Ухвала суду № 52684724, 16.10.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/2156/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г. П. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

доповідача, судді - Димерлія О.О.

суддів - Романішина В.Л., Єщенка О.В.

за участю секретаря - Жукової Г.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2014 року за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2014 року позивач звернувся до суду з вказаним вище адміністративним позовом та, посилаючись на хибність висновків податкового органу, викладених в акті перевірки, щодо встановлення ознак нікчемності договорів підряду, укладених з товариством з обмеженою відповідальністю «Ілевен-Строй», просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 04 лютого 2014 року №0000272202, №0000282202, №0000292202 та №0000302202.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при дослідженні наданих ПАТ «Одеська ТЕЦ» документів щодо господарських операцій з ТОВ «Ілевен-Строй» податковим органом не встановлено та не зафіксовано в акті перевірки жодного факту порушення позивачем податкового законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Висновки ДПІ у Суворовському районі м.Одеси щодо безтоварності господарських операцій базуються лише на інформації, отриманої від Єнакіївської ОДПІ Головного управління Міндоходів в Донецькій області щодо діяльності ТОВ «Ілевен-Строй», в той час як фактично документальна позапланова невиїзна перевірка вказаного підприємства не проводилася, а лише використано інформацію, що міститься в базах даних податкового органу.

За наслідками розгляду адміністративного позову Одеським окружним адміністративним судом 24 квітня 2014 року ухвалено постанову про задоволення адміністративного позову ПАТ «Одеська ТЕЦ».

Суд першої інстанції скасував податкові повідомлення-рішення ДПІ у Суворовському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 04 лютого 2014 року №0000272202, №0000282202, №0000292202 та №0000302202.

Приймаючи означене рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем доведено виконання всіх зобов'язань за договорами підряду, укладеними з ТОВ «Ілевен-Строй», про що свідчать належним чином оформлені первинні документи, які містять всі необхідні реквізити, передбачені п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підписані уповноваженими особами, тобто відповідають вимогам п.201.1 та п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України. Суд не взяв до уваги посилання ДПІ у Суворовському районі м.Одеси на акт Єнакіївської ОДПІ Головного управління Міндоходів в Донецькій області документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Ілевен-Строй» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 05.07.2011р. по 31.12.2012р., яким встановлено, що ТОВ «Ілевен-Строй» здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб і мінімізації їх податкових зобов'язань перед бюджетом, зазначивши, що податковою інспекцією не надано жодного доказу в підтвердження викладених в даному акті висновків.

В апеляційній скарзі ДПІ у Суворовському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та відмовити ПАТ «Одеська ТЕЦ» у задоволенні поданого ним позову.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що судом першої інстанції залишено поза увагою, що надані позивачем до перевірки первинні документи, якими нібито підтверджується виконання робіт підрядником, оформлено з численними порушеннями, що не дозволяє встановити період підписання документів, відповідальних осіб за здійснення господарських операцій, місцезнаходження об'єктів, на яких здійснювалися підрядні роботи. До перевірки не надано затвердженої сторонами договорів проектної документації (планів, схем агрегатів), а також актів і наказів вводу/виводу з експлуатації.

ПАТ «Одеська ТЕЦ» подало до суду письмові заперечення проти апеляційної скарги, вважає постанову суду від 24 квітня 2014 року законною та обґрунтованою, просить суд залишити її без змін, а скаргу ДПІ у Суворовському районі м.Одеси - без задоволення.

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув та обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Перевіряючи повноту з'ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу ДПІ у Суворовському районі м.Одеси №29 від 16.01.2014р., відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 та ст.79 Податкового кодексу України, у період з 17.01.2014р. по 23.01.2014р. державним податковим ревізором-інспектором відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ «Одеська ТЕЦ» по взаємовідносинах з TOB «Ілевен-Строй» за період з 01.07.2011р. по 31.12.2012р., за результатами якої складено акт перевірки №79/15-54-22-02/05471158 від 24 січня 2014 року.

У висновках акту перевірки вказується на порушення позивачем: п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.4, п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого завищено показник від`ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за період 2-4 кв. 2011 року в сумі 135 322 грн. та занижено податок на прибуток за 2012 рік в сумі 377 638 грн.; п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.2 ст.201 ПК України, в результаті чого завищено суму від`ємного значення (р.19) на 1 146 649 грн. та занижено податок на додану вартість на суму 1 122 859 грн.

