Ухвала суду № 52520274, 13.10.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

13 жовтня 2015 року

справа № 804/7569/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Головко О.В.

суддів: Ясенової Т.І. Суховарова А.В.

за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31

серпня 2015 року в адміністративній справі

за позовом Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського»

до Дніпропетровської митниці ДФС

про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови,-

в с т а н о в и в :

ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» у червні 2015 року звернувся до суду з позовом, в якому просило: визнати недійсним та скасувати рішення Дніпропетровської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № 110010000/2014/600630/1 від 18.12.2014; скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску та пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110010000/2014/20117 від 18.12.2014.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2015 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду та прийняту нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що між ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» та компанією «ASIA MINERALS LIMITED», Гонконг, було укладено контракт поставки № 14-1566-12 від 09.09.2014.

За умовами контракту та згідно з Додатковими угодами № 1 від 16.09.2014, № 2 від 29.09.2014, № 3 від 28.11.2014 компанія «ASIA MINERALS LIMITED» зобов’язується поставити на умовах DAP – ст. Правда Придніпровський з. д. м. Дніпродзержинськ, Україна (Інкотермс 2010), а ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» прийняти та оплатити феросілікомарганець у кількості 1000,000 мт, за ціною 1133 дол. США за мт.

З метою митного оформлення партії товару, поставленого за вищевказаним контрактом, декларантом – ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського», було подано до відповідача вантажну митну декларацію № 110010000/2014/022664 від 18.12.2014, в якій заявлено митну вартість товару за ціною договору (контракту).

Проте Дніпропетровською митницею ДФС було прийнято рішення № 110010000/2014/600630/1 від 18 грудня 2014 року, яким здійснено коригування заявленої декларантом митної вартості товару та визначено митну вартість товару за резервним методом, що ґрунтується на раніше визнаній митній вартості, за якою був ввезений ідентичний товар (хімічний склад, марку, виробника, сферу застосування, час ввезення, розмір партії) – 1,44 дол. США/кг (МД (ІМ40) № 700120003/2014/9550 від 07.10.2014, МД № 700120003/2014/10893 від 14.11.2014, МД № 700120003/2014/11845 від 11.12.2014).

На підставі вказаного рішення відповідачем винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 110010000/2014/20117 від 18.12.2014.

На підставі рішення про коригування митної вартості товару ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» було подано нову ВМД № 110010000/2014/022674 від 19.12.2014 та здійснено митне оформлення товару. Надаючи оцінку обґрунтованості висновків митного органу, правомірності оскаржуваного рішення про визначення митної вартості товарів та картки відмови, колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно зі статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу

Статтею 52 визначено, що у випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.

Відповідно до статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п’ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об’єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та (або) бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов’язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов’язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов’язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Положеннями статті 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 52 Митного кодексу України визначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов’язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об’єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Частиною 2 статті 58 Митного кодексу України та пунктом 1.14 наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» № 599 від 24.05.2012, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 червня 2012 року за № 984/21296 визначено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та(або) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов’язковою при її обчисленні.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та(або) недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та(або) недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що метод визначення митної вартості товару за ціною договору є основним. На підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару, що визначена за першим методом, митному органу необхідно надати відповідні документи. При цьому застосування кожного наступного методу у їх послідовності можливе лише у разі обґрунтованої та об’єктивної неможливості застосування попереднього методу.

В ході перевірки правильності визначення митної вартості товарів Дніпропетровська митниця ДФС дійшла висновку про неможливість застосування методу визначення митної вартості товару за ціною договору, оскільки подані на підтвердження митної вартості документи містять розбіжності та невідповідності, не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості товару.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем митному органу на підтвердження заявленої митної вартості товару та методу її визначення разом з ВМД № 110010000/2014/022664 від 18.12.2014 було надано контракт № 14-1566-12 від 09.09.2014, специфікацію до контракту № 2 від 29.09.2014, додаткові угоди № 1 від 16.09.2014 та № 3 від 28.11.2014, залізничну накладну № 41051459 від 11.12.2014, коносамент HLCUVT1140600167 від 18.06.2014, інвойс № А14/05151-0-2 від 03.12.2014, пакувальний лист, сертифікат про походження товару.

Додатково витребувані митним органом документи позивачем надані не були.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що відповідно до сертифікату якості та інвойсу виробником товару є Abhijeet Ferrotech Limited, тобто контракт є не прямий, що свідчить про наявність додаткових складових у митній вартості товару.

Проте суд апеляційної інстанції зазначає, що вказані доводи апелянта ґрунтуються виключно на припущеннях митного органу та не спростовують пояснення декларанта, що митна вартість товару, визначена позивачем, враховує всі складові, визначені митним законодавством.

Щодо посилання митного органу на неможливість проведення перевірки розрахунків ціни товару та числового значення заявленої митної вартості товару у зв’язку з її ненаданням декларантом та відсутності інформації на інтернет-сайті котирувань відносно імпортованого товару в публікаціях «Bulk ferroalloys Monitor» (використовується для визначення вартості товару відповідно до умов контракту) за травень 2014 року, колегія суддів зазначає, що за приписами митного законодавства вартість товарів базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, яка й використовується для митних цілей та при здійсненні митного контролю.

