Постанова № 52569902, 19.10.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 жовтня 2015 рокусправа № 804/2053/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Шальєвої В.А.

суддів: Білак С.В. Олефіренко Н.А.

за участю секретаря судового засідання:Фірсіка Д.Ю.

за участі представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. імені Газети «Правда», 29, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Марганецька птахофабрика» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.04.2015 р. в справі № 804/2053/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Марганецька птахофабрика» до ОСОБА_3 обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Марганецька птахофабрика» звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_3 обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі ОСОБА_3 ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.08.2014 р. № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість в загальному розмірі 2188568,80 грн., в тому числі за основним платежем 1315190 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 873378,80 грн.; № НОМЕР_2 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2014 р. на 23939 грн.; № НОМЕР_3 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб в загальному розмірі 14683,92 грн., в тому числі за основним платежем 9789,28 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 4894,64 грн. Позивач зазначає, що висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки, на підставі якого прийняті вказані податкові повідомлення-рішення, є безпідставними.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.04.2015 р. в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати постанову через неповне зясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Позивач зазначає, що є сільськогосподарським підприємством, на момент спірних правовідносин був зареєстрований як субєкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість та платником фіксованого сільськогосподарського податку. Справляння податку на додану вартість у сфері сільського господарства здійснюється за спеціальними правилами, встановленими ст. 209 Податкового кодексу України. Сплачена сільськогосподарським товаровиробником постачальникам сума податку на додану вартість на вартість придбаних виробничих факторів відноситься до складу податкового кредиту до спеціальної (скороченої) декларації, а не бюджетної. На вказану суму податкового кредиту платник спеціального режиму зменшує суму зобовязання з податку на додану вартість за звітний період також в спеціальній декларації, а не в бюджетній, а різниця між сумами зобовязання та податкового кредиту не сплачується до бюджету, а залишається в розпорядженні платника податків і акумулюється на його спеціальному рахунку. За податковим повідомленням-рішенням № НОМЕР_1 суми податку на додану вартість, сплачені у складі ціни придбаної у ТОВ «Транс ОСОБА_4», ПП «Валга», ТОВ «Інтер-Запоріжжя», ПП «Полтава-Проект-Монтаж», ПП «Алкіона», ТОВ «Оіл-Груп», ТОВ «Азов-Карго», ТОВ «Агральп Україна», ТОВ «Агрофармхім» сільськогосподарської продукції та послуг, повязаних із сільськогосподарською діяльністю, включені до спеціальної декларації з податку на додану вартість. За договорами з вказаними вище платниками податків позивачем придбавались товари та послуги, повязані із сільськогосподарською діяльністю. Виконання усіх господарських операцій підтверджено належним чином оформленими первинними документи, а певні дефекти у заповненні товарно-транспортних накладних не є підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит через доведеність фактичного руху активів та зміні у власному капіталі, зобовязаннях позивача у звязку з цими господарськими операціями.

Щодо використання позивачем коштів в розмірі 215783,80 грн. зі спеціального рахунку, апелянт зазначає, що до вказаної суми входять операції позивача з ТОВ «Азов-Карго» в сумі 89923,30 грн. (послуги з перевезення пшениці), з ТОВ «АФ «Дніпропетровська» в сумі 125860,60 грн. (послуги з виготовлення комбікорму), тобто ці кошти використані для виробничих цілей, які повязані з виробництвом сільськогосподарської продукції, у звязку з чим використання коштів зі спеціального рахунку узгоджується з п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України.

Також, на думку апелянта, правомірно здійснено списання бугорчатих прокладок та коробів яєчних для фасування та реалізації яєць власного виробництва на витрати на збут без нарахування податкових зобовязань та коригування податкових зобовязань, що начебто призвело до завищення податкового кредиту за спеціальною декларацією на суму 139437,91 грн., оскільки ці витрати є витратами виробничих факторів.

Висновок суду першої інстанції про доведеність заниження податкового кредиту на суму 51196,25 грн. внаслідок продажу пшениці нижче собівартості позивач спростовує тим, що у спірному періоді позивачем визначено ціни на пшеницю відповідно до рівня справедливих ринкових цін, які склалися на такий товар на ринку. Вказує, що відповідачем не доведено невідповідність ціни продажу звичайним цінам.

Що стосується операцій з продажу ПАТ «Мелітопольський мясокомбінат» курей за ціною, нижчою за собівартість, у звязку з чим занижено податковий кредит на 14890,45 грн., апелянт вказує, що ціна 0,06 грн. за 1 кг. з податком на додану вартість обумовлена умовами договору, за такою ціною продавалась загибла при транспортуванні птиця.

Щодо висновку про заниження суми податку на додану вартість по загальній декларації зі списання соняшника в сумі 12808,40 грн. за жовтень 2012 р. понад норми природного убутку, апелянт вказує на не зазначення в акті перевірки такої норми. В залежності від умов зберігання постановою № 12 від 31.01.1985 р. встановленні різні норми убутку.

Також позивач вважає необґрунтованим податкове повідомлення-рішення № 00009021703, оскільки відповідачем в акті перевірки та в ході судового розгляду справи не доведена невідповідність ціни насіння соняшника, виданого орендодавцям в рахунок орендної плати за землю, звичайній ціні, оскільки насіння передавалось за ціною, яка відповідає ринковій.

Висновок суду першої інстанції про обґрунтованість податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_2 апелянт вважає необґрунтованим, зазначаючи про правомірність формування податкового кредиту за господарською операцією з ТОВ «Агральп Україна» та підтвердження фактичного здійснення господарської операції належними первинними документами.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2015 р. здійснена заміна первісного відповідача ОСОБА_3 обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області належним ОСОБА_3 обєднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Марганецька птахофабрика» зареєстровано Томаківською районною державною адміністрацією 25.02.2000 р., включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 30791702, перебуває на податковому обліку в ОСОБА_3 обєднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, до 01.01.2015 р. було платником фіксованого сільськогосподарського податку, відповідно до свідоцтва № 200130709 зареєстровано як субєкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість (сільськогосподарське підприємство).

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ «Марганецька птахофабрика» з питань дотримання вимог податкового законодавства та іншого законодавства за період з 01.01.2012 р. по 31.03.2014 р., за результатами якої складено акт № 1932/221/30791702 від 01.07.2014 р., за висновками якого встановлено порушення ТОВ «Марганецька птахофабрика»:

- п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на момент вчинення правопорушень), в результаті чого занижено податок на додану вартість по спец. декларації всього у сумі 1 096 857 грн., в тому числі за січень 2013 р. на суму 73 861 грн., за лютий 2013 р. на суму 97 439 грн., за березень 2013 р. - 509 307 грн., за квітень 2013 р. на суму 76 250 грн., за травень 2013 р. у сумі 108 997 грн., за серпень 2013 р. на суму 40 176 грн., за вересень 2013 р. у сумі 39 514 грн., за жовтень 2013 р. на суму 63 607 грн., за грудень 2013 р. - 58 332 грн., за січень 2014 р. на суму 29 311 грн.;

- п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на момент вчинення правопорушень), в результаті чого підприємством завищено показник по рядку 24 «залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» декларацій з податку на додану вартість (скорочених) всього у сумі 23 939 грн.;

- п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на момент вчинення правопорушень), п. 4 Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України, в результаті чого встановлено використання коштів зі спец. рахунку податку на додану вартість не за цільовим призначенням в сумі 215 783,80 грн.;

- п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.3 ст. 198, ст. 209 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість по загальній декларації всього у сумі 218 333 грн., в тому числі за жовтень 2012 р. в сумі 56 159 грн., за листопад 2012 р. в сумі 53 921 грн., за грудень 2012 р. в сумі 42 167 грн., січень 2013 р. в сумі 143 грн., за лютий у сумі 3 045 грн., за березень 2013 р. у сумі 2 221 грн., за травень 2013 р. у сумі 9481 грн., за липень 2013 р. в сумі 18 442 грн., за серпень 2013 р. в сумі 32 754 грн.;

- абз. «е» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, пп. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України, в результаті чого підлягає донарахуванню податок на доходи фізичних осіб за ІV квартал 2012-2013 рр. на загальну суму 9 789, 28 грн. в т.ч. 2013 - 4393,87 грн., за листопад 2013 - 86,10 грн., за грудень 2013 року 69,03 грн.

