Ухвала суду № 52684718, 19.10.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2015 р.м.ОдесаСправа № 2а-2414/06

Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Ільченко Н.А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді -Кравченка К.В.,судді -Лукянчук О.В.,судді -Градовського Ю.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 09 вересня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Одеського обласного військового комісаріату, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

В червні 2006 року ОСОБА_4 (надалі - Позивач) звернувся до суду з позовом до Одеського обласного військового комісаріату (надалі - відповідач, Комісаріат), в якому просив:

- визнати право на надбавку за участь в бойових діях з 01.01.2000 року у розмірі 324,84 грн., з 01.01.2001 року у розмірі 373,15 грн., з 01.01.2002 оку у розмірі 402,00 грн., з 01.01.2003 року у розмірі 402,00 грн., з 01.01.2004 року у розмірі 427,03 грн. і з 01.01.2005 року у розмірі 498,00 грн.;

- зобов'язати Комісаріат провести перерахунок призначеної позивачу пенсії з урахуванням права на надбавку за участь в бойових діях з 01.01.2000 року у розмірі 324,84 грн., з 01.01.2001 року у розмірі 373,15 грн., з 01.01.2002 оку у розмірі 402,00 грн., з 01.01.2003 року у розмірі 402,00 грн., з 01.01.2004 року у розмірі 427,03 грн. і з 01.01.2005 року у розмірі 498,00 грн.;

- зобов'язати Комісаріат виплатити позивачу суму, недоотриману по надбавці за участь в бойових діях за період з 01.01.2000 року, що утворилась унаслідок перерахунку.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 20.07.2006 року відмовлено у задоволені вимог позивача до Комісаріату про визнання права та відшкодування майнової шкоди, яка ухвалою апеляційного суду Одеської області від 28.08.2006 року залишена без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.01.2015 року вищевказані судові рішення скасовані, а справа направлена до суду першої інстанції на новий розгляд.

Вищевказана ухвала вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції не було враховано пріоритетність законів над підзаконними актами при розрахунку підвищення до пенсії за вислугу років, не було встановлено фактичних обставин щодо строків звернення позивача до суду, та вказано на те, що з 01.01.2007 року повноваження щодо призначення та виплати пенсій військовослужбовцям передані органам Пенсійного фонду України.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 23.03.2015 року адміністративний позов залишено без розгляду, на підставі статей 99, 100 КАС України, у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2015 року вищевказану ухвалу суду першої інстанції скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

22.06.2015 року позивач звернувся до суду із заявою про уточнення позовних вимог та залучення до участі у справі другого відповідача.

Отже, 22.06.2015 року позивач звернувся до суду з позовними вимогами до Комісаріату та Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (надалі - ГУПФ), в якому просить:

- визнати протиправними дії Комісаріату, при нарахуванні та виплаті йому щомісячного підвищення до пенсії як учаснику бойових дій в частині застосування, в період з 01.01.2000 року по 31.12.2005 року, постанов Кабінету Міністрів України №831 від 26.07.1996 року та №01 від 03.01.2002 року;

- визнати його право на щомісячне підвищення пенсії, як учасника бойових дій, з 01.07.2006 року у розмірі 150% мінімальної пенсії за віком відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону України №2458-ІV від 03.03.2005 року;

- зобов'язати ГУПФ провести перерахунок призначеної йому пенсії з урахуванням щомісячного підвищення пенсії для учасників бойових дій на 150% мінімальної пенсії за віком, за період з 01.01.2000 року по 31.12.2005 року, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законами України на відповідний рік, та з 01.01.2006 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком з наступними її змінами згідно законів України, з виплатою різниці між перерахованим розміром пенсії та фактично отриманим, та, при розрахунку пенсії з урахуванням щомісячного підвищення пенсії для учасників бойових дій, керуватися розміром мінімальної пенсії за віком, що встановлюється законами України, та сплачувати щомісячне підвищення до пенсії у розмірі 150% мінімальної пенсії за віком.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 09.09.2015 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано противоправними дії Комісаріату при нарахуванні та виплаті позивачу щомісячного підвищення до пенсії, як учаснику бойових дій, в частині застосування, в період з 26.06.2005 року по 30.06.2006 року, постанов Кабінету Міністрів України №831 від 26.07.1996 року та №01 від 03.01.2002 року. Зобов'язано ГУПФ провести позивачу перерахунок пенсії з урахуванням щомісячного підвищення пенсії для учасників бойових дій на 150% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законами України на відповідний рік, за період з 26.06.2005 року по 31.12.2005 року, за період 01.01.2006 року по 31.06.2006 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком згідно законів України, з виплатою різниці між перерахованим розміром пенсії та фактично отриманим. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, ГУПФ подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та винести нову постанову, якою відмовити в задоволені позовних вимог повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.99 КАС України (в редакції Закону, що діяв на час звернення позивача до суду) - адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду встановленого цим Кодексом або іншими Законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що права позивача підлягають захисту в межах річного строку звернення до суду, а саме з 26.06.2005 року, що також вірно було встановлено судом першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є учасником бойових дій та пенсіонером Міністерства оборони України, що підтверджено відповідними посвідченнями.

