Ухвала суду № 52677049, 19.10.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/6024/15 Справа № 0417/17747/2012 Головуючий у 1 й інстанції - Зосименко С. Г. Доповідач - Черненкова Л.А.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Черненкової Л.А.

суддів - Пономарь З.М., Пищиди М.М.

при секретарі - Прудченко В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02 лютого 2015 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А:

20 грудня 2012 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із вказаною позовною заявою, за якою просив стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № K2V4A001633575 від 26.11.2007 року у розмірі 12930,34 доларів США., судові витрати та стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача суму у розмірі 10000 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог в позовній заяві позивач посилався на те, що 26.11.2007 року між ним та ОСОБА_2 було укладено договір № K2V4A001633575, згідно якого останній отримав кредит у розмірі 14481,51 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 11,04% на рік з кінцевим терміном повернення 25.11.2014 року. Вимоги до відповідача, що випливають із вказаного кредитного договору, були забезпечені шляхом укладання з відповідачем ПАТ «А-Банк» договору поруки від 20.10.2010 року та договору поруки з ОСОБА_3 від 26.11.2007 року. Відповідач ОСОБА_2 зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, у зв'язку з чим виникла заборгованість станом на 17.12.2012 року у розмірі 14181,90 доларів США, яка складається з наступного: 7586,61 доларів США - заборгованості за кредитом, 2124,79 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом, 3765,38 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 31,28 доларів США - штраф (фіксована частина), 673,84 доларів США - штраф (процентна складова).

Справа розглядалась судом неодноразово.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02 лютого 2015 року ухвалено: у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» - відмовити.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити їх позовні вимоги в повному обсязі, стягнути з відповідачів солідарно судові витрати, посилаючись на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, на порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах та межах позовних вимог, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 26.11.2007 року уклав з позивачем кредитний договір № K2V4A001633575, відповідно до якого банк зобов'язувався надати позивальнику кредитні кошти шляхом надання готівкою через касу на строк з 26 листопада 2007 року по 25 листопада 2014 року включно, у вигляді не поновлюваної кредитної лінії у розмірі 14481,51 доларів США на наступні цілі: 10052 долари США для купівлі автомобіля, 6,76 доларів США для сплати за реєстрацію предмету застави в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, 4221,71 доларів США на сплату страхових платежів 100,52 доларів США для сплати винагороди за надання фінансового інструменту. За користування кредитом позичальник сплачує відсотки у розмірі 0,92% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороду за надання фінансового інструменту у розмірі суми 1,00% від суми наданого кредиту у момент надання кредиту . Забезпеченням виконання зобов'язань за даним договором виступає застава автомобіля CHERY Jaggi, № кузова НОМЕР_1. 26.11.2007 року між банком та ОСОБА_3 було укладено договір поруки № K2V4A001633575 у забезпечення виконання зобов'язань за договором № K2V4A001633575 від 26.11.2007 року. 20.10.2010 року між позивачем та відповідачем ПАТ «Акцент-Банк» був укладений договір поруки № 167 від 20.10.2010 року у забезпечення виконання зобов'язань за договором № K2V4A001633575 від 26.11.2007 року.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів отримання будь-яких коштів за кредитним договором № K2V4A001633575 від 26.11.2007 року, доказів перерахування коштів на поточний рахунок ВАТ «ЗАЗ», доказів перерахування коштів за сплату страхових платежів на поточний рахунок страхової компанії ЗАТ «СК «Інгосстрах», а також сплату за реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. Крім того, згідно акту прийому в заклад Приватбанку автомобіля позичальника ОСОБА_2 14.08.2009 року автомобіль CHERY Jaggi, № кузова НОМЕР_1, цей автомобіль було передано банку з пробігом згідно показань спідометра 25 км. Позивачем не надано суду доказів реалізації заставного автомобіля чи відсутності такої. Враховуючи те, що заявлені позивачем вимоги спростовуються матеріалами справи, жодних інших доказів на їх підтвердження надано не було, суд вважає позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно вирішив спір.

Спірні правовідносини виникли між сторонами щодо стягнення заборгованості за кредитним договором.