На підставі акту перевірки № 1932/221/30791702 від 01.07.2014 р. відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 06.08.2014 р. № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість в загальному розмірі 2188568,80 грн., в тому числі за основним платежем 1315190 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 873378,80 грн.; № НОМЕР_2 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2014 р. на 23939 грн.; № НОМЕР_3 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб в загальному розмірі 14683,92 грн., в тому числі за основним платежем 9789,28 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 4894,64 грн.

Позивачем оскаржені податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку, скарги залишені без задоволення.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що на підтвердження здійснення господарських операцій позивачем надані документи, які є недостовірними доказами факту поставки товару та послуг. Також суд вважав доведеними висновки акту перевірки щодо порушень податкового законодавства позивачем, які призвели до збільшення позивачу суми грошового зобовязання з податку на додану вартість та податку на доходи фізичних осіб.

Колегія суддів вважає такий висновок необґрунтованим, з огляду на наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_3 ОДПІ проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Марганецька птахофабрика» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2012 р. по 31.03.2014 р., за наслідками якої складено акт № 1932/221/30791702 від 01.07.2014 р., яким встановлено порушення:

- п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України в редакції, що діяла на момент вчинення порушення, внаслідок чого позивачем занижено податок на додану вартість по спеціальній декларації всього на суму 1096857 грн., в тому числі за січень 2013 р. на 73861 грн., за лютий 2013 р. на 97439 грн., за березень 2013 р. на 509370 грн., за квітень 2013 р. на 76250 грн., за травень 2013 р. на 109997 грн., за серпень 2013 р. на 40176 грн., за вересень 2013 р. на 39514 грн., за жовтень 2013 р. на 63607 грн., за грудень 2013 р. на 58332 грн., за січень 2014 р. на 29311 грн.;

- п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України в редакції, що діяла на час вчинення порушення, внаслідок чого завищено показник рядку 24 «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» декларацій з податку на додану вартість (скорочених) всього в сумі 23939 грн., в тому числі за березень 2014 р. на 23939 грн.;

- п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України в редакції, що діяла на час вчинення порушення, п. 4 Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 р. № 11, внаслідок чого встановлено використання коштів зі спеціального рахунку податку на додану вартість не за цільовим призначенням в сумі 215783 грн.;

- п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, ст.. 198, ст. 209 Податкового кодексу України в редакції, що діяла на час вчинення порушення, внаслідок чого занижено податок на додану вартість по загальній декларації всього в сумі 218333 грн., в тому числі за жовтень 2012 р. на 56159 грн., за листопад 2012 р. на 53921 грн., за грудень 2012 р. на 42167 грн., за січень 2013 р. на 143 грн., за лютий 2013 р. на 3045 грн., за березень 2013 р. на 2221 грн., за травень 2013 р. на 9481 грн., за липень 2013 р. на 18442 грн., за серпень 2013 р. на 32754 грн.;

- абз. «е» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України, внаслідок чого підлягає донарахуванню податок на доходи фізичних осіб за 4 квартал 2012-2013 років на загальну суму 9789,28 грн., в тому числі за жовтень 2012 р. 4664,40 грн., листопад 2012 р. -564,30 грн., грудень 2012 р. 11,88 грн., жовтень 2013 р. 4393,87 грн., листопад 2013 р. 86,10 грн., грудень 2013 р. 69,03 грн.

На підставі цього акту перевірки відповідачем 06.08.2014 р. прийняті податкові повідомлення-рішення: № НОМЕР_1 про збільшення ТОВ «Марганецька птахофабрика» суми грошового зобовязання з податку на додану вартість в загальному розмірі 2188568,80 грн., в тому числі за основним платежем 1315190 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 873378,80 грн.; № НОМЕР_2 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість по податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2014 р. на суму 23939 грн.; № НОМЕР_3 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб в загальному розмірі 14683,92 грн., в тому числі за основним платежем 9789,28 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 4894,64 грн.

За наслідками адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Підставою для збільшення позивачу суми грошового зобовязання з податку на додану вартість податковим повідомленням-рішення № НОМЕР_1 є встановлення в ході перевірки включення позивачем до складу податкового кредиту спеціальних декларацій для сільгоспвиробників суми податку на додану вартість з вартості придбаних товарів (робіт, послуг), отриманих від контрагента, яким не задекларовано податкові зобовязання (ПП «Трафік Дон» (ТОВ «Транс ОСОБА_4»)); включення до складу податкового кредиту спеціальної декларації з податку на додану вартість суми податку на додану вартість з вартості придбання товарів (робіт, послуг), отриманих від контрагентів, по яким встановлено відсутність факту реального вчинення господарських операцій (ТОВ «Валга» (ТОВ «Раквере»), ТОВ «Інтер-Запоріжжя», ПП «Полтава-Проект-Монтаж», ПП «Алкіона», ТОВ «Оіл Груп», ТОВ «Азов-Карго», ТОВ «Агральп Україна», ТОВ «Агрофармхім»); заниження податкових зобовязань по загальним деклараціям з податку на додану вартість, по яким проводяться розрахунки з бюджетом, на суму податку на додану вартість з вартості списаної тари невласного виробництва; заниження податкового зобовязання внаслідок реалізації іншим підприємствам, орендодавцям, фізичним особам пшениці за ціною нижче собівартості та поставки власних товарів за цінами, нижче звичайних; заниження суми податку на додану вартість по загальній декларації внаслідок списання соняшника понад норми природного убутку; використання коштів зі спеціального рахунку податку на додану вартість не за цільовим призначенням.

Підставою для збільшення позивачу суми грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб податковим повідомленням-рішення № НОМЕР_3 є висновок контролюючого органу про невідповідність ціни насіння соняшника, виданого орендодавцям в рахунок орендної плати за землю, звичайній ціні.

Підставою для зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість податковим повідомленням-рішенням № НОМЕР_2 є висновок контролюючого органу про неправомірність формування податкового кредиту за господарською операцією з ТОВ «Агральп Україна» та непідтвердження фактичного здійснення господарської операції належними первинними документами.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що за договором перевезення вантажу від 01.11.2012 р. № 01/11-12-5, укладеним між ТОВ «Транс ОСОБА_4», яке в подальшому перейменовано в ПП «Трафік Дон», як перевізником та ТОВ «Марганецька птахофабрика» як замовником перевізник зобовязується надати замовнику послуги по перевезенню вантажу на визначених умовах автомобільним транспортом, а замовник прийняти й оплатити належним чином виконані перевізником послуги перевезення (а.с. 186-187 т.1). Перевезення кукурудзи здійснювалось у звязку із придбання позивачем цього товару за договором купівлі-продажу № 24/01, укладеним між позивачем та СТОВ «Універсал-Агро» 24.01.2013 р. (а.с. 188 т.1). Актом здачі-приймання робіт № 227 від 30.01.2013 р. (а.с. 189 т.1) підтверджено виконання умов договору із перевезення придбаного товару (229,620 т кукурудзи) за видатковою накладною від 31.01.2013 р. № РН-0000001 (а.с. 190 т.1). На виконання умов договору ТОВ «Транс ОСОБА_4» видана позивачу податкова накладна на загальну вартість послуг 29850,60 грн., в тому числі податок на додану вартість 4975,10 грн. (а.с. 191 т.1). Факт транспортування кукурудзи підтверджено товарно-транспортними накладними (а.с. 192-199 т.1). Позивачем оплачена вартість послуг перевезення вантажу в повному обсязі (а.с. 201 т.1).

