Ухвала суду № 52521126, 13.10.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2015 р.Справа № 820/5967/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П., Перцової Т.С.

за участю: секретаря судового засідання - Мороз Є.В.

представника позивача - Єрьоменка А.В.

представника відповідача - Красникової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської митниці Державної фіскальної служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.07.2015р. по справі № 820/5967/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Торгова Компанія Екона"

до Харківської митниці Державної фіскальної служби

про скасування рішення та картки відмови,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова Компанія Екона", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківської митниці Державної фіскальної служби, в якому просив суд: скасувати рішення про коригування митної вартості №807000011/2015/000609/2 від 03.04.2015 року; скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №907100000/2015/00390 від 03.04.2015 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29 липня 2015 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова Компанія Екона" - задоволено.

Скасовано рішення Харківської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості №807000011/2015/000609/2 від 03.04.2015 року.

Скасовано картку відмови Харківської митниці Державної фіскальної служби в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №907100000/2015/00390 від 03.04.2015 року.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.07.2015 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції приписів ст. ст. 52, 53, ч. 6 ст. 54, ч. 5 ст. 55, ч. 4 ст. 57, ст. 58 Митного кодексу України, ч. 3 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, що 08.08.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВА КОМПАНІЯ ЕКОНА" (покупець) та Лайву Тайфенг Фудс Ко., Лтд. (постачальник) був укладений контракт № 01, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити покупцю товари, а покупець зобов'язався оплатити та прийняти товар в асортименті вказаному в Специфікації, яка є невід'ємною частиною контракту (а.с.70-77).

Згідно пункту 1 контракту №01 від 08.08.2014 року, товар поставляється партіями на умовах, узгоджених сторонами в даному контракті і проформах-інвойсах, згідно правил Інкотермс 2010. В разі, якщо в Проформах-інвойсах не узгоджені умови поставки, товар поставляється на умовах FOB (Китайська народна республіка) згідно Правил Інкотермс 2010. Поставка товару здійснюється у повній відповідності з "Інкотермс 2010". Умови поставки для кожної окремої партії товару визначаються і узгоджуються сторонами в проформах-інвойсах. Ціна за одиницю товару узгоджується та установлюється в специфікації на кожну окрему партію товару. Валютою контракту є долар США.

На виконання умов контракту №01 від 08.08.2014 року, на митну територію України відповідно до Інвойсу №TF22-20141231 від 15.01.2015 року та пакувального листа ввезено товар "імбир маринований для суши" (1450 коробів, загальною вартістю 11385,50 доларів США) за базисом поставки FOB (Qingdao), Інкотермс 2010 (а.с. 80, 84).

Товар, визначений інвойсом №TF22-20141231 від 15.01.2015 року, був переданий перевізнику ТОВ "ФОРМАГ" за договором транспортного експедирування №2801/15-1 від 28.01.2015 р., укладеного між ТОВ "ТОРГОВА КОМПАНІЯ ЕКОНА" та ТОВ "ФОРМАГ" (а.с.87-93).

Також задля уникнення порушень в сфері митного законодавства, 12.01.2015 р. ТОВ "ТОРГОВА КОМПАНІЯ ЕКОНА" уклала договір з ТОВ "АСС-ІМЄКС" №201 про надання послуг, пов'язанних з декларуванням товарів, які належать замовнику та переміщуються через митний кордон України, надання митно-брокерських послуг та інших послуг у сфері митного законодавства. (а.с.94-97).

З метою митного оформлення вказаного вище товару, 31.03.2015 року декларантом - Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія ЕКОНА", подано до митного посту "Харків-Центральний" митну декларацію ІМ 40 ДЕ №807100000/2015/010321, в якій заявлена митна вартість за основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну, вказавши в декларації ціну товару, зазначену в інвойсі №TF22-20141231 від 15.01.2015 року з додаванням витрат на транспортування, а саме: ціна товару 11385,50 доларів США, витрати на транспортування - 32500 грн., митна вартість 299406,01 грн. (а.с. 136-137).

Митна вартість зазначеного товару визначена позивачем виходячи з ціни контракту, тобто за основним (першим) методом.

