Ухвала суду № 52684723, 21.10.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2015 р. Справа № 814/2492/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Середа О. Ф.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Лук'янчук О.В.

суддів - Градовського Ю.М.

- Кравченка К.В.

при секретарі - Аврамовій О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом Приватної виробничо -комерційної фірми "Кальтаір" до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Приватна виробничо-комерційна фірма "Кальтаір" звернулася до ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 06.05.2014 року № 0007362208, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 109 525, 50 грн. , з яких 73 017, 00 грн. за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 36 508, 50 грн..

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2014 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення № 0007362208 від 06.05.2014 року, що було прийнято Державною податковою інспекцією у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області.

В апеляційній скарзі ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом першої інстанції не було досліджено обставини справи, що мають значення для справи, наслідком чого стало постановлення необґрунтованого та неправомірного рішення суду.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи справу, судом першої інстанції встановлено, що у період з 02.04.2014 року по 08.04.2014 року відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПВКФ "Кальтаір" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово - господарської діяльності з контрагентом - постачальником ПП "ПОЛЮС" за період з 01.01.2012 року по 31.07.2013 року та контрагентами покупцями.

За результатами проведеної перевірки складено акт № 296/14-03-22-08/19299770 від 15.04.2014 року.

Відповідно до висновку зазначеного акта, відповідачем встановлено порушення позивачем: п.185.1 ст. 185, п.187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п.198.1 п.198.3, п.200.1 ст. 200 ПК України, внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 73017 грн. за період лютий - квітень 2012 року, в тому числі по періодам: в лютому 2012 р. на суму ПДВ 5700 грн.; в березні 2012 р. на суму ПДВ 40920 грн.; в квітні 2012 р. на суму ПДВ 26397 грн.

Податковим повідомленням-рішенням відповідача №0007362208 від 06 травня 2014 року, на підставі акта перевірки, яким встановлено порушення п.198.1, п. 198.3 ст. 198, п.200.1 ст. 200 ПК України, ПВКФ "Кальтаір" збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 109 525, 50 грн., у тому числі за основним платежем 73017,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 36508,50 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що податкове повідомлення-рішення № 0007362208 від 06.05.2014 року прийнято відповідачем не на підставі та не у спосіб, що передбачені законодавством України; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень, а тому воно є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з цими висновками суду першої інстанції та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Положеннями п.198.3 ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Законом України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч.2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, для включення до складу податкового кредиту сум податку, сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", а відсутність таких документів безспірно позбавляє платника податку права на включення сплачених (нарахованих) сум за проведеними господарськими операціями до податкового кредиту.

Згідно висновків акта перевірки, суми, які визначені податковим органом в спірному повідомленні-рішенні ґрунтуються на висновках щодо завищення податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах з ПП "Полюс", що призвело до завищення задекларованих показників з податку на додану вартість у сумі 73 0147,00 грн.

Правильність своєї позиції податковий орган обґрунтовує висновками покладеними, як в основу акту, так і в основу апеляційної скарги, за яким завищення ПВКФ "Кальтаір" в лютому- квітні місяцях 2012 року податкового кредиту з ПДВ в розмірі 70317,00 грн. базується на невизнанні ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області реальності господарських операцій між ПВКФ "Кальтаір" та контрагентом-постачальником ПП "Полюс".

Основними доводами апелянта стосовно безтоварності господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом базується на тому, що неналежно оформлені товарно - транспортні накладені (не містять всіх необхідних реквізитів), довіреності оформлені з неточностями, а також на висновках акту ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 10.04.2013 р. №1170/224/32350538 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово - господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України ПП "Полюс".

Згідно вказаного акту за податковою адресою ПП "Полюс" відсутнє, а також у ПП "Полюс" відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, них засобів при значних обсягах реалізації товарів.

Крім того, як на доказ фіктивності господарських операцій між ПВКФ "Кальтаір" та ПП "Полюс" податковий орган у Акті перевірки посилається на протокол допиту свідка керівника ВКП "Спектр-Сіп" ОСОБА_2 в рамках кримінального провадження, внесеного до єдиного реєстру досудових розслідувань за №12012110130000001.

