Ухвала суду № 52550792, 20.10.2015, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - ОСОБА_1

Доповідач - Малієнко Н.В.

Справа № 409/2527/15-ц

Провадження № 22ц/782/576/15

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2015 року Судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області в складі :

головуючого: Малієнко Н.В.,

суддів: Єрмакова Ю.В., Соловей Р.С.,

за участю секретаря судового засідання - Коротенка С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сєвєродонецьку справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «БМ Банк»

на ухвалу Білокуракинського районного суду Луганської області

від 31.08. 2015 року

по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «БМ Банк» до ПП «Локомотив-Сервіс», ОСОБА_2, ТОВ «Торговий Дім «Локомотив-Сервіс» про стягнення боргу,

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2015 року позивач звернувся з позовом до відповідачів та просив стягнути заборгованість за кредитним договором.

Ухвалою Білокуракинського районного суду Луганської області від 31.08. 2015 року позивачу було відмовлено у відкритті провадження по справі.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі суд першої інстанції виходив із того, що зазначена справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства , так як сторони є юридичними особами.

Проте з таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна, оскільки він суперечить нормам процесуального права.

Згідно ст. 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства розглядаються справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових правовідносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно частини другої статті 118 ЦПК України позивач має право обєднати в одній позовній заяві кілька вимог, повязаних між собою.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» № 2 від 12.06.2009 року вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі статтею 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за частинами першою і другою статті 15 ЦПК у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захистпорушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексомадміністративного судочинства України (стаття 17) або Господарським процесуальним кодексом України (статті 1, 12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

В пункті 15 зазначеної вище постанови Пленуму Верховного Суду України розяснено, що позовні вимоги позивача до кількох відповідачів можуть бути обєднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно повязані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке обєднання не допускається, якщо відсутня спільність предмета позову.

В пункті 3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» № 3 від 01.03.2012 року зазначено, що вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні виходити з того, що відповідно до статей 15, 16 ЦПК у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17; далі КАС), Господарським процесуальним кодексом України (статті 1, 12; далі ГПК), Кримінальним процесуальним кодексом України (далі КПК) або Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

У звязку з наведеним суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства) предметний критерій, по-друге, суб*єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Колегія суддів з урахуванням положень ч. 2 ст. 214, ст. 360-7 ЦПК України, враховує правову позицію Верховного Суду України за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення із мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, яка викладена у постанові від 01 липня 2015 року за № 6-745цс15, згідно якої не допускається об*єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого виду судочинства.

Як вбачається із позовної заяви, ОСОБА_3 акціонерне товариство «БМ Банк» звернулось із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором та, обґрунтовуючи свої вимоги вказало, що 29.04.2013 року між ПАТ «БМ Банк» та ПП «Локомотив-Сервіс» був укладений кредитний договір №046/30/290413 відновлюваної мультівалютної кредитної лінії, зі змінами внесеними додатковими договорами №2 від 01.08.2013 року, №4 від 02.06.2014 року до зазначеного договору №046/30/290413, згідно з яким отримав кредит в сумі 3250000 грн. та доларах США зі сплатою з 29.04.2013 року 22% річних в гривні, 11% річних в доларах США; з 02.06.2014 року по 01.09.2014 року 25% річних в гривні, 11.5% річних в доларах США; з 02.09.2014 року 20% річних в гривні, 10,5% річних в доларах США на ведення поточної діяльності з терміном остаточного повернення кредиту 28.04.2015 року.

В забезпечення виконання взятих зобовязань за зазначеним кредитним договором, 29.04.2013 року, між ПАТ «БМ Банк» та фізичною особою ОСОБА_2, ПАТ «БМ Банк» та ТОВ «Торговий Дім «Локомотив-Сервіс» були укладені окремі договори поруки №046/30/290413-4, №046/30/290413-5, згідно умовам яких кожен із них самостійно поручився перед позивачем солідарно відповідати за своєчасне та повне виконання ПП «Локомотив-Сервіс» зобовязань за кредитним договором №046/30/290413 від 29.04. 2013 року.

Отже, правовідносини в даній справі виникли з приводу стягнення заборгованості за кредитним договором, позивач ОСОБА_3 акціонерне товариство «БМ Банк», як юридична особа, звернувся до суду з позовом обєднавши в одне провадження вимоги як до юридичної особи , так і фізичної особи.

Згідно зі ст. 543 ЦК України у разі солідарного обовязку боржників кредитор має право вимагати виконання обовязку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

За законом у даному випадку немає так званої обовязкової процесуальної співучасті, тобто законом передбачено право позивача звернутися до суду до кожного з боржників окремо. Крім того, предметом спору є різні самостійні договірні відносини: між кредитором і боржником за кредитним договором; між кредитором і поручителем за різними договорами поруки.

Оскільки відповідно до статті 16 ЦПК України не допускається обєднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, суд відкриває провадження у справі у частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції (між юридичною особою та фізичною особою), і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого судочинства (між юридичними особами).

Суд першої інстанції при постановленні ухвали про відмову у відкритті провадження у справі не звернув уваги на зазначене.

Таким чином, достатніх підстав для відмови у відкритті провадження у справі щодо вимоги про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 у суду першої інстанції не було.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що при вирішенні питання про відкриття провадження у справі суд першої інстанції порушив порядок, встановлений для його вирішення, тому відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, ухвалу суду слід скасувати, а справу передати до суду першої інстанції для вирішення питання про можливість відкриття провадження у встановленому законом порядку.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 312, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «БМ Банк» задовольнити частково.

Ухвалу Білокуракинського районного суду Луганської області від 31.08.2015 року

скасувати, цивільну справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про можливість відкриття провадження у встановленому законом порядку.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді: