Постанова № 52562100, 12.10.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2015 р. Справа № 922/1805/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Потапенко В.І. , суддя Тарасова І. В.

при секретарі Логвін О.О.

за участю представників сторін:

прокурора - Зливки К.О., посвідчення від 06.12.2012 р. № 013773;

першого позивача не зявився;

другого позивача ОСОБА_1, довіреність від 12.01.15 р. №82;

першого відповідача не зявився; ;

другого відповідача - ОСОБА_2, довіреність від 15.04.2015 р. без номера ;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу першого позивача-Управління освіти адміністрації Жовтневого району Харківської міської ради, м. Харків (вх. № 4235Х/3), другого позивача - Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків (вх. № 4234 Х/3), другого відповідача-ФОП ОСОБА_3, м. Харків (вх. № 4230 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 03.08.15 р. у справі №922/1805/15

за позовом Прокурора Жовтневого району м.Харкова в інтересах держави в особі:

1. Управління освіти адміністрації Жовтневого району Харківської міської ради, м. Харків,

2. Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків,

до 1. Державної комунальної установи освіти середня загальноосвітня школа I-III ст. № 54, м.Харків

2. фізичної особи -підприємця ОСОБА_3, м. Харків

про визнання недійсним договору та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

Прокурор Жовтневого району м. Харкова звернувся до господарського суду Харківської області з позовом в інтересах держави в особі 1. Управління освіти адміністрації Жовтневого району Харківської міської ради, 2. Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, до відповідачів: 1. Харківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 54 Харківської міської ради Харківської області, 2. фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, в якій просив суд :

- визнати недійсним договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності № 1784 від 07.07.2004 р. та додаткових угод до договору оренди № 1784 від 07.07.2004р., укладений між загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів № 54 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3;

- зобов'язати фізичну особу - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1) звільнити та повернути нежитлове приміщення вартістю 432400 грн., розташоване за адресою: м. Харків, Жовтневої революції, 106, згідно з договором, укладеним між загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів № 54 та фізичною особою - підприємцем.

Рішенням господарського суду Харківської області від 03 серпня 2015 року у справі № 922/1805/15 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Яризько В.О., суддя Пономаренко Т.О., суддя Жиляєв Є.М.) позовні вимоги задоволено.

Визнано недійсними договір оренди нерухомого майна № 1784 від 07.07.2004 р., укладений між загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів № 54 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3, та додаткові угоди до договору оренди № 1784 від 07.07.2004 р.

Зобов'язано фізичну особу - підприємця ОСОБА_3 звільнити та повернути до комунальної власності територіальної громади м. Харкова нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Харків, Жовтневої революції, 106, згідно з договором оренди нерухомого майна № 1784 від 07.07.2004р.

Стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на користь Державного бюджету України 1218,00 грн. судового збору.

Стягнуто з Харківської загальноосвітньою школи І-ІІІ ступенів № 54 Харківської міської ради Харківської області на користь Державного бюджету України 1218,00 грн. судового збору.

Другий відповідач -фізична особа-підприємець ОСОБА_3 подала на вказане рішення апеляційну скаргу до Харківського апеляційного господарського суду, в якій, посилаючись на порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить це рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається зокрема на те, що господарським судом першої інстанції неповно зясовано обставини щодо кола заінтересованих осіб, а також не доведено обставини щодо порушення внаслідок укладення спірного Договору прав і охоронюваних законом інтересів визначених прокурором позивачів, оскільки цей договір укладено між відповідачами, а позивачі не наділені відповідними повноваженнями, які можуть бути порушені внаслідок укладення Договору.

Також зазначає на неправильне посилання суду на ч. 2 статті 5 Закону України «Про приватизацію державного майна, який набрав чинності 27.07.2004 р. після укладення спірного Договору.

