Вирок № 52758880, 18.06.2015, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа № 428/4950/15-к

Вирок

іменем України

18 червня 2015 року

Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі головуючого судді Юхимука Р.С., при секретарі Волковій О.М., за участю прокурора прокуратури м.Сєвєродонецька ОСОБА_1, потерпілого ОСОБА_2МО., обвинуваченого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за звинуваченням:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що народився у м.Сєвєродонецьку Луганської області, громадянина України, не працюючого, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого:

05 січня 1995 року Сєвєродонецьким міським судом Луганської області за ч. 1 ст. 229-6 КК України (ред. 1960 року) до 1 року позбавлення волі, з використанням ст. 46-1 КК України (ред. 1960 року) з відстрочкою виконання вироку на 1 рік;

04 квітня 1996 року Сєвєродонецьким міським судом Луганської області за ч. 3 ст. 140 КК України (ред. 1960 року) до 3 років 6 місяців позбавлення волі, згідно ст. 43 КК України (ред. 1960 року) приєднано вирок Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 05 січня 1996 року та остаточно призначене покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців;

21 березня 2001 року Сєвєродонецьким міським судом Луганської області за ч. 1 ст. 229-1 до позбавлення волі на строк 4 роки, з конфіскацією майна;

26 листопада 2004 року Сєвєродонецьким міським судом Луганської області за ст. 118 КК України до позбавлення волі на строк 2 роки;

13 червня 2005 року Сєвєродонецьким міським судом Луганської області за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 309 КК України до позбавлення волі на строк до 3 років 6 місяців, згідно ч. 4 ст. 70 КК України приєднано 5 місяців позбавлення волі згідно вироку Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 26 листопада 2004 року, ст. 71 КК України приєднано 1 місяць позбавлення волі згідно вироку Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 21 березня 2001 року, остаточно призначено 4 роки позбавлення волі;

24 жовтня 2008 року Сєвєродонецьким міським судом Луганської області за ч. 2 ст. 307 КК України до позбавлення волі на строк 6 років, згідно ст. 71 КК України приєднано 6 місяців позбавлення волі згідно вироку Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 13 червня 2005 року остаточно призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців, початок строку 26 травня 2008 року, звільнений 26 листопада 2014 року,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,

встановив:

28 квітня 2015 року приблизно о 19 годині 00 хвилин ОСОБА_3, знаходячись у приміщенні магазину Аляска, який розташований за адресою: м.Сєвєродонецьк, проспект Гвардійський, 16, побачив планшет, який знаходився на холодильнику з морозивом. Побачивши планшет, у ОСОБА_3 виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, вчиненого повторно. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3, переконавшись у тому, що за його діями ніхто не спостерігає та не зможе перешкодити його злочинним діям, таємно викрав планшет марки LENOVO, модель А1000, згідно висновку товарознавчої експертизи № 81-30/7 від 12 січня 2015 року, ринкова вартість викраденого майна за умов вільного ціноутворення на території України, на момент скоєння кримінального правопорушення, може складати 1 098,00 грн. Вказане майно належить ОСОБА_2.

Реалізувавши свій злочинний умисел, ОСОБА_3 обернув чуже майно у свою власність та з місця злочину зник. Викраденим планшетом LENOVO, модель А1000, ОСОБА_3 розпорядився на власний розсуд, а саме продав невідомому громадянину у м.Сєвєродонецьку за грошові кошти у сумі 300,00 грн.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений винним себе у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України визнав повністю, від дачі пояснень відмовився, не заперечував проти визнання судом недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які не оспорюються учасниками судового провадження. Надав відповідь на питання суду, що підтверджує обставини, викладені в обвинувальному акті. У скоєному розкаявся, просив не карати суворо.

Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому органом досудового слідства кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений та потерпілий правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності його позиції, розяснивши положення ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.

Враховуючи викладене, суд, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що вина обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

Дії обвинуваченого ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

При призначенні покарання, суд, враховує тяжкість вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, яке відповідно до вимог ч. 3 ст. 12 КК України відноситься до правопорушення середньої тяжкості, дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, знаходиться на обліку у лікаря-нарколога з листопада 2008 року з приводу психічних та поведінкових розладів внаслідок вживання опіоідів, синдрома залежності; у травні 2012 року знятий з обліку у звязку з тим, що вибув з міста.

Обставиною, що помякшує покарання, згідно ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття обвинуваченого.

Обставиною, що обтяжує покарання згідно ст. 67 КК України суд визнає рецидив злочинів.

Враховуючи тяжкість злочину, особу винного, щире каяття обвинуваченого, суд приходить до висновку про можливість виправлення засудженого в умовах ізоляції від суспільства, призначивши йому покарання у вигляді арешту.

Цивільний позов не заявлено.

Речові докази по справі, що були обєктом злочинних дій, відповідно до п. 5 ч. 9 ст. 100 КПК України, підлягають поверненню їх законному володільцю потерпілому ОСОБА_2

Долю процесуальних витрат необхідно вирішити відповідно до вимог ст. 124 КПК України.

Керуючись ст.ст. 349, 370, 374 КПК України, суд,

ухвалив:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, призначивши йому покарання у вигляді арешту на строк 3 (три) місяці.

Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту ОСОБА_3, до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Речові докази по справі:

планшет марки LENOVO, модель А1000 залишити законному володільцю.

Керуючись ч. 2 ст. 124 КПК України стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь держави № рахунку 31111115700080 УДКСУ у м.Сєвєродонецьку/м.Сєвєродонецьк/24060300, іден.код одержувача 37944909 документально підтверджені витрати: за проведення товарознавчої експертизи № 81-30/7 від 12 травня 2015 року у розмірі 614,40 грн.

Вирок набирає законної сили через 30 днів з моменту його проголошення, якщо не буде оскаржений.

Вирок суду може бути оскаржений виключно з підстав, передбачених ст. 394 КПК України до апеляційного суду Луганської області через Сєвєродонецький міський суд Луганської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Згідно ч. 6 ст. 376 КПК України копія вироку вручається негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Розяснити учасникам судового провадження права, передбачені ч. 3 ст. 376 КПК України.

Суддя: