Рішення № 5289955, 23.07.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 25/25023.07.09

За позовом Акціонерного товариства „Страхова компанія „Залізничні шляхи”

до Закритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Страховий капітал”

про стягнення 5387,26 грн.

Суддя Морозов С.М.

Секретар судового засідання Денисенко А.В.

Представники:

від позивача: Губарькова Н.Л. (довіреність від 12.01.2009);

від відповідача: Качур О.А. (довіреність №18/06-09 від 15.06.2009р.);

В судовому засіданні 23 липня 2009 року за згоди представників позивача і відповідача було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Обставини справи:

Акціонерне товариство „Страхова компанія „Залізничні шляхи” (надалі позивач) звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з Закритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Страховий капітал” (надалі відповідач) частини страхового відшкодування за Генеральним договором про співробітництво в області перестрахування і ретроцесії у розмірі 5387,26 грн. В ході розгляду справи позивачем подана заява про уточнення позовних вимог, у відповідності до якої позивач просить стягнути з відповідача 3766,22 грн., в тому числі 3319,77 грн. частки страхового відшкодування, 446,45 грн. штрафних санкцій (пені, інфляційних та 3% річних), в частині стягнення 2067,49 грн. позивач просить припинити провадження по справі у звязку з погашенням заборгованості на цю суму. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач свої обовязки за договором не виконав, не сплатив позивачу долю у страховому відшкодуванні.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував в частині нарахування штрафних санкцій.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

20 березня 2007 року між позивачем та відповідачем було укладено генеральний договір про співробітництво в області перестрахування і ретроцесії № 01/RE/07 (надалі Договір факультативного перестрахування), предметом якого є угода про порядок і умови співпраці в галузі факультативного перестрахування (ретроцесії) ризиків, та який є основним документом, який регулює та визначає принципи взаємодії сторін у сфері факультативного перестрахування (ретроцесії), а також права і обовязки сторін при укладенні та виконанні договорів факультативного перестрахування, взаємну відповідальність сторін, порядок врегулювання збитків і вирішення спірних питань.

Перестрахуванням (цесією) є страхування Страховиком на визначених договором перестрахування умовах, ризику виконання частини своїх обовязків перед Страхувальником при настанні страхового випадку у Перестраховика (п. 1.4 Договору).

У відповідності до п. 2.1 Договору факультативного перестрахування пропозиція конкретного ризику у перестрахування здійснюється шляхом направлення Перестраховику Ковер-ноти, що містить умови прийому-передачі частини відповідальності, порядок взаєморозрахунків, порядок надання інформації Сторонами, якщо умови і порядок відрізняються від положень цього Договору. Якщо Перестразовиу згоден з умовами, викладеними у ковер-ноті, він підписує такий документ, завіряє круглою печаткою та направляє Перестрахувальнику.

31.01.2008 між позивачем та ОСОБА_3 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 12/99 (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи). Відповідно до умов цього договору, застраховано транспортний засіб Lexus RX, державний номерний знак НОМЕР_1.

04.02.2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір перестрахування (Ковер-Нота) № 321-08/SK відповідно до якого, позивач передав у перестрахування частину (55000,00 грн.) ризику, прийнятого на страхування відповідно до Договору страхування № 12/99.

26.10.2008 сталася дорожньо транспортна пригода за участю застрахованого ТЗ - Lexus RX, державний номерний знак НОМЕР_1, в результаті якої останній отримав механічні ушкодження.

На підставі страхового акту № 345/08-488/08 від 31.10.2008 позивач виплатив страхувальнику страхове відшкодування на загальну суму 4004,70 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером від 31.10.08 (належним чином засвідчені копії документів містяться в матеріалах справи).

30.10.2008 позивач листом № 154/П повідомив відповідача про настання страхового випадку, та 03.02.2009 направив листи № 104/П щодо виплати частки страхового відшкодування з комплектом документів, в якому зазначалося, що розмір відповідальності відповідача складає 725,41 грн.

Як свідчать матеріали справи, відповідач платіжним дорученням № 709 від 20.07.2009 сплатив позивачу свою частку страхового відшкодування по Ковер-ноту №321-08/SK в сумі 725,41 грн. А тому на час винесення рішення між сторонами відсутній предмет спору щодо сплати заборгованості в сумі 725,41 грн., і провадження по справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

10.07.2008 між позивачем та ОСОБА_4 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 07/115 (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи). Відповідно до умов цього договору, застраховано транспортний засіб PORSCHE CAYENNE, державний номерний знак НОМЕР_2.