Колегія суддів встановила і це підтверджується матеріалами справи, що кредитний договір № K2V4A001633575 від 26 листопада 2007 року (далі: договір) укладений між Приватбанком та позичальником ОСОБА_2 (п.7.7 договору) за умовами якого позичальник отримує кредит на суму 14 481,51 доларів США на наступні цілі: 10052 доларів США для купівлі автомобіля, у розмірі 6,76 доларів США для сплати за реєстрацію предмету застави в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна шляхом перерахування відповідно до п. 1.2 та у розмірі 4 22171 доларів США на сплату страхових платежів у випадках та згідно порядку, передбачених п.п. 2.1.3, 2.2.7 даного договору, а також в розмірі 100,52 доларів США для сплати винагороди за надання фінансового інструменту, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,92 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі суми 1,00% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту та 0,0% від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, відсотків за дострокове погашення кредиту згідно з п.3.10 даного договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п.6.2 даного договору.

Періодом сплати вважати період з 20 по 25 число кожного місяця. Щомісячний платіж складає 176,72 доларів США, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди (п.7.1 договору).

Із зазначених пунктів 1.2, 2.1.3, 2.2.7 договору вбачається право банку на сплату платежів на реєстрацію предмету застави та страхових платежів.

Та згідно п. 7.2 договору вбачається право банку на перерахування кредитних коштів в сумі 50 560 грн. на поточний рахунок ЗАТ «ЗАЗ».

Відповідно до п. 7.3 договору забезпеченням виконання позичальником зобов'язань за даним договором виступає застава автомобіль CHERY Jaggi, № кузова НОМЕР_1, а також всі інші види застави, іпотеки, поруки й т.п., надані банку з метою забезпечення зобов'язань за даним договором.

Кредит наданий на строк з 26 листопада 2007 року по 25 листопада 2014 року (а.с.11-13).

З витребуваної у позивача апеляційним судом кредитної справи вбачається, що договір купівлі-продажу № 50 від 22 листопада 2007 року вказаного автомобіля укладений між продавцем ТОВ «СІ ЕЙ АВТОМОТІВ» та покупцем ОСОБА_2 на підставі та умовах кредитного договору, за яким кредит надається шляхом перерахування банком суми кредиту на поточний рахунок продавця (а.с.222-228).

У вказаній кредитній справі наявний договір застави рухомого майна № K2V4A001633575 від 26 листопада 2007 року (п.36 цього договору), укладений між вказаними кредитором та позичальником (а.с.238-242).

Згідно витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна за № 47948548 від 25.09.2015 року вбачається, що вказаний предмет застави не був зареєстрований в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (а.с.209).

26.11.2007 року між банком та поручителем ОСОБА_3 було укладено договір поруки № K2V4A001633575 у забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором (а.с.14).

20.10.2010 року між позивачем та відповідачем ПАТ «Акцент-Банк» був укладений договір поруки № 167 від 20.10.2010 року у забезпечення виконання зобов'язань за договором № K2V4A001633575 від 26.11.2007 року в межах відповідальності в сумі 10 000 грн. (а.с.8-9).

Матеріалами справи підтверджено, що позичальник своєчасно сплачував банку кредитні кошти з часу укладення договору, що вбачається з особового рахунку позичальника наданого апелянтом (а.с.115 -116) та перестав сплачувати кредитні кошти з 26.03.2009 року за тіло кредиту та з 22.12.2008 року за відсотки за користування кредитом. Позичальником сплачено банку в рахунок погашення кредиту 2 802,16 доларів США.

Згідно акту прийому в заклад Приватбанку автомобіля позичальника ОСОБА_2 від 14.08.2009 року, заставний автомобіль CHERY Jaggi, № кузова НОМЕР_1 було передано банку з пробігом згідно показань спідометра 25 км (а.с.83).

20.12.2012 року банк звернувся до суду з даним позовом за розрахунком заборгованості за кредитом станом на 17.12.2012 року у розмірі 14181,90 доларів США, яка складається з наступного: 7586,61 доларів США - заборгованості за кредитом, 2124,79 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом, 3765,38 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 31,28 доларів США - штраф (фіксована частина), 673,84 доларів США - штраф (процентна складова).

