Рішення № 5281781, 29.05.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 14/14229.05.09

Господарський суд міста Києва у складі судді Нарольського М.М.,

розглянувши матеріали справи№ 14/142

за позовомВідкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Одеської філії

доДержавного комітету України з державного матеріального резерву

третя особаДержавне казначейство України

простягнення 225120,11 грн.

за участю представників сторін від позивача- Чумак О.В. від відповідача- Глузманова М.П.

від третьої особи- не з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Одеської філії (надалі ВАТ "Укртелеком" в особі Одеської філії) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Державного комітету України з державного матеріального резерву (надалі - Комітет), третя особа Державне казначейство України про стягнення 225120,11 грн.

В обґрунтування предявлених вимог позивач посилається на те, що між позивачем та відповідачем укладений договір відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву № 1/91-21 від 14.03.2003 р. Позивачем виконано в повному обсязі умови вказаного договору та понесені витрати на зберігання матеріальних цінностей державного матеріального резерву у розмірі 140793,50 грн. Однак, всупереч умов договору відповідач не відшкодував понесені ним протягом вересня 2005 грудень 2006 років витрати на зберігання матеріальних цінностей, заборгувавши, при цьому, 140793,50 грн. З цих підстав просить суд позов задовольнити, стягнувши з відповідача на свою користь борг у сумі 140793,50 грн., 11615,46 грн. відсотків річних, 72711,15 грн. інфляційних витрат, а також понесені ним по справі судові витати.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.09.2008 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено у судовому засіданні, зобовязано сторони виконати певні дії.

Ухвалами господарського суду міста Києва від 05.11.2008 р., від 23.04.2009 р. та від 20.05.2005 р. розгляд справи відкладався.

В судовому засіданні 03.10.2008 р. та 24.10.2008 р. оголошувались перерви в порядку ст. 77 ГПК України.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.11.2008 р. суд, з метою встановлення точного фактичного розміру витрат, понесених позивачем на зберігання матеріальних цінностей у період з 01.09.2005 р. по 31.12.2006 р., призначив судову бухгалтерську (економічну) експертизу. Відповідно провадження у справі, на час проведення експертизи було зупинено.

22 квітня 2009 року до суду надійшов висновок судової експертизи 18113/18114 від 31.03.2009 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.04.2009 р. поновлено провадження у справі та призначено її до розгляду.

В судовому засіданні 29.05.2009 р. позивач подав уточнення до позовної заяви № 317, відповідно до якого просить суд стягнути з відповідача борг у сумі 140793,50 грн., 11615,46 грн. відсотків річних, 63975,39 грн. інфляційних витрат, 5108,16 грн. витрат на проведення експертизи.

Відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог з підстав зазначених у відзиві.

Представник третьої особи в судові засідання не з'явився, вимоги ухвал суду не виконав.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, в т.ч. за адресою зазначеній в довідці про включення в ЄДРПОУ.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши надані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 14 березня 2003 року між ВАТ "Укртелеком" в особі Одеської дирекції та Комітетом укладено Договір № 1/91-21 відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву (надалі - Договір).

Таким чином, між сторонами виникли правовідносини по зберіганню матеріальних цінностей державного матеріального резерву, врегульовані главою 36 Цивільного кодексу УРСР, главою 66 ЦК України, Законом України «Про державний матеріальний резерв».

Укладений Договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст. ст. 173, 174 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами ч. 3. ст. 947 ЦК України при безоплатному зберіганні поклажодавець зобовязаний відшкодувати зберігачеві здійснені ним витрати на зберігання речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 938 ЦК України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Згідно зі ст. 947 ЦК України витрати зберігача на зберігання речі можуть бути включені до плати за зберігання. Витрати, які сторони не могли передбачити при укладенні договору зберігання (надзвичайні витрати), відшкодовуються понад плату, яка належить зберігачеві. При безоплатному зберіганні поклажодавець зобов'язаний відшкодувати зберігачеві здійснені ним витрати на зберігання речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 7 ст. 11 Закону України «Про державний матеріальний резерв»відшкодування витрат підприємствам, установам і організаціям, що виконують відповідальне зберігання провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2002 року № 532 «Про порядок відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву»встановлено, що суми витрат, які підлягають відшкодуванню повинні визначатися на кожний рік.

Згідно п. 2 Порядку відшкодування підприємства, установам та організаціям витрат, повязаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2002 р. № 532 Державному комітетові з державного матеріального резерву спрямовувати на відшкодування витрат відповідальних зберігачів матеріальних цінностей державного резерву кошти, одержувані як плату (відсотки) за запозичення товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до п. 3 Порядку відшкодування підприємства, установам та організаціям витрат, повязаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2002 р. № 532, сума витрат, що підлягають відшкодуванню, залежно від номенклатури матеріальних цінностей державного резерву визначається з урахуванням: 1) умов зберігання матеріальних цінностей державного резерву; 2) середнього розміру суми витрат; 3) розміру складських приміщень, майданчиків, холодильних камер, резервуарів, підземних сховищ, де зберігаються матеріальні цінності державного резерву; 4) обсягу додаткових витрат з обслуговування таких цінностей.

