Постанова № 52616103, 19.10.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2015 р. Справа № 917/1526/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Івакіна В.О. , суддя Шепітько І.І.

при секретарі Кузнєцовій І.В.

за участю представників:

позивача - Попова Т.Д. (довіреність №167, від 04.09.2014 року),

відповідача - Ісаєв С.А. (довіреність №10-74/2108, від 23.02.2015 р.),

третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - не з'явилася,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№4805 П/1-12) на ухвалу господарського суду Полтавської області від 18 вересня 2015 року по справі № 917/1526/14,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГК "Газовий Альянс", м. Миронівна, Миронівський район, Київська область,

до Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго", м. Полтава,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне "Кременчукгаз", м. Кременчук, Полтавська обл.,

про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Полтаваобленерго" звернулося до господарського суду Полтавської області з заявою про відстрочку та розстрочку виконання рішення суду від 09.04.2014 р. у справі № 917/1526/14.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 18 вересня 2015 року по справі № 917/1526/14, (головуючий суддя Безрук Т.М., суддя Гетя Н.Г., суддя Кльопов І.Г.) відмовлено у задоволені заяви ПАТ "Полтаваобленерго" про відстрочку та розстрочку виконання рішення суду від 09.04.2014 р. у справі № 917/1526/14.

Відповідач з ухвалою господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати ухвалу суду першої інстанції від 18.09.2015 року по справі № 917/1526/14, та прийняти нове рішення, яким розстрочити виконання рішення господарського суду Полтавської області по справі 917/1526/14 в частині стягнення штрафних санкцій, а саме - 1931474,26 грн. пені, 15453313,24 грн. інфляційних, 1393502,35 грн. 3% річних та 73080,00 грн. судового збору (загальна сума складає - 18851369,85 грн.) на 12 місяців у.т.ч. в перший місяць 1570948,00 грн., а решту суми рівними частинами протягом 11 (одинадцяти місяців).

Представник позивача надав відзив (вх. №14281, від 16.10.2015 р.), на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу господарського суду Полтавської області від 18.09.2015 р. залишити без змін.

Відповідач надав пояснення (вх. №14295, від 19.10.2015 р.), в яких вказує на необхідність надання розстрочки.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне "Кременчукгаз" свого представника у призначене судове засідання не направила, про час і місце розгляду справи повідомленні належним чином, що підтверджується роздруківкою, з сайту «Укрпошти», про відстеження пересилання поштових відправлень. Отже, у відповідності до вимог процесуального законодавства судом були вжиті належні заходи щодо повідомлення третьої особи про час та місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представника позивача та відповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.

Як свідчать матеріали справи, господарським судом Полтавської області по справі № 917/1526/14 прийнято рішення від 09.04.2015 р. про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГК"Газовий Альянс" 29796623,16 грн. основного боргу, 1931474,26 грн. пені, 15453313,24 грн. інфляційних, 1393502,35 грн. річних, 73080,00 грн. витрат з оплати судового збору.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.06.2015 р. дане рішення було скасовано і прийнято нове рішення про відмову у позові повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.08.2015 р. постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.06.2015 р. по цій справі було скасовано, а рішення господарського суду Полтавської області від 09.04.2015 р. залишено без змін.

Отже вказане рішення набрало законної сили. На виконання даного рішення господарським судом Полтавської області було видно наказ про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГК"Газовий Альянс" 29796623,16 грн. основного боргу, 1931474,26 грн. пені, 15453313,24 грн. інфляційних, 1393502,35 грн. річних, 73080,00 грн. витрат з оплати судового збору.

Боржник подав заяву про відстрочку та розстрочку виконання судового рішення.

В обґрунтування заяви боржник посилається на важкий фінансовий стан Товариства, а також що філія ПАТ "Полтаваобленерго" Кременчуцька ТЕЦ займається виробленням теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню; діяльність товариства щодо виробництва теплової енергії збиткова; споживачі та комунальні підприємства житлово-комунальної сфери мають значну заборгованість перед відповідачем; для електричної енергії, що виробляється боржником, продавалася на користь ДП "Енергоринок", останнє має значну заборгованість перед відповідачем; стягнення заборгованості в примусовому порядку може бути підставою для банкрутства боржника.

Стягувач вказував, що доводи відповідача про скрутний фінансовий стан не відповідають дійсності, оскільки за результатом фінансово-господарської діяльності за 2014 р. відповідач мав значні суми прибутку. Разом з тим стягувач зазначає, що саме він знаходиться в скрутному фінансовому стані, в тому числі і внаслідок несплати відповідачем боргу, що унеможливлює виконання позивачем своїх зобов'язань перед іншими контрагентами, своєчасним поверненням кредитних коштів. Боржником заборгованість не сплачена навіть частково; доказів тяжкого фінансового стану боржником не надано; посилання боржника на загрозу банкрутства є необґрунтованим, оскільки відповідач включено до переліку підприємств паливно-енергетичного комплексу, стосовно якого за п. 3.7 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» не може бути порушена справа про банкрутство.

