Рішення № 52644241, 13.05.2015, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/4429/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

"13" травня 2015 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді Антипової Л.О.

при секретарі Філімоновій Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по аліментах та неустойки, -

ВСТАНОВИВ:

26.02.2015 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2, в якому просить стягнути з останнього на свою користь заборгованість по виплаті аліментів на утримання дочки ОСОБА_3, яка утворилася станом з 17.10.2011 року по 17.10.2014 року в розмірі 44203,59 грн. та пеню у розмірі 281886,26 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги щодо стягнення заборгованості по виплаті аліментів та пені, позивачка посилається на те, що рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 13.02.2008 року з відповідача на її користь, стягнуто аліменти на утримання дочки, у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), щомісяця, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01.02.2008 і до повноліття дочки. Рішення звернуто до виконання - відкрито виконавче провадження за зазначеним вище рішенням суду. Між тим, відповідач від виконання своїх обов'язків по сплаті аліментів ухилявся, аліменти сплачував нерегулярно на свій розсуд і не кожного місяця, в зв'язку з чим має заборгованість по їх сплаті у сумі 44203,59 грн.

У зв'язку з цим позивачка просить стягнути з відповідача на її користь зазначену заборгованість по аліментах в розмірі 44203,59 грн. та неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання сина у розмірі 281886,26 грн.

В судове засідання представник позивача не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, вимоги підтримав в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи зміст наведеної норми та викладені вище обставини, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Суд, дослідивши матеріли справи, оцінивши наявні у справі докази, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони до 2010 року перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 13.02.2008 року стягнуто з відповідача на користь позивача аліменти на утримання малолітньої доньки в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 01.02.2008 року і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до довідки-розрахунку державного виконавця ВДВС Дніпровського районного управління юстиції в м. Києві загальна сума заборгованості станом на 17.10.2014 року становить 44203,59 грн..

Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Таким чином, передбачена ст. 196 СК України відповідальність у виді сплати неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів настає за наявності вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду.

Виходячи зі змісту ст. 196 СК України суд повинен встановити факт заборгованості за аліментами і наявність або відсутність вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, у її виникненні та залежно від цього вирішити питання про наявність або відсутність у одержувача аліментів права на стягнення неустойки.

Відповідно до п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року "Про застосування судами окремих норм сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилась з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

Під ухиленням від сплати аліментів закон розуміє як пряму відмову від надання утримання, так і різні дії (бездіяльність) зобов'язаної особи, спрямовані на повне або часткове ухилення від сплати аліментів; приховання особою дійсного розміру свого заробітку (доходу); зміну роботи або місця проживання з метою запобігання сплати аліментів; приховання свого місцезнаходження; інші дії, що свідчать про намір особи ухилитися від виконання обов'язків щодо утримання.

Як зазначено вище, факт наявності заборгованості у відповідача по сплаті аліментів підтверджується розрахунками державного виконавця, при цьому суд вважає, що вказана заборгованість по аліментам виникла з вини відповідача, який не мав об'єктивних перешкод для своєчасної сплати аліментів.

Оцінюючи подані докази, суд бере до уваги, що у відповідача обов'язок сплачувати аліменти виник з моменту набуття рішенням про стягнення аліментів законної сили, відповідач був обізнаний про свій обов'язок сплачувати аліменти, не в повному обсязі сплачував аліменти щомісяця на утримання доньки, в зв'язку з чим утворилася заборгованість в загальному розмірі 44203,59 грн..

Виходячи з наведеного, суд вважає, що у виникненні заборгованості зі сплати аліментів наявна вина відповідача, та дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову в частині стягнення з відповідача пені за прострочення сплати аліментів.

Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України №6-81 цс13 від 11 вересня 2013 року, оскільки зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинно виконуватися щомісяця, то при розгляді спорів про стягнення на підставі ч. 1 ст. 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів по кожному з цих періодичних платежів, встановити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконано, та з урахуванням встановленого обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

Виходячи з наведеного суд погоджується з розрахунками наведеними позивачем і доданими до позовної заяви і приходить до висновку про те, що загальний розмір пені становить 281886,26 грн. При цьому, суд важає, що розрахунок виконаний відповідачем проведений не вірно, без врахування зазначених вище вимог, викладених у постанові ВСУ №6-81 цс13 від 11 вересня 2013.

Разом з цим, при визначенні розміру пені, яка має бути стягнути з відповідача на користь позивачки, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 196 СК України розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Виходячи з цього, а також враховуючи, що позивачем не надано доказів до суду щодо матеріального стану відповідача, працевлаштування останнього, суд вважає за необхідне зменшити розмір пені, яка має бути стягнута з відповідача на користь позивачки до 20000,00 грн.

При цьому, суд вважає такими, що не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення заборгованості по аліментам в розмірі 44203,59 грн., з огляду на наступне.

За положеннями ст. 194 СК України аліменти можуть бути стягнути за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за три роки, що передували пред'явленню виконавчого листа до виконання.

Порядок стягнення аліментів на виконання рішення суду передбачений ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» і відповідно до ч. 9 цієї статті суд вирішує питання заборгованості лише в разу спору про її розмір.

Таким чином, при відсутності такого спору заборгованість стягується державним виконавцем відповідно до положень Закону, а не на підставі рішення суду про стягнення заборгованості.

Як вже зазначено вище, сума заборгованості яка залишилася не виплаченою на час ухвалення судом рішення не була оскаржена відповідачем і спір щодо вказаного розміру заборгованості відсутній.

Таким чином, суд дійшов висновку про необґрунтованість позову ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по аліментам в розмірі 44203,59 грн., тому вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачки понесені нею судові витрати, зокрема витрати на оплату судового збору в сумі 243, 60 грн., пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 194, 196 СК України, ст. ст. 3, 10,11, 57-60, 88, 209, 212-215, 224-229 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по аліментах та неустойки - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 20000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору у розмірі 243, 60 грн.

В задоволенні іншх позовних вимог - відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10-ти днів з дня отримання його копії.

Суддя: