Рішення № 52797804, 26.10.2015, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.10.2015 Справа № 905/2152/15

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Левшиної Я.О., при секретарі судового засідання Рильцовій Є.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма “ГЕОІД-С” ЛТД, м. Дніпропетровськ

до відповідача: Публічного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча”, м. Маріуполь, Донецька область

про стягнення 66516,53грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився;

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколі судового засідання.

У судовому засідання 21.10.2015р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма “ГЕОІД-С” ЛТД, м. Дніпропетровськ звернулось до господарського суду Донецької області із позовом до Публічного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча”, м. Маріуполь, Донецька область про стягнення 66516,53грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за контрактом №48/13/12/523 від 24.01.2012р. з поставки товару, внаслідок чого просить стягнути матеріальну шкоду в розмірі 37413,53грн. (суму авансового платежу 7862,81грн., відсотки за три роки на депозитному рахунку 5723,53грн., накладні витрати – 23828,00грн.), моральну шкоду у розмірі 25000,00грн., інфляційні нарахування – 4102,19грн.

Нормативно позивач обґрунтовує свої вимоги, посилаючись на ст. ст. 626, 629, 655 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 6 Господарського процесуального кодексу України.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав наступні документи: лист №713-а від 12.04.2013р. про повернення грошових засобів в рахунок передоплати в сумі 7862,81грн. (копія не засвідчена належним чином); лист-відповідь №12/964 від 07.06.2013р. (копія не засвідчена належним чином); контракт №48/13/12/523 від 24.01.2012р. (копія не засвідчена належним чином); довідку з ЄДОПОУ стосовно статусу та місцезнаходження позивача (не засвідчену належним чином); правоустановчі документи (копія не засвідчена належним чином); претензію б/н від 09.04.2014р.; заявку на отримання судової кореспонденції; заяву б/н від 01.10.2015р.

Під час розгляду справи позивачем були надані додаткові документи для долучення до матеріалів справи, а саме лист №713 від 22.03.2013р., заява б/н від 29.09.2015р. про розгляд справи №905/2152/15 за відсутністю позивача.

05.10.2015р. через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву №09/905/2152 від 02.10.2015р., у якому останній проти позову заперечив, посилаючись на те, що згідно п. 7.2. контракту №48/13/12/523 від 24.01.2012р., спори, майнові вимоги за якими не перевищують еквівалент 10000долларів США (з урахуванням обмінного курсу НБУ на дату виникнення вимог) по основній сумі зобов’язань, вирішуються в Постійно діючому Регіональному Третейському суді України при Асоціації “Регіональна правова група”. Оскільки сума основного зобов’язання на дату виникнення вимог була значно нижчою, даний спір повинен бути розглянутий саме третейським судом, у зв’язку з чим просив припинити провадження по справі. Також надав додаткові документи: довіреність №09/01 від 01.01.2015р. на представника відповідача; докази направлення відзиву позивачу; витяг з ЄДРПОУ стосовно статусу та місцезнаходження відповідача; правоустановчі документи; довіреність №09/42 від 01.01.2015р. на представника відповідача; контракт №48/13/12/523 від 24.01.2012р.; специфікацію №1 від 24.01.2012р.

Представник позивача у судове засідання 21.10.2015р. не з’явився, вимоги ухвал суду від 14.09.2015р., 07.10.2015р. не виконав. Через канцелярію суду надав клопотання з додатками для долучення до матеріалів справи. Крім того, просив суд розглядати справу без його участі

Представник відповідача в судове засідання 21.10.2015р. не з'явився, вимоги ухвали суду від 07.1.2015р. виконав. Через канцелярію суду надав клопотання з додатками дл ядолучення до матеріалів справи.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в матеріалах справи документами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

24.01.2012р. між Публічним акціонерним товариством “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча”, м. Маріуполь, Донецька область (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма “ГЕОІД-С” ЛТД, м. Дніпропетровськ (покупець) укладений контракт №48/13/12/523 (Контракт), згідно п. 1.1. якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти та сплатити продукцію, кількість, асортимент, строки поставки, ціна та технічні умови на яку вказані в специфікаціях, які є невід’ємними частинами цього контракту.