Транспортування кукурудзи як давальницької сировини відбувалось за адресою: Дніпропетровська обл., смт. Кіровське, вул. Леніна, 543 на склад ТОВ «АФ Дніпропетровська», з яким позивачем укладено договір підряду від 23.09.2010 р. № 23/09, за яким ТОВ «АФ Дніпропетровська» як виконавець виготовляло з сировини замовника ТОВ «Марганецька птахофабрика» комбікорм для вигодування курей-несучок.

Крім того, між ТОВ «Марганецька птахофабрика» як покупцем та ПП «Валга» (ТОВ «Раквере») як продавцем укладено наступні договори: № 22/10/12 від 22.10.2012 р.; № 08/11/12 від 08.11.2012 р. на поставку сої; № 0102 від 01.02.2012 р. про надання послуг по організації доставки товарів - кукурудзи врожаю 2012 року.

За договором №22/10/12 від 22.10.2012 р. позивачу поставлено сою за видатковою накладною від 12.10.2012 р. № 6438 в кількості 34,82 т на загальну суму 146244 грн., в тому числі податок на додану вартість - 24374 грн., позивачу видана податкова накладна від 22.10.2012р. № 357 на вказану суму поставки. Вартість отриманого товару сплачена позивачем за платіжним дорученням від 24.10.2012 р. № 360.

За договором № 08/11/12 від 08.11.2012 р. поставлено сою за видатковими накладними: від 08.11.2012 р. № 6835 в кількості 23,74 т на загальну суму 102082,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 17013,67 грн.; від 12.11.2012 р. № 6857 в кількості 68,74 т на загальну суму 295582,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 49263,67 грн.; від 12.11.2012 р. № 6881 в кількості 15,38 т на загальну суму 66134,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 11022,33 грн. На виконання умов договору позивачем отримані податкові накладні: від 08.11.2012 р. № 47; від 12.11.2012 р. № 55; від 12.11.2012 р. № 61. Вартість отриманого товару сплачена позивачем платіжними дорученнями від 13.11.2012 р. № 1428, від 14.11.2012 р. № 378.

Також між позивачем та ПП «Валга» укладено договір № 0102 від 01.02.2012 р. про надання послуг по організації доставки товарів (доставка кукурудзи), згідно з яким ПП «Валга» здійснювало перевезення кукурудзи, що поставлений ТОВ «Марс» на ТОВ «Марганецька птахофабрика» за договором купівлі-продажу № 06/11/12 від 06.11.2012 р. На підставі видаткових накладних: № 225 від 08.11.2012 р. на загальну суму 190507,60 грн. щодо поставки кукурудзи врожаю 2012 р. у кількості 110,120 т.; № 233 від 13.11.2012 р. на загальну суму 90703,90 грн. щодо поставки кукурудзи врожаю 2012 р. у кількості 52,430 т; № 235 від 15.11.2012 р. на загальну суму 151288,50 грн. щодо поставки кукурудзи врожаю 2012 р. у кількості 87,450 т. Фактичне виконання умов договору та перевезення товару підтверджено актами здачі-приймання робіт/послуг: актом виконаних робіт № 6948 від 09.11.2012 р. про надання послуг з перевезення 110,120 т кукурудзи; актом виконаних робіт № 7037 від 09.11.2012 р. про надання послуг з перевезення 139,88 т кукурудзи; податковими накладними, товарно-транспортними накладними. Оплата позивачем придбаних послуг з урахуванням податку на додану вартість підтверджена платіжними дорученнями.

Між позивачем та ТОВ «Інтер-Запоріжжя» укладено договір від 03.01.2008 р. № 03/2008, за умовами якого позивачу поставлено кормові добавки (белфід, родімет та висівки пшеничні). Фактичне отримання товару підтверджено видатковою накладною від 29.10.2012 р. № 3097, за якою поставлено висівки пшеничні в кількості 10 т на загальну суму 15600 грн., в тому числі податок на додану вартість - 2600 грн.; видатковою накладною від 17.05.2013 р. № 1605, за якою поставлено висівки пшеничні в кількості 10 т на загальну суму 16500 грн., в тому числі податок на додану вартість - 2750 грн.; видатковою накладною від 02.09.2013 р. № 2954, за якою поставлений Белфід В220МР в кількості 200 кг на загальну суму 8100 грн., в тому числі податок на додану вартість - 1350 грн.; видатковою накладною від 17.09.2013 р. № 3063, за якою поставлено висівки пшеничні в кількості 14,52 т на загальну суму 17509,20 грн., в тому числі податок на додану вартість - 2928,20 грн.; видатковою накладною від 30.09.2013 р. № 3178, за якою поставлений Родімет АТ88 в кількості 200 кг на загальну суму 6300 грн., в тому числі податок на додану вартість - 1050 грн.; видатковою накладною від 14.10.2013 р. № 3394 на поставку олії соняшникової у кількості 2 т, солі повареної у кількості 1,5 т та бікарбонат натрію. Продавцем видані позивачеві податкові накладні: від 29.10.2012 р. № 318; від 17.05.2013 р. № 85; від 02.09.2013 р. № 106; від 17.09.2013 р. № 188; від 30.09.2013 р. № 340; від 14.10.2013 р. № 177. Також фактичне здійснення господарських операцій підтверджено товарно-транспортними накладними. Оплата придбаних послуг з урахуванням податку на додану вартість підтверджена наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Між позивачем та ПП «Полтава-Проект-Монтаж» укладено договір про надання транспортних послуг автомобільним транспортом № 0102/13-3 від 01.02.2013 р., за яким ПП «Полтава-Проект-Монтаж» як виконавець здійснює перевезення вантажу (сировину (кукурудза), пшеницю, комбікорм). На виконання умов вказаного договору ПП «Полтава-Проект-Монтаж» надано позивачу транспортні послуги, що підтверджено наступними первинними документами: актом здачі-приймання послуг № 76 від 01.02.2015 р. на загальну суму 3120,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 520 грн., з перевезення кукурудзи у кількості 24,00 т за видатковою накладною № РН-0000002 від 01.02.2013р. за договором поставки, укладеним позивачем з ТОВ «Універсал-Агро» від 24.01.2013 р. № 24/01; актом здачі-приймання послуг № 202 від 07.02.2013 р. на загальну суму 19617,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 3269,60 грн., з перевезення вантажу пшениці у кількості 81,74 т, частково за видатковою накладною № 90 від 06.02.2013 р. за договором поставки № 11/01/13 від 30.01.2013 р., укладеним позивачем з ДП «Асканійське»; актом здачі-прийняття послуг № 227 від 08.02.2013 р. на загальну суму 5236,80 грн., в тому числі податок на додану вартість - 872,80 грн., на перевезення вантажу пшениці у кількості 21,82 т, частково за видатковою накладною № 90 від 06.02.2013 р. за договором поставки № 11/01/13 від 30.01.2013 р., укладеним позивачем з ДП «Асканійське»; актом здачі-прийняття послуг № 100 від 12.02.2013 р. на загальну суму 23145,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 3857,60 грн., з перевезення вантажу пшениці у кількості 96,44 т за видатковою накладною № 116 від 11.02.2013 р. за договором поставки № 11/01/13 від 30.01.2013 р., укладеним позивачем з ДП «Асканійське»; актом здачі-прийняття послуг № 105 від 14.02.2013 р. на загальну суму 5035,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 839,20 грн., з перевезення вантажу пшениці у кількості 20,98 т за видатковою накладною № 129 від 12.02.2013 р. за договором поставки № 11/01/13 від 30.01.2013 р., укладеним позивачем з ДП «Асканійське»; актом здачі-прийняття послуг № 305 від 21.02.2013 р. на загальну суму 37336,80 грн., в тому числі податок на додану вартість - 6222,80 грн., з перевезення вантажу кукурудзи у кількості 158,88 т, частково за видатковою накладною № РН-00000024 від 20.02.2013 р. за договором поставки № 24/01 від 14.02.2013 р., укладеним позивачем з ТОВ «Харківагро-2000»; актом здачі-прийняття послуг № 460 від 27.02.2013 р. на загальну суму 84767,60 грн., в тому числі податок на додану вартість - 14127,93 грн., з перевезення вантажу - кукурудзи у кількості 362,360 т, частково за видатковою накладною № РН-00000025 від 25.02.2013 р., частково за видатковою накладною від 20.02.2013 р. № РН-0000024, видатковою накладною від 26.02.2013 р. № РН-00000026 за договором поставки № 24/01 від 14.02.2013 р., укладеним позивачем з ТОВ «Харківагро-2000»; актом здачі-прийняття послуг № 377 від 22.03.2013 р. на загальну суму 5344,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 890,67 грн., з перевезення комбікорму за видатковою накладною № 1335 від 18.03.2013 р., видатковою накладною № 1377 від 19.03.2013 р., видатковою накладною від 20.03.2013 р. № 1435 за договором на виготовлення комбікорму від 23.09.2010 р. № 23/9, укладеному з ТОВ «АФ Дніпропетровська»; податковими накладними, товарно-транспортними накладними. Оплата придбаних послуг з урахуванням податку на додану вартість підтверджена платіжними дорученнями.

