Постанова № 52570340, 15.10.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2015 року Справа № 876/9898/13Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Рибачука А.І.,

за участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,

представника відповідача Дутка-Гефко Х.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 травня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

ТзОВ «Відродження» 05.02.2013 року звернулося в суд з адміністративним позовом до Калуської ОДПІ в Івано-Франківській області, в якому просило визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 29 січня 2013 року за №000010220, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 64375,00 грн. за основним платежем та 16094,00 грн. штрафних санкцій, а всього 80469,00 грн.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 травня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ТзОВ «Відродження» оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що постанова Івано-Франківського окружного адміністративного суду є незаконною, оскільки прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, судом не здійснено належної оцінки доказів по даній справі, неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи. Податковий орган протиправно, в порушення вимог Податкового кодексу України, оскаржуваним, рішенням визначив податкові зобов'язання за платежем податок на додану вартість 64375,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 16094,00 грн.

На думку апелянта, висновки викладені в акті перевірки; на підставі якого винесено рішення, не відповідають фактичним обставинам. Зокрема, зазначає, що висновок податкового органу базується виключно на даних отриманих від ДПІ в Печерському районі м. Києва щодо неможливості проведення зустрічної звірки контрагента позивача ТОВ "ФЛОРЕНА-ПЛЮС" та, як наслідок, зроблено висновок щодо нікчемності угоди укладеної між ТОВ "Відродження" та ТОВ "Флорена-Плюс". Апелянт вказує, що операції за даним договором підтверджені усіма необхідними первинними бухгалтерськими документами, а отже підстав для формування висновків податкового органу щодо завищення сум податкового кредиту з ПДВ, не має.

При апеляційному розгляді представник відповідача вимоги апеляційної скарги заперечив вважаючи ухвалене рішення законним та обґрунтованим.

Представник позивача в судове засідання не з»явився, що відповідно до ч.4 ст.196 КАС України не перешкоджає розгляду справи за його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити повністю з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Відродження" зареєстроване виконавчим комітетом Калуської міської ради Івано-Франківської області 20.01.1993 року та є платником податку на додану вартість, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №100062494 від 04.09.2007 року.

Калуською об'єднаною державною податковою інспекцією з 10.01.2013 року терміном 5 робочих днів проведено позапланову невиїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТзОВ "Флорена-Плюс".

Перевіркою виявлено порушення позивачем пунктів 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року: занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за жовтень 2011 року в сумі 64 375 грн. та складено акт про результати позапланової невиїзної документальної перевірки №102/22-0/19393404 від 23.01.2013 року(а.с. 25-37).

На підставі акту та за результатами перевірки Калуською об'єднаною державною податковою інспекцією винесено податкове повідомлення - рішення №000010220 від 29.01.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 80469,00 грн., з яких 64375 грн. за основним платежем та 16094 грн. штрафних (фінансових) санкцій(а.с.40).

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки щодо порушення позивачем положень податкового законодавства в частині формування податкового кредиту з податку на додану вартість за період, що перевірявся по взаємовідносинах з ТОВ «Флорена-Плюс» є обґрунтованими, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення правомірним.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважаючи, що він не відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому колегія суддів акцентує увагу на тому, що правила податкового обліку не встановлюють конкретного переліку первинних документів, за допомогою яких повинні бути оформлені господарські операції, а також не передбачають будь-яких спеціальних вимог до форми або виду первинних документів, до їх оформлення та заповнення. До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діюче законодавство висуває лише одну умову - вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результати робіт, послуг.

За змістом п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень видно, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на формування валових витрат та податкового кредиту є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Основною господарською діяльністю позивача відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України є оптова торгівля металами та металевими рудами.

З матеріалів справи видно, що між ТОВ "Відродження" як покупцем та ТОВ "ФЛОРЕНА-ПЛЮС" як постачальником 03.10.2011 року у м. Калуші був укладений договір поставки № 20. Відповідно до умов цього договору покупець зобов'язаний прийняти та повністю оплатити товар, а постачальник прикладає всі можливі зусилля для виконання прийнятих замовлень. Товаром згідно договору є металопрокат. Одиниця виміру кількості товару - тонна.

Пунктом 5.1 договору передбачалося, що покупець отримує право власності на товар та несе відповідальність за його зберігання з моменту його отримання, що фіксується підписами в накладній, а п. 7.3 договору встановлював безготівкову форму розрахунків.

В жовтні 2011 року на підставі вказаного договору між сторонами відбулися поставки товару.

Факт виконання договору підтверджується: видатковими накладними № 31001 від 03.10.2011р. на суму 55020,00 гри., № 31002 від 03.10.2011р. на суму 28944,00 гри., № 41001 від 04.10.2011р. на суму 55230,00 гри., № 41002 від 04.10.2011р. на суму 24770,00 грн., № 111001 від 11.10.2011р. на суму 76045,32 грн., № 121001 від 12.10.2011р. на суму 83600,00 грн., № 141005 від 14.10.2011р. на суму 23089,00 грн., № 141006 від 14.10.2011р. на суму 8947,00 гри., № 141007 від 14.10.2011р. на суму 11804,76 грн. та № 261001 від26.10.2011р. на суму 18800,00 грн.(а.с.42-51 т.1).

Слід зазначити, що в накладних відображений асортимент та кількість товару, одиниці виміру, ціна за кожною товарною позицією.

Товар був прийнятий покупцем, що підтверджено його підписом на кожній видатковій накладній. Накладні містять інші необхідні реквізити, передбачені законодавством для документів подібного роду.

За придбаний товар покупець повністю розрахувався, що підтверджується платіжними дорученнями № 131 від 05.10.2011 року на суму 83964,00 грн., № 137 від 06.10.2011 року на суму 80 000,00 грн., № 138 від 11.10.2011 року на суму 76045,32 грн., № 140 від 18.10.2011 року на суму 83600,00 грн., № 145 від 26.10.2011 року на суму 62640,96 грн.(а.с.62-66 т.1).

Також, ТОВ "Флорена-Плюс" виписало покупцю податкові накладні від 03.10.2011 року № 21 на суму 55020,00 грн., 03.10.2011 року № 22 на суму 28944,00 грн., 04.10.2011 року № 41 на суму 55230,00 грн., 04.10.2011 року № 42 на суму 24770,00 грн., 11.10.2011 року № 161 на суму 76045,32,00 грн., 12.10.2011 року № 181 на суму 83600,00 грн., 14.10.2011 року № 225 на суму 23089,20 грн., 14.10.2011 року № 226 на суму 8947,00 грн., 14.10.2011 року № 227 на суму 11804,76 грн., 26.10.2011 року № 421 на суму 18800,00 грн.(а.с.52-61 т.1).

Вказані первинні документи бухгалтерського та податкового обліку за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань з оплати вартості виконаних робіт і послуг за вказаним правочином шляхом перерахування грошових коштів.

Посилання податкового органу на відсутність доказів транспортування продукції відповідно до договору не заслуговують на увагу, оскільки товарно-транспортна накладна не є обов'язковим первинним документом, що складається під час здійснення господарської операції з поставки товару, а є первинним документом, що підтверджує операції учасників транспортних перевезень (вантажовідправника, вантажоотримувача, перевізника), тому її відсутність у покупця товару за наявності належних первинних документів, що підтверджують поставку та оприбуткування товару, не може бути самостійною підставою для висновку про безтоварний характер господарських операцій з поставки товару.

Виписані контрагентом позивачу податкові накладні не мають недоліків, а порядок їх заповнення відповідає чинному на момент їх виписки законодавству.

Отже, з дня отримання податкових накладних у позивача виникло право формувати податковий кредит по взаєморозрахунках з ТОВ «Флорена-плюс».

При цьому, на момент укладення позивачем договорів з вказаним контрагентом та отримання податкових накладних, останній був в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та мав діюче свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Посилання податкового органу на акт ДПІ у Печерському районі м. Києва №652/23-5/35851839 від 14 березня 2012 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Флорена-Плюс" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за жовтень 2011 року колегія суддів вважає також безпідставними, оскільки висновки акта жодним чином не доводять факт порушення позивачем приписів податкового законодавства при отриманні послуг у ТОВ "Флорена-Плюс", оскільки можливі порушення контрагентом платника податків податкової дисципліни, у тому числі не декларування своїх зобов'язань або не сплата податку до бюджету, ще не є достатньою підставою для позбавлення платника податків права на формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість по операціям з таким контрагентом.