Окрім цього посилається на неправильний висновок суду першої інстанції, що спірне приміщення як частина обєкту освіти відповідно до ч. 1, 5 статті 63 Закону України «Про освіту» та п. 3.19 ДержСанПІН 5.5.2.008-01 не може передаватись в оренду з іншою метою, ніж повязаною з навчально-виховним процесом, оскільки законодавством не визначено терміну «обєкт освіти», ч. 4 статті 61 Закону України «Про освіту» до джерел фінансування державних навчальних закладів, установ, підприємств і організацій освіти віднесено додаткові джерела фінансування, які включають доходи від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання, а пунктом 4 розділу 9 Переліку платних послуг, які можуть надаватися державними навчальними закладами, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 р. (в редакції, чинній на час укладення спірного Договору) передбачено здавання в оренду будівель, споруд, обладнання, не повязаних з навчально виробничою, науковою діяльністю, яка не погіршує соціально-побутові умови працівників закладів і установ освіти, студентської та учнівської молоді.

Зазначає також, що господарський суд першої інстанції, зобовязуючи оскаржуваним рішенням ФОП ОСОБА_3 повернути спірні нежитлові приміщення до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, а не орендодавцю-2-му відповідачу, прийняв рішення про права і обовязки особи, що не була залучена до участі у справі-Харківської міської ради.

Окрім цього посилається на безпідставне визнання судом в якості поважних причин пропуску позовної давності проведення прокурором перевірки вперше за 12 років, оскільки ця обставина не свідчить про наявність обєктивних, незалежних від прокурора обставин, що унеможливили подати позовну заяву у межах вказаного строку.

Перший позивач-Управління освіти адміністрації Жовтневого району Харківської міської ради також подав на рішення господарського суду Харківської області від 03 серпня 2015 року у справі № 922/1805/15 апеляційну скаргу до Харківського апеляційного господарського суду, в якій, посилаючись на порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить це рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається зокрема на те, що господарський суд першої інстанції не дослідив обставин, що мають значення для справи та надані сторонами докази на їх підтвердження, а саме наявність в Управління освіти адміністрації Жовтневого району Харківської міської ради повноважень та прав для самостійного звернення до суду з приводу визнання недійсним спірного договору та зобовязання повернути передане за ним комунальне майно. Вказує, що Управління освіти адміністрації Жовтневого району Харківської міської ради не ініціювало подання позову до суду, оскільки вважає спірний Договір оренди нежитлових приміщень № 1784 від 07.07.2004 р. таким, що укладений без порушень вимог чинного законодавства та керуючись положеннями статей 22,78 Господарського процесуального кодексу України відмовилось від позову, поданого прокурором. Прокурором в порушення статей 2, 29 Господарського процесуального кодексу України не було надано доказів перевірки, на яку він посилається в позовній заяві, в якій жодним чином не обґрунтовано необхідність участі прокурора з метою захисту порушених прав позивачів, а тому відсутні підстави для їх представництва.

Окрім цього зазначає на безпідставне посилання прокурора в позовній заяві, що зміст укладеного Договору суперечить вимогам ч. 5 статті 63 Закону України «Про освіту», якою встановлено заборону на перепрофілювання або використання не за призначенням об'єктів освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділів, що технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом.При цьому зазначає, що в Законі України «Про загальну середню освіту» та Законі України «Про освіту» не міститься поняття «обєкт освіти» в цілому, оскільки дане поняття законодавство розглядає як основу інтелектуального, культурного, духовного, соціального, економічного розвитку суспільства і держави.Згідно з підпунктом 2 пункту 8 Переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної власності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 р. № 796 передбачені послуги з надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується у освітній, навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі, тоді як приміщення, які були передані в оренду 2-му відповідачу за спірним Договором на навчально-виховні потреби не використовуються з причин відсутності потреби, перепрофілювання діяльності навчального закладу Харківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 54 не здійснювалось, а тому передбачена Договором мета оренди -«під розміщення аптечного пункту для реалізації готових ліків» не порушує та не суперечить положенням ч. 5 статті 63 Закону України «Про освіту».

