Рішення № 52825184, 07.10.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/7533/15

Головуючий у першій інстанції Куркан М. М.

Доповідач Сватаненко В. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 жовтня 2015 року

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого - Сватаненка В.І.

суддів - Суворова В.О., Черевка П.М.,

за участю секретаря - Фабіжевської Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 12 липня 2013 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 - «Про стягнення заборгованості за кредитним договором», -

ВСТАНОВИЛА:

12.04.2013 року ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» звернулись до суду із зазначеним позовом, по якому просили стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором у розмірі 11733,18 грн., а також стягнути судовий збір у розмірі 214,60 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач, посилався на те, що 08.06.2007 року між ним та відповідачем ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 1251, відповідно до умов якого він надав відповідачу кредит у сумі 20000 грн. та кінцевим терміном повернення 08.06.2010 року. Вказаним договором було передбачено сплату 22% річних за користування кредитом та пені за порушення умов договору. 08.06.2007 року між банком та відповідачами ОСОБА_2, ОСОБА_3 були укладені окремі договори поруки № 1 та № 2, відповідно до яких відповідачі поручалась перед позивачем відповідати солідарно в повному обсязі своєчасне та повне виконання відповідачем ОСОБА_4 своїх зобов'язань по кредитному договору. Відповідно до встановлених договором строків повернення кредиту відповідачі отримані гроші не повертали, не сплачували відсотки за користування кредитом та нараховану пеню.

07.06.2011 року рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області за позовом ПАТ «Державний ощадний банк України» з відповідачів була стягнута солідарно заборгованість за кредитним договором № 1251 в сумі 22357,91 грн.

Оскільки договір розірвано не було, а ухвалення рішення не є підставою для припинення нарахування відсотків та пені за кредитом, то з моменту ухвалення судом рішення, згідно п.1.6.1 кредитного договору, виникла заборгованість за кредитом по процентам і нарахованій ппені, яку позивач просить стягнути солідарно з відповідачів.

Представник позивача до суду не з'явився, надавши заяву, відповідно до якої позов підтримав, просив його задовольнити, справу розглянути за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_4 до суду не з'явився, будучи сповіщеним належним чином.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 до суду не з'явились, подали заяву, згідно якої позов не визнали та просили справу розглянути за їх відсутності.

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 12.07.2013 року був задоволений позов ПАТ «Державний ощадний банк України», стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором № 1251 від 08.06.2007 року у розмірі 11733,18 грн., а також судовий збір у розмірі 71,53 грн. з кожного.

21.07.2015 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 подали апеляційну скаргу на вказане рішення суду, по якій просили скасувати рішення районного суду в частині стягнення з них заборгованості, ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог до них, посилаючись на порушення районним судом норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з'ясування районним судом обставин по справі.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати або змінити рішення суду.

Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позов банку у повному обсязі, суд першої інстанції виходив із того, що поручителі зобов'язані нести солідарну відповідальність разом із позичальником ОСОБА_4 за порушення ним умов кредитного договору.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення відповідає частково.

Судом встановлені наступні фактичні обставини у справі.

Рішенням Овідіопольського районного суду м. Одеси від 7 червня 2011 року був задоволений позов ВАТ «Державний ощадний банк України до ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3: стягнуто солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором № 251 від 8 червня 2007 року, укладеному банком з ОСОБА_4, заборгованість в загальній сумі 22357,91 грн., яка складається із заборгованості за кредитом, по строковим і простроченим відсоткам; заборгованості по нарахованій пені по кредиту і по відсотках.

