Ухвала суду № 52546990, 04.12.2012, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/490/8847/12 Справа № 429/4798/12 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Михайловська С.Ю.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2012 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

Головуючого Михайловської С.Ю.

Суддів Єлізаренко І.А., Чубукова О.П.

При секретарі Качур Л.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2012 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2012 року позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, задоволені частково.

Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 12.01.2006 року станом на 30.03.2012 року в розмірі 7524 грн. 00 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом в розмірі 18416 грн. 20 коп., штраф в розмірі 500 грн. 00 коп., а загалом 26440 грн. 20 коп.

Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивачу, посилаючись на неповне зясування обставин по справі, на невідповідність суду дійсним обставинам справи та на порушення норм процесуального права.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги позивача встановив, що 12 січня 2006 року за договором б/н ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 10 000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати відповідач повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору.

Однак, відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконала. У зв'язку з чим, за кредитним договором станом на 30.03.2012 року виникла заборгованість в сумі 27 737,21 грн., яка складається з наступного: 7524,00 грн. - заборгованість за кредитом; 18416,20 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 500 грн. - штраф (фіксована частина); 1297,01 грн. - штраф (процентна складова). Сума заборгованості відповідача за кредитом підтверджується наданим розрахунком та не заперечувалася відповідачем в судовому засіданні.

У зв'язку з невиконанням ОСОБА_2 взятих на себе зобов'язань по кредиту нараховані штрафні санкції, що передбачені договором, який складається з заяви позичальника та умов надання споживчого кредиту фізичним особам.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Згідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 1049 ЦК України зазначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановлені договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України по кредитному договору банк зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах передбачених договором, а позичальник зобов'язаний повернути кредит та сплатити відсотки.

На даний час кредитні зобов'язання існують та заборгованість за кредитним договором зростає.

Розглядаючи справу, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги про одночасне стягнення з відповідача штрафів за прострочення сплати суми кредиту та відсотків безпідставні та свідчать про намагання кредитора застосувати до боржника (відповідача) подвійну цивільно-правову відповідальність одного і того ж виду за одне й те ж порушення договірного зобов'язання (прострочення виконання грошового зобов'язання), що суперечить вимогам ч. 1 ст. 61 Конституції України та ч. З ст. 509 ЦК України, згідно з якими ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності і справедливості.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконання зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штраф є різновидом неустойки як юридичної відповідальності, а не окремим видом штрафних санкцій, за таких обставин суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача штрафу в розмірі 1297,01 грн.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія судді вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно встановив вищезазначені обставини справи, дав цим обставинам та доказам по справі правильну правову оцінку і, відповідно до вимог ст..ст. 526, 611, 1049, 1054 ЦК України, ухвалив законне та обґрунтоване рішення.

Довід, зазначений ОСОБА_2 в апеляційній скарзі про неповне зясування обставин по справі, необґрунтований, оскільки судом у повному обсязі зясовані всі обставини по справі.

Довід апеляційної скарги ОСОБА_2 про невідповідність висновків суду дійсним обставинам по справі, безпідставний, та зводиться до переоцінки доказів та обставин по справі і незгоди з висновками суду по їх оцінці, тоді як, згідно ст. 212 ЦПК України, оцінка доказів є виключним правом суду

Посилання ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на порушення судом норм процесуального права, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки таких порушень, які б могли потягнути скасування правильно по суті постановленого рішення колегією суддів на встановлено.

Таким чином, рішення суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - відхиленню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2012 року залишити без змін.

Ухвала чинна з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному прядку протягом двадцяти днів.

Судді :