Рішення № 52743403, 21.10.2015, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/3206/15-ц

Номер провадження 2/629/1195/15

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.10.2015 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі головуючого судді Ткаченко О.А., за участю секретаря Авраменко О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» до ОСОБА_1, третьої особи ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

встановив:

Представник позивача звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ПАТ Українська охоронно-страхова компанія» суму страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 20033,64 грн., 3% річних від простроченої суми за період прострочення з 17.03.2015 року по 30.07.2015 року в сумі 223,94 грн., інфляційне збільшення суми боргу за період прострочення з 17.03.2015 року по 30.07.2015 року в сумі 3400,52 грн., посилаючись на те, що 18.05.2014 року, о 15-05 год. ОСОБА_1, керуючи автомобілем марки «CHEVROLET», номерний знак НОМЕР_1 в м.Києві по пр.Паладіна,7 не вибрав безпечну швидкість руху, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «NISSAN», номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3, що призвело до пошкодження транспортних засобів. Після скоєння ДТП залишив місце пригоди. Вказаними діями водій порушив вимоги п.п.12.1,13.1 ПДР. Постановою Святошинського районного суду м.Києва від 24.07.2014 року відповідача визнано винним у скоєнні правопорушень, передбачених ст.ст.122-4,124 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 6 місяців. В момент настання страхового випадку (в даному випадку ДТП) цивільно-правова відповідальність Відповідача була застрахована в Приватному акціонерному товаристві «Українська охоронно-страхова компанія» відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/0824441 від 27.04.2014 року. В результаті, вчинених відповідачем, протиправних дій, отримав пошкодження автомобіль марки «NISSAN», реєстраційний номер НОМЕР_2, чим було заподіяно майновий збиток власнику даного транспортного засобу ОСОБА_3. Вартість відновлювального ремонту встановлено звітом про оцінку транспортного засобу та становить 23683,59 грн. На підставі заяви на виплату страхового відшкодування, ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія» здійснило виплату страхового відшкодування ОСОБА_3 в сумі 19788,64 грн. за вирахуванням встановленої договором франшизи (1000 грн.) та включеного у вартість матеріального збитку ПДВ (2894,95 грн.). Оскільки, відповідач, належним чином, як того вимагає Закон України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та Правила дорожнього руху України, самовільно залишив місце пригоди не дочекавшись працівників міліції, то, після виплати страхового відшкодування до Позивача перейшло право регресної вимоги до нього, як до особи, відповідальної за завдані збитки і в тому числі витрати на експертне дослідження в розмірі 245,00 грн. Таким чином, загальна сума збитку складає 20033,64 грн. Позивач 03.02.2015 року направив, відповідачу, претензію, вих.№1013 про відшкодування шкоди в порядку регресу. Проте, вказана претензія, 06.03.2015 року відділенням УДППЗ «Укрпошта» була повернута адресанту у звязку із закінченням терміну її зберігання. Сума боргу, яку Відповідач зобов'язаний був по 16.03.2015 перерахувати Позивачу становить 20033,64 грн. Кількість днів прострочення виконання зобов'язання становить 136 днів (з 17.03.2015 по 30.07.2015).

В судове засідання представник позивача не зявився, але надав суду заяву про розгляд справи без його участі, на позовних вимогах наполягає, в разі неявки в судове засідання відповідача, просить винести заочне рішення на підставі доказів, що містяться в матеріалах справи.

Відповідач у судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином.

Згідно до положення ч.2 ст.77 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобовязані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не зявилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ст.169 ч.4 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Виходячи з викладеного, зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Постановою Святошинського районного суду м.Києва від 24.07.2014 року, яка набрала законної сили, ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні правопорушень, передбачених ст.ст.122-4,124 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 6 місяців, оскільки 18.05.2014 року, о 15-05 год. ОСОБА_1, керуючи автомобілем марки «CHEVROLET», номерний знак НОМЕР_1 в м.Києві по пр.Паладіна,7 не вибрав безпечну швидкість руху, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «NISSAN», номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3, що призвело до пошкодження транспортних засобів. Після скоєння ДТП залишив місце пригоди. Вказаними діями водій порушив вимоги п.п.12.1,13.1 ПДР. (а.с.11).

Відповідно до ст.61 ч.4 ЦПК України вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

В момент настання страхового випадку цивільно-правова відповідальність власника автомобіля, яким керував ОСОБА_1 була застрахована в ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія» відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/0824441 від 27.04.2014 року (а.с.10).