Другий позивач - Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради також подав на рішення господарського суду Харківської області від 03 серпня 2015 року у справі № 922/1805/15 апеляційну скаргу до Харківського апеляційного господарського суду, в якій, посилаючись на порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить це рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що прокурор в позовній заяві безпідставно посилається на суперечність змісту спірного Договору положенням ч. 5 статті 63 Закону України «Про освіту», ч. 2 статті 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ч. 2 статті 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» та п. 3.19 ДержСанПІН 5.5.2.008-01 щодо заборони на перепрофілювання або використання не за призначенням об'єктів освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділів, що технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом. При цьому зазначає, що в Законі України «Про загальну середню освіту» та в Законі України «Про освіту» не міститься поняття «обєкт освіти» в цілому, оскільки дане поняття законодавство розглядає як основу інтелектуального, культурного, духовного, соціального, економічного розвитку суспільства і держави, спірні приміщення безпосередньо не використовувались в навчальному процесі, мають окремий вихід, яким не користуються учні школи, а пунктом 4 розділу 9 Переліку платних послуг, які можуть надаватися державними навчальними закладами, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 р. (в редакції, чинній на час укладення спірного Договору) передбачено як один із видів платних послуг здавання в оренду будівель, споруд, обладнання, не повязаних з навчально виробничою, науковою діяльністю, яка не погіршує соціально-побутові умови працівників закладів і установ освіти, студентської та учнівської молоді.

Представник другого позивача та представник другого відповідача в с удовому засіданні підтримують апеляційні скарги.

Прокурор у відзивах на апеляційні скарги та в судовому засіданні проти їх задоволення заперечує, просить оскаржуване рішення залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи, повторно розглянувши справу відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши доводи апеляційних скарг та відзиву на них, вислухавши пояснення прокурора та представників другого позивача і другого відповідача, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.07.2004р. між Державним комунальним закладом освіти загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів № 54 Жовтневого району, який було реорганізовано в Харківську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів № 54 Харківської міської ради Харківської області (орендодавець, 1-йвідповідач) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (орендар, 2- й відповідач) був укладений договір № 1784 оренди нежитлового приміщення (будівлі), предметом якого є нежитлове приміщення (будівля) загальною площею 207,5 кв.м, яке знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Жовтневої революції, 106.

Відповідно до п. 4.4 Договору орендар зобов'язується використовувати орендоване нежитлове приміщення (будівлю) під розміщення аптечного пункту у відповідності з його призначенням та умовами цього Договору.

Нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Харків, вул. Жовтневої революції, 106, площею 207,5 кв.м, було передано 1-м відповідачем 2-му відповідачу за актом прийому-передачі від 07.07.2004 р.

Укладання Договору було погоджено начальником управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради.

ОСОБА_4 угодами від 12.02.2007 р. та від 03.10.2007 р. сторонами змінювався порядок сплати орендної плати та її розмір, а також пункт 4.4. Договору викладений в наступній редакції : "Майно передається в оренду з метою використання : аптека з реалізації готових ліків - 207,50 кв.м".

ОСОБА_4 угодою від 10.02.2009р. строк дії Договору був продовжений до 07.01.2012 р.

Відповідно до ОСОБА_4 угоди від 15.03.2011 р. був замінений орендодавець, а саме на Управління освіти адміністрації Жовтневого району Харківської міської ради (1-й позивач).

Вказана заміна здійснена у зв'язку з тим, що приміщення, яке було предметом Договору, було передано на баланс Управління освіти адміністрації Жовтневого району Харківської міської ради на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 16.02.2011р. № 87 "про передачу майна в оперативне управління Управлінню освіти Жовтневого району Харківської міської ради", розпорядження Управління комунального майна та приватизації від 16.02.2011р. № 248 "Про внесення змін в договори передачі майна в оперативне управління № 597 від 21.08.2985р. з Харківською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів № 54 Харківської міської ради Харківської області та № 604 від 29.08.1986р. з Управлінням освіти адміністрації Жовтневого району Харківської міської ради".

ОСОБА_4 угодою від 01.01.2012 р. був замінений орендодавець, а саме на Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (2-позивач).

У ОСОБА_4 угоді від 01.01.2012 р. Договір оренди № 1784/2004 від 07.07.2004 р. був викладений в новій редакції, згідно п. 1.1. якого Орендодавець (Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради) передає, а Орендар (ФОП ОСОБА_3Т.) приймає в строкове платне користування нерухоме майно загальною площею 207,50 кв.м., далі „Майно", яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, розташоване за адресою: м. Харків, вул. Жовтневої Революції, 106, та знаходиться на балансі Управління освіти адміністрації Жовтневого району Харківської міської ради (балансоутримувач), при цьому в пункті 1.2 визначено, що майно передається в оренду з метою використання: аптека з реалізації готових ліків.