Відповідно п. 3.1. контракту, продукція відвантажується на умовах поставок згідно «Інкотермс 2010», визначених у специфікаціях, які є невід’ємними частинами цього контракту.

Згідно специфікації №1 від 24.01.2012р., пунктом відвантаження встановлено – самовивіз.

Пункотом 4.1. контракту сторони передбачили, що ціна на продукцію встановлюється на умовах EXW-склад постачальника, вказується в специфікаціях та розуміється в гривнях за метричну тону/штуку.

У специфікації №1 від 24.01.2012р. сторони визначили, що ціна за одиницю виміру продукції становить 700грн./тн без ПДВ.

За умовами п.п. 5.2., 5.3., 5.6. контракту, оплата повинна здійснюватися з вказанням в платіжних документах номеру контракту, дати його укладення, номеру специфікації та номеру доповнення на умовах авансового платежу 100%. Перерахування суми по контракту здійснюється на підставі рахунків постачальника не пізніше строку, вказаного в рахунку.

Згідно п.п. 7.1., 7.2. контракту, у випадку виникнення спорів, що витікають з цього контракту, або виникають у зв’язку з його виконанням, сторони приймають усіх заходів для їх врегулювання шляхом переговорів. У випадку, якщо сторони не придуть згоди, справа передається на розгляд до господарського суду по місту знаходження відповідача з дотриманням заходві досудового (претензійного) врегулювання спорів.

Строк дії даного контракту з моменту його підписання обома сторонами та до 31.12.2012р. (п. 9.1. контракту).

Як вказує позивач у позовній заяві, на виконання умов контракту, він здійснив попередню оплату 100% у розмірі 7862,81грн. (доказів не надав), однак відповідач свої зобов’язання щодо відвантаження товару не виконав, а отже, сума авансового платежу підлягає поверненню.

Враховуючи викладені вище обставини, позивач звернувся до господарського суду Донецької області з позовом про: стягнення матеріальної шкоди в розмірі 37413,53грн., яка складається з суми авансового платежу 7862,81грн., відсотків за три роки на депозитному рахунку 5723,53грн., накладних витрат – 23828,00грн.; моральної шкоди у розмірі 25000,00грн.; інфляційних нарахувань – 4102,19грн.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об’єктивного розгляду всіх обставин справи суд вважає вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні відповідача до повернення попередньої оплати за контрактом №48/13/12/523 від 24.01.2012р., відшкодування моральної та матеріальної шкоди, а також сплати інфляційних нарахувань.

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного контракту №48/13/12/523 від 24.01.2012р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

В силу приписів ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж.

Відповідно до вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За вимогами частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати, що також передбачено п. 3.3. Контракту.

Враховуючи приписи ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України, позивачем має бути доведений факт проведення попередньої оплати за контрактом №48/13/12/523 від 24.01.2012р.

Як встановлено судом, в контракті №48/13/12/523 від 24.01.2012р. сторонами було визначено умови платежу – авансовий платіж 100%.

Ухвалами від 14.09.2015р., 07.10.2015р. господарським судом було зобов’язано позивача представити суду докази сплати авансового платежу за контрактом №48/13/12/523 від 24.01.2012р. (платіжні доручення, банківські виписки). Проте, позивач вимоги вказаних ухвал суду не виконав.

На підтвердження факту сплати авансу відповідачу за контрактом №48/13/12/523 від 24.01.2012р. та звернення до відповідача з вимогою про повернення суми попередньої оплати, позивач посилається на листи №713 від 22.03.2013р., №713-а від 12.04.2013р. про повернення грошових засобів в рахунок передоплати в сумі 7862,81грн., лист-відповідь №12/964 від 07.06.2013р., претензію від 09.04.2014р.