У п. 7 Порядку відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, затвердженого вищезгаданою постановою Кабінету Міністрів України передбачено, що відшкодування витрат, пов'язаних із зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, здійснюється виключно на підставі договору, укладеного між Держкомрезервом та відповідальним зберігачем за встановленою формою за рахунок асигнувань державного бюджету та інших джерел, визначених законодавством.

Таким чином, фінансування витрат підприємств-зберігачів здійснюється як з державного бюджету, так і з інших джерел.

Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Рішенням загальних зборів акціонерів від 14.05.2004 р. № 173 ВАТ "Укртелеком" (протокол № 3 від 16.04.2004 р.) та наказом ВАТ "Укртелеком" запроваджені нові назви філій ВАТ "Укртелеком", в т.ч. Одеську дирекцію ВАТ "Укртелеком" перейменовано на Одеську філію ВАТ "Укртелеком" з правонаступництвом в частині основної діяльності.

Згідно пункту 1.2 Договору відповідальний зберігач здійснює зберігання згідно з специфікацією (затвердженою номенклатурою) у кількості та за вартістю згідно з актом № 1.

Також у Договорі зазначено, що Комітет відшкодовує витрати відповідального зберігача по зберіганню матеріальних цінностей державного матеріального резерву у межах бюджетних асигнувань, передбачених на ці цілі. Оплачує зберігачу вартість робіт із закладення (поставки) цінностей узгодженими регульованими або договірними оптово-відпускними цінами, що діють на час закладення (поставки).

Строк дії договору відповідно до умов п. 7.3 Договору встановлений з моменту його підписання протягом всього строку зберігання цінностей.

Строк оплати за договором встановлений не був.

Відповідно до умов Договору позивач протягом 01.09.2005 р. - 31.12.2006 років зберігав у себе матеріальні цінності державного матеріального резерву та поніс витрати на їх зберігання в розмірі 140793,50 грн. Підтвердженням здійснення зберігання матеріальних цінностей мобрезерву є надання зберігачем розрахунків витрат про фактичні витрати на утримання матеріальних цінностей, листуванням тощо.

Доказів належної оплати за Договором за вищезазначений період суду не надано.

З наданих представником позивача пояснень слідує, що позивач виконуючи взяте на себе зобовязання щодо зберігання матеріальних цінностей у період з 01.09.2005 р. по 31.12.2006 р. за рахунок власних коштів зберігав цінності мобілізаційного резерву і, таким чином, поніс витрати на їх утримання та зберігання, тоді як відповідач йому вищезазначені витрати не відшкодував.

Оскільки відповідач стверджував, що заявлена позивачем сума витрат є необґрунтованою, суд, з метою визначення розміру фактично понесених позивачем витрат на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву за період з 01.09.2005 р. по 31.12.2006 р., ухвалою від 05.11.2008 р. у даній справі призначив судову бухгалтерську (економічну) експертизу.

За результатом судової експертизи, проведеної Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз, складено та представлено суду висновок № 18113/18114 від 31.03.2009 р., відповідно до якого встановлено, що витрати позивача на зберігання матеріальних цінностей державного резерву за період з 01.09.2005 р. по 31.12.2006 р. підтверджуються в розмірі 140238,48 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 42 ГПК України висновок судового експерта оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як було зазначено вище, строк оплати за Договором встановлений не був.

Досліджуючи матеріали справи та оцінюючи подані сторонами докази в їх сукупності, зокрема: первинні та облікові документи, висновок судово-економічної експертизи, суд визнає обґрунтованими позовні вимоги в частині про стягнення основного боргу в сумі 140238,48 грн. витрат, понесених позивачем на зберігання матеріальних цінностей державного резерву за період з 01.09.2005 р. по 31.12.2006 р.

Також, оцінюючи висновок експертизи в порядку ст. 43 ГПК України суд вбачає дотримання судовим експертом при її проведенні вимог чинного законодавства, в тому числі Порядку відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, повязаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 12.02.2002 р. № 532.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 11615,46 грн. відсотків річних, 63975,39 грн. інфляційних витрат, суд зазначає наступне.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази направлення позивачем претензії до відповідача з вимогою про сплату боргу від 13.09.2007 р. № 616, суд не може встановити строк виконання зобовязання відповідача, відповідно, не має можливості визначити період прострочення виконання грошового зобов'язання, суд відмовляє в позовних вимогах про стягнення інфляційних витрат та відсотків річних.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, вимоги Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Одеської філії підлягають частковому задоволенню, а саме на суму 140238,48 грн. боргу.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на обидві сторони пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного комітету України з державного матеріального резерву (01601, м. Київ, вул. Пушкінська, 28, код 00034016) на користь Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Одеської філії (65029, м. Одеса, вул. Садова, 10, код 01186691) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 140238,48 грн. боргу, 3310,59 грн. витрат на проведення судової експертизи, 1402,38 грн. державного мита, 76,47 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

СуддяМ.М. Нарольський Дата підписання рішення: 10.07.2009 р.