Постанова № 5281556, 01.07.2009, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.2009 року Справа № 32/17-09(10/548-07(31/292-06))

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Верхогляд Т.А.(доповідача)

суддів: Кузнецової І.Л., Крутовських В.І.

при секретарі: Вроні С.В.

за участю прокурора Кутузова В.О. посвідчення № 187 від 28.12.07р.

представники сторін:

від відповідача: ОСОБА_1 представник, довіреність № б/н від 31.10.07;

представники позивача та третьої особи-1,2 у судове засідання не з'явились, про час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином.

розглянувши апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, м. Кривий Ріг на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2009 року у справі № 32/17-09(10/548-07(31/292-06))

за позовом прокурора Дзержинського району м. Кривого Рогу в інтересах держави в особі виконавчого комітету Криворізької міської ради

до суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2

за участю:

третьої особи 1 - Криворізької міської ради

третьої особи 2 - Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області

про стягнення 62 673 грн. 66 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2009 року у даній справі (суддя Васильєв О.Ю.) позовні вимоги прокурора Дзержинського району м. Кривого Рогу задоволено повністю.

Стягнуто з відповідача - суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2 на користь Виконавчого комітету Криворізької міської ради 62 334 грн. 14 коп. заборгованість з орендної плати та 7 427 грн. 92 коп. пені за несвоєчасне виконання зобовязання; в доход державного бюджету України в особі Управління Державного казначейства у Жовтневому районі м. Дніпропетровська 697 грн. 62 коп. витрат на сплату державного мита та на користь держбюджету в особі відділення Державного казначейства в Жовтневому районі м. Дніпропетровська 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видано накази від 16.03.2009 року про примусове виконання рішення.

Рішення мотивовано тим, що в порушення умов договору оренди земельної ділянки № 1487 від 05.04.2002 року, який діяв до 18.04.2007 року відповідач не в повному обсязі проводила оплату орендних платежів. Тому відповідно до п.3.1 договору, виходячи з грошової оцінки орендованої земельної ділянки загальною площею 772 м2, розташованої по вул. Ферганській, 2 в м. Кривому Розі, а саме 270 840 грн. 76 коп., розмір її загальної заборгованості за період з квітня 2002 року по квітень 2007 року становить 62 334 грн. 14 коп.

Стягуючи пеню, суд послався на розрахунок позивача та умови договору, які передбачають її стягнення.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач подала апеляційну скаргу. Просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2009 року повністю і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Посилається на порушення господарським судом норм процесуального та матеріального права щодо оцінки доказів, неповне зясування обставин справи, невиконання вказівок суду касаційної інстанції, а саме: на порушення ст.ст. 42, 43, 43, 11112 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 525, 759, 610 Цивільного кодексу України.

Зазначає, що вона не користується орендованою земельною ділянкою в розмірі, визначеному договором оренди, про що нею надано відповідні письмові докази, яким суд не надав належної оцінки.

Прокурор в судовому засіданні свої вимоги підтримав в повному обсязі, вважає доводи апеляційної справи не обґрунтованими, просить залишити її без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області без змін.

У запереченнях на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення господарського суду без змін, посилаючись на безпідставність доводів скаржника.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Криворізька міська рада та Головне управління Державного казначейства України в Дніпропетровській області відзиви на апеляційну скаргу не надали.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, однак рішення підлягає зміні виходячи з наступного:

З матеріалів справи вбачається, що дана справа неодноразово розглядалась судами. Постановами Вищого господарського суду України від 07.11.2007 року та від 26.11.2008 року скасовані рішення попередніх судових інстанцій. Відповідно до вимог ст.11112 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обовязковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі 7 Господарського процесуального кодексу України.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу. При цьому він не звязаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

З матеріалів справи вбачається наступне:

Прокурор Дзержинського району м. Кривого Рогу звернувся з позовом до субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 в інтересах держави в особі виконавчого комітету Криворізької міської ради за участю третьої особи - Криворізької міської ради, про стягнення заборгованості з орендної плати за землю.