Надані до матеріалів справи листи №713 від 22.03.2013р., №713-а від 12.04.2013р. та лист-відповідь №12/964 від 07.06.2013р. не можуть бути прийняті судом до уваги як належні докази, оскільки вони є незасвідченими належним чином.

Додану до матеріалів справи претензію, суд також не може вважати належним доказом звернення до відповідача з вимогою про повернення попередньої оплати у зв’язку з тим, що позивачем до матеріалів справи не надано належних доказів про направлення цієї претензії відповідачу, а додана до матеріалів справи експрес-накладна №59000053528211 від 08.04.2014р. не може бути таким доказом, оскільки датована 08.04.2014р., тоді як претензія була підписана 09.04.2014р., тобто після здійснення відправлення.

Будь-яких інших документів, які б підтверджували факт сплати позивачем авансу у розмірі 7862,81грн. за контрактом №48/13/12/523 від 24.01.2012р. та направлення відповідачу вимоги про повернення передоплати, всупереч вимог ст.ст.43, 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем до матеріалів справи не надано.

Враховуючи вищевикладене, недоведеність позивачем факту сплати авансу за контрактом №48/13/12/523 від 24.01.2012р. та направлення відповідачу вимоги про повернення передоплати, недоведеним також є факт порушення відповідачем своїх зобов’язань щодо поставки товару, внаслідок чого позовні вимоги в частині стягнення суми авансового платежу 7862,81грн. підлягають залишенню без задоволення як недоведені та необґрунтовані.

Оскільки суд визнав недоведеним виконання зобов’язань за контрактом №48/13/12/523 від 24.01.2012р. - здійснення авансового платежу в розмірі 100% та порушення відповідачем умов контракту, вимоги позивача про стягнення відсотків за три роки на депозитному рахунку 5723,53грн., накладних витрат – 23828,00грн., моральної шкоди - 25000,00грн., інфляційних нарахувань – 4102,19грн. також є недоведеними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того, суд зазначає наступне:

Позовні вимоги про стягнення з відповідача накладних витрат в сумі 37413,53грн., а саме відшкодування вартості бензину - є вимогами про стягнення реальних збитків, у розумінні статті 22 Цивільного кодексу України, на підтвердження яких позивачем взагалі не надано доказів та обгрунтування.

Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальних), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності. Позивачем не надано доказів, підтверджуючих приниження ділової репутації фірми позивача, а також приниження його честі та гідності.

Нарахування позивачем інфляції на суму авансового платежу є помилковим, оскільки стягнення з постачальника суми попередньої оплати не вважається грошовим зобов’язанням у розумінні ст. 625 Цивільного кодексу України.

Суд також не приймає до уваги доводи відповідача, викладені у відзиві №09/905/2152 від 02.10.2015р. та відхиляє клопотання останнього про припинення провадження у справі, оскільки: у п. 7.2 контракту №48/13/12/523 від 24.01.2012р. відсутнє третейське застереження, що спростовує доводи відповідача; у сторін існує виключно правова можливість, а не обов’язок на звернення до третейського суду. Для такого звернення, необхідна наявність волі обох сторін (тобто наявність угоди про передачу даного (саме цього) спору на розгляд третейського суду. Лише за наявності волі обох сторін про розгляд спору третейським судом, оформленої відповідним зверненням до суду, господарський суд зобов’язаний припинити провадження у справі.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4-2, 4-3, 4-6, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма “ГЕОІД-С” ЛТД, м. Дніпропетровськ (ЄДРПОУ 20190221) до Публічного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча”, м. Маріуполь, Донецька область (ЄДРПОУ 00191129) про стягнення 66516,53грн. відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 21.10.2015р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 26.10.2015р.

Суддя Я.О. Левшина

Вх: 10971/15

надруковано 3 прим.:

1 - ГСДО,

1 - позивачу

1 - відповідачу