На підтвердження заявленої митної вартості товарів, що поставлялися відповідно до умов Контракту декларантом було подано: зовнішньоекономічний контракт №01 від 08.08.2014 р., додаткова угода №1 від 13.01.2015 р., додаткова угода №2 від 27.02.2015 р., комерційний інвойс №TF22-20141231 від 15.01.2015 р., банківське платіжне доручення в іноземній валюті №2265 від 26.01.2015 р., банківське платіжне доручення в іноземній валюті №2425 від 11.03.2015 р.; документ, що підтверджує вартість перевезення товару (довідка про транспортні витрати №896 від 16.03.2015 р.); пакувальний лист б/н від 23.01.2015 р.; коносамент (bill of lading) №QDA201502046 від 09.02.2015 р.; міжнародна автомобільна накладна (CMR) 48/15 від 30.03.2015 р.; договір про перевезення №2801/15-1 від 28.01.2015 р.; договір про надання послуг митного брокера №201 від 12.01.2015 р.; сертифікат походження товару форми А№G153721000730014 від 05.02.2015 р.; декларація виробника б/н від 15.01.2015 р.; екологічна декларація №16956 від 26.03.2015 р.; сертифікат аналізу б/н від 15.01.2015 р.; сертифікат про перевірку якості №372100215000950 від 06.02.2015 р.; копія митної декларації країни відправлення №439020150900012640 від 12.02.2015 р.

Розрахована декларантом митна вартість товару згідно з наданими документами становить 11385,50 доларів США (266906,02 грн.) за 14500,00 кг, вага з маринадом - 21025,00 кг (нетто) товару.

Проте, в електронному повідомленні декларанту від 31.03.2015 року Харківська митниця ДФС зазначила про необхідність надання позивачем додаткових документів, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

На виконання повідомлення митниці позивачем додатково надано: калькуляцію собівартості б/н від 15.01.2015 р.; прайс-лист виробника товару б/н від 05.01.2015 р.; комерційну пропозицію виробника б/н від 15.12.2014 р.; висновок ДП "УКРПРОМЗОВНІШЕКСПЕРТИЗА" №884 від 01.04.2015 року про вартісні характеристики товару.

Митний орган не погодився з такою вартістю товару та прийняв спірне рішення про коригування вартості товарів №807000011/2015/000609/2 від 03.04 2015 року, яким підвищив митну загальну вартість товару до 27753,00 доларів США, що збільшило вартість за одиницю митного оформлення та загальну митну вартість товару до 1,32 доларів США за 1 кг. (а.с. 138).

У графі 33 спірного рішення митний орган в обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано послався на те, що надані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також у зв'язку з ненаданням декларантом додаткових документів, передбачених пунктом 3 статті 53 Митного кодексу України, наявною у митного органу інформації про вартість ідентичних товарів, митне оформлення яких вже здійснено за МД від 05.03.2015 р. №100270002/2015/252206. Цінова інформація, наявна у митниці, на ідентичні, подібні (аналогічні) товари призводить до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів, у зв'язку з чим митний орган і зробив коригування митної вартості за резервним методом відповідно до ст. 59 МК України.

Також, Харківською митницею Міндоходів складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №807100000/2015/000390.

Позивач не погодився з митною вартістю товару, визначеною відповідачем, однак здійснив корегування митної вартості та подав нову митну декларацію ІМ 40 ДЕ№807100000/2015/010965 від 06.04.2015 року, за результатами митного оформлення якої відповідач випустив твар у вільний обіг під фінансові гарантії, передбачені ч.7 ст.55 Митного кодексу України.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем були надані всі необхідні документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються. Належними документами, наявними в матеріалах справи підтверджено ціну товару, який був імпортований позивачем на митну територію України на підставі контракту №01 від 08.08.2014 року. Водночас, митний орган не навів жодного обґрунтованого пояснення та не надав жодних доказів, які б свідчили про наявні розбіжностей, які не дають можливості підтвердити числові значення складових митної вартості товарів, заявленої позивачем під час митного оформлення, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів, регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, а також положеннями Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Згідно з ст. 7 Митного кодексу України (далі - МК України) митні органи визначено як спеціально уповноважений орган виконавчої влади в галузі митної справи, на які відповідно до цього Кодексу та інших законів України покладено її безпосереднє здійснення.

Відповідно до ст. 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

В силу приписів ст. 318 Митного кодексу України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до ст. 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема: код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Статтями 51, 52 МК України визначення митної вартості під час її декларування віднесено до компетенції декларанта. За результатами здійснення контрою правильності визначення митної вартості митний орган визнає заявлену декларантом митну вартість або приймає письмове рішення про її коригування.

Згідно із вимогами ч.ч. 4,5 ст. 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

У відповідності до положень ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

З аналізу положень ч. 1 та 2 ст. 53 МК України вбачається, що законодавцем передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Крім того, у відповідності до вимог ч. 5 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

В свою чергу, згідно із ч. 3 ст. 53 МК України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до вимог ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ст. 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Згідно із положеннями ч.ч. 4-6 ст. 54 МК України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Виходячи із системного аналізу вищезазначених правових норм, колегія суддів дійшла висновку, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості митний орган зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 МК України.

Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов'язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Окрім того, відповідно до положень п. 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства. У випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.

Колегія суддів зазначає, що відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти заявленого позову, не надав суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження тієї обставини, що позивачем у декларації митної вартості було зазначено не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.

Так, як було встановлено під час судового розгляду та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що позивачем при митному оформленні було надано відповідачу всі передбачені ч.2 ст.53 МК України обов'язкові документи, необхідні для митного оформлення товару за ціною контракту, а саме: калькуляцію собівартості б/н від 15.01.2015 р.; прайс-лист виробника товару б/н від 05.01.2015 р.; комерційну пропозицію виробника б/н від 15.12.2014 р.; висновок ДП "УКРПРОМЗОВНІШЕКСПЕРТИЗА" №884 від 01.04.2015 року про вартісні характеристики товару.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість вимог відповідача щодо надання додаткових документів, які були викладені у повідомленні митного органу, наданому позивачу 31.03.2015 року, оскільки контролюючим органом не зазначено, які саме відомості та щодо яких складових митної вартості імпортованих товарів підлягають підтвердженню витребуваними документами.

Згідно з приписами пункту 6 розділу 2 Методичних рекомендацій, при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується: включення всіх складових митної вартості; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами п'ятою - восьмою статті 58 Кодексу, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості; наявність арифметичних помилок в митній декларації, декларації митної вартості або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок); наявність помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці виміру товару відповідно до Митного тарифу України.

При перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (у частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості), 42, 43, 44 (у частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару (пункт 7 розділу 2 Методичних рекомендацій).

Так, під час судового розгляду справи встановлено, що при перевірці заявленої митної вартості товарів посадовими особами митного поста "Харківу - Центральний" за митними деклараціями спрацював ризик, згенерований автоматизованою системою аналізу управління ризиками (далі - АСАУР), щодо необхідності перевірки правильності визначення митної вартості, звернувши увагу на вартість ідентичних або подібних товарів.

Декларанту в електронному запиті від 31.03.2015 року було запропоновано надати: договір ( угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки по здійснення платежів третіми особами на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов контракту; виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінювання товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. (а.с. 133)

На виконання повідомлення митниці позивачем 01.04.2015 року додатково надано наступні документи: калькуляцію собівартості б/н від 15.01.2015 р.; прайс-лист виробника товару б/н від 05.01.2015 р.; комерційну пропозицію виробника б/н від 15.12.2014 р.; висновок ДП "УКРПРОМЗОВНІШЕКСПЕРТИЗА" №884 від 01.04.2015 року про вартісні характеристики товару. (а.с. 47-50).

Слід зазначити, що декларування здійснювалось позивачем в електронному вигляді, тому надання додаткових документів підтверджується електронними повідомленнями від 01.04.2015 року, відповідно до яких зазначається прийняття документів інспекторами відділу митної вартості ОСОБА_4 (01.04.2015 17:11:52) та ОСОБА_5 (01.04.2015 18:34:32). У доповненні до графі 44 митній декларації ІМ 40 ДЕ № 807100000/2015/010965 від 06.04.2015 року, серед переліку наданих документів також зазначені коди додаткових документів: 63014 - прейскурант (прайс-лист) виробника товару; 63016 - висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною организаією; 63021 - розрахунок ціни (калькуляція); 69000 - комерційна пропозиція (а.с. 51-52, 53).

Крім того, в порядку ч.8 ст.55 Митного кодексу України позивач, з метою підтвердження заявленої декларантом митної вартості та скасування рішення про коригування, позивач звернувся до відповідача з листом № 1-22.04.2015 від 22.04.2015 року, разом з яким надав інші додаткові документи: сертифікат № 153301АО/11569 від 13.04.2015 року (верифікацію) до копії митної декларації країни відправлення № 439020150900012640 від 12.02.2015 року. (а.с. 54)

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем для підтвердження митної вартості товару та її визначення за основним методом - ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) було надано усі необхідні документи, а у Харківської митниці ДФС були відсутні підстави для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту) та застосування резервного методу визначення митної вартості товарів, при якому було застосовано цінову інформацію про подібні товари, наявну у митного органу.

З приводу посилання Харківської митниці Державної фіскальної служби у рішенні про корегування митної вартості товарів №807000011/2015/000609/2 від 03 квітня 2015 року на ту обставину, що Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВА КОМПАНІЯ ЕКОНА" подані до митного оформлення документи, які не містять усіх складових митної вартості, що передбачені умовами поставки FOB, слід зазначити наступне.

