Рішення № 5264259, 21.05.2009, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2009 р.

Справа № 6/89 Господарський суд Чернівецької області в складі головуючого судді Паскаря А. Д., при секретарі судового засідання Байталюку В. Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні позов

Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Чернівці,

до Товариства з обмеженою відповідальністю “АСС Баланс”

про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу в сумі 91 532,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_2, довіреність від 08.04.2008;

від відповідача Анпілогов О. Ю. в. о. директора,

В С Т А Н О В И В :

Приватний підприємець ОСОБА_1, АДРЕСА_1, звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “АСС Баланс”, м. Чернівці, про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу в сумі 91532,00 грн., в тому числі: 46700,00 грн. основного боргу, 38527,50 грн. пені, 6304,50 грн. інфляційних.

Позов обґрунтовується тим, що 03.10.2007 сторони уклали між собою договір купівлі-продажу № 2 від 03.10.2007, відповідно до якого позивач зобовязався передати відповідачеві обладнання, а саме станок брусовочний лєнточний двупильний СЛ-04 та станок торцювальний СТ-01, а відповідач зобовязався прийняти дане обладнання та сплатити за нього суму у відповідності з видатковою накладною № PH-03/02 від 03.10.2007, яка є невідємною частиною договору. Але відповідач вимоги закону, п. 2.1 та 4.2 договору щодо своєчасного виконання зобовязань не виконав, вартість отриманого товару не сплатив.

Відповідач позов не визнає. Посилається, зокрема, на те, що: в позові не конкретизовано, які самі станки закуповувалися відповідачем (номер, серія, виробник), а лише зазначено їх марку, яка не дозволяє чітко визначити, що станки знаходяться у власності відповідача; в 2007 році підприємство придбало лише станки стрічкопильний рейсмус та стрічкопильний вертикальний, які були оплачені в лютому 2007 року; колишній директор ТОВ “АСС Баланс” ОСОБА_4, який є чоловіком позивачки, при звільненні 07.03.2008 не передав новопризначеному тимчасово виконуючому обовязки директора підприємства печатку та бухгалтерські документи.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 29.09.2008 у даній справі призначено судово-бухгалтерську експертизу та зупинено провадження у справі до закінчення вказаної експертизи. Однак, 23.01.2009 до господарського суду дана справа повернулася із листом Спільного підприємства «Західно-Українського Експертно-Консультативного Центру»із змісту якого вбачається, що вищевказана експертиза не проведена у звязку з її неоплатою відповідачем. У звязку з цим ухвалою суду від 18.02.2009 розгляд справи продовжено.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

03 жовтня 2007 року між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу № 2 (далі Договір), за яким позивач зобовязався поставити відповідачу станок брусовочний лєнточний СЛ-04 в кількості 1 шт. вартістю 42400,00 грн. та станок торцувальний СТ-01 в кількості 1 шт. вартістю 4300,00 грн., загалом на суму 46700,00 грн. Відповідно до умов пункту 2.1 Договору відповідач зобовязався оплатити товар не пізніше 3 календарних днів з дні отримання товару згідно акту прийому-передачі товару та видаткової накладної.

Факт отримання вказаного станків за Договором підтверджується скріпленими відбитками печаток та підписаними уповноваженими представниками сторін актом прийому-передачі № 2 від 03.10.2007, видатковою накладною № РН-03/02 від 03.10.2007, рахунком-фактурою № СФ-03/02 від 03.10.2007, отриманим представником відповідача в той же день, а також довіреністю на отримання товару серії ЯНП № 409921 від 03.10.2007.

Законодавство України передбачає, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства (ст. 526 ЦК України). Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (п. 1 ст. 530 ЦК України).

Свої зобовязання за Договором відповідач не виконав вартість поставлених станків позивачу не оплатив. А тому, станом на день винесення рішення заборгованість позивача за поставлений товар за Договором складає 46700,00 грн.

Згідно частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

З огляду на викладене суд прийшов до висновку, що, крім основної суми боргу, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню також інфляційні в розмірі 6304,50 грн.

Частиною 2 статті 551 ЦК України передбачено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Пункт 6 статті 231 ГК України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», а саме статтею 3 даного Закону передбачено, що розмір пені за кожен день прострочки не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

При цьому, слід зазначити, що положення вказаного Закону не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Отже розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ за прострочення виконання грошових зобовязань, становить 3782,05 грн.

Заперечення відповідача, як необґрунтовані та не підтверджені жодним доказом, судом до уваги не приймаються.

Таким чином, позов підлягає задоволенню частково, з покладенням судових витрат на відповідача пропорційно сумі задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АСС БАЛАНС»(м. Чернівці, вул. Білоруська, 30-Б/10, ідентифікаційний код 34839061) на користь приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованість в сумі 46700,00 грн., неустойку у вигляді пені в розмірі 3782,05 грн., суму інфляційних в розмірі 6304,50 грн., державне мито в розмірі 567,86 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 73,21 грн.

3.У решті позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Суддя А. Паскарь