Ухвала суду № 526312, 18.01.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

№ К-25910/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2007 року                                                                                                           м. Київ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Голубєвої Г.К., Костенка М.І., Рибченка А.О., Федорова М.О.

при секретарі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні Павлушку Р.С.

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВД»

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2006 р.

у справі № 29/460 господарського суду м. Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВД»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду міста Києва від 12.04.2006 р. позов задоволено частково: визнано недійсними податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 14.09.2004 р. № 124/23-6/0 про визначення ТОВ «ВВД» податкового зобов’язання за платежем з податку на прибуток у сумі 1 717 740,00 грн. (основний платіж - 1431450,00 грн., штрафні санкції – 286290,00 грн.); податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 14.09.2004 р. № 123/23-6/0 в частині визначення податкового зобов’язання за платежем з податку додану вартість у сумі 1 431 450,00 грн., в тому числі: 954300,00 грн. – основний платіж та 477 150,00 грн. – штрафні санкції; в іншій частині позову відмовлено.

Судове рішення першої інстанції в частині задоволених позовних вимог вмотивоване тим, що ТОВ «ВВД» правомірно не включило до складу валових доходів за результатами фінансово-господарської діяльності в першому кварталі 2004 року 5725 800,00 грн. не сплаченої позивачем кредиторської заборгованості за простими векселями, виданими в розрахунок за придбаний товар ТОВ «Автоматизовані системи», оскільки вимога підпункту 4.1.6 пункту 4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» щодо збільшення суми валового доходу на суму заборгованості, що підлягає включенню до валових доходів згідно з пунктами 12.3 та 12.4 цього Закону, поширюється на заборгованість по непогашеним протягом строку позовної давності зобов‘язанням, починаючи відлік зазначеного строку з дати, з якою цивільно-правовий договір /або вексель, виданий в розрахунок за зобов‘язанням, яке виникло на підставі договору/ пов‘язують сплату грошових коштів /передачу товару/, так само, як і не допустило порушення пункту 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» при відтворенні в податковому обліку зазначеної операції.

Висновок суду першої інстанції про наявність передбачених законом підстав для відмови в позові вмотивований посиланням на недоведеність позивачем в судовому процесі обставин, на які він посилався в обґрунтування позовних вимог в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 14.09.2004 р. № 4161730/0 про визначення ТОВ «ВВД» податкового зобов’язання з прибуткового податку з громадян в сумі 19692,00 грн. (основний платіж – 6564,00 грн., штрафні санкції – 13128,00 грн.) та податкового повідомлення-рішення від 14.09.2004 р. № 123/23-6/0 на суму податкового зобов‘язання з ПДВ - 5214,00 грн. (3476,00 грн. - основний платіж, 1738,00 грн. – штрафні санкції).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2006р. постанову господарського суду міста Києва від 12.04.2006р. скасовано в частині задоволених позовних вимог та прийнято нове рішення про відмову в позові повністю з підстави порушення судом першої інстанції пункту 1.23 ст. 1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пункту 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відмовляючи в задоволенні позову повністю, суд апеляційної інстанції виходив з того, що кредиторська заборгованість позивача у розмірі 5725800, 00 грн. станом на 01.04.2004р. є безнадійною в силу ст. 71 ЦК УРСР та пункту 1.25 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», обчислюючи строк позовної давності з дати оприбуткування позивачем отриманого за договором купівлі –продажу від 05.02.2001р. товару, та виходячи з того, що ТОВ «Автоматизовані системи» згідно листа ДПІ у м. Ірпінь від 15.04.2004р. не звітує перед органами державної податкової служби з травня 2002р., а його посадові особи знаходяться в розшуку.

В касаційній скарзі ТОВ «ВВД» просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2006р. та залишити в силі постанову господарського суду міста Києва від 12.04.2006р., обґрунтовуючи вимоги правильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права, відповідно до яких позовні вимоги до векселедавця, які випливають з векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу, у зв‘язку з чим заборгованість позивача за виданими векселями не має ознак безнадійної, а відтак на цю заборгованість не поширюється правило податкового обліку, встановлене підпунктом 4.1.6 пункту 4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Заперечуючи проти касаційної скарги, відповідач просить залишити скаргу без задоволення, вважаючи її необґрунтованою.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що позивач за договором купівлі-продажу від 05.02.2001р. придбав у ТОВ «Автоматизовані системи» товар /клапани з електроприводом/ на загальну суму 5 575800,00 грн., яку в податковому обліку відніс до валових витрат в податковий період по даті оприбуткування придбаного товару. В розрахунок за придбаний товар позивач видав продавцю прості векселі власної емісії загальною номінальною вартістю, що відповідає вартості придбаного товару, з терміном погашення – не раніше 01.12.2007р.