24.07.2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір перестрахування (Ковер-Нота) № 382-08/SK відповідно до якого, позивач передав у перестрахування частину (40000,00 грн.) ризику, прийнятого на страхування відповідно до Договору страхування № 07/115.

08.04.2009 сталася дорожньо транспортна пригода за участю застрахованого ТЗ - PORSCHE CAYENNE, державний номерний знак НОМЕР_2, в результаті якої останній отримав механічні ушкодження.

На підставі страхового акту № 169/09-298/09 від 28.04.2009 позивач перерахував страхувальнику страхове відшкодування на загальну суму 31 594,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 2 та №3 від 28.04.09 (належним чином засвідчені копії документів містяться в матеріалах справи).

09.04.2009 позивач листом № 379/П повідомив відповідача про настання страхового випадку, та 07.05.2009 направив листи № 474/П щодо виплати частки страхового відшкодування з комплектом документів, в якому зазначалося, що розмір відповідальності відповідача складає 2254,19 грн.

28.05.2008 між позивачем та ОСОБА_5 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 02/56 (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи). Відповідно до умов цього договору, застраховано транспортний засіб BMW-X5, державний номерний знак НОМЕР_3.

29.05.2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір перестрахування (Ковер-Нота) № 372-08/SK, відповідно до якого, позивач передав у перестрахування частину (50000,00 грн.) ризику, прийнятого на страхування відповідно до Договору страхування №02/56.

27.02.2009 сталися дорожньо транспортні пригоди за участю застрахованого ТЗ - BMW-X5, державний номерний знак НОМЕР_3, в результаті якої останній отримав механічні ушкодження.

На підставі страхового акту № 101/09-211/09 від 18.03.2009 та № 148/09-212/09 від 14.04.2009 позивач виплатив страхувальнику страхове відшкодування на загальну суму 10374,63 грн., що підтверджується видатковим касовими ордерами № 169 від 18.03.09 та № 249 від 21.04.2009 (належним чином засвідчені копії документів містяться в матеріалах справи).

04.03.2009 позивач листами № 219/П. та № 220/П повідомив відповідача про настання страхового випадку, та 28.04.2009 направив лист № 457/П щодо виплати частки страхового відшкодування з комплектом документів, в якому зазначалося, що розмір відповідальності відповідача складає 281,25 грн. та 13.05.2009 направив лист № 482/П щодо виплати частки страхового відшкодування з комплектом документів, в якому зазначалося, що розмір відповідальності відповідача складає 1065,58 грн.

Як свідчать матеріали справи, відповідач платіжним дорученням № 630 від 20.07.2009 сплатив позивачу свою частку страхового відшкодування по Ковер-ноту №372-08/SK в сумі 281,25 грн. А тому на час винесення рішення між сторонами відсутній предмет спору щодо сплати заборгованості в сумі 281,25 грн., і провадження по справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

19.09.2008 між позивачем та ОСОБА_5 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 02/97 (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи). Відповідно до умов цього договору, застраховано транспортний засіб Mersedes Benz S 550, державний номерний знак НОМЕР_4.

19.09.2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір перестрахування (Ковер-Нота) № 408-08/SK відповідно до якого, позивач передав у перестрахування частину (50000,00 грн.) ризику, прийнятого на страхування відповідно до Договору страхування № 02/97.

24.03.2009 сталася дорожньо транспортна пригода за участю застрахованого ТЗ - Mersedes Benz S 550, державний номерний знак НОМЕР_4, в результаті якої останній отримав механічні ушкодження.

На підставі страхового акту № 139/09-262/09 від 09.04.2009 позивач виплатив страхувальнику страхове відшкодування на загальну суму 2010,00 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером № 234 від 09.04.09 (належним чином засвідчені копії документів містяться в матеріалах справи).

26.03.2009 позивач листом № 313/П повідомив відповідача про настання страхового випадку, та 17.04.2009 направив лист № 406/П щодо виплати частки страхового відшкодування з комплектом документів, в якому зазначалося, що розмір відповідальності відповідача складає 138,09 грн.

Як свідчать матеріали справи, відповідач платіжним дорученням № 634 від 02.07.2009 сплатив позивачу свою частку страхового відшкодування по Ковер-ноту №408-08/SK в сумі 138,09 грн. А тому на час винесення рішення між сторонами відсутній предмет спору щодо сплати заборгованості в сумі 138,09 грн., і провадження по справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

31.03.2008 між позивачем та ОСОБА_6 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 09/51 (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи). Відповідно до умов цього договору, застраховано транспортний засіб TOYOTA CAMRY, державний номерний знак НОМЕР_5.