Згідно ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до п. 7.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен врахувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Таким чином, відстрочка або розстрочка виконання рішення суду чи зміна способу його виконання можлива лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характерну обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

Визначальним фактором є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення. Крім того, повинні враховуватися інтереси обох сторін, зокрема їх матеріальний стан.

Рішенням Конституційного Суду України від 26 червня2013року в справі №5-рп/2013 за конституційним зверненням акціонерної компанії "Харківобленерго" щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 частини другої статті 17, пункту 8 частини першої статті26, частини першої статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судових захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012року № 11-рп/2012).

У рішенні Конституційного Суду України від 26 червня 2013 року в справі № 5-рп/2013 зазначено, що аналіз положень ст. 121 ГПК України дає підстави вважати, що ухвала господарського суду про розстрочку виконання рішення спрямована на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом (документом) реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення.

Відповідно до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна сторона має право на виконання рішення суду протягом розумного строку.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005р. у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) зазначено, що затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п.1 ст. 6 Конвенції. На державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці.

Як свідчать матеріали справи, на час розгляду апеляційної скарги, відповідач не вчиняв дій з погашення спірної суми боргу з жовтня 2013 року. Під час розгляду справи відповідач заборгованість не погашав. Рішення господарського суду в даній справі боржником добровільно не виконано; не було проведено навіть часткових платежів.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не підтверджено належними доказами посилання на свій тяжкий фінансовий стан, а саме не надано доказів відсутності грошових коштів на поточних рахунках в установах банків, за рахунок яких можливе проведення та погашення боргу, а також не надано доказів які б гарантували повернення боргу іншим шляхом, у разі не можливості погашення при розстрочки.

Про прибутковість своєї діяльності відповідач також зазначав у повідомленні про проведення річних загальних зборів акціонерів від 05.03.2015 р.

Наданий відповідачем витяг зі звіту про фінансові результати та виконання кошторису витрат з ліцензованих видів діяльності за 6 місяців 2015 року стосовно відсутності прибутку по одному виду діяльності - постачання теплової енергії, не є достатнім доказом того, що відповідач не має прибутку за іншими видами своєї діяльності та знаходиться у скрутному фінансовому становищі.

Посилання відповідача на законодавчо встановлену заборону здійснювати перехресне субсидіювання за різними видами ліцензованої діяльності за рахунок переміщення доходу, судом відхиляється, оскільки відповідач може сплатити заборгованість за рахунок свого прибутку.

Посилання відповідача на наявність заборгованості перед ним у інших контрагентів не є само по собі підставою для розстрочки даного рішення, оскільки відповідач не позбавлений права вчинити дії зі стягнення вказаних боргів.

Боржник не надав належних доказів відсутності коштів на всіх своїх рахунках чи відсутності або недостатності майна для погашення боргу.

Боржником надано лише довідки про відсутність залишку коштів на чотирьох рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих в установах ПАТ «Державний ощадний банк України», для зарахування коштів, що надходять за спожиту теплову енергію.

Проте, боржником не надано доказів відсутності у нього інших рахунків в інших установах банків (довідку податкової про всі зареєстровані рахунки) та не надано доказів відсутності коштів на цих рахунках.

Отже, боржником були надані вибіркові докази, які не підтверджують його тяжкий фінансовий стан в цілому за всіма видами діяльності.

Божником також не надано доказів наявності загрози його банкрутства внаслідок виконання рішення по даній справі.

Боржник включений до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості на строк дії процедури погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України від 10 листопада 2005 р. N 568 (пункт 18 Переліку).

Відповідно до п. 3.7. ст. 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру є підставою для повернення господарським судом без розгляду заяви про порушення провадження у справі про банкрутство. В п. 3.5.4. цього Закону зазначено, що підприємство вважається виключеним із переліку підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості, з дня видання відповідного наказу центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики в паливно-енергетичному комплексі, про що здійснюється відповідний запис у Реєстрі.

На даний час боржник з вказаного Реєстру не виключений.

Відповідно до ст. 121 ГПК України розстрочка виконання рішення може бути надана судом при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Доказів відкриття виконавчого провадження з виконання наказу по даній справі, накладення арештів на майно відповідач суду не надав.

При таких обставинах колегія суддів зазначає про відсутність підстав для надання боржнику відстрочки та розстрочки виконання судового рішення по даній справі.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача, є необґрунтованою, безпідставною і підлягає залишенню без задоволення, оскільки апелянт не довів ті обставини, на які він посилався в апеляційній скарзі, як на підставу для скасування ухвали суду першої інстанції.

Колегія суддів, з урахуванням зазначеного дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв оскаржувану ухвалу обґрунтовано, з урахуванням матеріалів справи, тому ухвала господарського суду Харківської області від 18 вересня 2015 року у справі № 917/1526/14 підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України судова колегія Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 18 вересня 2015 року у справі № 917/1526/14 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 22.10.2015 року

Головуючий суддя Черленяк М.І.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Шепітько І.І.