Ухвала суду № 52814654, 22.10.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2015 р.Справа № 577/6386/14-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Конотопського міського голови Дзеда Василя Івановича на постанову Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 29.07.2015р. по справі № 577/6386/14-а

за позовом ОСОБА_2

до Виконавчого комітету Конотопської міської ради , Конотопської міської ради , Конотопського міського голови Дзеда Василя Івановича , Заступника міського голови Кошевецької Валентини Павлівни

про визнання неправомірним розпорядження, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсації за невикористані дні основної відпустки та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИЛА

ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_2.) звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Конотопської міської ради (далі по тексту - виконком Конотопської МР, перший відповідач), Конотопської міської ради (далі по тексту - Конотопська МР, другий відповідач), міського голови Дзеда Василя Івановича (далі по тексту - міський голова Дзед В.І., третій відповідач), заступника міського голови Кошевецької Валентини Павлівни (далі по тексту - заступник міського голови Кошевецька В.П., четвертий відповідач), в якому, з урахуванням уточнень до позовних вимог, прийнятих судом, просив суд:

визнати неправомірним розпорядження міського голови від 28.10.2014р. № 162-ОС про звільнення ОСОБА_2 з 07 жовтня 2014 року від виконання повноважень секретаря Конотопської міської ради;

зобов'язати міського голову Дзеда В.І. провести звільнення ОСОБА_2 від виконання повноважень секретаря міської ради 2 лютого 2015 року;

стягнути з Конотопського міськвиконкому на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 22 листопада 2014 року по 02 лютого 2015 року включно та з 03 лютого 2015 року по день ухвалення рішення Конотопським міськрайонним судом (02 квітня 2015 року) різницю між його середнім заробітком секретаря Конотопської міської ради та заробітною платою, яка була отримана ним на посаді директора Конотопської МДСД Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності;

стягнути компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за період з 03 квітня 2014 року по день ухвалення рішення Конотопським міськрайонним судом за відрахуванням вже отриманої ним суми компенсації;

стягнути моральну шкоду у сумі 2000 гри.;

визнати неправомірною відмову Конотопського міськвиконкому прийняти для подальшої оплати листки непрацездатності позивача від 28 жовтня 2014 року серії АГИ № 863074 та від 10 листопада 2014 року серії АГИ №862341;

зобов'язати виконком Конотопської міської ради прийняти для подальшої оплати листки непрацездатності ОСОБА_2 від 28 жовтня 2014 року серії АГИ № 863074 та від 10 листопада 2014 року серії АГИ №862341.

Постановою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 29.07.2015р. по справі № 577/6386/14-а позов ОСОБА_2 - задоволено частково.

Визнано неправомірним розпорядження заступника міського голови міста Конотоп Кошевецької Валентини Павлівни №162-ОС від 28 жовтня 2014 року про звільнення з 07 жовтня 2014року ОСОБА_2 від виконання повноважень секретаря міської ради.

Зобов'язано міського голову м. Конотоп Сумської області видати розпорядження про припинення трудових правовідносин між ОСОБА_2 і Конотопською міською радою з 22 листопада 2014 року.

Зобов'язано Конотопську міську раду нарахувати і виплатити ОСОБА_2 компенсацію за невикористані дні відпустку за період роботи з 07 жовтня 2014 року по 21 листопада 2014 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Третій відповідач, міський голова Дзед Василь Іванович, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність викладених в оскаржуваній постанові висновків суду обставинам справи та наявним у справі доказам, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 29 липня 2015 року у справі №577/6386/14-а так прийняти нову, якою відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2014р. апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а постанову Конотопського міськрайонного суду від 29.07.2014 р., якою скасоване рішення Конотопської міської ради від 26.02.2014 р. про обрання позивача секретарем міської ради, залишено без змін. Вищевказана ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду, яка набрала законної сили з моменту проголошення, надійшла на адресу міської ради 24.10.2014 р., тому 28.10.2014 р. і було видане розпорядження про звільнення 07.10.2014 р., а саме, з дати, коли судове рішення набрало чинності. З 28.10.2014р. ОСОБА_2 не виконував обов'язки секретаря міської ради, тому вимога про звільнення його з іншої дати є неправомірною. Оскільки звільнення відбулося на підставі судового рішення, вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки також не підлягають задоволенню. Згідно табеля обліку робочого часу позивач з наступного дня після постановлення ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду, з 08 жовтня 2014 року, вважається звільненим.

