Рішення № 5253216, 28.04.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.04.09 Справа № 8/83

За позовом Фізичної особипідприємця ОСОБА_1, м. Луганськ,

до Приватного підприємства «Белтранс», м. Стаханов Луганської області, -

про стягнення 4700 грн. 00 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судових засідань Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача ОСОБА_3 представник, - довіреність № 496 від 11.04.09 року;

від відповідача представник не зявився, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з автомобільного перевезення вантажу за договором-замовленням № 150/71 від 07.10.08 року у розмірі 4700 грн. 00 коп., а також судових витрат.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 14 квітня до 28 квітня 2009 року у звязку з неявкою відповідача.

У судовому засіданні яке відбулося 28.04.09 року, представник позивача позов підтримав у повному обсязі та заявив клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст.ст.4-4 та 81-1 ГПК України, а тому його судом задоволено.

Відповідач відзив на позов та витребувані судом документи не надав, до судового засідання не зявився, участь у ньому свого повноважного представник не забезпечив, про причини неявки до суду не повідомив, заяву про розгляд справи за його відсутності до суду не спрямував, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи.

Такого висновку суд дійшов з огляду на те, що юридичною адресою відповідача є місто Стаханов, провул. Спортивний, 6 Луганської області, а поштовою місто Стаханов, вул.Трамвайна, 110, - на які судом 30.03.09 року за вих. №359 та 16.04.09 року за вих. №439 спрямовано ухвали про призначення справи до судових слухань.

Оператором поштового звязку повернуто письмове повідомлення про вручення уповноваженій особі відповідача першого поштового відправлення за адресою: вул. Трамвайна, 110, - однак він з невідомих причин до судового засідання, призначеного на 14.04.09 року, не прибув; інші поштові відправлення станом на час розгляду цього спору по суті до суду не повернуті.

Згідно ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу чи особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від його імені.

Будь-які інші дані про місцезнаходження відповідача у суду відсутні.

За таких обставин маються достатні підстави вважати, що судом вжито належних заходів, спрямованих на повідомлення відповідача про дату, час та місце судових слухань.

Представник позивача не заперечує проти розгляду спору по суті за відсутності відповідача.

З урахуванням викладеного, керуючись ч.3 ст.23, ст.43 та 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути спір по суті за відсутності відповідача, - на підставі наявних у справі доказів.

І.Заслухавши представника позивача, дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов наступного.

07.10.08 року Приватне підприємство «Белтранс»(відповідач; замовник) спрямувало на адресу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (позивач; перевізник) договір-заявку на перевезення вантажу №150/72 за маршрутом «м.Київ м. Донецьк», при цьому відповідач взяв на себе зобовязання сплатити за перевезення 4700 грн. шляхом переказу (п.1.6 договору-заявки).

Сторони за цією угодою не обумовили обовязок надання замовником конкретного переліку документів на підтвердження факту здійснення автоперевезення.

Договір-заявка набирає чинності з моменту підписання.

Як стверджує позивач, 08.10.08 року він отримав від вантажовідправника Товариства з обмеженою відповідальністю «Делівері»(м.Київ) відповідний вантаж (пошту), вказаний товарно-транспортній накладній 02-АБИ №523735 від 08.10.08 року (далі ТТН), здійснив його перевезення за маршрутом призначення та видав вантажоотримувачу у місті Донецьку, при цьому будь-яких зауважень та претензій з боку останнього висловлено не було.

У звязку з тим, що замовник (відповідач) не сплатив на користь перевізника (позивача) обумовлену договором-заявкою суму коштів, 10.03.08 року позивач спрямував на адресу відповідача вимогу про платіж (вих. №б/н від 10.03.09 року), додавши до неї договір-замовлення №150/71 07.10.08 року та ТТН, запропонувавши замовнику у семиденний термін сплатити 4700 грн. (докази отримання цієї вимоги відповідачем додано до справи).

Факт виконання позивачем своїх зобовязань за договором-заявкою, крім ТТН, підтверджується: актом здачі-приймання виконаних робіт, підписаним обома сторонами 07.10.08 року; податковою накладною №227 від 07.10.08 року на суму 4700,00 грн. та рахунком №227 від 07.10.08 року на суму 4700,00 грн., виставленим ПП «Белтранс» платнику Товариству з обмеженою відповідальністю «Делівері».

Як стверджує позивач, 13.10.08 року відповідач, отримавши цей пакет документів, не вжив заходів до погашення боргу.

Відповідач позовні вимоги не спростував.

ІІ.Заслухавши представника позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

1.Згідно статті 11 Цивільного кодексу України зобов'язання для фізичних та юридичних осіб виникають внаслідок вчинення ними дій, передбачених цим Кодексом, у т.ч. - укладення договорів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ).

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

Закон ст.525 ЦКУ не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань.

Згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, належать до договору перевезення та транспортного експедирування.

Тобто відповідач, отримавши від позивача документальні докази факту здійснення автоперевезення за визначеним у договорі-заявці маршрутом, повинен був у визначений договором строк оплатити вартість цього автоперевезення, однак не зробив цього.

Згідно ст.908 ЦКУ перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею 909 ЦКУ встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Згідно частинам 1 та 2 ст.916 ЦКУ за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Плата за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти, що здійснюється транспортом загального користування, визначається за домовленістю сторін, якщо вона не встановлена тарифами, затвердженими у встановленому порядку.

Що стосується транспортного експедирування, то згідно ст. 929 ЦКУ за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником.

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами. Закон (стаття 931 ЦКУ) визначає, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату. Статтею 932 Цивільного кодексу України передбачено, що експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.ст.909, 917 та 919 ЦКУ, - тобто здійснив перевезення та видачу вантажу вантажоотримувачу.

Відповідач припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору-заявки.

Так, статтею 920 ЦКУ встановлено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

А статтею 934 ЦКУ встановлено відповідальність експедитора за договором транспортного експедирування, згідно якій за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу (Правові наслідки порушення зобовязань. Відповідальність за порушення зобовязань). Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобовязань).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки.

Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою.

Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Що стосується судових витрат, то суд, керуючись ст.ст.44,45,47-1 та 49 ГПК України, покладає їх на відповідача як на сторону, яка порушила умови договору та вимоги чинного законодавства.

На підставі викладеного, ст.ст. 11,16,509,525, 526, 530, 560, 610-612, 614, 623, 908,909,916,917,919,921,929,931,932,934 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст.4-3, 22,32-34,36,43,44,45,47-1,49,75,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Приватного підприємства «Белтранс», ідентифікаційний код 34526209, яке знаходиться за адресою: юридична: місто Стаханов, провул.Спортивний, 6 Луганської області; поштова: місто Стаханов, вул.Трамвайна, 110 Луганської області, - на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1, - борг за надання послуг з автоперевезення у сумі 4700 (чотири тисячі сімсот) грн. 00 коп., а також судові витрати: державне мито у сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 28.04.09 року за згодою представника позивача оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду у 10-денний термін з дня підписання.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 29 квітня 2009 року.

Суддя А.П.Середа