В результаті вищевказаної ДТП, автомобіль марки «NISSAN», реєстраційний номер НОМЕР_2, отримав пошкодження чим було заподіяно майновий збиток власнику даного транспортного засобу ОСОБА_3.

Згідно страхового акту №15101, загальна сума збитку складає 20033,64 грн., з якої 19788,64 грн. сума страхового відшкодування, 245 грн. оплата послуг експерта (а.с.22).

Відповідно до ст.3 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно п.п.30.1.,30.2. ст.30 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим та власник транспортного засобу згоден з визнанням його фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо власник транспортного засобу не згоден з визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати по евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Статтею 29 Закон України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно ст.27 Закон України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до п.п.38.1.1.в п.38.1 ст.38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди.

Відповідно до ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.

Статтею 7 Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачено, що оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін. Проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках:визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом. Проведення незалежної оцінки майна є обов'язковим у випадках застави державного та комунального майна, відчуження державного та комунального майна способами, що не передбачають конкуренцію покупців у процесі продажу, або у разі продажу одному покупцю, визначення збитків або розміру відшкодування, під час вирішення спорів та в інших випадках, визначених законодавством або за згодою сторін.

Оскільки, відповідач, самовільно залишив місце пригоди, то, після виплати страхового відшкодування до позивача перейшло право регресної вимоги до нього, як до особи, відповідальної за завдані збитки.

Страхове відшкодування документально підтверджене, на підставі заяви ОСОБА_3 було виплачене ПАТ «Українською охоронно-страховою компанією» останній в сумі 19788,64 грн., та сплачена сума за послуги експерта в розмірі 245 грн., тому стягнення суми страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 20033,64 грн., підлягають задоволенню. (а.с.21,22-23,24,25,26).

Позивач із метою досудового врегулювання спору звернувся до відповідача із письмовою вимогою про добровільну сплату страхового відшкодування в розмірі 20033,64 грн. (в порядку регресу) вих.№1013 від 03.02.2015 року, однак відповідач у добровільному порядку сплату страхового відшкодування (в порядку регресу) в розмірі 20033,64 грн. не здійснив (а.с.27,28,29).

Що стосується вимог позивача про стягнення 3% річних від простроченої суми за період прострочення з 17.03.2015 року по 30.07.2015 року в сумі 223,94 грн., інфляційного збільшення суми боргу за період прострочення з 17.03.2015 року по 30.07.2015 року в сумі 3400,52 грн., то судом не встановлені підстави їх нарахування та стягнення, оскільки доказів щодо укладання між сторонами правочинів щодо грошових зобовязань позивачем до суду не надано та матеріали справи не містять.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому судом, під час розгляду справи були створені всі необхідні умови для забезпечення здійснення позивачем наданих законом прав для всебічного та повного дослідження обставин справи, у порядку ч.4 ст.10 ЦПК України було розяснено права та обовязки, положення щодо змагальності процесу та необхідності надання доказів на підтвердження своїх доводів, позивач попереджався про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і відповідне право на забезпечення доказів.

Зазначеними правами позивач особисто або через свого представника, не скористався.

Відповідно до принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, які встановлені ст.ст.10,11 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог або заперечень, саме сторона визначає коло доказів, які вона надає суду.

Судові витрати суд розподіляє відповідно до ст.88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.10,11,79,88,209,212,214,215,218 ЦПК України, ст.ст.23,1167,1187,1194 ЦК України, суд, -

вирішив:

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» до ОСОБА_1, третьої особи ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, проживаючого за адресою: 64600, АДРЕСА_1, фактично проживаючого за адресою: 03179, м.Київ. АДРЕСА_2, на користь Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія», юридична адреса: 03056, м.Київ, вул.Борщагівська, буд.145, на п/р №26502184381700 в АТ «УкрСиббанк», МФО 351005, код ЄДРПОУ 23734213, страхове відшкодування в порядку регресу в розмірі в розмірі 20033 (двадцять тисяч тридцять три) гривні 64 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» судовий збір у розмірі 243 (двісті сорок три) гривні 60 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до судової палати по цивільним справам Апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом 10 днів з дня отримання цього рішення.

Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленому ЦПК України.

Суддя О.А.Ткаченко