Постанова № 52616012, 20.10.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2015 р. Справа№ 927/742/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Ільєнок Т.В.

Куксова В.В.

секретар судового засідання - Пугачова А.С.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 20.10.2015 року по справі № 927/742/15 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсільгоспмаш" на рішення господарського суду Чернігівської області від 21.07.2015 року по справі № 927/742/15 (суддя - Книш Н.Ю.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсільгоспмаш"

до державного підприємства "Дослідне господарство "Іванівка"

Інституту сільського господарства Північного сходу Національної

академії аграрних наук України"

про стягнення 132 077,20 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрсільгоспмаш" звернулось до господарського суду Чернігівської області з позовом до державного підприємства "Дослідне господарство "Іванівка" Інституту сільського господарства Північного сходу Національної академії аграрних наук України" про стягнення з відповідача заборгованості за договором фінансового лізингу №ФЛ УСМ/2.07-2014 від 29.07.2014 року у сумі 51 942,72 грн. за період з 02.11.2014 року по 05.03.2015 року; 31 855,32 грн. пені за період з 02.11.2014 року по 05.05.2015 року, нарахованої згідно п.7.1 договору; 156,10 грн. штрафу згідно п. 7.3 договору; 22 114,16 грн. неустойки, нарахованої згідно п. 8.5 договору; 14 213,00 грн. відшкодування витрат за повернення предмета лізингу згідно п. 3.4.6 договору; 11 214,27 грн. індекс інфляції за період з 02.11.2014 року по 31.03.2015 року; 581,63грн. 3% річних за період з 02.11.2014 року по 05.05.2015 року.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 21.07.2015 року у справі № 927/742/15 позов задоволено частково. Стягнуто з державного підприємства "Дослідне господарство "Іванівка" Інституту сільського господарства Північного сходу Національної академії аграрних наук України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсільгоспмаш" 3 262,59 грн. боргу, 150,02 грн. пені, 156,10 грн. штрафу, 40,31 грн. 3% річних, 752,28 грн. індексу інфляції, 7 618,00 грн. транспортних витрат, 239,59 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Укрсільгоспмаш", звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи.

Відповідно до розпорядження заступника голови Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсільгоспмаш" по справі № 927/742/15 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Яковлєва М.Л., суддів Ільєнок Т.В., Авдеєва П.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.09.2015 року по справі № 927/742/15 прийнято апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсільгоспмаш" до провадження і призначено перегляд рішення на 20.10.2015 року.

У зв'язку з припиненням повноважень у судді Авдеєва П.В. розпорядженням секретаря палати Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2015 року здійснено заміну судової колегії та для розгляду апеляційної скарги по справі № 927/742/15 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді Ільєнок Т.В. та Куксов В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2015 року по справі № 927/742/15 прийнято апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсільгоспмаш" на рішення господарського суду Чернігівської області від 21.07.2015 року по справі № 927/742/15 до провадження зазначеною колегією.

20.10.2015 року державним підприємством "Дослідне господарство "Іванівка" Інституту сільського господарства Північного сходу Національної академії аграрних наук України" на підставі ст. 96 ГПК України надано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить рішення господарського суду Чернігівської області від 21.07.2015 року у справі № 927/742/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсільгоспмаш" - без задоволення.

Представник позивача був присутнім в судовому засіданні та надав свої пояснення, якими підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду Чернігівської області від 21.07.2015 року скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні надав свої пояснення та просив рішення господарського суду Чернігівської області від 21.07.2015 року залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсільгоспмаш" - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, виступ представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Чернігівської області від 21.07.2015 року по справі № 927/742/15 - слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.07.2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Укрсільгоспмаш" (позивач, лізингодавець) та державним підприємством "Дослідне господарство "Іванівка" Інституту сільського господарства Північного сходу Національної академії аграрних наук України (відповідач, лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № ФЛ УСМ /2.07-2014 (договір, а.с. 19-26, т. 1) та додатки до нього: "Специфікація. Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу" (додаток №1), "Графік сплати лізингових платежів" (додаток №2).

Договір № ФЛ УСМ /2.07-2014 від 29.07.2014 року є договором фінансового лізингу, а тому правове регулювання спірних правовідносин здійснюється в т.ч. положеннями § 1 глави 58 Цивільного кодексу України, ст. 292 Господарського кодексу України та відповідно до Закону України «Про фінансовий лізинг».