Ретельно досліджені фактичні обставини справи судом першої інстанції та перевірені у ході розгляду справи у суді апеляційної інстанції наявні в матеріалах справи докази свідчать, що 24.02.2012 року, 05.03.2012 року та 26.04.2012 року між ПВКФ "Кальтаір" та ПП "ПОЛЮС" укладено договори купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей, предметом якого є запасні частини до тепловозів.

Факт поставки ПП "Полюс" за вказаними угодами підтверджуються рахунками-фактурою, видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними та журналами реєстрацій довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, договорами купівлі-продажу (поставки) товарів (та ін.).

Розрахунки ПВКФ "Кальтаір" з контрагентом проводились в подальшому безготівковій формі, що підтверджено позивачем банківськими виписками та платіжними дорученнями.

Отримані товари були використані позивачем в господарській діяльності, в тому числі для технічного обслуговування та ремонту тепловозів замовників цих послуг.

Наведені документи містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факт надання послуг.

При дослідженні долучених позивачем до матеріалів справи документів колегія суддів дійшла до висновку, що господарські операції між позивачем та його контрагентами підтверджується первинними документами, які повністю відповідають вимогам до первинних документів, передбачених п.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні"..

Також, дійсність правочинів підтверджується тим, що всі розрахунки між позивачем та вказаним контрагентом мають реальний грошовий характер та підтверджені, належними доказами.

Окрім цього, колегія суддів вважає, що оскільки підставою для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту відповідно до вимог ПК України є належним чином оформлені податкові накладні, що виписані контрагентами, то позивачем повністю дотримано всі вимоги чинного законодавства щодо формування податкового кредиту, так як жодних додаткових вимог до формування податкового кредиту законодавство не встановлює. І лише відсутність податкової накладної безумовно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг). Інших обмежень щодо включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) при придбанні товарів (робіт, послуг), законодавчо не встановлено.

Разом з цим, на час укладання договорів із позивачем, його контрагент був платником ПДВ згідно чинного законодавства та належним чином зареєстрований у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, тобто мав достатній об'єм правоздатності для укладення спірних угод.

Відтак, не приймаються до уваги та відхиляються колегією суддів посилання податкового органу на те, що анулювання 18.10.2012 року Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 13.02.2003 року №4017538 ПП "Полюс", оскільки господарські правовідносини стосується іншого періоду часу.

З урахуванням зазначеного колегія суддів приходить до висновку, що факт дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту з податку на додану вартість по операціям з вказаними контрагентом є доведеним, що вірно було встановлено судом першої інстанції.

Неточності в оформленні первинних документів самі по собі, не є підставою для висновків про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Докази того, що вказані накладні, розрахункові (платіжні) документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними - відсутні.

Отже, факт дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження формування витрат та сум податкового кредиту з податку на додану вартість по операціям з ПП "Полюс" є доведеним.

Колегія суддів не приймає до уваги, посилання апелянта на акт перевірки ПП "Полюс", оскільки висновки вказаних актів жодним чином не доводять факт порушення саме позивачем приписів податкового законодавства при здійсненні господарських операцій, оскільки можливі порушення контрагентами платника податків податкової дисципліни, у тому числі не декларування своїх зобов'язань або не сплата податку до бюджету, ще не є достатньою підставою для позбавлення платника податків права на податковий кредит з податку на додану вартість по операціям з таким контрагентом.

Разом з цим, посилання податкового органу на відсутність у підприємства - контрагента ПП "Полюс" основних фондів та недостатність трудових ресурсів само собою не свідчить про не вчинення господарських операцій, адже підприємство не позбавлено права залучати матеріально-технічні та трудові ресурси для здійснення господарської діяльності, обґрунтовано не прийнято до уваги судом першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не доведено, яка кількість працівників контрагента та конкретно визначених ресурсів в тому числі і складських приміщень, повинні були бути у контрагента для виконання передбачених вказаними договорами операцій, а тому такі посилання податкового органу є необґрунтованими.