Відповідно до п.2 ст.121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Такі випадки визначені, зокрема, статтею 2 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає обовязок господарського суду порушувати справи за позовами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

При цьому ч.2 ст.2 ГПК України зобовязує прокурора самостійно визначити, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтувати необхідність їх захисту, а також визначити орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Господарським судом було встановлено, що 05.04.2002 року між виконкомом Криворізької міської ради (орендодавець) та приватним підприємцем ОСОБА_2 (орендар) на підставі рішення виконкому Криворізької міськради від 11.07.2001 року був укладений договір оренди земельної ділянки № 1487, відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв в тимчасове користування на умовах оренди земельну ділянку загальною площею 772 м, розташовану по вул. Ферганській, 2 в м. Кривому Розі, строком на п'ять років, починаючи з дати реєстрації договору, для розміщення кафе. Договір зареєстровано 18.04.2002 року. Будь-яких додаткових угод до договору не укладалось. Таким чином договір діяв до 18.04.2007 року, що було правильно зазначено судом (том 1 а.с.5-7, 127-129, том 2 а.с.9-11).

Дійсність даного договору сторонами не оспорюється. Передача відповідачу земельної ділянки в оренду, як то передбачено ст.ст.116, 124 Земельного кодексу України, здійснено на підставі рішення виконкому Криворізької міськради від 11.07.2001 року та про це прямо зазначено в п.1.1 договору.

Відповідно до п. 3.1 договору за користування земельною ділянкою орендар сплачує орендодавцю орендну плату на рік у розмірі 5% від її грошової оцінки на підставі довідки управління земельних ресурсів м. Кривого Рогу щомісячно не пізніше 15 числа наступного за звітним, на рахунок відділення держказначейства у м. Кривому Розі.

За несвоєчасну сплату орендної плати відповідно до п.3.7 договору орендар повинен сплатити пеню в розмірі 0,3 % суми заборгованості за кожен день прострочення.

Спеціальними законами, що регулюють правовідносини щодо оренди земельних ділянок та справляння плати за землю, у тому числі орендної плати, є положення Законів України “Про оренду землі” та “Про плату за землю” (у відповідних редакціях).

Статтею 206 Земельного кодексу України, статтею 2 Закону України “Про плату за землю” встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка.

В матеріалах справи (том 1 а.с.34 37) наявні довідки Криворізького міського управління земельних ресурсів щодо грошової оцінки земельної ділянки, що передана відповідачу в оренду.

Враховуючи викладені в Постановах Вищого господарського суду України від 07.11.2007 року та від 26.11.2008 року вказівки, враховуючи, що постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.06.2002 року рішення Криворізької міської ради від 28.03.2001 року №615 “Про застосування підвищувального коефіцієнту до базової вартості 1кв.м земель м. Кривого Рогу”, тобто коефіцієнту 1,22, визнано недійсним, (том 1 а.с.131-132), виходячи з даних розрахунку грошової оцінки земельної ділянки землекористувача ОСОБА_2 (том.1 а.с.134), (за виключенням підвищувального коефіцієнту), грошова оцінка земельної ділянки площею 772 кв.м по вул. Ферганській, 2 в м. Кривому Розі становить 270 840 грн. 76 коп., про що правильно зазначено в оскаржуваному рішенні.

Таким чином, розмір щомісячної орендної плати відповідно до п.3.1 договору, виходячи з зазначеної вартості, буде складати 1 354 грн. 20 коп.

В звязку з тим, що справа не одноразово переглядалася в різних інстанціях, прокурор уточнював свої позовні вимоги.

За останньою заявою про уточнення позовних вимог та розрахунком прокурора, з урахуванням часткової оплати відповідача 11 677 грн. 08 коп. та 8 426 грн. 28 коп., позивач просив стягнути на користь виконавчого комітету Криворізької міської ради заборгованість по орендній платі за період з квітня 2002 року по квітень 2007 року 62334 грн. 14 грн. та пеню 7427 грн. 92 коп. (том 2 а.с.90, 96-98).

Тобто, позовні вимоги заявлені саме в межах строку дії договору оренди, про що і зазначено в рішенні суду. Доказів про продовження строку дії договору сторонами не надано.

Згідно зі ст.20 Закону України “Про плату за землю” платежі за землю зараховуються до відповідних місцевих бюджетів.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2008 року до участі в справі в якості третьої особи на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог було залучено Головне управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області (том 2 а.с.74).

При розгляді апеляційної скарги Дніпропетровським апеляційним господарським судом була витребувана довідка Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області, відповідно до якої зазначені рахунки для зарахування орендної плати за землю для фізичних осіб платників м. Кривого Рогу. Оскільки орендована земельна ділянка знаходиться у Дзержинському районі м. Кривого Рогу, то орендну плату слід зараховувати на рахунок №33218815700020, одержувач: УДК у м. Кривому Різі код ЕДРПОУ 24230992.

В порушення прийнятих на себе зобов'язань за вищезазначеним договором оренди орендар (відповідач) не своєчасно та не в повному обсязі сплачувала орендну плату за користування земельною ділянкою.