Між позивачем та ПП «Алкіона» укладено договір від 06.02.2013 р. № 6-2 на поставку йоду однохлористого, пудри алюмінієвої. Фактичне виконання господарських операцій з поставки вказаного товару підтверджено первинними документами: видатковою накладною від 19.02.2013 р. № 1, за якою поставлено йод однохлористий у кількості 480 кг., пудра алюмінієва у кількості 40 кг., на загальну суму 13923,84 грн., в тому числі податок на додану вартість - 2320,64 грн.; видатковою накладною від 29.03.2013 р. № 254, за якою поставлено йод однохлористий у кількості 480 кг. на загальну суму 12003,84 грн., в тому числі податок на додану вартість - 2000,64 грн.; податковими накладними від 15.02.2013 р. № 807, від 29.03.2013 р. № 1796; товарно-транспортними накладними. Оплата придбаного товару з урахуванням податку на додану вартість підтверджена платіжними дорученнями.

Між позивачем та ТОВ «Оіл Груп» укладено наступні договори поставки: від 26.05.2011 р. № 270511; від 04.01.2013 р. № 0401/13; від 10.01.2014 р. № 109. Фактичне виконання господарських операцій за вказаними договорами та поставка товару підтверджена первинними документами.

Так, за договором від 26.05.2011 р. № 270511 поставка товару підтверджена наступними первинними документами: видатковими накладними від 16.10.2012 р. № 142 на поставку макухи соєвої у кількості 35,33 т, вартістю 166757,60 грн., в тому числі податок на додану вартість - 27792,93 грн.; від 13.11.2012 р. № 159 на поставку макухи соєвої у кількості 35,39 т, вартістю 162794,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 27132,33 грн.; від 21.11.2012 р. № 169 на поставку макухи соєвої у кількості 30,97 т, вартістю 142462,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 23743,67 грн.; від 18.12.2012 р. № 182 на поставку макухи соєвої у кількості 38,46 т, вартістю 176916,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 29485,00 грн.; від 19.12.2012 р. № 184 на поставку макухи соєвої у кількості 36,08 т, вартістю 165968,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 27661,33 грн.; від 20.12.2012 р. № 186 на поставку макухи соєвої у кількості 36,46 т, вартістю 167952,67 грн., в тому числі податок на додану вартість - 27952,67 грн.

За договором № 04/01/13р. від 04.01.2013 р. поставка товару підтверджена наступними видатковими накладними: від 04.01.2013 р. № 1 на поставку макухи соєвої у кількості 37,20 т, вартістю 172980,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 28830,00 грн.; від 08.01.2013 р. № 4 на поставку макухи соєвої у кількості 32,19 т, вартістю 149683,50 грн., в тому числі податок на додану вартість - 24947,25 грн.; від 15.01.2013 р. № 13 на поставку макухи соєвої у кількості 38,09 т, вартістю 177118,50 грн., в тому числі податок на додану вартість - 29519,75 грн.; від 06.02.2013 р. № 17 на поставку макухи соєвої у кількості 32,46 т, вартістю 150939,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 25156,50 грн.; від 19.03.2013 р. № 33 на поставку макухи соєвої у кількості 31,53 т, вартістю 149767,50 грн., в тому числі податок на додану вартість - 24961,25 грн.; від 01.04.2013 р. № 40 на поставку макухи соєвої у кількості 30,00 т, вартістю 142500,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 23750 грн.; від 01.04.2013 р. № 39 на поставку макухи соєвої у кількості 32,10 т, вартістю 152475,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 25412,50 грн.; від 10.04.2013 р. № 47 на поставку макухи соєвої у кількості 33,09 т, вартістю 157177,50 грн., в тому числі податок на додану вартість - 26196,25 грн.; від 27.05.2013 р. № 68 на поставку макухи соєвої у кількості 34,48 т, вартістю 168952,69 грн., в тому числі податок на додану вартість - 28158,78 грн.; від 29.05.2013 р. № 70 на поставку макухи соєвої у кількості 29,42 т, вартістю 144158,59 грн., в тому числі податок на додану вартість - 24026,43 грн.; від 16.09.2013 р. № 129 на поставку макухи соєвої у кількості 33,48 т, вартістю 140616,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 23436,00 грн.; від 21.10.2013 р. № 146 на поставку макухи соєвої у кількості 10,17 т, вартістю 44239,50 грн., в тому числі податок на додану вартість - 7373,25 грн.; від 21.10.2013 р. № 147 на поставку макухи у кількості соєвої 10,03 т, вартістю 43630,50 грн., в тому числі податок на додану вартість - 7271,75 грн.; від 21.10.2013 р. № 148 на поставку макухи соєвої у кількості 10,89 т, вартістю 47371,50 грн., в тому числі податок на додану вартість - 7895,25 грн.; від 22.10.2013 р. № 149 на поставку макухи соєвої у кількості 10,54 т, вартістю 45849,00 грн., в тому числі податок н додану вартість - 7641,50 грн.; від 22.10.2013 р. № 150 на поставку макухи соєвої у кількості 10,96 т, вартістю 47676,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 7946,00 грн.; від 22.10.2013 № 151 на поставку макухи соєвої у кількості 9,77 т, вартістю 42499,50 грн., в тому числі податок на додану вартість - 7083,25 грн.; від 26.12.2013 р. № 212 на поставку макухи соєвої у кількості 12,91 т., вартістю 57449,76 грн., в тому числі податок на додану вартість - 9574,96 грн.; від 26.12.2013 р. № 213 поставка макухи соєвої у кількості 13,02 т, вартістю 57939,26 грн., в тому числі податок на додану вартість - 9656,54 грн.; від 26.12.2013 р. № 214 на поставку макухи соєвої у кількості 12,96 т, вартістю 57672,26 грн., в тому числі податок н додану вартість - 9612,04 грн.; від 27.12.2013 р. № 215 на поставку макухи соєвої 13,10 т, вартістю 58295,27 грн., в тому числі податок на додану вартість - 9715,88 грн.; від 27.12.2013 р. № 216 на поставку макухи соєвої у кількості 13,45 т, вартістю 59852,77 грн., в тому числі податок на додану вартість - 9975,46 грн.; від 27.12.2013 р. № 217 на поставку макухи соєвої у кількості 13,21 т, вартістю 58784,78 грн., в тому числі податок на додану вартість - 9797,46 грн.