Що стосується посилань податкового органу на показання при допиті в якості свідка засновника та директора ВКП "Спектр- Сіп" - ОСОБА_2, колегія суддів зазначає, що протокол допиту в якості свідка громадянина ОСОБА_2 є неналежними та недопустимими доказами в розумінні КАС України, оскільки ці відомості отримано відповідачем не тільки поза межами судового процесу, а й з порушенням принципу безпосередньої перевірки цих доказів як судом, так і посадовими особами податкового органу, які здійснювали перевірку.

Крім того, за своїм змістом свідчення вказаної особи стосуються її особистої протиправної діяльності та ступеню вини, які належить з'ясовувати в межах кримінального провадження, .

Окрім того, сама по собі ця обставина не може бути доказом порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Тим більше, пояснення вказаної особи не містять інформації щодо конкретних правочинів.

Отже, ПВКФ "Кальтаір" належними та допустимими доказами було підтверджено реальне здійснення господарських операцій з ПП "Полюс", що не викликає сумнівів у тому, що діяльність позивача була направлена на реальне настання економічних наслідків.

Поряд з цим, колегія суддів зауважує, що перевірка підприємства здійснена у рамках кримінальної справи у відповідності до вимог пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України.

Відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК однією з підстав проведення документальної позапланової виїзної перевірки є отримання постанови суду (ухвали суду) про призначення перевірки або постанови органу дізнання, слідчого, прокурора, винесеної ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

У разі, якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність (пункт 86.9 статті 86 ПК).

П. 58.4 ст. 58 ПК України передбачено, що у разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом (абзац перший п. 58.4 ст. 58 ПК України).

Абзац другий п. 58.4 ст. 58 ПК України передбачає, що складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, забороняється до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Оскільки п. 86.9 ст. 86 та п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України, на момент виникнення спірних правовідносин не конкретизовано коло осіб, щодо яких може бути призначено документальну позапланову перевірку за наявності відповідної постанови компетентної особи, винесеної в порядку кримінально-процесуального законодавства, відповідну документальну перевірку за постановою слідчого, прокурора, органу дізнання чи суду може бути проведено щодо будь-яких осіб, тому п. 86.9 ст. 86 ПК України на момент прийняття податкового повідомлення-рішення врегульовував порядок оформлення результатів документальних позапланових перевірок щодо будь-яких осіб, якщо такі перевірки були проведені на підставі пп. 78.1.11 п. 78.11 ст. 78 ПК України, тобто в межах кримінально-процесуального законодавства чи законодавства про оперативно-розшукову діяльність.

Колегія суддів акцентує увагу на тому, що відповідно до п. 86.9 ст. 86 ПК України, статус матеріалів перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність, у зв'язку з чим вони не можуть бути досліджені в порядку адміністративного судочинства до набрання законної сили судовим рішенням, прийнятим в порядку кримінально-процесуального судочинства.

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 06 травня 2014 року №0007362208 було прийнято на підставі акта перевірки, призначеної відповідно на виконання постанови слідчого слідчої частини СВ Управління МВС України на Південно - Західній залізниці від 16.07.2013 року та у відповідності до положень Кримінально-процесуального кодексу.

Докази набрання законної сили відповідного рішенням суду в кримінальній справі у матеріалах справи відсутні.

Враховуючи вищенаведені положення, податковий орган не мав права на прийняття податкових повідомлень-рішень на підставі акта перевірки, проведеної з посиланням на пп. 78.1.11. п. 78.1. ст. 78 ПК України, до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду у кримінальній справі.

Такий висновок колегії суддів узгоджується із правовою позицією Верховного суду України, яка викладена в постанові від 23 грудня 2014 року № 21-561а14.

Суд апеляційної інстанції акцентує увагу на тому, що відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В той же час, відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятих ним рішень.

Відтак, колегія суддів вважає правильного висновку суд першої інстанції дійшов стосовно правової оцінки оскаржуваному податковому повідомленню - рішенню.

Доводи апеляційної скарги колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об'єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні спірного питання.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2014 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуюча суддя: О.В. Лук'янчук

Суддя: Ю.М. Градовський

Суддя: К.В. Кравченко