Ухвала суду № 52817718, 16.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

м. Київ

О К Р Е М А Д У М К А

16 жовтня 2015 року К/800/19418/15

судді Леонтович К.Г.

на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 16 жовтня 2015 року

по справі за позовом ОСОБА_1 та інших фізичних осіб до Кабінету Міністрів України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Міністерство фінансів України, Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України, ОСОБА_2, про визнання протиправною та скасування постанови Кабінету Міністрів України

Згідно обставин справи ОСОБА_1 та інші фізичні особи оскаржили в суд в адміністративному порядку постанову Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 р. № 595 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей» (далі - Постанова Кабміну). Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуваний нормативно-правовий акт суперечить Конституції та законам України, протиправно позбавляє позивачів пенсійних та інших соціальних виплат, просили скасувати Постанову, визнати протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України стосовно їхнього соціального забезпечення протягом липня - грудня 2014 року з покладенням на відповідача обов'язку виплатити належні кошти.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2015 року, позов задоволений частково. Визнаний незаконним та нечинним з моменту прийняття пункт 2 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року №595 (далі - Порядок). У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вищий адміністративний суд України при перегляді справи в касаційному порядку залишив без змін рішення судів першої та апеляційної інстанції, зазначивши, що вони ухвалені на підставі всебічно досліджених обставинах справи, за належної юридичної кваліфікації установленого, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Вважаю, що вищенаведені висновки є помилковими, оскільки має місце неповнота в розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій.

Предметом оскарження є законність постанови Кабміну та Порядку, затвердженого вказаною постановою. Отже, оскаржується нормативно-правовий акт вищого органу виконавчої влади.

Особливості перегляду законності нормативно-правових актів встановлені ст.171 КАС України, право на оскарження яких мають особи, щодо яких застосований, а також особи, які є суб'єктами правовідносин, у яких буде застосований цей акт.

Згідно ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Виходячи з наведеного адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин для відновлення порушеного права в зв'язку із прийнятим рішенням суб'єктом владних повноважень, при цьому особа повинна довести порушення її прав.

Отже, обов'язковою умовою визнання акта недійсним є порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивачів у справі, а також невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Так, згідно п.1 постанови Кабміну, Уряд затвердив Порядок, пунктом 1 якого встановлено, що цим Порядком визначається процедура фінансування бюджетних установ, надання фінансової підтримки підприємствам і організаціям, здійснення соціальних виплат населенню Донецької та Луганської областей.

Відповідно п.2 Порядку ( у редакції на час його видання) у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснюються лише після повернення згаданої території під контроль органів державної влади.

Виходячи з наведеного йдеться про видатки трьох різних бюджетів.

Вважаю, що при розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій не встановлені правовідносин щодо порушення прав позивачів із застосуванням оскаржуваної постанови. Зокрема, не встановлено до якої категорії населення, яких стосуються зазначені в пункті 2 виплати, відносяться позивачі, чи застосовані до них такі обмеження, якими доказами це підтверджується.

Крім того, не встановлено, чи визначив спірний акт можливість і шлях поновлення порушеного права. Оскільки наявність визначеного нормативно-правовим актом механізму поновлення порушеного права вказує на визначення державним органом сфери зобов'язань.

Так, пунктом 8 Тимчасового порядку встановлено, що особам, які переміщені на контрольовану територію та взяті на облік відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України, району проведення антитерористичної операції чи населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509, пенсії та інші соціальні виплати з бюджетів усіх рівнів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування виплачуються за заявами таких осіб до органів (установ), які здійснюють такі виплати. Тобто передбачений відповідний механізм пенсійних та соціальних виплат для вказаних категорій осіб.

Судами попередніх інстанцій не встановлено, чи була можливість у позивачів використати вищенаведений механізм, чи використали вони його або причини неможливості такого використання.

Оскільки пунктом 2 Порядку визначається порядок видатків по кількох різних бюджетах, тому залишаючи рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін щодо скасування п.2 в повному обсязі, касаційний суд безпідставно визнав за позивачами право на оскарження нормативно-правового акту стосовно і тих відносин, у яких вони не були і не могли бути учасниками.

Крім того, вважаю, що в даних спірних правовідносинах обраний неналежний спосіб захисту порушених прав, який би повністю відновив попереднє правове становище позивачів.

Виходячи з наведеного вважаю, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягали скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення фактичних обставин справи, що має суттєве значення для правильного вирішення спору.

Суддя К.Г. Леонтович