01.01.2012 р. було підписано два акти прийому-передачі, а саме стосовно повернення 2-м відповідачем нежитлового приміщення, розташованого по вул. Жовтневої революції, 106, літ. А, в м. Харкові площею 207,5 кв.м, Управлінню освіти адміністрації Жовтневого району Харківської міської ради, а також про приймання 2-м відповідачем того самого приміщення від Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради.

ОСОБА_4 угодою від 07.01.2012р. був змінений розмір орендної плати та продовжена дія Договору до 07.01.2013р., в подальшому додатковим угодами строк дії Договору продовжувався, зокрема останньою додатковою угодою строк дії Договору встановлений з 07.01.2015 р. по 07.01.2016 р.

Крім того додатковою угодою, дата укладення якої сторонами не зазначена, була змінена площа орендованого приміщення на 215,50 кв.м та змінений розмір орендної плати.

ОСОБА_4 угодою від 01.12.2013р. змінена площа орендованого приміщення на 133,2 кв.м та змінений розмір орендної плати.

ОСОБА_4 угодою, дата укладення якої сторонами не зазначена, пункт 1.1 Договору викладений наступній редакції : "Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення площею 133,2 кв.м далі "Майно", які належать до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, розташовані за адресою: м. Харків, вул. Жовтневої Революції, 106, та знаходяться на балансі Управління освіти адміністрації Жовтневого району Харківської міської ради (у подальшому іменоване "Балансоутримувач"). Право на оренду цього майна отримано Орендарем на підставі наказу №651 від 19.05.2004р." ОСОБА_4 угодою сторонами погоджений новий розмір орендної плати. Крім того в тексті ОСОБА_4 угоди сторони погодили внесення змін до акту приймання - передачі, який після слів "приймає в орендне користування" викласти в наступній редакції: "нерухоме майно площею 133,2 кв.м".

В обґрунтування позовних вимог про визнання недійсним Договору № 1784 від 07.07.2004 р. та додаткових угод до нього, прокурор посилається на те, що відповідно до норм чинного законодавства приміщення навчальних закладів дозволено передавати в оренду лише для провадження освітньої діяльності, натомість спірні приміщення передані за спірним Договором в оренду 2-му відповідачу під розміщення аптечного пункту з метою реалізації готових ліків, тобто для використання з метою, що не повязана з освітньою діяльністю. При цьому прокурор вказує на те, що зміст Договору суперечить ч. 5 ст. 63 Закону України "Про освіту", п. 3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України № 63 від 14.08.2001р., ч. 2 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна".

Господарський суд першої інстанції в обґрунтування висновку про задоволення позовних вимог, послався на наступні підстави.

Частиною 2 ст. 18 Закону України "Про освіту" визначено, що навчальні заклади, що засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу.

Статтею 61 Закону України "Про освіту" встановлено, що фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування.

Відповідно до ч. 1 ст. 63 Закону України "Про освіту" матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством.

Частиною 5 ст. 63 Закону України "Про освіту" передбачено, що об'єкти освіти і науки, що фінансується з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та з науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

До того ж, згідно з п.3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, здача в оренду території, будівель, приміщень, обладнання підприємствам, установам, організаціям іншим юридичним та фізичним особам для використання, що не пов'язано з навчально-виховним процесом, не дозволяється. Вказані норми затверджені постановою Головного державного санітарного лікаря України № 63 від 14.08.2001 та розповсюджуються на загальноосвітні навчальні заклади І, І-ІІ, І-ІІІ ступенів, спеціалізовані школи І, ІІ, ІІІ ступенів, гімназії, ліцеї, колегіуми, які проектуються, будуються, реконструюються та ті, що функціонують незалежно від типу, форм власності та підпорядкованості.

Згідно з ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" загальнодержавне значення мають і не підлягають приватизації - об'єкти освіти.

На момент вчинення спірного договору майно, що передане в оренду, перебувало на балансі школи, яка є об'єктом освіти, і відповідно до ст. 63 Закону України "Про освіту" не може використовуватися не за призначенням, а може бути передане в оренду виключно для діяльності, пов'язаної з навчально-виховним процесом.