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст.ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 статті 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Згідно ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Частина 2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачає, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до п.1.1 договору лізингодавець (позивач у справі) передає лізингоодержувачу (відповідачу у справі) у користування на визначений договором строк предмет лізингу, який набувається ним у власність у постачальника, самостійно обраного лізингоодержувачем, та визначений у додатку №1 до договору "Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу", що є специфікацією предмету лізингу, а останній сплачує за це лізингові платежі на умовах договору.

Виробником/постачальником предмету лізингу - є ТОВ НВП "Херсонський машинобудівний завод" (п.1.3 договору).

Пунктом 2.3 договору сторони передбачили, що постачальник, перелік, кількість, ціна, вартість, строк лізингу, строк передачі і адреси місця передачі предмета лізингу встановлюються додатком № 1 до договору "Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу". Передача предмета лізингу здійснюється на умовах EXW згідно з Міжнародними правилами Інкотермс в редакції 2010 року.

У додатку №1 (а.с. 27 т.1) сторони визначили, що предметом лізингу є кукурудзозбиральна машина КМС-6-03 2014 року випуску, ціна з ПДВ та вартість з ПДВ - 156 100 грн., еквівалент в євро - 9 794,41, строк лізингу 12 місяців, перший внесок 15%, курс НБУ - 15,937667, постачальник: товариство з обмеженою відповідальністю "Херсонський машинобудівний завод", код ЄДРПОУ 35788406, м. Херсон, вул. Тираспільська, 1.

Відповідно до п. 2.2. договору строк лізингу складає 1 рік та відраховується з дати підписання акту приймання-передачі між сторонами, що укладається у 3 автентичних примірниках.

Згідно п. 5.1 договору предмет лізингу передається лізингоодержувачу за актом прийому-передачі в строк до 5 банківських днів, після перерахування платежів в розмірі та в порядку, визначеному п. 4.2 договору.

Відповідно до п. 4.1 договору за користування предметом лізингу лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі, що включають: - попередній лізинговий платіж в частині відшкодування вартості предмета лізингу в розмірі 15% його вартості (включаючи ПДВ), на який не нараховується лізинговий платіж в частині одноразової комісії за організацію поставки предмета лізингу; - відшкодування вартості предмета лізингу рівними частинами за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім платежем вартості предмета лізингу; - комісію за супроводження договору в розмірі 7% річних від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем та черговими платежами вартості предмета лізингу, відповідно до законодавства України щодо оподаткування податком на додану вартість; - одноразову комісію за укладення договору фінансового лізингу в розмірі 5% (без ПДВ).

Згідно п. 4.2 договору лізингоодержувач після укладання договору на підставі виставленого лізингодавцем рахунку перераховує на рахунок лізингодавця: - попередній платіж в розмірі, визначеному п. 4.1 договору; - одноразову комісію за укладання договору в розмірі, визначеному п. 4.1 договору. Датою сплати попереднього платежу та одноразової комісії за укладення договору лізингу є дата зарахування коштів на рахунок лізингодавця.

Лізингодавцем виставлено лізингоодержувачу рахунок на оплату № 3 від 14.08.2014 року на суму 23 415,00грн. (а.с.82 т.1) - попередній лізинговий платіж в частині відшкодування вартості жатки КЗС-6-03.

Відповідач попередній лізинговий платіж в сумі 23 415,00грн. сплатив, що підтверджується копією виписки банку від 21.08.2014 року (а.с. 83 т. 1).

14.08.2015 року позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату № 4 на суму 6 634,25грн. (а.с. 84 т. 1) - комісія за супроводження договору в розмірі 5%.

Відповідач комісію в сумі 6 634,25грн. сплатив, що підтверджується копією виписки банку від 27.08.2014 року (а.с. 85 т. 1).