До 31.12.2006 року позивач перебував на пенсійному обліку в Комісаріаті, а з 01.01.2007 року на обліку в ГУПФ та отримує пенсію за віком.

3 1999 року позивачу виплачувалося підвищення до пенсії як учаснику бойових дій в розмірі 24,93 грн., а з 01.10.2003 року в розмірі 29,87 грн..

Розрахунок призначеного позивачу підвищення до пенсії як учаснику бойових дій, здійснювався на підставі постанов Кабінету Міністрів України №831 від 26.07.1996 року та №1 від 03.01.2002 року, чим порушувались права позивача.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що Комісаріат протиправно при нарахуванні та виплаті позивачу надбавки до пенсії як учаснику бойових дій, користувався постановами КМ України.

Колегія суддів погоджується з цим висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно із п.«г» ст.15 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262-ХІІ (в редакції, чинній на момент існування спірних правовідносин до 29.04.2006 року) особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які є ветеранами війни, та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», пенсії за вислугу років учасникам бойових дій, членам сімей, зазначеним у пункті 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а також дружинам (чоловікам) померлих інвалідів Великої Вітчизняної війни, які не одружилися вдруге, підвищуються на 150 процентів мінімальної пенсії за віком.

Частиною 4 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року № 3551-XII (в редакції до 01.07.2006 року) було встановлено, що учасникам бойових дій пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищуються в розмірі 150 процентів мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, вихідним критерієм розрахунку підвищення до пенсії за вислугу років у спірний період виступала мінімальна пенсія за віком, розмір якої до 01.01.2004 року визначався за правилами ч.3 ст.19 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII, а з 01.01.2004 року - згідно з ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

В п.2 постанови від 03.01.2002 року №1 КМ України установив розміри сум, з яких проводиться розрахунок підвищення до пенсії за вислугу років, усупереч положенням зазначених статей цих законів, причому ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.

Положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» про те, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших пов'язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого ч.1 цієї статті.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами при розрахунку підвищення до пенсії за вислугу років, передбаченого ст.15 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб», застосуванню підлягав розмір мінімальної пенсії за віком, визначений відповідно до положень ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а до прийняття цього Закону відповідно до положень ч.3 ст.19 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

З 01.07.2006 року вступили в дію зміни внесені до ч.4 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» Законом України №2939-1V від 05.10.2005 року.

Згідно нової редакції ч.4 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій було встановлено підвищення пенсії в розмірі 25 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

На даний час Закон України №2939-ІУ від 05.10.2005 року в частині внесення змін до ч.4 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не визнаний неконституційним і тому є діючим та підлягає застосуванню при визначенні розміру підвищення до пенсії учасникам бойових дій.

Отже, враховуючи те, що з 01.07.2006 року, Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3552-ХП, з подальшими змінами, встановлено інший розмір надбавки до пенсії для учасників бойових дій, то колегія суддів вважає, що в решті позовних вимог позивачу слід відмовити, що також вірно було встановлено судом першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню за період з 26.06.2005 року по 30.06.2006 року.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, апеляційний суд зазначає, що апелянт ГУПФ (суб'єкт владних повноважень), не звільнено від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Разом з апеляційною скаргою ГУПФ подало клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2015 року в задоволені клопотання про звільнення від сплати судового збору відмовлено, відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення у справі.

Отже, судовий збір за подання апеляційної скарги відповідно до положень ч.1 ст.4, п.3.2 таблиці ставок судового збору ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» складає 1339,80 грн..

Враховуючи те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, відповідно до ст.94 КАС України, судовий збір підлягає стягненню з апелянта.

Керуючись ст.195, ст.197, п.1 ч.1 ст.198, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - залишити без задоволення, а постанову Приморського районного суду м. Одеси від 09 вересня 2015 року - залишити без змін.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області судовий збір у розмірі 1339 (тисяча триста тридцять дев'ять) грн. 92 коп. на рахунок №: 31212206781008, отримувач коштів: УК у м. Одесі/Приморський р-н/22030001, код ЄДРПОУ 38016923, банк отримувача: ГУДКСУ в Одеській області, МФО: 828011.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя:К.В. Кравченко Суддя: Суддя: О.В. Лукянчук Ю.М. Градовський