Ухвала суду № 52817710, 15.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" жовтня 2015 р. м. Київ К/800/62948/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів:Черпіцької Л.Т. Розваляєвої Т.С. Маслія В.І.

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Межівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду 15.05.2014р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду 16.10.2014р. у справі № 804/5623/14 за позовом ОСОБА_4 до Межівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2014 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до Межівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність виконуючого обов'язки голови Межівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області по неприйнятті рішення про виділення додаткових 1,7946 га землі та видати державний акт на вказаний розмір земельної ділянки;

- зобов'язати Межівську районну державну адміністрацію Дніпропетровської області прийняти рішення про виділення додаткових 1,7946 га землі та видати державний акт на вказаний розмір земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до рішення Межівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області №49/3-р-05 від 25.02.2005 р. ОСОБА_4 мав отримати земельну ділянку розміром 5,9 га в умовних кадастрових одиницях, однак відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку від 09.10.2007 р. отримав земельну ділянку площею лише 4,1054 га. Вважає бездіяльність відповідача протиправною, оскільки останній зобов'язаний був прийняти рішення про виділення позивачу додаткових 1,7946 га та видати державний акт на вказаний розмір земельної ділянки.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду 15.05.2014р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду 16.10.2014р., позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Межівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, яка полягала у неприйнятті рішення про виділення ОСОБА_4 додаткових 1,7946 га землі. Зобов'язано Межівську районну державну адміністрацію Дніпропетровської області прийняти рішення про виділення ОСОБА_4 додаткових 1,7946 га землі та видати державний акт на вказаний розмір земельної ділянки.

На постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду 15.05.2014р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду 16.10.2014р. надійшла касаційна скарга Межівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про їх скасування та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що що згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ДП №0098501 від 26.03.1997 р. ОСОБА_5 на підставі рішення Межівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 14.03.1997 р. №107-р надано право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП « 13-річчя Жовтня», розміром 5,90 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості). Вартість земельної частки (паю) становить 22854,00 грн.

На підставі договору дарування №198 від 10.03.2000р. право на земельну частку (пай) 14.03.2000 р. передано ОСОБА_4, розмір земельної частки (паю) - 5,90 в умовних кадастрових гектарах, вартість земельної частки (паю) - 22854,00 грн.

09.10.2007р. Межівською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області видано ОСОБА_5 державний акт на право власності на земельну ділянку, відповідно до якого останній на підставі розпорядження Межівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області №49/3-р-05 від 25.02.2005р. є власником земельної ділянки площею 4,1054 га у межах згідно з планом. Земельна ділянка розташована на території Райпільської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

08.10.2013 року позивач звернувся до Межівської сільської ради з заявою про виділ додаткових 1.7946 га. землі, які мають належати йому відповідно до сертифіката.

Листом №903/13-31 від 31.10.2013 р. Межівська районна державна адміністрація Дніпропетровської області надала на заяву ОСОБА_5 від 08.10.2013 р. відповідь, що відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ДП №0098501 від 26.03.1997 р. розмір земельної частки (паю) становить 5,90 умовних кадастрових гектарів, вартість земельної частки (паю) становить 22854,00 грн. без урахування коефіцієнта індексації. Відповідно до розпорядження голови Межівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області №49/3-р-05 від 25.02.2005р. виділено в натурі (на місцевості) згідно Схеми поділу земельних ділянок на окремі частки (паї) 4,1054 га та відповідно видано державний акт на право власності на земельну ділянку. Вартість земельної ділянки становить 22854,00 грн. без урахування коефіцієнта індексації.

Вважаючи зазначену бездіяльність протиправною, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх прав та інтересів.

Розглядаючи справу та задовольняючи позовні вимоги суди виходили з того, що земельний сертифікат є правовстановлюючим документом, на підставі якого відповідним муніципальним органом виділяється земельна ділянка в натурі та посвідчується відповідним актом. Проте, відповідач при виділенні позивачу земельної ділянки в натурі застосував вартісні показники земельної ділянки, які зазначені в сертифікаті, що призвело до зменшення площі наданої земельної ділянки. Отже, відповідачем було порушено вимоги чинного законодавства в сфері виділення в натурі земельних ділянок власникам земельних часток, що призвело до позбавлення Позивача права власності на частину земельної ділянки.

Щодо посилань відповідача на порушення позивачем шестимісячного строку на подання адміністративного позову, передбаченого ст. 99 КАС України, то суди дійшли висновку що позивачем його не було пропущено, оскільки останній дізнався про відмову у виділенні додаткових 1,7946 га землі 31.10.2013 року, а до суду він звернуся з адміністративним позовом 16.04.2014 р.

Однак, колегія суддів вважає такі висновки судів щодо пропуску строку на звернення до суду передчасними, враховуючи наступне.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з частинами 1 та 2 ст. 99 КАС України (в редакції станом на час звернення з позовом) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Між тим, розглядаючи справу та задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки наступним обставинам.

Позивач має земельну ділянку загальною площею 4,1054 га на праві власності, посвідченого Державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯА № 837642, зареєстрованим 09 жовтня 2007 року за № 010712400547.

Зазначений Державний акт на право власності на земельну ділянку був виданий позивачу на підставі розпорядження голови Межівської райдержадміністрації від 25 лютого 2005 року № 49/3 та сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ДП № 0098501 виданого Межівською райдержадміністрацією 26 березня 1997 року на ім'я ОСОБА_5.

На підставі договору дарування від 10 березня 2000 року № 198 право на земельну частку (пай), у розмірі 5,9 в умовних кадастрових гектарах, було передано позивачу, про що 14 березня 2000 року на другій сторінці сертифікату зроблено відповідний запис.

Зазначені вище документи свідчать про те, що позивач дізнався, або повинен був дізнатися про розмір земельної частки (паю) ще у жовтні 2007 року при видачі Державного акту на право на земельну частку (пай).

Більше того, позивач до позову долучив висновок складений 04 лютого 2010 року сектору ДСБЕЗ Межівського РВ у якому зазначено, що гр. ОСОБА_6 ще 11.11.2008р., 29.05.2009р. та 02.02.2010р. звертався до прокуратури Межівського району із питанням, з яким позивач і звернувся до суду.

Також, в матеріалах справи наявна постанова про відмову в порушенні кримінальної справи від 19.11.2008р. стосовно визначення у Державному акті земельної ділянки у меншому розмірі ніж зазначено у сертифікаті.

Враховуючи наведене, судова колегія дійшла висновку, що перебіг строку позовної давності почався з моменту отримання позивачем державного акту на право власності на земельну ділянку взамін сертифікату на право на земельну частку (пай).

Відповідно до ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Таким чином, оскільки обставини справи встановлені з достатньою повнотою, але судові рішення в цій частині ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, вони підлягають частковому скасуванню з ухваленням нового рішення.

Керуючись статтями 99, 100, 220, 222, 223, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Межівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду 15.05.2014р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду 16.10.2014р. скасувати, та ухвалити у справі нове рішення.

Позов ОСОБА_4 до Межівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: