Ухвала суду № 52814659, 20.10.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2015 р.Справа № 816/2730/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Бондара В.О. , Калитки О. М.

за участю секретаря судового засідання Вовченко І.В

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське зерно" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.08.2015р. по справі № 816/2730/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське зерно"

до Полтавської митниці Державної фіскальної служби України

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українське зерно" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавської митниці Державної фіскальної служби України та просило суд постановити рішення, згідно якоговизнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості від 20.02.15 № 806020002/2015/000013/2 та картку відмовив прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення №806020002/2015/00053.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.08.2015р. в задоволенні позову відмовлено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське зерно" судовий збір в розмірі 3782 гривні 16 копійок користь Державного бюджету України.

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.08.2015 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача сплачений судовий збір.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному з'ясуванні судом обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 19.12.2014 між позивачем (покупець) та MEIHUA GROUP INTERNATIONAL TRADING (HONG KOHG) LIMITED (продавець) укладено контракт № 1515603, за умов якого продавець продає, а покупець купляє L-Лізин HCL, L-Лізину Сульфат, L-Треонін 98,5 % на загальну суму 1 000 000,00 доларів США у кількості, по цінам та в терміни поставки згідно додатків, які є невід'ємною частиною даного Контракту.

Позивачем, з метою здійснення митного контролю та оформлення товару до Полтавської митниці подано митну декларацію 806020002/2015/001524 щодо митного оформлення L-Лізин HCL вагою 126 000 кг. За ціною 177 660.00 доларів США (а.с. 50).

Разом з митною декларацією позивачем подано документи, перелік яких визначено статтею 53 Митного кодексу України.

Рішенням Полтавської митниці №806020002/2015/000013/2 від 20.02.2015 митну вартість імпортованих товарів скориговано із застосуванням резервного методу використавши при цьому як основу для розрахунків більший рівень митної вартості інших товарів, що були визнані митним органом (т. І, а.с. 69-70, 106-109, 200-204; т. ІІ, а.с. 93-94, 124-126).

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що подані позивачем додаткові документи не підтверджують вартість транспортування товару до митного кордону України, а тому носять інформативний характер і не можуть бути використанні в якості документів підтверджуючих митну вартість.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступних підстав.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку та в розмірах встановлених законом.

Відносини, з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів, регулюються положеннями Митного кодексу України, а також положеннями Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Відповідно до ст. 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

В силу приписів ст. 318 МК України, митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до ст. 248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема: код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).

В свою чергу, відповідно до положень ст. 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (стаття 52 МК України).

Згідно із вимогами ч.ч. 4,5 ст. 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

У відповідності до положень ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі - продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

З аналізу положень ч. 1 та 2 ст. 53 МК України вбачається, що законодавцем передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Крім того, у відповідності до вимог ч. 5 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

В свою чергу, згідно із ч. 3 ст. 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до вимог ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ст. 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Згідно із положеннями ч.ч. 4-6 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Виходячи із системного аналізу вищезазначених правових норм, колегія суддів дійшла висновку, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості митний орган зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 МК України.

Як вбачається із матеріалів справи, документи які підтверджують заявлену митну вартість, на підставі яких позивач проводив її розрахунок містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Так, до митного оформлення подано платіжні документи на суму 100% вартості товару, але в графі "Призначення платежу" платіжного доручення № 1 від 26.12.2014 наявне посилання на інвойс № 21719000090 від 19.12.2014, який до митного оформлення не подавався та згідно з п. 3.1 договору транспортного експедирування б/н від 15.01.2015 передбачена 100% попередня оплата згідно з виставленим експедитором рахунком але жодний документ щодо оплати за транспортування до митного оформлення не подано, що унеможливлює підтвердження правильності обчислення митної вартості.

Відповідачем було проведеною консультацією з декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в декларанта та в митному органі.

Наявна у митного органу інформація щодо митної вартості імпортованих товарів призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості. Оскільки, рівень заявленої декларантом митної вартості товару № 1 становить 1,5 доларів США за 1 кг., а рівень митної вартості товару зі схожими характеристиками, оформленого за МД від 27.01.2015 № 806020002/2015/000620, що визнана митним органом, становить 1,56 доларів США за 1 кг.

Під час проведення консультації позивача зобов'язано надати наступні документи: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; копії митної декларації країни відправлення; інші документи за власним бажанням.

Декларантом додатково подано прайс-лист виробника від 15.12.2014, інвойс (рахунок) на передоплату товару № 21719000090 від 19.12.2014, сертифікат ССРІТ від 09.02.2015 №151300ВО/00650, калькуляцію ціни від 15.12.2014.

Наданий позивачем прайс-лист не містить жодної інформації, що дає можливість ідентифікувати виробника/продавця товару та інформацію для контактів покупців з фірмою-продавцем вказаного товару, а тому даний прайс не може бути належним доказом підтвердження заявленої позивачем митної вартості.

Сертифікат ССРІТ №151300ВО/00650 від 09.02.2015 не може бути належним доказом, оскільки за своїм змістом жодним чином не підтверджує ціну товару. Крім того, вказаний сертифікат стверджує, що печатка компанії TONGLIAO MEIHUA BIOLOGICAL SCI-TECH CO., LTD у доданому інвойсі є оригінальною. Однак, жоден з поданих товариством до митного контролю інвойсів не завірений печаткою вказаної компанії.

Оскільки додатково подані документи не усувають вказаної при консультації розбіжності та не підтверджують складові митної вартості, вони носять інформативний характер і не можуть бути використані для підтвердження заявленої митної вартості.

Згідно з Правилами заповнення декларації митної вартості затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 18.06.2012 № 984/21296 в графі 20 зазначаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо ці витрати відповідно до умов поставки (графа 3 ДМВ) не були включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (графа 14(а) ДМВ).

Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

До зазначених документів можуть належати:

рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортногом засобу), що містять відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення на одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Позивачем до адміністративного позову додано Акт прийому-здачі наданих послуг від 17.02.2015 до договору № 29 від 15.12.2014 про транспортне експедирування, який до митного контролю не надавався, а тому не міг бути врахований при визначені митної вартості товару.

В довідці про транспортні витрати залученій позивачем до матеріалів справи пунктом відправлення вказано м. Тяньжин (Китай) у той час як у специфікації № 1 від 19.12.2014 до зовнішньоекономічного контракту та коносаменті пунктом відправлення вказано м. Ксинганг (Китай).

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на договір транспортного експедирування № 03 від 15.01.2015 , оскільки був укладений після дати завантаження товару (01.01.2015).

Згідно ч. 8 ст. 55 МК України, протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються. Таким чином, позивач має право скористатися вказаним правом та надати до митного органу додаткові документи. В такому випадку митний орган зобов'язаний їх розглянути та прийняти рішення. У разі не згоди з прийнятим рішенням позивач буде мати можливість оскаржити його до суду із посиланням на документи, які ним були додані додатково для митного органу.

Відповідно до положень ч.ч.1-2 ст. 60 МК України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Відповідачем у рішенні про коригування митної вартості обґрунтовано неможливість використання методу визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, тим, що використані декларантом відомості не підтверджені документально (документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, не містять всіх необхідних відомостей).

Крім того, метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не може бути прийнятий у зв'язку з відсутністю даних щодо вартості операцій з аналогічними товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості).

В зв'язку з чим, відповідачем застосовано метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, за яким митну вартість визначено на підставі раніше визнаної митної вартості згідно МД від 27.01.2015 року № 806020002/2015/000620, занесеної до інформаційної бази митного органу.

Посилання апелянта на недоведення митним органом достатніх обґрунтувань неможливості послідовного застосування інших методів визначення митної вартості колегія суддів до уваги не приймає, оскільки у відповідності до положень МК України, які регламентують порядок використання інших методів, відсутність необхідних даних для проведення розрахунків є достатньою підставою для неможливості застосування того чи іншого методу.

На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що під час розрахунку митної вартості товарів на підставі статті 60 МК України, з урахуванням раніше визнаної митної вартості, митний орган діяв на підставі та у відповідності до вимог діючого законодавства, в зв'язку з чим, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №806020002/2015/000013/2 від 20.02.2015 є законним та обґрунтованим.

Відповідно до частини 11 статті 264 МК України ,орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: 1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; 2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів; 3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.

У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (ч. 12 ст. 264 МК України).

Таким чином, картка відмови у прийнятті митної декларації є документом, що формалізує негативне для декларанта рішення посадової особи органу доходів і зборів про завершення процедури декларування товарів, заявлених до митного оформлення на підставі конкретної митної декларації.

На підставі викладеного, приймаючи до уваги, що картка відмови у митному оформленні товару №806020002/2015/00053 прийнята у зв'язку порушенням позивачем вимог статей 52, 58, 60 МК України в частині заявлення митної вартості товару, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про її законність та обґрунтованість.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо необґрунтованості заявлених позовних вимог.

Питання розподілу судових витрат вирішено судом першої інстанції у відповідності до вимог закону.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське зерно" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.08.2015р. по справі № 816/2730/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Кононенко З.О.Судді(підпис) (підпис) Бондар В.О. Калитка О.М. Повний текст ухвали виготовлений 26.10.2015 р.