За договором № 109 від 10.01.2014 р. поставка товару підтверджена наступними видатковими накладними: від 10.01.2014 р. № 4 на поставку макухи соєвої у кількості 13,25 т, вартістю 58962,77 грн., в тому числі податок на додану вартість - 9827,13 грн.; від 10.01.2014 р. № 5 на поставку макухи соєвої у кількості 13,38 т, вартістю 59541,26 грн., в тому числі податок на додану вартість - 9923,54 грн.; від 10.01.2014 р. № 6 на поставку макухи соєвої у кількості 12,89 т, вартістю 57360,76 грн., в тому числі податок на додану вартість - 9560,13 грн.

Крім того, поставка товару за вказаними договорами підтверджена податковими накладними, товарно-транспортними накладними. Оплата придбаного товару з урахуванням податку на додану вартість підтверджена платіжними дорученнями.

Між позивачем та ТОВ «Азов-Карго» укладений договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом №01-08/1 від 01.08.2013 р. Фактичне виконання умов договору підтверджено наступними первинними документами: актом здачі-прийняття робіт від 12.08.2013 р. № 6 на перевезення тритикале, вартість послуг - 33 270,50 грн., в тому числі податок на додану вартість - 5 545,08 грн., податковою накладною від 12.08.2013 р. № 6; актом здачі-прийняття робіт від 19.08.2013 р. № 21 на перевезення пшениці, вартість послуг за актом - 89923,20 грн., в тому числі податок на додану вартість - 14987,20 грн., податковою накладною від 19.08.2013 р. № 21.; актом здачі-прийняття робіт від 30.08.2013 р. № 35 на перевезення пшениці, вартість послуг - 25598,70 грн., в тому числі податок на додану вартість - 4266,45 грн., податковою накладною від 30.08.2013 р. № 35; актом здачі-прийняття робіт від 29.08.2013 р. № 33 на перевезення пшениці, вартість послуг - 37477,50 грн., в тому числі податок на додану вартість - 6246,25 грн., податковою накладною від 29.08.2013 р. № 33; акт здачі-прийняття робіт від 30.08.2013 р. № 34 на перевезення пшениці, вартість послуг - 54785,92 грн., в тому числі податок на додану вартість - 9130,98 грн., податковою накладною від 30.08.2013 р. № 34; акт здачі-прийняття робіт від 19.09.2013 р. № 20 на перевезення кукурудзи, вартість послуг 17880 грн., в тому числі податок на додану вартість - 2980,00 грн., податковою накладною від 19.09.2013 р. № 20; актом здачі-прийняття робіт від 04.10.2013 р. № 9 з перевезення кукурудзи, вартість послуг - 73245,60 грн., в тому числі податок на додану вартість - 12207,60 грн., податковою накладною від 04.10.2013 р. № 9; актом здачі-прийняття робіт від 09.10.2013 р. № 10 з перевезення кукурудзи, вартість послуг - 16754,40 грн., в тому числі податок на додану вартість - 2792,40 грн., податковою накладною від 09.10.2013 р. № 10; акт здачі-прийняття робіт від 21.10.2013 р. № 31 з перевезення тритикале, вартість послуг - 18397,40 грн., в тому числі податок на додану вартість - 3066,23 грн., податковою накладною від 21.10.2013 р. № 31; товарно-транспортними накладними. Оплата придбаних послуг з урахуванням податку на додану вартість підтверджена платіжними дорученнями.

Між позивачем та ТОВ «Агральп Україна» укладені договір поставки від 07.03.2013 р. № 4065 та договір від 17.03.2014 р. № 4961 на доставку засобів захисту рослин. Фактичне виконання умов договорів підтверджено первинними документами. Так, виконання господарських операцій за договором поставки від 07.03.2013 р. № 4065 підтверджено видатковою накладною від 16.04.2013 р. № 197 на поставку засобів Прима 270 л, Естерон к.е. 120 л., Піонер 900 к.е. 280л., на загальну суму 75289,90 грн., в тому числі податок на додану вартість - 12548,32 грн.; видатковою накладною від 17.04.2013 р. № 268 на поставку Тренд 90 55л., Експрес 75 в.г. 18,5л., Зенкор 600 10л., Космік 48%в.р. 1160л., Топланц 240к.е. 260л., Бестовлер Турбо 200к.с.(5л.) 75 л., Парацельс 190л., Старгезан 500к.с. 300л., на загальну суму 320404,89 грн., в тому числі податок на додану вартість - 53400,82 грн.; видатковою накладною № 737 від 24.05.2013 р. на поставку РексДуо 80л. на загальну суму 23200,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 3866,67 грн.; видатковою накладною № 735 від 24.05.2013 р. на поставку Абакус 270л., Фалькон 190л. на загальну суму 117831,10 грн., в тому числі податок на додану вартість - 19638,52 грн.; видатковою накладною № 761 від 29.05.2013 р. на поставку Хлоргард 480 к.е. 740 л. на загальну суму 79342,80 грн., в тому числі податок на додану вартість - 13223,80 грн.; видатковою накладною № 1278 від 12.09.2013 р. на поставку Ламардор Про 69л., Магнат Тотал КС 5л. на загальну суму 46620,04 грн., в тому числі податок на додану вартість - 7770,01 грн.

На виконання господарських операцій за договором поставки від 17.03.2013 р. № 4961 за спірний період поставлено товари за видатковою накладною № 264 від 28.03.2014 р. на поставку Імпакт SС к с 5 л, 320 л., Прима 320л., на загальну суму 162700,80 грн., в тому числі податок на додану вартість - 27116,80 грн.

Фактичне здійснення господарських операцій підтверджено податковими накладними, товарно-транспортними накладними. Оплата придбаного товару з урахуванням податку на додану вартість підтверджена платіжними дорученнями.

Крім того, позивачем з ТОВ «Агрофармхім» укладено договір поставки від 01.04.2013 р. № 4282, за яким здійснена поставка засобу захисту рослин вуксал Микроплант (10л) 800л. на загальну суму 104000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 17333,33 грн., за видатковою накладною від 23.05.2013 р. № 439, податковою накладною № 69 від 23.05.2013 р. Транспортування товару здійснено власним транспортом позивача, що підтверджено товарно-транспортною накладною від 23.05.2015 р.

Документи, складені за результатами здійснення спірних господарських операцій, містять усі необхідні реквізити, визначені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку у розумінні зазначеного Закону.

Суми податку на додану вартість за виданими зазначеними вище контрагентами податковими накладними включено позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість відповідних податкових періодів спеціальних податкових декларацій з податку на додану вартість.

Як вбачається з витягу є Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, основними видами діяльності позивача є розведення свійської птиці; вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; виробництво мяса свійської птиці; виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах; оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.

Як встановлено п. 209.1, п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Як встановлено вище, позивач у періоді, що перевірявся, мав статус платника сільськогосподарського податку та застосовував спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість відповідно до ст. 209 Податкового кодексу України.

Відповідно до пп. 209.15.1 п. 209.15 ст. 209 Податкового кодексу України виробничими факторами, за рахунок яких формується податковий кредит при спеціальному режимі оподаткування, є:

а) товари/послуги, які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції.

У разі якщо товари/послуги, основні фонди, виготовлені та/або придбані, використовуються сільськогосподарським підприємством частково для виготовлення сільськогосподарських товарів (послуг), а частково для інших товарів/послуг, то сума сплаченого (нарахованого) податкового кредиту розподіляється виходячи з питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів/послуг у загальній вартості усіх товарів/послуг, поставлених за 12 попередніх послідовних звітних (податкових) періодів;

У разі зміни напряму використання товарів/робіт, основних фондів платник податку проводить коригування податкового кредиту виходячи з вартості придбання товарів/послуг, балансової (залишкової) вартості основних фондів, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснено зміну напряму використання.

б) послуги, супутні постачанню сільськогосподарського товару, який вирощується, відгодовується, виловлюється або збирається (заготовлюється) безпосередньо платником податку:

сіяння та саджання рослин, збирання врожаю, його брикетування чи складування, проведення інших польових робіт, включаючи внесення добрив та засобів захисту рослин;

пакування та підготовка до продажу, у тому числі сушіння, очищення, розмелювання, дезінфекція та силосування сільськогосподарської продукції (01.41.0 КВЕД);

зберігання сільськогосподарської продукції;

вирощування, розведення, відгодівля та забій свійських сільськогосподарських тварин, застосування засобів захисту тварин, проведення протиепізоотичних заходів;

отримання послуг з використання сільськогосподарської техніки, крім отримання її у фінансову оренду (лізинг);

отримання послуг, супутніх веденню сільськогосподарської діяльності, а саме з питань оподаткування, бухгалтерської звітності та обліку, організації внутрішнього виробничого управління (74.14.0 КВЕД);

знищення бур'яну та шкідливих комах, оброблення посівів і сільськогосподарських площ засобами захисту рослин, а також використання засобів захисту тварин;

експлуатація меліоративних зрошувальних та осушувальних систем для посівних площ і сільськогосподарських угідь;

розділ м'яса для товарної кондиції;

Тобто, сплачена сільськогосподарськими товаровиробниками постачальникам сума податку на додану вартість на вартість придбаних виробничих факторів відноситься до складу податкового кредиту до спеціальної (скороченої) податкової декларації з податку на додану вартість, а не до бюджетної. На таку суму податкового кредиту платник спеціального режиму зменшує суму зобовязання з податку на додану вартість за звітний період також в спеціальній (скороченій) декларації, а не в бюджетній. При цьому різниця між сумами зобовязання та податкового кредиту в бюджет не сплачується, а залишається в розпорядженні платника податків і акумулюється на його спеціальному рахунку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у звязку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 цієї ж статті визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у звязку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Податкові накладні, видані позивачу контрагентами, відображені у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних позивача.

Отримавши податкову накладну, покупець набув право на включення суми податку, вказаній в цій накладній, до складу податкового кредиту.

В даному випадку суми сплаченого податку у звязку з придбанням товарів та послуг підтверджені податковими накладними, а тому такі суми підлягають включенню до складу податкового кредиту.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що придбання зазначених вище товарів та послуг за спірними господарськими операціями безпосередньо повязано із господарською діяльністю позивача. Придбані товари та послуги використані позивачем в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.

Оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що спірні господарські операції з придбання позивачем товару та послуг здійснені реально, з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а саме для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, позивач безперечно має право на податковий кредит, при цьому такий податковий кредит обґрунтовано позивачем сформований в спеціальній (скороченій) декларації.

Матеріалами справи підтверджено фактичне отримання товару, оплату позивачем як покупцем товару сум податку на додану вартість в ціні таких товарів постачальнику, тому позивачем сума податку на додану вартість включена до складу податкового кредиту правомірно.

Що стосується заниження податкових зобовязань по загальним деклараціям з податку на додану вартість, по яким проводяться розрахунки з бюджетом, на суму податку на додану вартість з вартості списаної тари невласного виробництва, колегія суддів зазначає наступне.

Актом перевірки позивача встановлено, що ТОВ «Марганецька птахофабрика» протягом перевіряємого періоду придбавались бугорчаті прокладки та короби яєчні для фасування та реалізації яєць власного виробництва. При реалізації даної тари споживачам, позивачем видавались податкові накладні, суми податку на додану вартість з вартості тари включались до складу податкових зобов'язань з податку на додану вартість у відповідних податкових періодах. Списання собівартості реалізованої тари відображалось в бухгалтерському обліку проводкою Дт рахунку 943 «Собівартість реалізованих виробничих запасів» Кт рахунку 204 «Тара». В деяких випадках ТОВ «Марганецька птахофабрика» здійснювалось списання бугорчатих прокладок та коробів яєчних на витрати на збут, які обліковуються на бухгалтерському рахунку 93 «Витрати на збут». При цьому підприємством не проводилося нарахування податкових зобов'язань або коригування податкового кредиту. На кожну поставку тари постачальниками виписувалися податкові накладні, суми податку на додану вартість по яким включалися ТОВ «Марганецька птахофабрика» до складу податкового кредиту частково по загальній декларації (податок на додану вартість з вартості тари, яка була підприємством реалізована стороннім підприємствам та собівартість якої обліковувалася на бухгалтерському рахунку 943 «Собівартість реалізованих виробничих запасів»), а частково - по спеціальній декларації (податок на додану вартість з вартості тари, собівартість якої була списана підприємством на витрати на збут по бухгалтерському рахунку 93 «Витрати на збут»). Суми податку на додану вартість по операціям зі списання купованих яєчних ящиків та лотків підприємством не включалися до складу податкових зобов'язань з податку на додану ваптість по загальній декларації в періодах списання даних товарно-матеріальних цінностей.

Колегія суддів вважає необґрунтованим висновок акту перевірки про порушення позивачем п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України в частині завищення податкового кредиту по скороченій декларації з податку на додану вартість сільськогосподарського підприємства на суму податку на додану вартість з вартості списаної тари не власного виробництва всього у сумі 139437,91 грн., виходячи з наступного.

Згідно з розділом 8 Національного стандарту (технічні умови) ДСТУ 5028:2008 яйця пакуються у горбкуваті гофровані прокладки згідно з нормами чинного законодавства. Прокладки з яйцями розміщуються у картоні ящики.

Законом України «Про безпечність та якість харчових продуктів» встановлено, що під виробництвом розуміється господарська діяльність, повязана з виробленням обєктів санітарних заходів, включаючи усі стадії технологічного процесу, в тому числі виготовлення, підготовку, змішування та повязані з цим процедури, обробку, наповнення, пакування, переробку, відновлення та інші зміни стану обєкта; санітарні заходи включають обовязкові параметри безпечності кінцевого продукту; вимоги щодо пакування та етикування, які безпосередньо стосуються безпечності харчових продуктів.

З урахуванням приписів пп. 209.15.1 п. 20.15 ст. 209 Податкового кодексу України, витрати на короби яєчні, бугорчату прокладку є витратами на виробничі фактори, а тому податок на додану вартість, сплачений при придбанні такої тари, не відносився до складу податкового кредиту бюджетної декларації, відповідно, відсутні підстави для збільшення грошового зобовязання саме по бюджетній декларації.