Відповідно до Інкотермс - 2010 (офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2010 року), FOB (FREE ON BOARD (... named port of shipment) - ФРАНКО-БОРТ (... назва порту відвантаження), означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець. Термін FOB зобов'язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту. Цей термін може застосовуватися тільки у випадках перевезення товару морським або внутрішнім водним транспортом.

Як вбачається з інвойсу №TF22-20141231 від 15.01.2015 року, відповідно до якого відбулася поставка товару, товар поставлявся за базисом поставки FOB (Qingdao, Китай) "Інкотермс 2010" (а.с. 80).

У фактурну вартість товару включені витрати, які впливають на митну вартість товару, а саме: витрати на транспортування.

Вказана обставина підтверджується договором транспортного експедирування №2801/15-1 від 28.01.2015 року, довідкою про транспортні витрати №896 від 16.03.2015 року, міжнародною автомобільною накладною (CMR) 48/15 від 30.03.2015 року.

Крім того, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, листом позивач повідомляв відповідача про те, що контракт №01 від 08.08.2014 року був укладений між покупцем та продавцем-виробником товарів без посередників, тому документи зазначені в пунктах 1,2, 3. 5 частини 3 статті 53 Митного кодексу України відсутні. Також відсутні імпортна ліцензія, і тому товари не підлягають страхуванню, оскільки страхування не здійснювалось.

Тобто, додаткових витрат, які б могли вплинути на митну вартість товару, ТОВ "ТОРГОВА КОМПАНІЯ ЕКОНА" не понесло.

Враховуючи вказані обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що для цілей визначення митної вартості товару, поставленого відповідно до умов контракту №01 від 08.08.2014 року за інвойсом №TF22-20141231 від 15.01.2015 року, такі складові митної вартості товару, який поставлено, як витрати на транспортування, навантаження/вивантаження та страхування не потребують додаткового підтвердження та коригування.

Обґрунтовуючи свої сумніви у правильності зазначеної митної вартості, Митниця посилалась на наявність у ЄАС інформації про іншу митну вартість аналогічних товарів.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з доводами Митниці щодо обґрунтованих сумнівів, які полягають у наявності в ЄАС інформації про іншу митну вартість, виходячи з вичерпного переліку ст. 53 Митного кодексу України.

Водночас, митниця може витребувати, а декларант зобов'язаний надати лише ті документи, які здатні такі сумніви усунути. При цьому законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Однак всупереч вищевказаним вимогам Закону, витребувавши додаткові документи, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити або у своїй сукупності можуть спростувати/чи впливають на митну вартість товару, що свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Будь які заперечення працівників Митниці, без зазначень їх у п. 33 Рішень про коригування митної вартості, не заслуговують на увагу та не можуть бути належними доказами у цій справі.

Отже, сам факт неподання (подання не в повному обсязі) декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду України від 29 травня 2012 року у справі № 21-91а12.

Таким чином, наявними матеріалами справи підтверджується те, що Митницею витребувано додаткові документи за відсутності будь-яких обґрунтованих сумнівів у правильності визначенні митної вартості товару, всупереч підтверджених всіх складових під час подання МД.

Водночас, позивачем, належними документами, наявними в матеріалах справи, підтверджено ціну товару, який був імпортований на митну територію України на підставі контракту №01 від 08.08.2014 року. Позивачем надано відповідачу для митного оформлення товару всі необхідні основні та додаткові документи, що передбачені ст.53 Митного кодексу України. Подані документи містили достовірні дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами ч.ч.4, 5 ст.58 Митного кодексу України.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що позивачем подано до митниці повний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом; відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар; правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Відповідно до ст. 59 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.

Незначні зовнішні відмінності не можуть бути підставою для відмови у розгляді товарів як ідентичних, якщо в цілому такі товари відповідають вимогам частини другої цієї статті.

Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

Відповідно до ч. 2 ст. 256 Митного кодексу, у рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Інших переконливих аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем у спірному рішенні не наведено, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, судом не встановлено.

Враховуючи наведене та відсутність підстав для виникнення сумніву щодо достовірності наведених позивачем відомостей та наданих з МД документів, недоведеність з боку митниці неможливості застосування першого методу визначення митної вартості, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість та протиправність рішення про коригування митної вартості товарів.

З огляду на безпідставність прийняття рішення про коригування митної вартості, колегія суддів відповідно приходить до висновку про протиправність прийнятої на підставі зазначеного рішення картки відмови у зв'язку з недоведеністю обставин, визначених ч. 6 ст. 54 МК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним рішень.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 29.07.2015 року відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги Харківської митниці Міндоходів колегією суддів не встановлено.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківської митниці Державної фіскальної служби - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.07.2015р. по справі № 820/5967/15 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С. Повний текст ухвали виготовлений 19.10.2015 р.