При цьому невикористання школою спірного приміщення для навчального процесу не є підставою для визнання правомірним передачу такого приміщення в оренду з іншою метою, ніж пов'язаною з навчально - виховним процесом.

Органами державного управління освітою в Україні є Міністерство освіти, міністерства і відомства, які мають навчально-виховні заходи, Вища атестаційна комісія, управління освіти обласних державних адміністрацій, відділи освіти районних (міських) державних адміністрацій.

Центральним органом державного управління освітою в Україні є Міністерство освіти, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, повноваження якого визначено Законом України Про освіту та Положенням про Міністерство освіти України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 р. № 630.

Міністерство освіти і науки України забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю навчальних закладів, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, повязану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності. Міністерство освіти бере участь у виробленні державної політики в галузі освіти та втілення її в життя, у визначенні основних напрямків розвитку освіти, здійснює координаційні, науково-методичні, контрольні функції та державне інспектування, забезпечує зв'язок з іншими державами, організовує впровадження в практику досягнень науки і передового педагогічного досвіду; проводить атестацію та акредитацію навчально-виховних закладів республіканського значення

Положенням не передбачено повноважень щодо звернення центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері освіти і науки, до суду про визнання незаконним рішень органів державної влади та місцевого самоврядування щодо розпорядження майном, визнання недійсними правочинів щодо відчуження чи передачі у користування об'єктів нерухомості державної та комунальної власності.

Прокурором обґрунтовано звернення до суду з даним позовом в інтересах держави, та правильно визначено позивачів у справі, оскільки на даний час приміщення, що є предметом спірного договору, належить територіальній громаді м. Харкова та знаходиться на балансі Управління освіти адміністрації Жовтневого району м. Харкова.

Управління освіти адміністрації Жовтневого району Харківської міської ради є самостійним виконавчим органом Харківської міської ради, який утворюється Харківською міською радою, управління створено з метою здійснення контролю за реалізацією державної політики та дотриманням актів законодавства з питань освіти, виконанням дошкільними, загальноосвітніми та позашкільними навчальними закладами усіх типів і форм власності державних вимог щодо змісту, рівня та обсягу дошкільної, загальної середньої, позашкільної освіти.

Таким чином, майно, що знаходиться на балансі Управління освіти адміністрації Жовтневого району Харківської міської ради може бути використано лише для діяльності, пов'язаної з навчально-виховним процесом, таке майно належить до об'єктів освіти, утримання якого здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

Перший позивач зазначив, що державні кошти на утримання майна, що є предметом спірного договору не виділялись, що може свідчити про неналежне виконання обов'язків балансоутримувача щодо утримання майна.

Об'єкти освіти, навчальні заклади, засновані на комунальній власності, джерелами фінансування яких є кошти місцевих/державних бюджетів, не підлягають приватизації і використання їх не за призначенням, тобто не для навчального та наукового процесу суперечить вимогам чинного законодавства.

Пославшись на наведені підстави, господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що зміст спірного Договору не відповідає вимогам чинного законодавства, у звязку з чим визнав його недійсним на підставі п. 1 статті 203, статті 215 Цивільного кодексу України.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи, колегія суддів не погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, зважаючи на наступне.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою не дійсності првавочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, серед яких в пункті 1 зазначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Висновок господарського суду першої інстанції, що положення спірного Договору щодо передання другому відповідачу нежитлового приміщення (будівлі) загальною площею 207,5 кв.м, за адресою: м. Харків, вул. Жовтневої революції, 106 під розміщення аптечного пункту суперечать чинному законодавству, а саме ч. 5 статті 63 Закону України «Про освіту», ч. 2 статті 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ч. 2 статті 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» та п. 3.19 ДержСанПІН 5.5.2.008-01, щодо заборони на перепрофілювання або використання не за призначенням об'єктів освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділів, що технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не ґрунтується на нормах чинного законодавства.

Так в Законі України «Про загальну середню освіту» та в Законі України «Про освіту» не міститься поняття «обєкт освіти» в цілому, оскільки дане поняття законодавство розглядає як основу інтелектуального, культурного, духовного, соціального, економічного розвитку суспільства і держави.

