Рішення № 5253034, 24.04.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.09 Справа № 8/71

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова фірма «СПІВДРУЖНІСТЬ», м. Луганськ,

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Луганськ, про стягнення 3315 грн. 02 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судових засідань Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача Шурдук Ю.А. - юрисконсульт, - довіреність № б/н від 01.01.09 року;

від відповідача не зявився, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у розмірі 1011 грн. 63 коп., штраф у розмірі 2% від вартості товару за прострочення оплати його вартості за кожен день прострочення у сумі 1303,39 грн., збитки у сумі 1000,00 грн., а також судові витрати.

На підставі ст.77 ГПК України розгляд справи було відкладено: з 26 березня до 10 квітня 2009 року у звязку з неявкою відповідача; з 10 квітня до 24 квітня 2009 року з метою надання сторонам можливості подати додаткові докази, а також відповідачу погасити основний борг (за його клопотанням)

У судовому засіданні, яке відбулося 24.04.09 року, представником позивача заявлено клопотання про відмову від здійснення фіксування судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст.ст.4-4,22 та 81-1 ГПК України, а тому його судом задоволено.

Представник позивача позов підтримав; він також подав до суду письмову заяву (вих. №б/н від 24.04.09 року), якою поставив його до відома про те, що після звернення позивача з цим позовом до суду, відповідач частково добровільно погасив основний борг у розмірі 250,00 грн.

Судом цю заяву долучено до матеріалів справи та враховано при прийнятті по ній кінцевого рішення.

Як уже було зазначено в ухвалі суду від 10.04.09 року по цій справі, згідно довідки Обласного адресного бюро УМВС України в Луганській області ОСОБА_1 змінила прізвище на ОСОБА_1.

Крім того, у судовому засіданні 10.04.09 року відповідач також особисто подала до суду заяву, якою ставить його до відома, що вона розірвала шлюб та змінила прізвище на ОСОБА_1, але згідно довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців вона не вжила заходів до внесення до ЄДР відповідних змін у цій частині. З огляду на цю обставину суд своєю ухвалою від 10.04.09 року постановив: в подальшому у всіх процесуальних документах по цій справі зазначати відповідача як Фізична особа підприємець ОСОБА_1.

Відповідач до судового засідання, призначеного на 24.04.09 року, не зявився; участь у ньому свого повноважного представника не забезпечив, про причини неявки до суду не повідомив, хоча особисто був присутнім 10.04.09 року у судовому засіданні та поставлений до відома про дату, час та місце наступного судового засідання (24.04.09 року); крім того, суд 13.04.09 року за вих. № 427 спрямував на його адресу ухвалу від 10.04.09 року, в якій також зазначив дату, час та місце проведення наступного судового засідання, - що підтверджується матеріалами справи.

Представник позивача повідомив суд про те, що відповідач, незважаючи на своє запевнення суду та позивача 10.04.09 року, - про вжиття до 24.04.09 року вичерпних заходів, спрямованих на повне погашення основного боргу, - фактично до вказаної дати вжив у цій частині лише часткових заходів, про які сказано вище у цьому рішенні.

З огляду на непослідовність дій відповідача щодо клопотання про надання часу для погашення основного боргу, але без фактичного виконання відповідних дій; повне визнання ним суми основного боргу (відзив на позов від 10.04.09 року) та повну документальну доведеність останнього, представник позивача заявив клопотання про вирішення спору по суті у цьому судовому засіданні, - за відсутності відповідача.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи обставини справи та те, що встановлений частиною 1 ст. 69 ГПК України термін судового розгляду спору добігає кінця, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню, а спір розгляду по суті у цьому судовому засіданні.

І. Заслухавши представника позивача, дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов наступного.

1. 12.12.08 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено договір №1289 купівлі-продажу товарів, згідно якому продавець зобовязується під час дії цього договору передавати у власність покупцеві товари народного споживання у асортименті, кількості та за узгодженими сторонами цінами, вказаними у накладних, які є невідємною частиною цього договору, а покупець зобовязується приймати товари за кількістю та якістю та оплачувати їх вартість не пізніше 5-ти банківських днів з моменту отримання товару, у безготівковій або готівковій формах, з оформленням належних документів (п.1 договору).

Товар вважається переданим продавцем та прийнятим покупцем з моменту підписання прибуткової накладної (п.1.1); право власності на товар переходить до покупця з моменту отримання товару (п.1.2); прострочення оплати вартості товару понад вказаний у цьому пункті договору термін сторони вважають розстроченням платежу (п.1.3).

Ціни на товари встановлюються згідно чинного прайс-листа на момент відвантаження, а розмір плати за користування наданим розстроченням платежу узгоджено сторонами при підписанні цього договору (п.14) та не потребує будь-яких узгоджень (п.5).

За невиконання або несвоєчасне виконання покупцем вимог п. 3 цього договору він сплачує на користь продавця штраф у розмірі 200,00 грн. (п.11).

У разі несвоєчасної оплати вартості отриманого товару понад 30 днів покупець відшкодовує продавцю додатково понад плату за надане розстрочення збитки у вигляді неотриманого прибутку (упущеної вигоди) у твердій грошовій сумі, яку сторони шляхом підписання цього договору встановили у розмірі 1000,00 грн. (п.13).