02.04.2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір перестрахування (Ковер-Нота) № 348-08/SK відповідно до якого, позивач передав у перестрахування частину (45000,00 грн.) ризику, прийнятого на страхування відповідно до Договору страхування № 09/51.

24.03.2009 сталася дорожньо транспортна пригода за участю застрахованого ТЗ - TOYOTA CAMRY, державний номерний знак НОМЕР_5, в результаті якої останній отримав механічні ушкодження.

На підставі страхового акту № 110/09-245/09 від 24.03.2009 позивач виплатив страхувальнику страхове відшкодування на загальну суму 3998,00 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером № 186 від 25.03.09 (належним чином засвідчені копії документів містяться в матеріалах справи).

20.03.2009 позивач листом № 278/П повідомив відповідача про настання страхового випадку, та 13.04.2009 направив лист № 388/П щодо виплати частки страхового відшкодування з комплектом документів, в якому зазначалося, що розмір відповідальності відповідача складає 922,74 грн.

Як свідчать матеріали справи, відповідач платіжним дорученням № 710 від 20.07.2009 сплатив позивачу свою частку страхового відшкодування по Ковер-ноту №348-08/SK в сумі 922,74 грн. А тому на час винесення рішення між сторонами відсутній предмет спору щодо сплати заборгованості в сумі 922,74 грн., і провадження по справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно із п. 3.3.3 Договорі відповідач зобовязався перерахувати позивачу відповідну частку страхового відшкодування в межах взятого на себе ліміту відповідальності, обумовленого конкретним договором перестрахування, протягом 15 банківських днів з дня отримання від перестрахувальника документів.

Відповідач порушив взяті на себе зобовязання за договором факультативного перестрахування щодо своєчасної сплати частин страхового відшкодування в загальному розмірі 5387,26 грн. Враховуючи часткову сплату відповідачем заборгованості за Ковер-нотами № 321-08/SK від 04.02.2008, № 372-08/SK від 29.05.2008, № 408-08/SK від 29.09.2008 та № 348-08/SK від 02.04.2008 на час винесення рішення у цій справі заборгованість відповідача перед позивачем по сплаті частки страхового відшкодування по Ковер-нотам № 382-08/SK від 24.07.2008, № 372-08/SK від 29.05.2008 складає 3319,77 грн.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з п. 3.7 Договору у випадку порушення однією із сторін умов розрахунків, визначених умовами цього договору та конкретними договорами факультативного перестрахування, винна сторона сплачує іншій пеню в розмірі 0,05% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної річної облікової ставки НБУ, яка діятиме в період, коли вступить в силу умова оплати пені, за умови, що чинним законодавством на цей час не передбачено інше.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні докази направлення позивачем та отримання відповідачем комплекту документів, передбаченого п. 3.3.3 Договору, а також враховуючи великий ступінь виконання відповідачем зобовязань щодо оплати його часток страхових відшкодувань (на час винесення рішення здійснена оплата по чотирьом з шести випадків заявлених до стягнення) в умовах фінансових труднощів в сфері страхування, суд приходить до висновку про необхідність зменшення нарахованих позивачем пені та 3% річних та в звязку з цим відмовляє в позовних вимогах у цій частині.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення 3319,77 грн. частки страхового відшкодування по Ковер-нотам № 382-08/SK від 24.07.2008, № 372-08/SK від 29.05.2008. Провадження по справі в частині стягнення 2067,49 грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Судові витрати позивача у сумі 414,50 грн. (102,00 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33,49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

Провадження у справі в частині стягнення 2067,49 грн. припинити.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Страховий капітал” (ідентифікаційний код 32206908, адреса: 01004, м. Київ, вул. Кропивницького, 6, кв. 2) на користь Акціонерного товариства „Страхова компанія „Залізничні шляхи” (ідентифікаційний код 22523595, адреса: 36011, м. Полтава, вул. Шевченка, 3, р/р 265016794 в АБ „Полтава-Банк”, МФО 331489) 3319,77 (три тисячі триста девятнадцять гривень 77 копійок) та судові витрати у сумі 414,50 грн. (чотириста чотирнадцять гривень 50 копійок). Видати наказ.

В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

СуддяС.М. Морозов

Дата підписання повного тексту рішення 27.07.2009р.