Відповідно до п. 2.3. контракту, після підписання відповідних специфікацій ціна на товар є твердою та не підлягає зміні в межах строку дії відповідної специфікації, якщо інше не погоджено в двосторонньому порядку.

Згідно зі специфікацією від 29.09.2014 ціна товару становить 1133 дол. США за метричну тонну.

Відсутність на інтернет-сайті видання «Bulk ferroalloys Monitor» котирувань імпортованого товару за травень 2014 року не може слугувати підставою для коригування митної вартості товару, оскільки вказана інформація не є офіційною та не може використовуватись митними органами як беззаперечний доказ невірного визначення позивачем митної вартості товару.

Окрім того, за умовами контракту котирування видання «Bulk ferroalloys Monitor», що використовується у формулі визнання ціни товару, береться до уваги за місяць, що передує місяцю відвантаження.

Судом встановлено, що відповідно до комерційного інвойсу від 03.12.2014 місяцем відвантаження є грудень 2014 року, що свідчить про необґрунтованість посилання апелянта на відсутність котирувань за травень 2014 року.

Стосовно ненадання декларантом платіжних документів на підтвердження митної вартості товарів, суд апеляційної інстанції зазначає, що вказана обставина не може слугувати підставою для відмови у визнанні заявленої митної вартості товару за умови наявності всіх інших первинних документів, які містять відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.

Окрім того, за умовами п. 4.2 контракту покупець перераховує передплату у розмірі 85 % вартості товару протягом 20 банківських днів з моменту отримання оригіналу інвойсу від продавця.

Інвойс датовано 03.12.2014, таким чином строк внесення суми передплати припадає на кінець грудня 2014 року.

Також суд апеляційної інстанції знаходить обґрунтованими пояснення позивача щодо неможливості надання платіжних документів під час митного оформлення товару, оскільки згідно з платіжним дорученням від 16.12.2014, що було надано до суду, оплата товару була здійснена лише частково.

Крім того суд зазначає, що відсутність в сертифікаті якості, сертифікаті походження та коносаменті марки поставленого товару жодним чином не впливає на визначення митної вартості товару (числового значення).

Доводи апелянта про наявність підстав вважати, що імпортований товар доставлений судном «PASSAT SPRING» з індійського порту VISHAPATNAM до порту Єгипту - SAID та перевантажений на судно «MOZART» та доставлений до порту призначення – Одеса, що свідчить про наявність додаткових витрат у транспортній складовій, суд апеляційної інстанції також знаходить необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до умов поставки DAP (Інкотермс 2010) - «поставка в пункті», означає, що продавець виконав своє зобов'язання по постачанню, коли він надав покупцеві товар, готовий до розвантаження з транспортного засобу, що прибув в узгоджене місце призначення. Продавець несе всі ризики, пов'язані з доставкою товару в узгоджене місце призначення. Продавець не зобов'язаний виконувати митні формальності або сплачувати імпортні мита при ввезенні товару. Даний термін може застосовуватися при поставках будь-яким видом транспорту.

Згідно з коносаментом від 18.06.2014 портом завантаження є Вишакхапатнам, Индия, портом відвантаження – Одеса, Україна, перевезення вантажу відбувається суднами - «PASSAT SPRING» та «MOZART».

При цьому визначено, що витрати по навантаженню/відвантаженню та перевалці вантажу в портах сплачені, що свідчить про врахування сторонами договору транспортних складових митної вартості товару.

Жодних доказів понесення додаткових транспортних витрат митним органом не надано, понесення їх позивачем є лише припущенням апелянта.

Так само апелянтом не спростовано факту включення транспортних витрат відповідно до залізничної накладної № 41051459 від 11.12.2014 до митної вартості товару, заявленої під час митного оформлення товару.

Крім того, заявлена митна вартість товару додатково підтверджується висновком Дніпропетровської ТПП № ГО-5839 від 29.12.2014, згідно з яким остання співпадає з ринковою ціною на вказаний товар.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що позивачем при здійсненні митного оформлення товару було надано всі необхідні та достатні документи, що дають змогу визначити митну вартість товару за основним методом.

Приймаючи оскаржуване рішення, митний орган жодним чином не обґрунтував неможливість застосування основного методу при визначенні митної вартості товару та всіх інших у їх послідовності, що свідчить про безпідставність застосування суб’єктом владних повноважень резервного методу.

З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що рішення Дніпропетровської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № 110010000/2014/600630/1 від 18.12.2014 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску та пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110010000/2014/20117 від 18.12.2014 є такими, що суперечить закону та підлягають скасуванню.

Враховуючи сукупність викладених обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2015 року в адміністративній справі № 804/7569/15 – без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.

Повний текст ухвали складений 16 жовтня 2015 року.

Головуючий: О.В. Головко

Суддя: Т.І. Ясенова

Суддя: А.В. Суховаров