Господарський суд, правильно визначивши період заборгованості, врахувавши оплату відповідачем у серпні 2003 року 11 677 грн. 08 коп. та у липні 2004 року 8 426 грн. 28 коп., в повній мірі не перевірив розрахунок позивача щодо сум заборгованості (том 2 а.с. 96-98). Між тим, кожного року орендодавець змінював розмір орендних платежів, хоча будь-яких змін та доповнень до договору не було укладено. Колегія суддів доходить висновку про неправомірність такого нарахування.

Враховуючи, що щомісячна сума орендної плати становить 1 354 грн. 20 коп., період нарахування становить 60 місяців (з квітня 2002 року по квітень 2007 року), то загальна сума орендних платежів за цей період складає 81 252 грн.

З них оплачено відповідачем 20 103 грн. 36 коп. (11 677 грн. 08 коп. + 8 426 грн. 28 коп.).

Таким чином, заборгованість складає 61 148 грн. 64 коп., доказів її оплати ОСОБА_2 не надала.

Її посилання на порушення умов договору щодо передачі земельної ділянки по вул. Ферганській, 2 в м. Кривому Розі у визначеному договором розмірі та відсутність в звязку з цим підстав для сплати орендних платежів колегією суддів вважаються недоведеними з огляду на наступне:

Відповідно до ч.1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею14 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства; особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Тобто за договором оренди перш за все виникає обов'язок наймодавця передати наймачеві майно у користування, яке має бути здійснено за відповідну плату, розмір якої відповідно до ст. 762 ЦК України встановлюється договором найму. При чому в силу ч.ч. 4, 6 цієї норми наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася; а також звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. Крім того, ст. 769 ЦК України передбачено врегулювання правовідносин в разі наявності прав третіх осіб на річ, передану у найм.

При розгляді справи відповідач доводила обставини щодо неможливості використання нею частини орендованої земельної ділянки, яка самовільно зайнята та забудована приватним підприємцем ОСОБА_3. Однак вважати ці заперечення доведеними колегія суддів не має підстав враховуючи наступне:

Відповідно до ст.152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не повязані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, запобігання вчинення дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом способів.

Відповідач належним чином не скористалася своїми правами. У своїх письмових поясненнях (том 1 а.с.153-154) нею зазначено, що надану їй земельну ділянку стало неможливо використовувати з кінця 2004 року. З цього слідує, що позивачем було виконано умови договору щодо надання земельної ділянки, передбаченої договором оренди і вона передана суб`єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_2 саме в розмірі 772 кв.м.

З матеріалів справи слідує, що ПП ОСОБА_3 є землекористувачем суміжної земельної ділянки по вул. Ферганській, 2-а в м. Кривому Розі; право власності на обєкти нерухомості на цій земельній ділянці визнані за нею на підставі рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 11.05.2007 року (том 2 а.с 117-118). При перевірці спеціалістами Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель у Дніпропетровській області факту самочинного зайняття земельної ділянки відповідача не встановлено.

Лист начальника Криворізького міського управління земельних ресурсів (том 3 а.с.82) не можна вважати належним доказом, що підтверджує факт такого порушення, оскільки ним не зафіксовано місце розташування самочинно зайнятої ПП ОСОБА_3 земельної ділянки та місцезнаходження цієї ділянки відносно ділянки відповідача.

Слід також зазначити, що відповідно до ст.30 Закону України “Про оренду землі”, зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін, у разі недосягнення згоди щодо цього, спір вирішується у судовому порядку.

Відповідачем не надано належних доказів щодо зміни з її ініціативи умов договору або звернення її до суду. Тому відсутні підстави вважати її заперечення доведеними.

В матеріалах справи наявна копія постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі №30/209-06 від 12.10.06 (том 1 а.с. 89) на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2006 року (том1 а.с.152)

Встановлено, що предметом спору в зазначеній справі були вимоги прокурора Дзержинського району м. Кривого Рогу до субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 про стягнення 69 479 грн. 98 коп. заборгованості по орендній платі та пені за договором №1487 від 18.04.2002 року. У даній справі було прийнято зустрічну позовну заяву, в якій ОСОБА_2 просить визнати дії прокурора протиправними.

Як вбачається з рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2006 року у названій справі за №28/481 06 (30/209-06) (том 2 а.с.120) в задоволенні зустрічного позову відмовлено, первісний позов залишено без розгляду. Питання щодо стягнення заборгованості судом не вирішено.