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що у перевіряємий період ПАТ «Одеська ТЕЦ» декларувало господарські операції з TOB «Ілевен-Строй» за договорами підряду №349 від 04.10.2011р., №350 від 05.10.2011р., №164 від 26.04.2012р., №222 від 30.05.2012р. ДПІ у Суворовському районі м.Одеси отримано від Єнакіївської ОДПІ Головного управління Міндоходів в Донецькій області акт №657/22/37790202 від 02.04.2013р. документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Ілевен-Строй» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 05.07.2011р. по 31.12.2012р., яким встановлено, що ТОВ «Ілевен-Строй» здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб і мінімізації їх податкових зобов'язань перед бюджетом; у товариства відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, складські та виробничі приміщення, транспорт та устаткування для здійснення основного виду діяльності. У зв'язку з цим, ДПІ у Суворовському районі м.Одеси дійшла висновку, що ПАТ «Одеська ТЕЦ» документально відображено фактично не здійсненні господарські операції з придбання робіт та послуг в ТОВ «Ілевен-Строй» без мети реального настання правових наслідків, виключно з метою заниження об'єктів оподаткування, несплати податків та отримання податкової вигоди; надані ПАТ «Одеська ТЕЦ» до перевірки первинні документи не мають юридичної сили та доказовості.

04 лютого 2014 року, на підставі акту перевірки №79/15-54-22-02/05471158 від 24.01.2014р., ДПІ у Суворовському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області прийняла податкові повідомлення-рішення:

- №0000272202, яким позивачу збільшила суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1 684 289 грн. (в т.ч. за основним платежем - 1 122 859 грн., за штрафними санкціями - 561 430 грн.);

- №0000282202, яким товариству зменшила розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 1 146 649 грн.;

- №0000292202, яким позивачу збільшила суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 566 457 грн. (в т.ч. за основним платежем - 377 638 грн., за штрафними санкціями - 188 819 грн.);

- №0000302202, яким товариству зменшила суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 135 322 грн.

Задовольняючи позов ПАТ «Одеська ТЕЦ» про скасування вказаних податкових повідомлень-рішень суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, не доведено наявність порушень позивачем, зафіксованих актом перевірки №79/15-54-22-02/05471158 від 24.01.2014р., а тому визначення на підставі такого акту товариству до сплати грошових зобов'язань є неправомірним. Колегія суддів погоджується з таким висновком Одеського окружного адміністративного суду. При цьому, апеляційний суд виходить з наступного.

Згідно п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу.

Відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України встановлено, що витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст.198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Кодексу податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару (робіт, послуг), до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків. Для правильного вирішення спору встановленню, також, підлягає факт реальності надання послуг із з'ясуванням, зокрема, обставин щодо правосуб'єктності сторін господарського договору, можливості реального надання послуг тощо.

При цьому, з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України, саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Колегією суддів встановлено, що у перевіряємий період ПАТ «Одеська ТЕЦ» здійснювало діяльність з розподілення та постачання електроенергії, а також займалося оптовою торгівлею залізничними виробами, водопровідним та опалювальним устаткуванням.

Частину валових витрат та податкового кредиту позивач формував за результатами здійснення господарських операцій з ТОВ «Ілевен-Строй», основним видом діяльності якого було монтаж металевих конструкцій, будівництво будівель.

Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що між ПАТ «Одеська ТЕЦ» та TOB «Ілевен-Строй» укладено наступні договори:

- договір підряду №349 від 04.10.2011р., за умовами якого TOB «Ілевен-Строй» (Підрядник) зобов'язується виконати роботи по заміні паропроводу енергетичних котлів;

- договір підряду №350 від 05.10.2011р., за умовами якого TOB «Ілевен-Строй» (Підрядник) зобов'язується виконати монтаж двох ниток теплотраси;

- договір підряду №164 від 26.04.2012р., за умовами якого TOB «Ілевен-Строй» (Підрядник) зобов'язується виконати роботи по реконструкції котлоагрегатора ТП-47 з повною заміною повітронагрівача;

- договір підряду №222 від 30.05.2012р., за умовами якого TOB «Ілевен-Строй» (Підрядник) зобов'язується виконати роботи по реконструкції з заміною трубної системи основного бойлера №5.

Вказані договори підписані директорами підприємств, які мали повноваження на укладення угод, їх підписи завірені відповідними печатками підприємств.

Виконання TOB «Ілевен-Строй» робіт за вказаними договорами підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними (зазначені суми ПДВ в яких віднесено позивачем до складу податкового кредиту), актами приймання виконаних будівельних робіт, локальними сметами, підсумковими відомостями ресурсів за листопад - грудень 2011 року, жовтень-листопад 2012 року, довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, протоколами засідань технічної ради, сертифікатами якості.

В підтвердження оплати за зазначеними договорами позивачем надано платіжні доручення.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на недоліки в оформленні наданих ПАТ «Одеська ТЕЦ» первинних документах. Однак, колегією суддів встановлено, що в акті перевірки відсутні жодні зауваження з приводу наданих позивачем доказів та первинних документів на обґрунтування відсутності факту виконання позивачем умов господарських договорів з контрагентом. Також, апелянтом не зазначено, що на момент проведення перевірки позивачем не надано до перевірки податкові накладні, або податкові накладні оформлені із порушеннями ст.201 Податкового кодексу України чи ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

В матеріалах справи містяться листи про організацію проведення інструктажу по охороні праці та техніці безпеки, відомості щодо оформлення тимчасових перепусток особам, які виконували роботи за договорами, а також список працівників контрагента (слюсарів-монтажників, прорабів), які виконували обумовлені договорами підряду роботи і яким надано пропуски, що, на думку колегії суддів, також, підтверджує фактичне виконання підрядником TOB «Ілевен-Строй» робіт за договорами підряду №349 від 04.10.2011р., №350 від 05.10.2011р., №164 від 26.04.2012р., №222 від 30.05.2012р.