На виконання умов договору 01.09.2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "Укрсільгоспмаш" (лізингодавець), товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Херсонський машинобудівний завод" (постачальник) та державне підприємство "Дослідне господарство "Іванівка" Інституту сільського господарства Північного сходу Національної академії аграрних наук України (лізингоодержувач) підписали Акт № 1 приймання-передачі предмету лізингу (а.с. 29 т. 1), згідно якого постачальник передав у власність покупцю лізингодавцю для подальшої передачі у користування лізингоодержувачу, а останній відповідно прийняв за договором фінансового лізингу №ФЛ УСМ/2.07-2014 від 29.07.2014 року предмет лізингу згідно специфікації з наведеними характеристиками: кукурудзозбиральна машина КМС-6-03 2014 року випуску, зав.№1258 з комплектацією, вартість без ПДВ 130 083,33 грн., вартість з ПДВ 156 100,00 грн. Лізингоодержувач шляхом проведення візуального огляду перевірив якість, комплектність, справність та відповідність предмета лізингу умовам договору (у т.ч. відповідність предмета лізингу встановленим лізингоодержувачем умовам та специфікації) та підтвердив, що предмет лізингу відповідає всім вимогам встановленим лізингоодержувачем, специфікацією та договором. Разом з предметом лізингу лізингоодержувачу передано технічна документація - паспорт.

Відповідно до п. 4.3 договору після підписання Акту прийому-передачі предмета лізингу лізингоодержувач за користування предметом лізингу сплачує лізингодавцю чергові лізингові платежі, що включають: - відшкодування вартості предмета лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім платежем вартості предмета лізингу; - комісію за супроводження договору в розмірі визначеному п.4.1 договору. Черговість сплати лізингових платежів складає один раз місяць в строки визначені "Графіком сплати лізинговий платежів" додатком №2 до договору.

Після чого сторони підписали додаток № 2 до договору "Графік сплати лізинговий платежів" (а.с.28 т.1), в якому визначили: вартість предмета лізингу 156 100,00 грн., в т.ч. ПДВ 26 016,67 грн.; дата платежу 01.09.2014 року, сума відшкодування частини вартості техніки 11 057,08 грн., річна комісія 7 % - 788,84 грн., всього лізинговий платіж 11 845,92 грн.; дата платежу 01.10.2014 року, сума відшкодування часини вартості техніки 11 057,08 грн., річна комісія 7 % - 709,50 грн., всього лізинговий платіж 11 766,58 грн.; дата платежу 01.11.2014 року, сума відшкодування частини вартості техніки 11 057,08 грн., річна комісія 7 % - 645,00 грн., всього лізинговий платіж 11 702,08 грн.; дата платежу 01.12.2014 року, сума відшкодування частини вартості техніки 11 057,08 грн., річна комісія 7 % - 580,50 грн., всього лізинговий платіж 11 637,58 грн.; дата платежу 01.01.2015 року, сума відшкодування частини вартості техніки 11 057,08 грн., річна комісія 7 % - 516,00 грн., всього лізинговий платіж 11 573,08 грн.; дата платежу 01.02.2015 року, сума відшкодування частини вартості техніки 11 057,08 грн., річна комісія 7 % - 451,50 грн., всього лізинговий платіж 11 508,58 грн.; дата платежу 01.03.2015 року, сума відшкодування частини вартості техніки 11 057,08 грн., річна комісія 7 % - 387,00 грн., всього лізинговий платіж 11 444,08 грн.; дата платежу 01.04.2015 року, сума відшкодування частини вартості техніки 11 057,08 грн., річна комісія 7 % - 322,50 грн., всього лізинговий платіж 11 379,58 грн.; дата платежу 01.05.2015 року, сума відшкодування частини вартості техніки 11 057,08 грн., річна комісія 7 % - 258,00 грн., всього лізинговий платіж 11 315,08 грн.; дата платежу 01.06.2015 року, сума відшкодування часини вартості техніки 11 057,08 грн., річна комісія 7 % - 193,50 грн., всього лізинговий платіж 11 250,58 грн.; дата платежу 01.07.2015 року, сума відшкодування частини вартості техніки 11 057,08 грн., річна комісія 7 % - 129,00 грн., всього лізинговий платіж 11 186,08 грн.; дата платежу 01.08.2015 року, сума відшкодування частини вартості техніки 11 057,08 грн., річна комісія 7 % - 64,50 грн., всього лізинговий платіж 11 121,58 грн. Всього за рік сума відшкодування частини вартості техніки - 132 685,00 грн., річна комісія 7 % - 5 045,82 грн., всього лізингові платежі 137 730,82 грн.

На виконання умов договору позивачем було виставлено відповідачу рахунки на плату (а.с. 30-33, 86, 88 т.1).

Проте, відповідач взяте на себе зобов'язання по сплаті лізингових платежів виконав не в повному обсязі у зв'язку із чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 51 942,72 грн.

19.11.2014 року позивачем направлено на адресу відповідачу претензію № 742 від та претензію № 908 від 17.12.2014 року про невиконання лізингоодержувачем договірних зобов'язань та сплату штрафних санкцій.

Однак, зазначені претензії залишено відповідачем без реагування.

У зв'язку з чим, товариство з обмеженою відповідальністю "Укрсільгоспмаш" звернулось до господарського суду Чернігівської області з позовом до державного підприємства "Дослідне господарство "Іванівка" Інституту сільського господарства Північного сходу Національної академії аграрних наук України" про стягнення з відповідача заборгованості за договором фінансового лізингу №ФЛ УСМ/2.07-2014 від 29.07.2014 року у сумі 51 942,72 грн. за період з 02.11.2014 року по 05.03.2015 року; 31 855,32 грн. пені за період з 02.11.2014 року по 05.05.2015 року, нарахованої згідно п.7.1 договору; 156,10 грн. штрафу згідно п. 7.3 договору; 22 114,16 грн. неустойки, нарахованої згідно п. 8.5 договору; 14 213,00 грн. відшкодування витрат за повернення предмета лізингу згідно п. 3.4.6 договору; 11 214,27 грн. індекс інфляції за період з 02.11.2014 року по 31.03.2015 року; 581,63грн. 3% річних за період з 02.11.2014 року по 05.05.2015 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором, а пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно п. 3.4.3 договору лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 762 Цивільного кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Належне виконання лізингоодержувачем обов'язків зі сплати всіх лізингових платежів, передбачених договором лізингу, означає реалізацію ним права на викуп отриманого в лізинг майна.

Таким чином, на правовідносини, що складаються між сторонами договору лізингу щодо одержання лізингодавцем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність лізингоодержувача, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.

Статтею 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, встановлену в договорі. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно зі статтею 697 Цивільного кодексу України договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин.

Частинами 2 та 3 статті 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлено, що лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмету лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочка сплати становить більше 30 днів. Відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалась або могла довідатися про таку відмову.

Згідно п.8.3 договору лізингодавець має право повністю або частково відмовитися від договору, зокрема, у зв'язку з несплатою лізингоодержувачем протягом 30 календарних днів лізингового платежу з його вини. При цьому договір вважається розірваним в день отримання вказаного листа лізингоодержувачем, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення або якщо такого повідомлення не отримано протягом 20-ти календарних днів з дати відправлення - починаючи з 21-го дня дати відправлення цінного листа з повідомленням про відмову від договору на адресу лізингоодержувача.

На підставі п. 8.3. договору, лізингодавець повідомив лізингоодержувача про відмову від договору фінансового лізингу № ФЛ УСМ/2.07-2014 від 29.07.2014 року і вимагав повернення предмета лізингу: кукурудзозбиральної машини КМС-6-03 зав. № 1258, 2014 року випуску в технічно справному та комплектному стані разом з технічною документацією на неї, в строки визначені договором за адресою: м. Херсон, вул.Тираспольська, 1 (майданчик ТОВ "Укрсільгоспмаш").

Зазначену вимогу відповідач отримав 05.02.2015 року, за таких обставин договір фінансового лізингу №ФЛ УСМ/2.07-2014 від 29.07.2014 року є розірваним з 05.02.2015 року.

Частиною 2 ст.653 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

За приписами ч.3 статті ст.653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняється з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором .

А згідно із ч.4 ст.653 Цивільного кодексу України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відтак, наслідком розірвання договору фінансового лізингу №ФЛ УСМ/2.07-2014 від 29.07.2014р. є відсутність у позивача обов'язку надати предмет лізингу у майбутньому у власність відповідача і, відповідно, відсутність права вимагати його оплати.

Відповідна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 29.10.2013 у справі №7/5005/2240/2012 та від 01.10.2013 у справі № 11/5005/2290/2012, які в силу положень ст.11128 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковими для всіх судів України.

Оскільки, право власності на предмет лізингу від позивача до відповідача не перейшло, то позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості з оплати лізингових платежів у сумі 44228,32грн. є безпідставними.

Разом з тим, позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми боргу 2 193,00 грн., в частині лізингового платежу зі строком оплати 01.11.2014 року - 645,00 грн., 01.12.2014 року - 580,50 грн., 01.01.2015 року - 516,00 грн., 01.02.2015 року - 451,50 грн., яка є комісією за супроводження договору у розмірі 7% річних, підлягають задоволенню у повній сумі за період з 02.11.2014 року по 03.02.2015 року.