Таким чином, наявність рішення суду, що вступило в законну силу, про стягнення суми заборгованості, яка є предметом спору у даній справі, відсутнє.

З 01.01.2004 року набрав чинність Господарський кодекс України (далі ГК України), який відповідно до ст. 1 визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Згідно Прикінцевих положень Господарського кодексу України, він застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положеннями відповідно до цього розділу. До господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

Вказані у позові господарські відносини, повязані зі стягненням з відповідача заборгованості по орендній платі, виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, але вони продовжували існувати після набрання чинності цими положеннями, тому підлягають застосуванню.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Цивільний Кодекс України (далі ЦК України) також набрав чинності з 01.01.2004 року. Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України - ЦК Української РСР втратив чинність з 01.01.2004 року.

Згідно з п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, його норми також застосовуються до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обовязків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Тому слід визнати, що позовні вимоги прокурора, повязані зі стягненням заборгованості по орендній платі, є обґрунтованими частково та такими, що підлягали задоволенню частково.

Крім того, необхідно зазначити, що господарським судом правильно зазначено, що за порушення виконання зобовязання з відповідача слід стягнути пеню. Однак розрахунок пені судом не перевірено, позивачем здійснено невірно.

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання, відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконання зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 3.7 договору передбачено, що за несвоєчасне внесення орендної плати з орендаря справляється пеня у розмірі 0,3% суми заборгованості за кожен день прострочки. Враховуючи вимоги ст.3 Закону України “ Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, пеню слід розраховувати виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ, розміру заборгованості та кількості днів прострочки.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафні санкції це господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Строк для стягнення пені слід рахувати з 03.09.2007 року по 03.03.2008 року ( до звернення позивача з уточненням позову). У період з 03.09.2007 року по 01.01.2008 року подвійна облікова ставка НБУ складала 16%. Враховуючи, що за вказаний період кількість днів прострочки становить 151 день, розмір заборгованості становить 61148 грн. 64 коп., то розмір пені за цей період становитиме 4047 грн. 53 коп.

У період з 01.01.2008 року по 03.03.2008 року подвійна облікова ставка НБУ становила 20 %, кількість днів прострочки 63 дні, то розмір пені за цей період становитиме 2105 грн. 11 коп. Всього пеня, що підлягає стягненню, становитиме 6152 грн. 64 коп.( 4047 грн. 53 коп. + 2105 грн. 11 коп.).

Відповідно до ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Позиція господарського суду щодо не застосування позовної давності, оскільки про її застосування сторони не заявляли, є обґрунтованою, підтвердженою нормами законодавства та повністю підтримується колегією суддів.

З огляду на встановлені судом першої та апеляційної інстанцій обставини, дослідження наявних матеріалів справи та аналіз норм чинного земельного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції не в повному обсязі надав оцінку доказам, на які звернуто увагу в Постановах ВГСУ від 07.11.2007 року та від 26.11.2008 року, не перевірив розрахунок позивача, та постановив рішення, яке не в повній мірі відповідає обставинам справи. Тому, враховуючи повноваження апеляційної інстанції, рішення підлягає зміні.

Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача відповідно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області у справі №32/17-09(10/548-07(31/292-06)) змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

Позовні вимоги прокурора задовольнити частково.

Стягнути з відповідача - суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь позивача Виконавчого комітету Криворізької міської ради (50101, м. Кривий Ріг, пл. Радянська, 1; рахунок №33218815700020, одержувач: УДК у м. Кривий Ріг код ЕДРПОУ 24230992): 61148 грн. 64 коп. - заборгованості та 7 184 грн. 87 коп. - пені.

Стягнути з відповідача - суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в доход державного бюджету України в особі Управління Державного казначейства у Жовтневому районі м. Дніпропетровська (відділення банку ГУДКУ у Дніпропетровській області, ЄДРПОУ 24246786 МФО 805012 р/р 31118095700005): 673 грн. 01 коп. витрат на сплату держмита.

Стягнути з відповідача - суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь держбюджету в особі Відділення Державного казначейства в Жовтневому районі м. Дніпропетровськ (рахунок №31211259700005 відділення банку ГУДКУ Дніпропетровській області, МФО 805012, код 22050000, ЄДРПОУ 24246786): 118 грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Накази господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.09 року у даній справі визнати такими, що не підлягають виконанню.

Виконання постанови доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом одного місяця до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Т.А. Верхогляд

Суддя: І.Л. Кузнецова

Суддя : В.І. Крутовських

Підписано в повному обсязі 06.07.2009 року.