Єдиною підставою, що зазначена в акті перевірки, для висновку про безтоварність господарських операцій ПАТ «Одеська ТЕЦ» з TOB «Ілевен-Строй», ДПІ у Суворовському районі м.Одеси вказує, що від Єнакіївської ОДПІ Головного управління Міндоходів в Донецькій області отримано акт №657/22/37790202 від 02.04.2013р. документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Ілевен-Строй» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 05.07.2011 року по 31.12.2012 року, яким встановлено, що ТОВ «Ілевен-Строй» здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб і мінімізації їх податкових зобов'язань перед бюджетом.

Однак, як правильно зазначив суд першої інстанції, отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або висновки про відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, так як ані акт податкової перевірки, ані довідка зустрічної звірки не мають преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно засвідчують обставини фактичної дійсності.

Згідно п.6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №984 від 22.12.2010р., факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанції ДПІ у Суворовському районі м.Одеси не надано жодного доказу щодо перевірки податковим органом відомостей, на які він посилається в акті перевірки №79/15-54-22-02/05471158 від 24 січня 2014 року щодо вчинення контрагентом позивача ТОВ «Ілевен-Строй» порушень податкового законодавства. Також, суду не надано доказів щодо винесення контролюючим органом податкових повідомлень-рішень відносно контрагента позивача із доказами узгодження вміщених у них податкових зобов'язань.

Посилання апелянта на те, що порушення, вчинені контрагентом позивача тягнуть за собою, як наслідок, порушення з боку позивача, не відповідають нормам чинного законодавства.

ПАТ «Одеська ТЕЦ» доведено, що при укладенні договорів воно переконалося у тому, що підприємство-контрагент ТОВ «Ілевен-Строй» було зареєстроване у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, а також зареєстроване як платник податку на додану вартість і мало право на видачу податкових накладних.

В матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані докази та факти, які свідчили б про те, що зміст договорів не відповідає дійсним намірам сторін, та що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів. Зазначені договори спрямовані на реальне настання наслідків, обумовлених ними, виконані сторонами в повному обсязі та відповідають положенням цивільного, господарського і податкового законодавства. З досліджених в судовому засіданні доказів вбачається наявність як у позивача, так і у суб'єкта господарювання, з яким позивач мав господарські відносини, реальної ділової мети, пов'язаної зі здійсненням зазначених господарських операцій і отриманням прибутку (доходу).

Ані актом перевірки, ані іншими матеріалами справи не встановлено жодного фактичного порушення саме позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування валових витрат та податкового кредиту, яке б позбавляло його права на їх формування по взаємовідносинах з ТОВ «Ілевен-Строй».

Чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань у платника податків в залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх.

Недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, однак такі докази, на порушення вимог частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, податковим органом не представлено, реальність виконання господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, не спростовано.

Відповідачем не надано суду доказів визнання правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом у судовому порядку нікчемними, а також визнання недійними первинних бухгалтерських документів, що підтверджують їх виконання.

Колегія суддів не може погодитись з твердженням апелянта про необхідність вивчення платником податків всіх обставин можливостей здійснення господарських операцій його контрагентом постачальником товарів (робіт, послуг). На думку суду, при укладені договорів головним для суб'єкта господарювання є предмет договору, цінова політика, строки та спосіб доставки (виконання) предмету договору, розрахунки по договору (угоді), а також реєстрація постачальника як суб'єкта господарювання в органах виконавчої влади та допоміжна інформація про реєстрацію платником податку на додану вартість у органах податкової служби. Тому відповідач не має права наполягати на отримані додаткової інформації позивачем від його контрагента - постачальника товарів (робіт, послуг).

Оскільки встановлено, що договори з контрагентом ТОВ «Ілевен-Строй» укладено у письмовій формі, виконання вказаних договорів підтверджено первинними документами, тому суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що сторони договорів діяли виключно для досягнення економічних результатів та з метою отримання прибутків у відповідності до ст.3 ГК України. Укладені договори відповідають вимогам ст.203 ЦК України, не порушують публічний порядок, не спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, недійсність таких договорів прямо законом не встановлена, а також такі договори судом недійсними не визнавалися, а отже є чинними.

А відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про незаконність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 04 лютого 2014 року №0000272202, №0000282202, №0000292202 та №0000302202.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 185, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2014 року за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 04 лютого 2014 року №0000272202, №0000282202, №0000292202 та №0000302202 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Суддя-доповідач: Димерлій О.О.

Судді: Романішин В.Л.

Єщенко О.В.