Щодо стягнення з відповідача такої складової частини боргу, як доплата по лізинговому платежу згідно п. 4.4 договору за період з 02.11.2014 року по 03.02.2015 року, колегія суддів зазначає наступне.

Оскільки, право власності на предмет лізингу від позивача до відповідача не перейшло, а відповідно відсутня правова підстава для нарахування доплати (курсової різниці) по лізинговому платежу в частині відшкодування вартості предмета лізингу, крім доплати на платежі зі строком платежу від 01.09.2014 року та від 01.10.2014 року у сумі 1 069,59 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за договором фінансового лізингу №ФЛ УСМ/2.07-2014 від 29.07.2014 року підлягають частковому задоволенню у сумі 3 262,59 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 14 213,00 грн. відшкодування витрат за повернення предмета лізингу згідно п. 3.4.6 договору, з яких: витрати на відрядження працівників - 1 030,00грн.; оплата за автотранспортні послуги - 13 183,00 грн., що включає: рахунок-фактуру № Ф-00000215 від 03.03.2015 року на суму 6 588,00 грн., рахунок-фактуру № Ф-00000216 від 03.03.2015 року на суму 3 355,00 грн., рахунок-фактуру № 187 від 13.03.2015 року на суму 3 240,00грн.

Згідно п.8.5 договору лізингоодержувач протягом 10 календарних днів після отримання цінного листа лізингодавця з повідомленням про відмову від договору зобов'язаний повернути лізингодавцю предмет лізингу в технічно справному і комплектному стані на підставі акту приймання-передачі та сплатити заборгованість згідно чергових лізингових платежів та неустойку в розмірі подвійного лізингового платежу за фактичний строк користування предметом лізингу до моменту прийняття предмета лізингу лізингодавцем.

Лізингоодержувач відповідно до п. 3.4.5 договору зобов'язаний за власні кошти у разі дострокового припинення дії договору у строки, вказані у п.8.5 договору, доставити предмет лізингу до визначеного лізингодавцем місця передачі.

За умовами п. 3.4.6 договору лізингоодержувач зобов'язаний протягом 10 календарних днів після отримання вимоги лізингодавця, надіслану згідно п.8.5 договору, повернути предмет лізингу у визначене лізингодавцем місце разом з технічною документацією, одержаною від постачальника, згідно Акту в технічно справному та комплектному стані. Вказана вимога направляється, зокрема, в разі несплати частково або повністю лізингових платежів протягом 30 календарних днів. Якщо предмет лізингу не повернуто у вказані строки, лізингодавець повідомляє письмово лізингоодержувача про підготовку предмету лізингу на визначену дату, час та місце на території лізингоодержувача для самостійного (особистого) повернення предмету лізингу на склад лізингодавця. Витрати пов'язані з транспортуванням предмету лізингу та відрядженнями працівників лізингодавець компенсує шляхом пред'явлення рахунку до лізингоодержувача, якій останній повинен оплатити у безспірному порядку протягом 3-х банківських днів з дати виставлення рахунку. При поверненні сторони підписують Акт прийому-передачі предмету лізингу. Акт підписується в складі комісії, яка засвідчує загальний та технічний стан повернутого предмета лізингу.

Однак, в порушення зазначеного відповідач предмет лізингу не повернув.

Лише 05.03.2015 року згідно двостороннього Акту приймання-передачі предмету лізингу з лізингу лізингоодержувач повернув (директор ОСОБА_2.), а лізингодавець (члени комісії ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5.) прийняв з лізингу предмет лізингу згідно договору фінансового лізингу №ФЛ УСМ/2.07-2014 від 29.07.2014 року (а.с.38-40 т.1).

Відповідно до п. 3.4.6 договору відповідач зобов'язався компенсувати позивачу витрати, пов'язані з транспортуванням предмета лізингу та відрядженням працівників лізингодавця для його повернення у випадку не здійснення лізингоодержувачем самостійного повернення предмету лізингу протягом 10 календарних днів (п.3.4.5 та 8.5. договору).

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що витрати позивача у сумі 3 355,00грн. за автотранспортні послуги а/м "Daewoo Leqanza" д/н НОМЕР_1 по маршруту м.Біла Церква - с.Іванівка, Борзнянський р-н. - м. Біла Церква є витратами які пов'язані з перевезенням членів комісії - працівників позивача для повернення предмету лізингу, не є витратами пов'язаними саме з транспортуванням предмету лізингу.