Вказана заборгованість позивачем станом на день складання ДПІ у Печерському районі м. Києва акту перевірки № 68/23-615-22910056 від 10.09.2004 р. не сплачена.

Повно і правильно встановивши обставини справи, суд апеляційної інстанції порушив пункт 1.25 ст. 1, підпункт 4.1.6 пункту 4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», застосувавши положення зазначених норм без врахування фактичних обставин справи та норм цивільно-правового, вексельного регулювання.

Відповідно до пункту 1.25 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в редакції Закону, що діяла на момент виникнення спірного правовідношення, безнадійна заборгованість-заборгованість, яка відповідає будь-якій з ознак, зазначених у переліку, наведеному у цьому пункті, зокрема – це заборгованість по зобов‘язаннях, за якою минув строк позовної давності.

Згідно ст. 70 Конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, від 07.06.1930р. /дата приєднання України 06.07.1999р./, позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.

Згідно ст.77 зазначеної Конвенції до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо: індосаменту (статті 11 - 20); строку платежу (статті 33 - 37); платежу (статті 38 - 42); права регресу у разі неплатежу (статті 43 - 50, 52 - 54); платежу у порядку посередництва (статті 55, 59 - 63); копій (статті 67 і 68); змін (стаття 69); позовної давності (статті 70 і 71); неробочих днів, обчислення строків і заборони пільгових строків (статті 72, 73 і 74).

Виходячи зі змісту вказаних норм Конвенції, початок перебігу строку позовної давності для зобов‘язань за простим векселем починається від дати настання строку платежу, зазначеному у векселі.

Встановивши строк сплати за простими векселями, виданими позивачем ТОВ «Автоматизовані системи», таким, що не настав, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що кредиторська заборгованість позивача не є такою, за якою минув строк позовної давності, а відтак не підлягає включенню до складу валових доходів як безнадійна.

Цей висновок суду відповідає і наявним у справі доказам, зокрема, висновку судово-бухгалтерської експертизи № 7511, оцінка яких судом здійснена з дотриманням вимог ст.86 КАС України, за правилами якого розглянута справа.

Факт незвітування ТОВ «Автоматизовані системи» та незнаходження його за місцем державної реєстрації не обумовлює автоматично характер наявної у позивача перед цим товариством кредиторської заборгованості як безнадійної. Підставою для цього міг би слугувати факт припинення ТОВ «Автоматизовані системи» в установленому законом порядку, що однак, в судовому процесі по даній справі не встановлено.

Згідно пункту 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» /у відповідній редакції/ у разі коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації за продаж товарів (робіт, послуг), включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари продавцю, а також у зв'язку з визнанням боргу покупця безнадійним у порядку, визначеному законодавством України, податок, нарахований у зв'язку з таким продажем, перераховується відповідно до змін бази оподаткування. При цьому продавець зменшує суму податкового зобов'язання на суму надмірно нарахованого податку, а покупець відповідно збільшує суму податкового зобов'язання на таку ж суму в період, протягом якого була зменшена сума компенсацій продавцю. У зворотному порядку відбувається перегляд сум податкових зобов'язань при збільшенні суми компенсації продавцю. Правила, визначені цим пунктом, застосовуються також при збільшенні суми валових витрат або валового доходу платника цього податку внаслідок проведення процедур врегулювання сумнівної або безнадійної заборгованості відповідно до положень статті 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" чи визнання боргу покупця безнадійним з інших причин, визначених законом.

З огляду на те, що кредиторська заборгованість позивача у сумі 5725800,00 грн. не є безнадійною з підстав, наведених вище, донарахування ТОВ «ВВД» податку на додану вартість у розмірі 954300,00 грн. у зв‘язку з невідтворенням відповідної суми ПДВ у складі податкових зобов‘язань податкової декларації за березень 2004р., як того вимагає пункт 4.5 ст. 4 названого Закону, є неправомірним. За таких обставин, господарський суд міста Києва дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову і в цій частині позовних вимог.

З врахуванням того, що постанова господарського суду міста Києва від 12.04.2006р. в частині відмовлених позовних вимог не оскаржується, судове рішення апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення першої інстанції підлягає залишенню в силі повністю.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВД задовольнити, скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2006р., постанову господарського суду м. Києва від 12.04.2006р. залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий                                                                                                 Усенко Є.А.

Судді                                                                                                              Голубєва Г.К.

                                                                                                                        Костенко М.І.

                                                                                                                        Рибченко А.О.

                                                                                                                        Федоров М.О.

З оригіналом згідно

Суддя                                                              Усенко Є.А.