Згідно даного судового рішення, банком з ОСОБА_2, ОСОБА_3 8 червня 2007 року були укладені окремі договори поруки, за умовами яких поручителі зобов'язались перед банком солідарно відповідати за своєчасне виконання кредитором ОСОБА_4 зобов'язання по кредитному договору. Тому, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що внаслідок неналежного виконання ОСОБА_4 взятих на себе зобов'язань по кредитному договору, поручителі повинні нести з ним солідарну відповідальність. (а.с.8-10)

Відповідно до позовної заяви по даній справі, яка переглядається в апеляційному порядку, банк просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість прострочених відсотків за користування кредитом за період з 20.05.2011 року по 23.11.2012 року - 9798,08 грн., пеню за період з 09.04.2012 року по 23.11.2012 року - 1935,10 грн., а всього стягнути 11733,18 грн.

З вимогами банку про солідарне стягнення заборгованості по кредитному договору погодився і суд першої інстанції, що є помилковим та таким, що не відповідає положенням ст. 559 ЦК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Колегія суддів вважає, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 559 ЦК України порука відносно відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вважається припиненою, виходячи з наступних міркувань.

Аналізуючи текст наведеного рішення суду першої інстанції від 7 червня 2011 року, слід виходити із того, що банк звернувся до суду із позовом у листопаді 2010 року, тобто через п*ять місяців після закінчення строку виконання основного зобов*язання, в межах шестимісячного строку, передбаченого ч.4 ст. 559 ЦК України.

Також, слід зауважити, що в рішенні суд не була встановлена дата, з якої позичальник перестав виконувати щомісячні обов'язки по поверненню кредиту та сплати процентів та, відповідно, за який період утворилась сума заборгованості по кредиту.

Не наведено в рішенні також тієї обставини про те, чи вимагав банк письмово від позичальника і поручителів дострокового повернення суми кредиту.

Отже, виходячи із того, що зазначеним рішенням суду від 7 червня 2011 року стягнуто солідарно з позичальника та поручителів суму заборгованості по кредиту, то з дати набрання законної сили цього судового рішення починається перебіг позовної давності для вимог до боржника та обрахування встановленого частиною четвертою ст. 559 ЦК України шестимісячного строку для пред*явлення вимог до поручителів щодо стягнення заборгованості, яка утворилась внаслідок несплати боржником передбачених рішенням суду кредитних коштів.

Однак, до суду із позовними вимогами до боржника і поручителів банк звернувся 12.04.2013 року, через 1 рік 9 місяців, тобто із збігом, передбаченого законом, шестимісячного строку для пред*явлення вимоги до поручителя.

Отже, в силу положень ч.4 ст. 559 ЦК України порука відповідачів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 вважається припиненою.

Згідно матеріалам справи, відповідач ОСОБА_2, в заяві від 31 травня 2013 року на адресу суду першої інстанції, від свого імені та від іменні ОСОБА_3, інтереси якої вона представляє за довіреністю, позов не визнала і просила суд стягнути всю суму заборгованості з ОСОБА_4 ( а.с. 38)

Тому, посилання суду першої інстанції в оскарженому рішенні на ту обставину, що відповідачі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 в письмовій заяві визнали позов банку повністю є безпідставним ( а.с.38).

У зв*язку з викладеним колегія суддів приходить до висновку, сума заборгованості по кредиту підлягає стягненню особисто з ОСОБА_4

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині розрахунку і розміру заборгованості ОСОБА_4 перед банком.

Зобов*язання виникають із підстав, передбачених ст. 11 ЦК України, зокрема договорів.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов*язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов*язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов*язання, а статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов*язковим для виконання сторонами.

Таким чином, з урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що судове рішення в частині солідарного стягнення з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором слід скасувати та у задоволенні позову в скасованій частині необхідно відмовити у зв*язку з неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права, тобто з підстав, передбачених п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України.

В решті судове рішення залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.2, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 - задовольнити.

Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 12 липня 2013 року в частині солідарного стягнення заборгованості за кредитом з ОСОБА_2, ОСОБА_3 - скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В решті рішення - залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Судді апеляційного суду

Одеської області В.І. Сватаненко

В.О. Суворов

П.М. Черевко

07.10.2015 року м. Одеса