На вимогу апеляційного суду представник позивача-апелянта пояснив, що ПАТ КБ «ПриватБанк» не має документів щодо реалізації предмету застави.

У витребуваній апеляційним судом кредитній справі також не має документів щодо реалізації предмету застави.

Представником апелянта надано апеляційному суду ксерокопію першого аркушу довіреності від 25 серпня 2009 року від імені ОСОБА_2 на фізичних осіб, які начебто є представниками банку, з правом останніх реалізувати зазначений автомобіль (а.с.186) з поясненням, що повну довіреність не знайшов банк, а тому не вбачається можливим з'ясувати який нотаріус посвідчував цю довіреність і за яким реєстром.

З письмових пояснень представника банку (а.с.184-185) вбачається, що через відсутність купівельного попиту заставний автомобіль ОСОБА_2 було реалізовано повіреними особами лише в квітні 2010 року за 33 000 грн., що в доларовому еквіваленті склало 4 166,67 доларів США. Отримані від реалізації заставного автомобіля кошти 09.04.2010 року та 20.04.2010 року були спрямовані на погашення простроченого кредиту - 1288,88 доларів США; погашення простроченої заборгованості з відсотків -1435,59 доларів США; погашення заборгованості з пені - 846,32 доларів США; погашення поточного тіла кредиту - 506,61 доларів США; погашення поточних відсотків - 89,27 доларів США, що підтверджується платіжними дорученнями та довідкою про погашення по кредиту (а.с.188-192).

Колегія суддів, аналізуючи вказані докази, зазначає, що вони не доводять саме за яку суму грошових коштів реалізовано автомобіль.

Доводи представника апелянта про те, що переданий в заклад заставний автомобіль був пошкоджений, - спростовується актом від 14.08.2009 року. Посилання представника позивача на акт огляду заставного автомобіля від 16.09.2009 року (а.с.210) є неспроможними, оскільки це неналежний доказ тому, що він ні ким не підписаний, належним чином не оформлений, у зв'язку з чим викликає сумнів в його достовірності.

Доказів умов зберігання заставного автомобіля з 14.08.2009 року по 09.04.2010 року, який передано банку з пробігом 25 км, тобто фактично новим, - у банку не має.

Доказів виконання умов договору застави рухомого майна № K2V4A001633575 від 26 листопада 2007 року, а саме: п.п.23,24, в яких зазначено, що звернення стягнення і реалізація предмету застави здійснюється відповідно до чинного законодавства України, банком суду не надано.

З витребуваних апеляційним судом відомостей з Департаменту ДАІ МВС України щодо проведення реєстраційних операцій з вищевказаним автомобілем, вбачається, що на підставі доручення від 09.08.2009 року ВМА 534626 заставний автомобіль знятий з обліку для реалізації 07.10.2009 року та 08.07.2010 року в Харківській області відбулась реєстрація ТЗ придбаного на аукціоні товарній біржі.

У відповіді Департаменту ДАІ МВС України на запит суду зазначено, що надати матеріали, що стали підставою для зняття з обліку даного автомобіля в Білоцерківському ВРЕР можливості нема, оскільки вони знищені відповідно до Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої наказом МВС України від 11.08.2010 року № 379, у зв'язку із закінченням терміну зберігання (а.с.280-285).

Аналізуючи зазначені докази, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не доведено що від реалізації предмету застави не погашений повністю кредит.

Відповідно до вимог ст. ст. 526,530 ЦК України, - зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений термін.

Згідно ч.1 ст. 1054 ЦК України, - за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися заставою.

Згідно із ч. 1 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про заставу», - в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" визначено правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених із метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна. Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" є спеціальним законом із питань правового режиму регулювання обтяжень рухомого майна. Положення Закону України "Про заставу" та ст. 590 ЦК України застосовуються лише в частині, що йому не суперечить.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Відповідно до вимог ст. 11 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяження рухомого майна реєструється в Державному реєстрі в порядку, встановленому цим законом. Статтею 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» передбачено, що реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом.