Підписанням цього договору сторонами встановлена плата за користування наданим розстроченням оплати вартості товару у розмірі 2% від вартості отриманого покупцем товару за кожний день розстрочення (п.14).

Договір діє з моменту його підписання та до дня здійснення кінцевого розрахунку між сторонами.

На виконання умов договору постачальник відпустив покупцеві товар на загальну суму 1011,63 грн., що підтверджується видатковими накладними: №СД-012882від 12.12.08 року на суму 359,23 грн. та №СД-013244 від 16.12.08 року на суму 652,40 грн.

Кожна з них містить докази отримання товару покупцем.

Як стверджує позивач, покупець (відповідач) не вжив заходів до погашення основного боргу, а тому станом на час звернення позивача з позовом до суду він складає 1011,63 грн.

Крім того, відповідно до умов договору, позивач нарахував (розрахунок додано до справи):

2% за прострочення оплати вартості товару: за період з 20.12.08 року по 24.02.09 року 481,37 грн.; за період з 24.12.08 року по 24.02.09 року 822,02 грн.,- а всього 1303,39 грн.;

відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди 1000,00 грн..

Таким чином, загальна сума позову становить: 1011,63 грн.+1303,39 грн.+1000,00 грн. =3315,02 грн.

Відповідач частково погасив суму основного боргу у розмірі 250,00 грн., а тому предметом спору по справі на час вирішення спору по суті є:

основний борг 761,63 грн. (1011,63 грн. 250,00 грн.);

2% за прострочення оплати вартості товару 1303,39 грн.;

відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди 1000,00 грн., - а всього 3065,02 грн.

Відповідач, заперечуючи проти позову в частині нарахування 2% та стягнення упущеної вигоди, у встановленому законом порядку не спростував доводи позивача; не надав жодної претензії, в якій би оспорював його вимоги; не вжив заходів до погашення боргу.

ІІ.Заслухавши представника позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

1.Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ).

Як сказано у ст. 627 ЦКУ, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу договір є обовязковим для виконання сторонами.

Уклавши вищезгаданий договір купівлі-продажу товарів, сторони взяли на себе низку зобовязань та отримали низку прав.

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

Закон ст.525 ЦКУ не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань.

Згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, належать до купівлі-продажу.

Тобто відповідач, отримавши від позивача товар на вищезгадану суму, повинен був у визначений договором строк оплатити їх вартість, однак зробив це не у повному обсязі.

Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.ст.662 та 663 ЦКУ, - тобто передав відповідачу обумовлену договором кількість товару.

Відповідач припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору.

Так, статтею 691 ЦКУ встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Якщо ціну встановлено залежно від ваги товару, вона визначається за вагою нетто, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу.

Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару.

Якщо продавець прострочив виконання обов'язку щодо передання товару, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на день передання товару, встановлений у договорі, а якщо такий день не встановлений договором, - на день, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Положення цієї частини про визначення ціни товару застосовуються, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.

Отримавши від позивача товар, відповідач повинен був дотримуватися як вимог вищецитованої статті, так і умов договору.

Такий його обовязок передбачено частинами 1 та 2 ст. 692 ЦКУ, якими встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

З огляду на те, що відповідач не вчинив таких дій, позивач цілком правомірно скористався правилом частини 3 ст. 692 ЦКУ, в якій сказано, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобовязань).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

У частині 2 ст. 193 Господарського кодексу України (далі ГКУ) сказано, що порушення зобовязання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими актами законами або договором.

Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (частина 1 ст. 220 ГКУ).

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки.

Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ; ч. 1 ст. 224 ГКУ).

Частиною 2 ст. 224 ГКУ встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобовязання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 624 ЦКУ встановлено, що якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків.

Згідно частинам 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

2.Суд приймає до уваги те, що позивач підтвердив факт добровільного часткового погашення відповідачем суми основного боргу у розмірі 250,00 грн. після звернення його з позовом до суду.

В той же час він не вніс змін до своїх позовних вимог.

З огляду на цю обставину спір в частині стягнення частки основного боргу у розмірі 250,00 грн. підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Таким чином, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Що стосується судових витрат, то суд, керуючись ст.ст.44,47-1 та 49 ГПК України, покладає їх на відповідача як на сторону, яка порушила умови договору, вимоги чинного законодавства та з вини якої спір доведено до суду.

На підставі викладеного, ст.ст. 11, 525, 526, 530, 560, 610-612, 614, 623, 655, 691 та 692 Цивільного кодексу України, ст.232 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 4-3,22,32-34, 43,44, 47-1, частиною 2 ст. 49,ст.75, п.1-1 ч.1 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1, - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПІВДРУЖНІСТЬ», ідентифікаційний код 30694979, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. 2-га Червонопрапорна (Краснознаменная), 16-в, - основний борг у сумі основний борг 761 (сімсот шістдесят одна) грн. 63 коп., 2% за прострочення оплати вартості товару у сумі 1303 (одна тисяча триста три) грн. 39 коп.; відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди у сумі 1000 (одна тисяча) грн.00 грн., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 210 (двісті десять) грн. 54 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.Щодо решти позовних вимог провадження по справі припинити.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 24.04.09 року за згодою представника позивача оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду у 10-денний термін з дня підписання.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 28 квітня 2009 року.

Суддя А.П.Середа