Щодо заниження податкового зобовязання внаслідок реалізації іншим підприємствам, орендодавцям, фізичним особам пшениці за ціною нижче собівартості та поставки власних товарів за цінами, нижче звичайних, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

В акті перевірки зазначено, що на підставі звітів про рух сільськогосподарської продукції та товарно-матеріальних цінностей на складі за перевіряємий період, видаткових накладних, податкових накладних, реєстрів виданих податкових накладних до скороченої декларації сільськогосподарського підприємства з податку на додану вартість, встановлені факти реалізації іншим підприємствам, орендодавцям та фізичним особам пшениці за ціною нижче собівартості на загальну суму 51196,25 грн., в тому числі: за липень 2013 р. - в сумі 18442,44 грн. та серпень 2013 р. - у сумі 32753,76 грн.

З урахуванням приписів п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 р. № 1492 (далі - Порядок №1492), контролюючий орган вважав, що обсяги сільськогосподарських товарів/послуг, звичайна ціна яких перевищує їх договірну ціну, відображаються в рядку 1 податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої), виходячи з їх ціни, при цьому, операція по відображенню суми перевищення звичайної ціни над договірною відображається в загальній податковій декларації з податку на додану вартість та не приймає участі у визначенні питомої ваги вартості сільськогосподарської продукції, а тому при поставці власних товарів/послуг за цінами, нижче звичайних (ринкових), підприємство буде формувати дві накладні: одну - на договірну суму, іншу - на суму різниці між звичайною і договірною вартістю (обидва її примірники залишаться на підприємстві), в скороченій декларації з податку на додану вартість обсяги поставки таких товарів/послуг будуть показані, виходячи з їх звичайних (ринкових) цін. Сума ж перевищення звичайної (ринкової) ціни над договірною відображається у загальній декларації з податку на додану вартість та не бере участі у визначенні питомої ваги вартості сільськогосподарської продукції. Такі висновки підтримані судом першої інстанції.

Судова колегія вважає недоведеними висновки про продаж позивачем пшениці нижче собівартості, виходячи з такого.

Відповідно до пп. 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Згідно з пп. 14.1.219 вказаної норми Податкового кодексу ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

Пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України встановлено, що оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Метод визначення та порядок застосування звичайних цін встановлений статтею 39 Податкового кодексу України в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин.

Контролюючим органом ані в акті перевірки, ані в ході судового розгляду справи не зазначено, за яким з методів, встановлених п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу, визначалась звичайна ціна на спірний товар, внаслідок чого зроблений висновок про невідповідність ціни продажу пшениці звичайним цінам.

За приписами п. 39.14 ст. 39 Податкового кодексу України обов'язок доведення того, що ціна договору (правочину) не відповідає рівню звичайної ціни, покладається на контролюючий орган у порядку, встановленому законом.

Під час проведення перевірки платника податку контролюючий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого цього пункту.

Відповідачем в порушення зазначених приписів не доведено, що ціна договору в даному випадку не відповідає рівню звичайної ціни. Крім того, з обставин справи вбачається, що відповідачем під час перевірки не надавався платнику податків запит щодо обґрунтування рівня цін.

Відповідно, відсутні правові підстави для висновку про продаж позивачем пшениці нижче собівартості та заниження податкового кредиту за загальною декларацією з податку на додану вартість на 51196,25 грн.

Також ТОВ «Марганецька птахофабрика» мала взаємовідносини з ПАТ «Мелітопольський м'ясокомбінат» па підставі договору № 2 від 02.01.2013 р. За даними операціями контролюючим органом встановлено факти реалізації курей дорослих за ціною нижче собівартості на загальну суму 14890,45 грн., в тому числі: за січень 2013 р. - в сумі 142,90 грн., лютий 2013 р. - в сумі 3045,57 грн., березень 2013 р. - в сумі 2221,31 грн. та травень 2013 р. - в сумі 9480,67 грн. В бухгалтерському обліку дана операція відображена наступним чином: Дт pax.561 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» в Кт pax.701.2 «Доход від реалізації біологічних активів».

За умовами договору поставки № 2 віл 02.01.2013 р. поставка товару здійснюється транспортним засобом та силами покупця, представник покупця на складі позивача отримує товар та разом з представником позивача супроводжує вантаж до пункту розвантаження. На місце розвантаження здійснюється приймання, перерахунок товару з урахування падежу курей у звязку із транспортуванням. Саме падіж перераховується за ціною 0,06 грн. за1 кг з податком на додану вартість. Дані умови сторонами договору узгоджені та закріплені в специфікації до договору.

З урахуванням приведених вище норм податкового законодавства, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено, що ціна договору в даному випадку не відповідає рівню звичайної ціни. Крім того, з обставин справи вбачається, що відповідачем під час перевірки не надавався платнику податків запит щодо обґрунтування рівня цін.

Відповідно, відсутні правові підстави для висновку про продаж позивачем падежу курей нижче собівартості та заниження податкового кредиту з податку на додану вартість на 14890,45 грн.

Щодо заниження суми податку на додану вартість по загальній декларації внаслідок списання соняшника понад норми природного убутку, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Суд першої інстанції погодив висновок акту перевірки, що на підставі звітів про рух сільськогосподарської продукції та товарно-матеріальних цінностей на складі за жовтень 2012 р. (картка рахунку 27 «Зерносклад» «Списання ТМЦ») встановлені факти списання соняшника на бухгалтерський pax. № 949 «Інші витрати операційної діяльності». Дана операція відображена наступним чином: Дт pax. 949 «Інші витрати операційної діяльності» Кт рах.27 «Продукція сільськогосподарського виробництва», що призвело до заниження суми податку на додану вартість зі списання соняшника всього у розмірі 12808,40 грн. за жовтень 2012 р. На думку контролюючого органу, оскільки сільськогосподарські товари списані понад норми їх природного убутку, такі товари не можуть бути використані в межах господарської діяльності, тому позивач не має права залишити суму податку на додану вартість, сплачену при виготовленні товарів, у складі податкового кредиту, відповідно, в таких випадках необхідно здійснювати умовний продаж та нараховувати податкові зобовязання з податку на додану вартість.

Судом першої інстанції не надано оцінки доводам позивача, що у жовтні 2012 р. списано не природні втрати, а сміттєву домішку в насінні соняшника та убуток насіння у звязку з пониженням вологості.

Крім того, контролюючим органом та судом першої інстанції не враховано нормативного встановлення норм природного убутку в процентному відношенні від маси, строку, місця, умов зберігання. Контролюючим органом не встановлено в ході перевірки, яка саме норма природного убутку порушена позивачем, відповідно, є недоведеним вчинення порушення податкового законодавства.

Крім того, в ході перевірки встановлення використання позивачем коштів зі спеціального рахунку податку на додану вартість не за цільовим призначенням.

За висновками відповідача, які підтримані судом першої інстанції, ТОВ «Марганецька птахофабрика» використовувались кошти зі спеціального рахунку не за цільовим призначенням на загальну суму податку на додану вартість в розмірі 215783,80 грн., а на оплату послуг з перевезення пшениці, які отримані від ТОВ «Азов-Карго» на загальну суму 89923,20 грн., та послуги по виготовленню комбікорму, які отримані від ТОВ «АФ «Дніпропетровська», на загальну суму 125860,60 грн.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що зазначені висновки не узгоджуються з приписами податкового законодавства. Як вже зазначалось раніше, позивач є сільськогосподарським підприємством, у періоді, що перевірявся, був платником фіксованого сільськогосподарського податку, застосовував спеціальний режим оподаткування.

