Рішення № 52603062, 15.10.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження 22ц/790/219/15 Головуючий 1 інстанції - Хайкін В.М.

Справа № 638/17397/13 Доповідач - Кірсанова Л.І.

Категорія - спадкові

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - судді: Кірсанової Л.І.

суддів: Пилипчук Н.П.,Котелевець А.В.

при секретарі: Асєєвій В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 01 квітня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про визнання договору дарування недійсним, визнання права власності на ? частину квартири в порядку спадкування, -

В С Т А Н О В И Л А:

В жовтні 2013 року позивач звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила визнати договір дарування 1/2 частки квартири АДРЕСА_1, укладений 06.08.2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, та посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Драгу Ю.Г - недійсним. Визнати за позивачем право власності на 1/4 частку в порядку спадкування, що належала її матері - ОСОБА_3, на праві власності в квартирі АДРЕСА_1.

Судом першої інстанції справа розглянута у відсутності відповідача, який в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином та своєчасно, причину неявки суду не повідомив, заперечень проти позову не надавав.

Зі згоди позивача суд ухвалив заочне рішення

Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 01 квітня 2014 року задоволено позов ОСОБА_5. Визнано недійсним договір дарування 1/2 частки квартири АДРЕСА_2, укладений 06.08.2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1. Визнано за ОСОБА_5 право власності на 1/4 частку спірної квартири в порядку спадкування за законом.

Не погодившись з вказаним рішенням ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати заочне рішення районного суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обгрунтування апеляційної скарги посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Зазначає, що позивачем не надано будь-яких доказів, які б свідчили про те, що волевиявлення матері ОСОБА_3 під час складання договору дарування належної їй частки квартири на користь відповідача не було вільним та не відповідало її волі в силу нездатності розуміти значення своїх дій, недоведено неспроможний фізичний стан останньої. Вважає, що самі по собі медичні довідки про стан здоров'я ОСОБА_3 не можуть свідчити про нездатність останньої розуміти значення своїх дій та керувати ними в момент вчинення оспорюваного правочину. Посилається на те, що позивачкою не надано жодного доказу, який би свідчив про вчинення ОСОБА_3 правочину під впливом насильства або які б свідчили про вчинення ним фізичного та психологічного тиску щодо матері ОСОБА_3 з метою змусити її укласти правочин під впливом тяжкої для неї обставини.

Ухвалою судової колегії судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 11 грудня 2014 року по вказаній справі була призначена посмертна комплексна судовая медико - психолого -психіатрична експертиза відносно померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_3. Провадження у справі було зупинено на час проведення експертизи. На цей час експертиза проведена. Ухвалою судової колегії судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 21 вересня 2015 року провадження у справі відновлено.

Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214, 316 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Проте зазначені вимоги закону залишилися поза увагою суду першої інстанції.

Спірною є трикімнатна квартира АДРЕСА_3. У вказаній квартирі були зареєстровані та проживали ОСОБА_3 ( мати), ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 ( син), ІНФОРМАЦІЯ_2.

Зазначена квартира належить ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності, приватизована згідно з Законом України „Про приватизацію державного житлового фонду", про що свідчить свідоцтво про право власності на житло від 24 вересня 1997 року № 860( а. с. 12).

Позивач по справі ОСОБА_5 є дочкою ОСОБА_3 та сестрою відповідача ОСОБА_1. Зареєстрована вона та проживає вона окремо від матері та брата у свїй квартирі( а. с. 5, звор. стор., 6).

На підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Драгу Ю.Г., від 06 серпня 2011 року ОСОБА_3 подарувала належну їй ? частку спірної квартири АДРЕСА_3 сину ОСОБА_1, з яким мешкала разом у вказаній квартирі.

ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_3 померла. Спадкоємцями першої черги після її смерті є її діти ОСОБА_1 ( син) та ОСОБА_5 ( дочка).

Після смерті матері ОСОБА_3, дочка ОСОБА_5 звернулася з позовом до ОСОБА_1 про визнання договору дарування недійсним, визнання права власності на ? частину квартири в порядку спадкування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 за життя тяжко хворіла (у неї була виявлена пухлина головного мозку), хвороба прогресувала, тому в момент укладання договору дарування своєї 1/2 частки квартири 06 серпня 2011 року на користь сина ОСОБА_1, знаходилась під впливом знеболюючих і заспокійливих ліків, не могла адекватно сприймати все, що робилося навколо неї і з нею, чим останній скористався. Окрім того, волевиявлення дарувальниці не було вільним, оскільки ОСОБА_1 чинив на мати психологічний тиск, який вона не могла витримати, неодноразово, в брутальній формі вимагав, аби мати подарувала йому належну їй частку квартири. Також, суд вважає, що правочин вчинений дарувальницею під впливом тяжкої для неї обставини, якою є тяжка хвороба, відтак і з цих підстав підлягає визнанню недійсним.

Проте, судова колегія не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції в зв»язку з наступним.

Ухвалюючи рішення про задоволення вимог позивачки, суд першої інстанції послався на норми ч.1 ст. 231 ЦК України в силу якої правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психологічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним.

Але позивачкою ОСОБА_5 не надано жодного доказу, який би свідчив про вчинення ОСОБА_3 правочину під впливом насильства зі сторони сина ОСОБА_1, З пояснень представника ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції ОСОБА_8 вбачається, що останній будь-якого фізичного чи психічного насильства проти матері ОСОБА_3 не вчиняв, натомість відносини між ними були доброзичливими, він постійно надавав їй допомогу, здійснював за нею догляд.

Ствердження позивачки про те, що ОСОБА_1 є «грубою, нестриманою, дуже корисною людиною» спростовуються характеристикою, наданою з місця його роботи( а. с. 63).

Крім того, ухвалюючи рішення про задоволення вимог позивачки, суд першої інстанції послався на норми ч.І ст. 233 ЦК України, згідно якої правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину, а також на п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 року, згідно якого тяжкими обставинами може бути тяжка хвороба особи.

Позивач не надала доказів щодо цього, матеріали справи також не містять таких доказів.

В п.7 оспорюваного договору дарування зазначено ( а. с. 10), що дарувальник стверджує, що дарування здійснено нею за доброю волею, без будь- яких погроз, примусу чи насильства, як фізичного, так і морального

ОСОБА_3 зі змістом договору дарування була ознайомлена та підписала його. Договір дарування був посвідчений приватним нотаріусом Харківського МНО Драгу Ю.Г.В договорі також зазначено, особи сторін встановлено, їх дієздатність перевірена( а. с. 10 звор. стор.).

Відповідно до п. 26 вищезгаданої Постанови Пленуму Верховного Суду України нотаріуси, що посвідчували правочини, залучаються до участі у справі як треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, якщо позивач обґрунтовує недійсність правочину посиланням на неправомірні дії нотаріуса. Оскільки позивачем ставилася вимога про визнання недійсним договору дарування, посвідченого нотаріально, рішення суду неодмінно мало вплинути і вплинуло на права та обов'язки приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Драгу Юлії Георгіївни, тому її необхідно було залучити до участі в справі у якості третьої особи, що судом не зроблено. Більш того, вказана особа навіть не опитувалася в якості свідка про відомі їй обставини щодо психічного стану ОСОБА_3 в момент складання та посвідчення договору дарування.

В зв»язку з наведеним позивачем не надано було будь-яких доказів, які б свідчили, що волевиявлення ОСОБА_3 під час складання договору дарування належної їй частки квартири на користь ОСОБА_1, не було вільним та не відповідало її волі в силу нездатності розуміти значення своїх дій, як і неспроможний фізичний стан останньої, яким останній скористався.

Самі по собі медичні довідки про стан здоров'я ОСОБА_3 не можуть свідчити про нездатність останньої розуміти значення своїх дій та керувати ними в момент вчинення оспорюваного правочину. Судово- психіатрична експертиза відносно померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_3 судом першої інстанції не призначалася.

Виходячи з приписів п.2 ст. 145 ЦПК України, п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», для визначення наявності психічного стану на момент укладення правочину суд зобов'язаний призначити судово- психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін.

Ухвалою судової колегії судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 11 грудня 2014 року по вказаній справі була призначена посмертна комплексна судово медико - психолого -психіатрична експертиза відносно померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_3.

Відповідно висновку судово- психіатричного експерта №332 від 09.04.2015 року матеріали цивільної справи не містять будь яких свідчень, які вказують на неадекватну поведінку ОСОБА_3 за життя (до 2.12.2011). Вищезазначене дозволяє розуміти про те, що ОСОБА_3 06.08.2011 року ознак психічного захворювання не мала, за своїм психічним станом могла правильно розуміти та оцінювати свої дії. У ОСОБА_3 ознак стійкого хронічного психічного розладу не виявлено. За своїм психічним станом 06.08.2011 року вона була здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними( а. с. 219-221).

Судова колегія знаходить не обґрунтованими посилання позивача та його представника, що ОСОБА_3 на час складання та підписування договору дарування могла приймати призначені лікарські засоби, при застосуванні яких у хворих можуть мати місце побічні ефекти, які можуть підсилювати неврологічні та психічні розлади, впливати на рівень психічного стану, адекватність мислення, стан здоров»я.

В висновку експертів № 09-КЕ /2015/пп від 12 червня 2015 року ( а. с. 207-218) зазначено, що померла ОСОБА_3 могла приймати призначені лікарські засоби, при застосуванні яких у хворих можуть мати місце побічні ефекти, які можуть підсилювати неврологічні та психічні розлади, впливати на рівень психічного стану, адекватність мислення, стан здоров»я, але зазначене не свідчить, що у останньої мали місце такі розлади та вказані висновки ґрунтуються тільки на припущеннях. Але відповідно до ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Тим більше відповідно висновку судово- психіатричного експерта № 332 від 09.04.2015 року ( а. с. 219-221) у ОСОБА_3 ознак стійкого хронічного психічного розладу не виявлено. За своїм психічним станом 06.08.2011 року вона була здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Згідно ст.ст. 11,60 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і докази подаються сторонами і іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В зв»язку з наведеним судова колегія вважає не доведеними та безпідставними позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про визнання договору дарування недійсним та відмовляє в задоволенні вказаних вимог.

Оскільки суд відмовляє в задоволенні позову про визнання договору дарування недійсним, то не підлягають задоволенню і позовні вимоги про визнання права власності на ? частину квартири в порядку спадкування.

Відповідно до п. п. 2, 3, 4 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

За таких обставин судова колегія апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольняє. Заочне рішення районного суду скасовує. Постановляє нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про визнання договору дарування недійсним, визнання права власності на ? частину квартири в порядку спадкування в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 2 ч. 1 ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 01 квітня 2014 року скасувати, постановити нове рішення.

Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про визнання договору дарування недійсним, визнання права власності на ? частину квартири в порядку спадкування в повному обсязі.

Рішення апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

ГОЛОВУЮЧИЙ:

СУДДІ: