

Керуючись ст. ст. 49, 82 - 85 ГПК України, суд, -

вирішив:

1. Позов задовольнити.

2.Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 11.03.04 р. № 58, укладений між Голосіївською районною в м. Києві радою та Приватним підприємцем ОСОБА_1.

3. Зобовязати Приватного підприємця ОСОБА_1 (03187, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) повернути земельну ділянку площею 44,0 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Пятигірська, 74 Київській міській раді (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, б. 36, ідентифікаційний код 22883141).

4.Стягнути з Голосіївської районної в м. Києві ради (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 98) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, в доход Державного бюджету України 85 (вісімдесят пять) грн. 00 коп. державного мита та 59 (пятдесят девять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (03187, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, в доход Державного бюджету України 85 (вісімдесят пять) грн. 00 коп. державного мита та 59 (пятдесят девять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Пригунова А.Б.

Дата підписання 22.07.09 р.

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ-30,вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 ВСТУПНА ТА РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНИ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 51/38 17.06.09 р.

За позовом Київської природоохоронної прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради

до: 1) Голосіївської районної в м. Києві ради;

2) Приватного підприємця ОСОБА_1

про визнання договору недійсним та зобовязання вчинити певні дії

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від прокуратури: не зявились

від позивача: Волошенюк О.М.

від відповідача 1: не зявились

від відповідача 2: не зявились

Керуючись ст. ст. 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, ?

вирішив:

1. Позов задовольнити.

2.Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 11.03.04 р. № 58, укладений між Голосіївською районною в м. Києві радою та Приватним підприємцем ОСОБА_3.

3. Зобовязати Приватного підприємця ОСОБА_1 (03187, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) повернути земельну ділянку площею 44,0 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Пятигірська, 74 Київській міській раді (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, б. 36, ідентифікаційний код 22883141).

4.Стягнути з Голосіївської районної в м. Києві ради (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 98) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, в доход Державного бюджету України 85 (вісімдесят пять) грн. 00 коп. державного мита та 59 (пятдесят девять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (03187, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, в доход Державного бюджету України 85 (вісімдесят пять) грн. 00 коп. державного мита та 59 (пятдесят девять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Пригунова А.Б.