Стосовно наданих позивачем листів непрацездатності від 28.10.2014 серія И №863074 та від 21.11.2014 серія АГИ №862341, зазначив, що вони були пред'явлені на момент, коли позивач вже не перебував у трудових відносинах із Конотопською міською радою, отже відповідачі не мали законних підстав для прийняття і оплати зазначених документів.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Згідно з ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 26.02.2014 року рішенням 45 сесії Конотопської міської ради 6 скликання ОСОБА_2 обрано секретарем цієї ради. В зв'язку з цим і на підставі розпорядження міського голови від 03.04.2014р. №78-ОД ОСОБА_2 приступив до виконання повноважень і до його трудової книжки за № 11 здійснено запис: "Обраний секретарем Конотопської міської ради 6 скликання" (т.1 а.с.5).

Постановою Конотопського міськрайонного суду від 29 липня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2014 року, визнано протиправним та скасовано рішення Конотопської міської ради від 26 лютого 2014 року про обрання секретарем міської ради ОСОБА_2 (т.1 а.с.21-24).

Розпорядженням заступника міського голови Кошевецькою В.П. від 28 жовтня 2014 року № 162-ОС. ОСОБА_2 звільнено 07 жовтня 2014 року від виконання повноважень секретаря міської ради у зв'язку із скасуванням рішення 45 сесії Конотопської міської ради 6 скликання від 26.02.2014р. про обрання його секретарем міської ради. В якості підстави зазначено ухвала колегії суддів Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2014 р. № 577/3458/14-а. Цим же розпорядженням відділ фінансово-господарського забезпечення міської ради зобов'язано здійснити розрахунки з ОСОБА_2 та виплатити останньому компенсацію за невикористані 9 днів щорічної основної відпустки за період з 03.04.2014 р. по 07.10.2014 р. (т.1 а.с.10).

Не погодившись з вказаним розпорядженням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання неправомірним розпорядження заступника міського голови міста Конотоп Кошевецької Валентини Павлівни №162-ОС від 28 жовтня 2014 року про звільнення з 07 жовтня 2014 року ОСОБА_2 від виконання повноважень секретаря міської ради, зобов'язання міського голови м. Конотоп Сумської області видати розпорядження про припинення трудових правовідносин між ОСОБА_2 і Конотопською міською радою з 22 листопада 2014 року та зобов'язання Конотопську міську раду нарахувати і виплатити ОСОБА_2 компенсацію за невикористані дні відпустку за період роботи з 07 жовтня 2014 року по 21 листопада 2014 року, суд першої інстанції виходив з їх правомірності, оскільки відповідачами було невірно визначено дату, з якої позивач підлягав звільненню з посади за рішенням суду та знаходження ОСОБА_2 з 28 жовтня по 21 листопада 2014 року на лікарняному, що у розумінні ч.3 ст.40 КЗпП України виключає звільнення працівника в цей період.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні іншої частини позову, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, отже, перегляду підлягає рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині задоволення позову, з огляду на таке.

Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, враховуючи наступне.

Відповідно до положень ст.254 КАС України, постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Колегія суддів наголошує на тому, що рішення судів в Україні підлягають обов`язковому виконанню.

Згідно з ч.1 ст.255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

У відповідності до ч.2 ст.14 КАС України, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України.

Частиною 3 статті 14 КАС України передбачено, що невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

З огляду на зазначені норми, відповідачі зобов`язані виконувати рішення судів, які набрали законної сили.

Матеріалами справи підтверджено, що постановою Конотопського міськрайонного суду від 29 липня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2014 року, визнано протиправним та скасовано рішення Конотопської міської ради від 26 лютого 2014 року про обрання секретарем міської ради ОСОБА_2 Вказане рішення суду апеляційної інстанції набрало законної сили.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено у суді апеляційної інстанції позивача було звільнено із займаної посади з 07.10.2014 року на підставі розпорядження міського голови Конотопського міського голови від 28.10.2014 року, тобто раніше дати видання розпорядження.

Статтею 72 КАС України визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Слід зазначити, що протиправність прийнятого рішення Конотопської міської ради від 26 лютого 2014 року про обрання секретарем міської ради ОСОБА_2 встановлена судовим рішенням, що набрало законної сили та не підлягає доказуванню.

Враховуючи постанову Конотопського міськрайонного суду від 29 липня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2014 року розпорядженням міського голови від 28.10.2014р. № 162-ОС ОСОБА_2 звільнений з вищевказаної посади з 07.10.2014 року.

Відповідно до ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

За визначенням ст.70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги (ч.3 ст.70 КАС України).

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (ч.4 ст.70 КАС України).

Дослідженими матеріалами справи, зокрема робочим планом міського голови, секретаря міської ради, керуючого справами виконкому та заступників міського голови з 06.10.2014 р. по 02.11.2014 р., робочим планом підготовки та проведення 54 сесії міської ради 6 скликання, протоколом засідання комісії з питань боротьби зі злочинністю, складом організаційного комітету з підготовки та відзначення в місті Конотопі 70-ї річниці визволення України від фашистських загарбників, протоколами засідань голів постійних комісій, протоколом засідання адміністративної комісії, копій лікарняних листів судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції в період з 07 жовтня 2014 по 27 жовтня 2014 року позивач продовжував виконувати покладені на нього трудові обов'язки секретаря міської ради (т.1 а.с.74-95), а з 28 жовтня по 21 листопада 2014 року перебував на лікарняному (т.1 а.с.13, 123).

Правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, визначає загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування врегульовано Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування".

Згідно з ч.1 ст.2 вказаного Закону посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються територіальною громадою; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України (ст.3 Закону).

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач займаючи посаду секретаря голови міської ради мав статус посадової особи місцевого самоврядування, а тому при його звільненні з цієї посади повинні враховуватися приписи Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування»

За правилами ст.7 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» правовий статус посадових осіб місцевого самоврядування визначається Конституцією України, законами України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про статус депутатів місцевих рад", "Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів", цим та іншими законами України.

Посадові особи місцевого самоврядування діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією України і законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, актами органів місцевого самоврядування, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

На посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Слід зазначити, що реалізація розпорядчого акту про звільнення працівника у разі скасування судом рішення про його звільнення з посади проводиться безпосередньо установою, яка уповноважена на його звільнення.

При цьому, власник або уповноважений ним орган вправі самостійно скасувати свій розпорядчий акт, на підставі яким працівника було обрано на посаду, про що вносить відповідні записи у трудову книжку.

Не заперечуючи правомірність звільнення позивача із займаної посади на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, колегія суддів вказує на те, що відповідачами на свій розсуд невірно розтлумачено дії, що підлягають вчиненню за рішенням суду, зокрема, у вказаних рішеннях судів від 29.07.2014 року та від 07.10.2014 року не було зазначено про необхідність звільнення позивача саме 07.10.2014 року.

За таких обставин, посилання представника відповідача Конотопської міської ради на табель обліку робочого часу, відповідно до якого позивач з наступного дня після постановлення ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду з 08 жовтня 2014 року вважається звільненим, є помилковими.

Крім того, частиною третьою статті 40 Кодексу законів про працю України передбачено, що не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Як вбачається з матеріалів справи 24.11.2014 року позивач подав на ім'я міського голови заяву про прийняття листів непрацездатності для проведення оплати, але 09.12.2014 р. вказані листи були повернуті у зв'язку зі звільненням 07.10.2014р. Обов'язки секретаря міської ради виконував включно по 27.10.2014р.

Таким чином, ОСОБА_2 з 28.10.2014р. по 21.11.2014р. був тимчасово непрацездатний, що підтверджується листками непрацездатності від 28.10.2014р. серії АГИ № 863074 та від 10.11.2014р. серії АГИ № 862341.

Вимогами п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" передбачається, що правила про недопустимість звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності, а також у період перебування у відпустці (ч. З ст. 40 КЗпП) стосуються як передбачених статтями 40, 41 КЗпП, так й інших випадків, коли розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства провадиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. При цьому, маються на увазі щорічні, а також інші відпустки, що надаються працівникам як із збереженням, так і без збереження заробітку.

З огляду на зазначене, колегія суддів вказує на те, що позивача було звільнено в період його тимчасової непрацездатності, що є неприпустимим в силу положень діючого законодавства України та свідчить про порушення права позивача у спірних відносинах.

Вказана правова позиція узгоджується з судовою практикою Верховного Суду України у спорах цієї категорії, зокрема у постанові від 01 липня 2014 року, врахування якої при відправленні правосуддя є обов`язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

Так, у відповідності до ч.1 ст.244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання неправомірним розпорядження заступника міського голови Кошевецької В.П. від 28 жовтня 2014 року № 162-ОС про звільнення ОСОБА_2 з 07 жовтня 2014року з послідуючим зобов"язанням міського голови м. Конотоп видати розпорядження про припинення трудових правовідносин між ОСОБА_2 і Конотопською міською радою з 22 листопада 2014 року (дати, з якої позивач вже не перебував на лікарняному), а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Оскільки звільнення відбулось в період тимчасової непрацездатності, протиправними діями відповідачів порушено його право на працю, плати за працю, а також належної виплати за лікарняними листами позивач у спірних відносинах не отримав, позовні вимоги в частині зобов'язання Конотопської міської ради нарахувати і виплатити ОСОБА_2 компенсацію за невикористані дні відпустку за період роботи з 07 жовтня 2014 року по 21 листопада 2014 року підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позову, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду в цій частині не спростовують.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А

Апеляційну скаргу Конотопського міського голови Дзеда Василя Івановича залишити без задоволення.

Постанову Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 29.07.2015р. по справі № 577/6386/14-а в частині задоволення позову залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Перцова Т.С.Судді(підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Жигилій С.П. Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 26.10.2015 р.