На підставі ст. 19 Закону України «Про заставу» за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про заставу», - у випадках, коли суми, вирученої від продажу предмета застави, недостатньо для повного задоволення вимог заставодержателя, він має право, якщо інше не передбачено законом чи договором, одержати суму, якої не вистачає для повного задоволення вимоги, з іншого майна боржника в порядку черговості, передбаченої законодавством України.

Відповідно до пп. 40, 42 "Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1388 від 7 вересня 1998 року, зняття з обліку транспортних засобів проводиться після їх огляду в підрозділах Державтоінспекції на підставі заяви власника, документа, що посвідчує особу, виконавчого напису нотаріуса, постанови державного виконавця або рішення суду.

Згідно ст.26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зокрема: 1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом; 2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах

Відповідно до вимог ст. 591 ЦК України 1. Реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договоромабо законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом. 2. Початкова ціна предмета застави для його продажу з публічних торгів визначається в порядку, встановленому договором або законом. Якщо звернення стягнення здійснюється за рішенням суду, суд у своєму рішенні може визначити початкову ціну предмета застави. 3. Якщо публічні торги оголошено такими, що не відбулися, предмет заставиможе бути за згодою заставодержателя та заставодавця переданий у власність заставодержателя за початковою ціною, якщо інше не встановлено договоромабо законом.

4. Якщо сума, одержана від реалізації предмета застави, не покриває вимоги заставодержателя, він має право отримати суму, якої не вистачає, з іншого майнаборжника в порядку черговості відповідно до статті 112 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 595 ЦК Україникредитор, який притримує річ у себе, зобов'язаний негайно повідомити про це боржника. Кредитор відповідає за втрату, псування або пошкодження речі, яку він притримує у себе, якщо втрата, псування або пошкодження сталися з його вини. Кредитор не має права користуватися річчю, яку він притримує у себе. До нього не переходить право власності на неї (ст. 596 ЦК України). Право притримання рухомого майна відповідно до ст. 21 ЗУ "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень"є забезпечувальним обтяженням, тому обсяг вимог які можуть ним забезпечуватись, закріплений в ст. 22 зазначеного Закону.

З аналізу зазначених норм закону та обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що позивач отримавши за актом від 14.08.2009 року заставний автомобіль в заклад в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № K2V4A001633575 від 26 листопада 2007 року та знявши з обліку автомобіль для реалізації 07.10.2009 року в органах ДАІ, притримав у себе заставний автомобіль майже на рік не повідомивши про це боржника, не повідомив боржника про те як здійснюється реалізація заставного автомобіля, коли вона здійснена, та за яку ціну реалізовується заставний автомобіль.

Банк зобов'язаний у відповідності до вимог закону надати позичальнику письмовий звіт про результати продажу заставного автомобіля.

Однак свого обов'язку банк не виконав, що підтверджується матеріалами справи.

Після реалізації предмета застави не повідомив позичальника про те, що вартість реалізованого заставного майна недостатня для повного задоволення вимог заставодержателя.

Вказані порушення банком вимог чинного законодавства призвели до порушення прав позичальника та поручителя, оскільки безпідставно банк нараховував штрафні санкції за невиконання позичальником зобов'язань по погашенню заборгованості по кредиту, щодо наявності якої позичальник не був повідомлений.

Оскільки у банку відсутні достовірні докази щодо ціни реалізації предмета застави, що впливає на суму заборгованості за кредитним договором, встановлені судом порушення банком норм чинного законодавства щодо реалізації предмета застави, то право банку у відповідності до вимог ч.4 ст. 591 ЦК України є недоведеним.

Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування або зміни рішення суду не має.

Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду постановлено у відповідності з вимогами закону та не має підстав для його скасування, і доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст.303,304, п.1 ч.1 ст.307, ст. 308, ч.1 п.1 ст.314, 317,319, ч.1 ст.218 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - відхилити.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02 лютого 2015 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя Л.А. Черненкова

Судді М.М. Пищида

З.М. Пономарь