Рішення № 52541089, 28.12.2011, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа № 22-ц-3392/11 13.12.2011 13.12.2011 28.12.2011

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц-3392/11 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Категорія 31 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

13 грудня 2011 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Базовкіної Т.М.,

суддів: Колосовського С.Ю., Яворської Ж.М.,

із секретарем судового засідання Калашниковою А.М.,

за участю : прокурора - Волкожі С.В., відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_3

на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 листопада 2011 року

за позовом

Кримського транспортного прокурора в інтересах держави в особі державного підприємства « Ялтинський морський торговельний порт» до ОСОБА_3, третя особа - Міністерство транспорту та звязку України про відшкодування шкоди, заподіяної злочином,

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2010 року Кримський транспортний прокурор в інтересах держави в особі Державного підприємства « Ялтинський морський торговельний порт» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа - Міністерство транспорту та звязку України про відшкодування шкоди, заподіяної злочином.

Прокурор зазначав, що ОСОБА_3, працюючи на посаді начальника відділу маркетингу ДП «Ялтинський морський торговельний порт», будучи особою, що займає посаду, повязану з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно - господарських функцій, в період з квітня по травень 2007 року вчинив зловживання службовим положенням: без укладання договорів оренди передав третім особам на підставі актів прийому - передачі в оперативну оренду нерухоме майно - державне майно, розташоване на набережній ім. Леніна в м. Ялта, а саме: частини бетонних майданчиків, що знаходяться на тиловій території причалів №3 та №4. В результаті таких незаконних дій вищевказане державне майно використовувалося не за цільовим призначенням, внаслідок чого ДП „Ялтинський морський торговельний порт заподіяно істотну шкоду у розмірі 82722 грн.09 коп. У лютому 2009 року по факту зловживання службовими особами ДП «Ялтинський морський торговельний порт» було порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.364 КК України. Оскільки з моменту скоєння злочину закінчилися строки давності притягнення до кримінальної відповідальності, постановою Ялтинського міського суду Республіки Крим від 10 червня 2010 року ОСОБА_3 було звільнено від кримінальної відповідальності, провадження у кримінальній справі по предявленому обвинуваченню - закрито, однак шкоду відповідачем не відшкодовано.

Посилаючись на викладене, прокурор просив поновити строк для звернення до суду з даним позовом, стягнути з відповідача на користь ДП „Ялтинський морський торговельний порт шкоду у розмірі 82722 грн.09 коп.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 листопада 2011 року позов задоволено. Постановлено: стягнути з ОСОБА_3 на користь ДП «Ялтинський морський торговельний порт шкоду у розмірі 82722 грн. 09 коп., на користь держави судовий збір у розмірі 827 грн. 22 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, відповідача, прокурора, перевіривши правильність рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню із таких підстав.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що ОСОБА_3 з 14 березня 2007 року по 09 грудня 2008 року працював на посаді начальника відділу маркетингу ДП „Ялтинський морський торговельний порт.

Відповідно до обвинувального висновку, в період з квітня 2007 року по 31 березня 2008 року ОСОБА_3 використовуючи службове положення всупереч інтересам служби, порушуючи вимоги ст.ст.2,4 Закону України « Про оренду державного та комунального майна», без укладання договорів оренди на підставі актів прийому-передачі в оперативну оренду нерухомого майна передав на користь третіх осіб МП « Ігро- парк», ТОВ «Управляюча компанія «Инвест- проект» та субєктам підприємницької діяльності ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, розташовані на набережній ім.. Леніна в м. Ялта бетонні майданчики, що знаходяться на тиловій території причалу № 3 та №4 ДП «Ялтинський морський торговельний порт».

Постановою першого заступника прокурора АРК від 25 лютого 2009 року по факту зловживання службовим особами ДП „Ялтинський морський торговельний порт своїм службовим положенням, що потягло тяжкі наслідки було порушено кримінальну справу за ч.2 ст.364 КК України.

Постановою старшого слідчого - Кримської транспортної прокуратури від 21 грудня 2009 року в якості обвинуваченого по даній справі притягнуто ОСОБА_3

Постановою помічника Кримської транспортної прокуратури від 19 травня 2010 року обвинувачення, предявлене органами досудового слідства ОСОБА_3 змінено в суді і його дії перекваліфіковано на ч.1 ст.364 КК України.

Постановою Ялтинського міського суду АРК від 10 червня 2010 року, ОСОБА_3 за його письмовою згодою, на підставі його особистої заяви, звільнено від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.364 КК України і провадження по кримінальній справі закрито на підставі ст. 7-1 КПК України, ст. 49 КК України ( у звязку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності), тобто з нереабілітуючих підстав.