ТОВ «Азов-Карго» за договором з ТОВ «Марганецька птахофабрика» від 01.08.2013 р. здійснювало перевезення пшениці для виготовлення комбікорму, який використовується позивачем для годування курей, при цьому комбікорм виготовлявся ТОВ «АФ Днепропетровська» за договором від 23.09.2010 р. № 23/9.

Отже, витрати на оплату послуг з перевезення сировини для виготовлення комбікорму та власне виготовлення комбікорму є виробничими факторами, ресурсами виробничого призначення, такі витрати безпосередньо повязані з виробництвом сільськогосподарської продукції як основним видом господарської діяльності позивача.

Тому здійснення таких витрат зі спеціального рахунку повністю узгоджується з приписами п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України та не може вважатися нецільовим використанням акумульованих на спеціальному рахунку коштів.

Сукупність вказаних обставин свідчить про необґрунтованість висновків контролюючого органу, викладених в акті перевірки, та суду першої інстанції про заниження позивачем грошового зобовязання з податку на додану вартість в загальному розмірі 1315190 грн., відповідно, податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість в зазначеному розмірі та нарахування штрафних санкцій є протиправним.

Як зазначено вище, підставою для зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість податковим повідомленням-рішенням № НОМЕР_2 є висновок контролюючого органу про неправомірність формування податкового кредиту за господарською операцією з ТОВ «Агральп Україна» та непідтвердження фактичного здійснення господарської операції належними первинними документами.

Аналіз спірних господарських операцій позивача з ТОВ «Агральп Україна» здійснений вище. Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем вказані господарські операції вчинені реально, відповідно, відсутні підстави для висновку про завищення податкового кредиту та від'ємного значення у скороченій декларації з податку на додану вартість за березень 2014 р.

Підставою для збільшення позивачу суми грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб податковим повідомленням-рішення № НОМЕР_3 є встановлення в ході перевірки видачі соняшника орендодавцям в рахунок орендної плати за землю за цінами нижче звичайних, у звязку з чим орендодавцям надано додаткове благо у вигляді суми знижки звичайної ціни при видачі насіння соняшникового без утримання податку на доходи фізичних осіб в розмірі 9789,28 грн.

Судова колегія вважає недоведеним зазначений висновок, виходячи з такого.

Відповідно до пп. 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Згідно з пп. 14.1.219 вказаної норми Податкового кодексу ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

Метод визначення та порядок застосування звичайних цін встановлений статтею 39 Податкового кодексу України в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин.

Контролюючим органом ані в акті перевірки, ані в ході судового розгляду справи не зазначено, за яким з методів, встановлених п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу, визначалась звичайна ціна на спірний товар, внаслідок чого зроблений висновок про невідповідність ціни соняшника, переданого орендодавцям в рахунок орендної плати, звичайним цінам.

За приписами п. 39.14 ст. 39 Податкового кодексу України обов'язок доведення того, що ціна договору (правочину) не відповідає рівню звичайної ціни, покладається на контролюючий орган у порядку, встановленому законом.

Під час проведення перевірки платника податку контролюючий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого цього пункту.

Відповідачем в порушення зазначених приписів не доведено, що ціна соняшника в даному випадку не відповідає рівню звичайної ціни. Крім того, з обставин справи вбачається, що відповідачем під час перевірки не надавався платнику податків запит щодо обґрунтування рівня цін.

Відповідно, відсутні правові підстави для зазначеного висновку, відповідно, є протиправним податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_3.

Колегія суддів вважає необґрунтованими підтримані судом першої інстанції висновки акту перевірки контролюючого органу щодо не підтвердження фактичного виконання господарських операцій, а також наявність інших порушень податкового законодавства. При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що висновок суду першої інстанції ґрунтується виключно на положеннях акту перевірки, які спростовані сукупністю приведених вище обставин. Судом не зроблений аналіз господарських операцій, не надана правова оцінка доводам позивача, а також доказам, наданим платником податків.

Посилання контролюючого органу в акті перевірки та суду першої інстанції в постанові на надання позивачем до перевірки документів, які не доводять фактів поставки товару, суд апеляційної інстанції вважає безпідставним.

В ході розгляду справи позивачем доведено фактичне здійснення господарських операцій, зв'язок спірних операцій з господарською діяльністю позивача.

При цьому колегія суддів зауважує, що певна дефектність товарно-транспортних накладних не свідчить про безтоварність господарських операцій. Що стосується посилання контролюючого органу на ненадання документів про якість товару, колегія суддів зазначає, що документи, що засвідчують якість та походження товару, не є первинними документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», а з урахуванням сукупності наявних у позивача первинних документів та доведеності використання придбаних товарів та послуг в оподатковуваних операціях в межах власної господарської діяльності, суд апеляційної інстанції вважає доведеним фактичне здійснення господарських операцій

Висновок суду першої інстанції про відсутність належних та допустимих доказів реальності здійснення спірних господарських операції є безпідставним та спростовується приведеними вище обставинами.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи про відсутність реальності здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами, що ґрунтуються на податковій інформації, отриманої від інших податкових органів.

Суд апеляційної інстанції вважає, що податкова інформація, на яку посилається відповідач в акті перевірки, а також суд першої інстанції, не може бути належними та допустимими в розумінні ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами, на підставі яких можливо зробити висновок про нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Колегія суддів зазначає, що на час виконання договорів між позивачем та зазначеними вище контрагентами останні здійснювали господарську діяльність, не визнавалися банкрутами, не були ліквідовані, зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Відповідачем не спростовані факти, що контрагенти позивача на момент укладання договорів та складання податкових накладних включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, мали статус платників податку на додану вартість, тому формування позивачем податкового кредиту на підставі податкових накладних, виданих цими підприємствами, є правомірним.

При цьому колегія суддів зазначає, що невиконання контрагентом своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо віднесення податку до складу податкового кредиту і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Сукупність досліджених судом апеляційної інстанції доказів дає підстави для висновку, що обставини одержання позивачем економічного ефекту за наслідками придбання послуг не спростовано актом перевірки та підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України на користь позивача підлягають стягнення судові витрати.

З урахуванням викладеного колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції неповно зясовані обставини, що мають значення для справи, висновок суду першої інстанції не відповідає обставинам справи, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 195, 198, 202, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Марганецька птахофабрика» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.04.2015 р. в справі № 804/2053/15 задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.04.2015 р. в справі № 804/2053/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Марганецька птахофабрика» до ОСОБА_3 обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень скасувати.

Прийняти в справі № 804/2053/15 нову постанову.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Марганецька птахофабрика» до ОСОБА_3 обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, прийняте 06.08.2014 р. ОСОБА_3 обєднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Марганецька птахофабрика» суми грошового зобовязання з податку на додану вартість в загальному розмірі 2188568,80 грн., в тому числі за основним платежем 1315190 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 873378,80 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2, прийняте 06.08.2014 р. ОСОБА_3 обєднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Марганецька птахофабрика» розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2014 р. на 23939 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_3, прийняте 06.08.2014 р. ОСОБА_3 обєднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Марганецька птахофабрика» суми грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб в загальному розмірі 14683,92 грн., в тому числі за основним платежем 9789,28 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 4894,64 грн.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Марганецька птахофабрика» за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_3 обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2923 (дві тисячі девятсот двадцять три) грн. 20 коп.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі.

Повний текст постанови складений 20.10.2015 р.

Головуючий:В.А. Шальєва

Суддя:С.В. Білак

Суддя:Н.А. Олефіренко