Колегія суддів зазначає, що формування суб'єктом господарювання податкового кредиту та витрат не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).

Законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Отже, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість суду необхідно з'ясувати, зокрема: - рух активів у процесі здійснення господарської операції; - установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; - установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. В обов'язковому порядку необхідно дослідити наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку. Перевірці підлягають доводи податкового органу, що свідчать про відсутність ділової мети у діях платника податку, зокрема у разі подальшого продажу придбаного товару нижче за ціну придбання; придбання товарів (послуг) у посередників за наявності прямих контактів з їх виробниками; придбання послуг, використання яких не може мати позитивного впливу на результати господарської діяльності платника податку тощо.

Ухвалюючи судове рішення по справі, суд першої інстанцій посилався на докази, які є обов'язковими але не вичерпними.

В даному випадку висновок про нереальність проведених позивачем зі своїми контрагентами спірних господарських операцій, за наслідками яких було сформовано спірні суми податкового кредиту, судом першої інстанцій було зроблено здебільшого на підставі обставин встановлених у акті податкової перевірки позивача та з посиланням на матеріали податкової перевірки його контрагента-постачальника.

Проте, судом першої інстанції не взято до уваги , що придбаний товар був використаний у господарській дяльності, а саме він був реалізований іншим контрагентом для отримання позивачем прибутку, про що свідчать договора поставки №№ 19,21,23 ( а.с.94-98т.1)

Суд апеляційної інстанції зазначає, що платник податків, який придбав товар (послугу) в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом. Такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а мусять ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Варто також зазначити, що поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань. А відтак платник не може зазнавати негативних наслідків (зокрема, у вигляді позбавлення його права на податковий кредит) внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Відповідні обставини судом першої інстанції не були досліджені.

Окрім цього, твердження податкового органу, що господарська операція із ТОВ "Флорена-Плюс" є нікчемною та безтоварною не можуть бути прийняті до уваги, оскільки з урахуванням закріпленої в ст. 204 ЦК України презумпції правомірності правочину та вимог ст. 71 КАС України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, Калуська ОДПІ в Івано-Франківській області повинна була надати суду належні та достовірні докази своїх тверджень про те, що ця операція в реальності не виконувались, а мало місце лише документування цієї операції з метою завищення податкового кредиту без фактичного отримання від ТОВ "Флорена-Плюс" товару, але такі дії тягнуть за собою кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України для тих, хто їх вчиняє.

Колегія суддів також відхиляє посилання суду першої інстанції на інформацію, яка міститься в постанові про порушення кримінальної справи відносно службових осіб ПАТ КБ «Інтербанк» за фактом умисного відхилення від сплати податків, оскільки факт порушення кримінальної справи не є доказом у адміністративній справі відповідно до вимог ст. 70 КАС України. Інформація, що міститься в зазначеній постанові, суперечить іншим доказам. Так, в постанові слідчого зазначено, що невстановлені слідством особи створили з метою прикриття незаконної діяльності та підробили документи ТОВ «Флорена Плюс».

Колегія суддів враховує, що до теперішнього часу податковим органом не надано суду відповідного обвинувального вироку відносно службових осіб ТОВ «Флорена Плюс».

Отже, ТОВ «Відродження» належними та допустимими доказами було підтверджено реальне здійснення господарських операцій з ТОВ "Флорена-Плюс", що не викликає сумнівів у тому, що діяльність позивача була направлена на реальне настання економічних наслідків.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не довів та не обґрунтував. В свою чергу позивач довів апеляційному суду протиправність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення від 29 січня 2013 року за №000010220.

Колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції неправильним і таким, що не відповідає вимогам ст. ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до не вірного висновку, оскільки вирішуючи даний публічно-правовий спір, неправильно встановив фактичні обставини справи та не надав їм у оскаржуваному судовому рішенні належну правову оцінку.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198 п. 3, 202, 205 ч. 2 п. 1, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" задовольнити.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 травня 2013 року у справі №809/430/13-а скасувати та прийняти нову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення- рішення Калуської об'єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області №00001022029 від 29 січня 2013 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

На постанову може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а в разі складання постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складання постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя Д.М. Старунський

Судді В.М. Багрій

А.І. Рибачук

Постанова у повному обсязі складена 20.10.2015 року.