Таким чином, закриття провадження у справі з вказаної нереабілітуючої підстави, виходячи із змісту вказаних статей, передбачає наявність доведеності вини особи в інкримінованому їй злочині.

Звернення з заявою про закриття провадження по справі свідчить про те, що ОСОБА_3 з предявленим йому обвинуваченням погодився у повному обсязі, що було необхідною підставою для закриття кримінальної справи із зазначених вище підстав.

В установленому законом порядку відповідач дану постанову суду не оскаржував. Постанова суду набрала законної сили.

Відповідно до ч.2 ст.28 КПК України закриття кримінальної справи з підстав, зазначених в ст. 7-1 КПК України не звільняє особу від обовязку відшкодувати в установленому законом порядку матеріальні збитки, завдані нею державним, громадським організаціям або громадянам.

З матеріалів кримінальної справи, досліджених судом апеляційної інстанції, вбачається, що цивільний позов щодо стягнення з ОСОБА_3 збитків, заподіяних злочином не заявлявся.

Згідно п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», при розгляді справи про цивільно правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, що набрав законної сили, або постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, цей вирок або постанова обовязкові для суду лише з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи позов який випливає з кримінальної справи чи зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. Інші прийняті в рамках кримінальної справи чи справи про адміністративне правопорушення постанови оцінюються судом згідно з положеннями ст. 212 ЦПК України. На підтвердження висновку суду щодо розміру відшкодування збитків у рішенні, крім посилання на вирок у кримінальній справі чи постанову у справі про адміністративне правопорушення, необхідно також зазначати докази, подані сторонами при розгляді цивільної справи.

Оскільки обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ лише в тому разі, коли в них беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, чи їх правонаступники, то в інших випадках ці обставини встановлюються на загальних підставах.

Розмір завданих збитків позивачеві підтверджується актом перевірки № 2057/23-1/01125591/110 від 03 вересня 2008 року про результати виїзної планової перевірки ДП „ Ялтинський морський торговельний порт з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 р. по 31.03.2008 р. Відповідно до цього акту у зазначений вище період було виявлено порушення платником податків ( підприємством) вимог п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» від 28.12.1994 р. № 334 податкового законодавства, а саме заниження валового доходу на загальну суму 82722 грн.09 коп. по наданим послугам по оренді нерухомого майна на набережній ім. Леніна, який відображається по ряд.01.6 „Інші доходи Декларації з податку на прибуток підприємства(а.с.166-171).

Обґрунтованість висновків перевірки ДПА України ДПІ у м. Ялта АРК № 2057/23-1/01125591/110 від 03 вересня 2008 року про заподіяння матеріального збитку підприємству підтверджено також висновком судово-економічної експертизи № 1474 від 16 липня 2009 року, проведеної в рамках порушеної кримінальної справи ( а.с. 78-82).

Таким чином, факт заподіяння шкоди діями ОСОБА_3 підтверджується матеріалами кримінальної справи, оглянутими в суді апеляційної інстанції.

За положеннями ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Встановивши наведені обставини, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що закриття кримінальної справи стосовно особи, яка вчинила злочин, з нереабілітуючих підстав не звільняє цю особу від відшкодування матеріальних збитків, завданих нею. А тому на підставі ст.ст.1166,1192 ЦК України обґрунтовано стягнув на користь держави з ОСОБА_3 82722 грн.09 коп. заподіяних ним збитків.

Доводи апелянта про те, що він не є посадовою особою, а тому не може бути субєктом злочину, який підпадає під ознаки ч.1 ст.364 КК України, а також те, що своєю заявою про закриття провадження у кримінальній справі в звязку з закінченням строку притягнення до кримінальної відповідальності він не визнавав свою вину є такими, що не заслуговують на увагу, оскільки при вирішенні питання про відшкодування шкоди у порядку цивільного судочинства постанова Ялтинського міського суду АРК від 10 червня 2010 року про закриття провадження по кримінальність справі у відношенні ОСОБА_3 є обовязковою і суд при вирішенні питання про відшкодування шкоди, не вправі обговорювати вину відповідача.

Враховуючи те, що при зверненні до суду не було сплачено судові витрати, так як прокурор при здійсненні представництва держави в суді від сплати останніх звільнений та вимоги Закону України «Про судовий збір», який набрав чинності 1 листопада 2011 року, на підстав п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь держави судових витрат слід змінити, виключивши із резолютивної частини висновок про стягнення з ОСОБА_3 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Керуючись статтями 303, 308, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 листопада 2011 року в частині стягнення судових витрат змінити, виключивши із резолютивної частини висновок про стягнення з ОСОБА_3 на користь держави витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий

Судді