Тобто з матеріалів справи не вбачається, що спірні приміщення на момент укладення спірного договору належали до обєкту освіти.

Крім цього з матеріалів справи не вбачається, що передбачена Договором мета передання вказаних приміщень в оренду «розміщення аптечного пункту для продажу ліків» не відповідала їх цільовому призначенню.

Частиною 4 статті 61 Закону України «Про освіту» серед додаткових джерел фінансування навчальних закладів передбачено доходи від надання в оренду приміщень, споруд обладнання.

Пунктом 4 розділу 9 Переліку платних послуг, які можуть надаватися державними навчальними закладами, затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 р. (в редакції, чинній на час укладення спірного Договору) передбачено як один із видів платних послуг здавання в оренду будівель, споруд, обладнання, не повязаних з навчально виробничою, науковою діяльністю, яка не погіршує соціально-побутові умови працівників закладів і установ освіти, студентської та учнівської молоді.

Тобто чинне на час укладення спірного Договору законодавство передбачало наявність у навчальних закладів будівель, споруд, обладнання із цільовим призначенням, яке безпосередньо не повязане з освітньою діяльністю, та дозволяло здавати такі обєкти в оренду як додаткові джерела фінансування.

Так, сторонами не заперечується та з матеріалів справи вбачається, що спірні приміщення безпосередньо не використовувались в навчальному процесі з причин відсутності потреби, мають окремий вихід, яким не користувались учні школи,

До того ж п. 3.2. ДСанПІН 5.5.2.008-01 встановлено, що при розміщенні школи в пристосованій будівлі набір приміщень, їх площа визначаються за погодженням з територіальною санітарно-епідеміологічною станцією у кожному випадку окремо, виходячи з типу загальноосвітнього навчального закладу, кліькості і віку учнів, кількості класів тощо.

Проте в матеріалах справи відсутні погодження територіальної санітарно-епідеміологічної станцієї щодо спірного приміщення.

З наведеного вбачається, що на час укладення Договору цільове призначення цих приміщень безпосередньо не було повязане з освітньою діяльністю.

Таким чином, зміст спірного Договору в частині цільового використання обєкту оренди не суперечить положенням чинного законодавства.

При цьому колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги щодо неправильного посилання суду на ч. 2 статті 5 Закону України «Про приватизацію державного майна», який набрав чинності 27.07.2004 р. вже після укладення спірного Договору, у зв'язку з чим цей Закон не розповсюджується на правовідносини щодо його укладення.

Відповідно до частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави;

Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах

Відповідно до статті 29 Господарського процесуального кодексу України прокурор для представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво) повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених частинами другою або третьою статті 25 Закону України "Про прокуратуру".

Проте прокурор при поданні позовної заяви не обґрунтував, яким чином укладення спірного Договору порушує права та охоронювані законом інтереси держави в особі першого або другого відповідачів, в чому полягає таке порушення, враховуючи, що позивачі не належать до навчальних закладів.

Натомість позивачі наполягають на відповідності змісту спірного Договору вимогам чинного законодавства та заперечують порушення їх прав та законних інтересів внаслідок його укладення, у звязку з чим ними подавались заяви про відмову від позову, поданого в їх інтересах прокурором.

Отже правові підстави для задоволення позовних вимог про визнання недійсним Договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності № 1784 від 07.07.2004 р. та додаткових угод до нього відсутні.

Відсутні також правові підстави і для задоволення позовних вимог про зобов'язання фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 звільнити та повернути нежитлове приміщення вартістю 432400 грн., розташоване за адресою: м. Харків, Жовтневої революції, 106, оскільки вони ґрунтуються на вимогах про визнання спірного Договору недійсним, які, як зазначено вище, задоволенню не підлягають.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення підлягає скасування як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права із прийняттям нового рішення про відмову в позові.

Керуючись статтями 99, п. 2 статті 103, п. 4 ч. 1 статті 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги першого та другого позивачів та другого відповідача задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 03.08.2015 р. у справі № 922/1805/15 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Постанову складено в повному обсязі 19.10.2015 р.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Потапенко В.І.

Суддя Тарасова І.В.