Крім того, витрати у сумі 3 355,00грн. також не є витратами на відрядження працівників, оскільки позивач самостійно визначив спосіб прибуття своїх працівників (переїзд а/м "Daewoo Leqanza" д/н НОМЕР_1) для вирішення питання по поверненню предмету лізингу від відповідача, також зазначені витрати не передбачені умовами договору.

Щодо понесення витрат на відрядження працівників у сумі 1 030,00грн. та витрат на безпосереднє транспортування предмету лізингу від відповідача до позивача на суму 6 588,00 грн. то в даній частині позовні вимоги підлягають задоволенню на загальну суму 7618,00 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача 11 214,27 грн. індекс інфляції за період з 02.11.2014 року по 31.03.2015 року, 581,63 грн. 3% річних за період з 02.11.2014 року по 05.05.2015 року, нарахованих від суми щомісячного боргу зі сплати лізингових платежів у розмірі визначеному у додатку № 2 до договору та доплати до лізингового платежу (курсова різниця).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, має на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на наявність прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання місцевий суд, здійснивши перерахунок, перевірений апеляційним судом, слушно задовольнив вимоги позивача про стягнення 3% річних у розмірі 40,31 грн. та інфляційних втрат у розмірі 752,28 грн.

Крім того, позивач просить сягнути з відповідача 31 855,32 грн. пені за період з 02.11.2014 року по 05.05.2015 року, нарахованої згідно п. 7.1 договору від вартості предмета лізингу та 22 114,16 грн. неустойки нарахованої згідно п.8.5 договору.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Господарським судом міста Києва встановлено, що відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Статтями 546, 549 Цивільного кодексу України регламентовано, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 7.1 договору за порушення строків сплати лізингових платежів лізингоодержувач за кожний календарний день прострочення від вартості предмета лізингу сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи те, що обласним судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання, з чим погодився і суд апеляційної інстанції, то вимоги позивача про стягнення пені, з урахуванням ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та в межах визначених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України підлягають частковому задоволенню у розмірі 150,02 грн.

Щодо стягнення з відповідача 22 114,16 грн. неустойки, обчисленої як 11 057,08 грн. х 2 = 22 114,16 грн. на підставі п. 8.5 договору, то вона задоволенню не підлягає, оскільки відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, а сторонами у п.8.5 договору не встановлено виконання якого саме зобов'язання забезпечується сплатою відповідачем "неустойки в розмірі подвійного лізингового платежу за фактичний строк користування предметом лізингу до моменту прийняття предмета лізингу лізингодавцем".

Також позивач просить сягнути з відповідача 156,10 грн. штрафу згідно п.7.3 договору, який нарахований у розмірі 0,1% від 156 100,00грн. вартості предмета лізингу.

У п.7.3 договору сторони встановили, що за порушення умов розділу 6 договору лізингоодержувач сплачує штраф в розмірі 0,1 від вартості предмет лізингу за кожен випадок порушення.

У розділі 6 договору сторони визначили права та обов'язки стосовно страхування предмета лізингу.

Відповідно до п.3.4.8 договору лізингоодержувач зобов'язався застрахувати предмет лізингу на умовах, передбачених розділом 6 договору.

Пунктом 6.1. розділу 6 договору передбачено, що предмет лізингу та страхові ризики, пов'язані з експлуатацією предмета лізингу, підлягають страхуванню протягом 10 календарних днів з дати підписання акта прийому-передачі предмета лізингу в користування, з обов'язковим попереднім погодженням умов договору страхування та компанії-страховика з лізингодавцем.

Крім того, відповідач визнає позовні вимоги в частині стягнення штрафу у сумі 156,10 грн.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 156,10 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Внаслідок цього, доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування рішення місцевого суду.

За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Виходячи з викладеного вище, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Чернігівської області від 21.07.2015 року у справі № 927/742/15 залишається без змін.

Судові витрати покладаються на підставі ст.49 ГПК України на апелянта.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 49, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсільгоспмаш" на рішення господарського суду Чернігівської області від 21.07.2015 року по справі № 927/742/15 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Чернігівської області від 21.07.2015 року у справі № 927/742/15 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 927/742/15 повернути до господарському суду Чернігівської області.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді Т.В. Ільєнок

В.В. Куксов