Вирок № 52743399, 23.10.2015, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Кримінальне провадження № 629/3068/15-к

Номер провадження 1-кп/629/308/15

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2015 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого судді Ткаченко О.А., при секретарі Авраменко О.С., за участю прокурора ІльницькогоО.І., обвинуваченого ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Лозівського міськрайонного суду Харківської області, кримінальне провадження №12015220380001573 від 07.07.2015 року, яке надійшло з Лозівської міжрайонної прокуратури в Харківській області 30.07.2015 року, відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт.Краснопавлівка, Лозівського району, Харківської області, громадянина України, з неповною середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, мікрорайонАДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, раніше судимого:

- 01.06.2006 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області за ст.186 ч.2 КК України до 4 років позбавлення волі з застосуванням ст.75 КК України з іспитовим строком 3 роки;

- 27.10.2006 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області за ст.122 ч.1,71 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі, звільненого 08.08.2009 року за постановою Жовтневого районного суду м.Харкова від 31.07.2009 року, згідно ст.81 КК України умовно достроково на невідбутий строк покарання 1 рік 3 місяці 26 днів,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 ч.2 КК України, -

встановив:

04.07.2015 року, близько 19-00 год., ОСОБА_1 маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, повторно, знаходячись на дачній ділянці, яка належить ОСОБА_2 на території дачного кооперативу «Колос» і розташована поблизу смт.Краснопавлівка, Лозівського району Харківської області, шляхом вільного доступу, разом з ОСОБА_3 і ОСОБА_4, які були переконані, що дачна ділянка належить ОСОБА_1, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливого мотиву, з метою наживи, таємно викрав з даху: 10 штук - 7 хвильового шиферу загальною вартістю - 868 грн. і 4 штуки - 8 хвильового шиферу загальною вартістю - 347 грн. З місця злочину зник, викраденим розпорядився, завдавши потерпілій ОСОБА_2 матеріальної шкоду на загальну суму 1215 грн. 40 коп..

Обвинувачений ОСОБА_1 винним себе визнав повністю та пояснив у судовому засіданні, що дійсно вчинив інкримінований йому злочин при вищезазначених обставинах, у вчиненому щиро розкаявся та дав показання, що дійсно він вирішив викрасти шифер з будівлі поблизу смт.Краснопавлівка, оскільки вона тривалий час стояла і ніхто за нею не доглядав, він домовився з ОСОБА_3 і ОСОБА_4 зняти та перевезти шифер з начебто його дачі, останні погодились і разом вони 04.07.2015 року, близько 19-00 год., зняли шифер, він був різний, семихвильового було 10 шт., а восьмихвильового 4 шт., та перевезли його за адресою яку він вказав, шифер він продав, частину грошей заплатив за машину а іншими розпорядився на власний розсуд.

Потерпіла ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, однак надала до суду заяву, в якій просила розгляд справи проводити за її відсутності, матеріальних та моральних претензій вона до обвинуваченого не має, тому цивільний позов по справі не заявляла.

Враховуючи зізнавальні показання підсудного ОСОБА_1, а також те, що іншими учасниками судового провадження не оскаржуються фактичні обставини справи, які вказані в обвинувальному акті, зазначені особи правильно розуміють зміст цих обставин, не наполягають на дослідженні інших доказів у справі, учасники судового провадження розуміють неможливість в подальшому оскаржити дані фактичні обставини в апеляційному порядку, у суду не має сумнівів в добровільності та істинності їх позицій, тому відповідно до ч.3 ст.349 КПК України дослідження доказів відносно фактичних обставин справи визнано судом недоцільним, суд обмежив їх дослідження допитом обвинуваченого, дослідженням даних про місцезнаходження речових доказів, судових витрат по справі та матеріалів, які характеризують особу підсудного.

Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що винність ОСОБА_1 доведена, його дії суд кваліфікує за ст.185 ч.2 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

При призначенні покарання підсудному ОСОБА_1 суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним злочину, що відповідно до ч.3 ст.12 КК України, він вчинив злочин, що відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості.

Дослідженням даних про особу підсудного ОСОБА_1 встановлено, що він раніше судимий, має не зняту й непогашену судимість, неодружений, не працює, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, перебував на обліку у лікаря нарколога з приводу вживання алкоголю зі шкідливими наслідками, знятий з 2007 року в зв'язку з засудженням, має постійне місце проживання, за місцем якого характеризується задовільно (а.с.3738,39,40,41,47,48,49,50).

Відповідно до ст.66 КК України обставинами, що пом'якшують покарання підсудного ОСОБА_1, суд визнає щире каяття.

Відповідно до ст.67 КК України обставин, що обтяжують покарання підсудного судом не встановлено.

З урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, обставини, яка пом'якшує покарання та відсутністю обставин, що обтяжують покарання, даних про особу підсудного і його відношення до вчиненого, обставин вчинення злочину, з врахуванням принципу справедливості та невідворотності покарання за вчинений злочин, суд приходить до висновку про те, що виправлення підсудного ОСОБА_1 можливе без ізоляції від суспільства на певний строк.

Підстав для застосування ст.ст.69,69-1 КК України, суд не вбачає.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Відповідно до ст.124 КПК України, суд стягує з обвинуваченого на користь держави витрати на залучення експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру для проведення судової товарознавчої експертизи №2901 від 10.07.2015 року в розмірі 184,14 грн. (а.с.44,46).

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України - 10 штук 7 хвильового шиферу, 4 штуки 8 хвильового шиферу, які знаходяться на зберіганні у потерпілої ОСОБА_2, згідно розписки - повернути потерпілій ОСОБА_2 (а.с.42,43).

Керуючись ст.ст.100,124,370,373,374 КПК України, суд, -

ухвалив:

Визнати ОСОБА_1 винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ст.185 ч.2 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити від відбування покарання, якщо ОСОБА_1 протягом іспитового строку тривалістю 3 (три) роки не вчинить нових злочинів та виконає обов'язки покладені на нього судом.

Відповідно до ст.76 КК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання або роботи; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_1 не обирати.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати за проведення судової товарознавчої експертизи №2901 від 10.07.2015 року в розмірі 184,14 гривень, перерахувавши їх на р/р 31419544700005, банк отримувача ГУ ДКСУ у Харківській області, код отримувача 37999680, МФО851011, код доходів 24060300, УДКСУ в Комінтернівському районі м.Харкова.

Речові докази: 10 штук 7 хвильового шиферу, 4 штуки 8 хвильового шиферу - повернути потерпілій ОСОБА_2.

Вирок може бути оскаржений, з підстав, передбачених статтею 394 КПК України до апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Суддя О.А. Ткаченко