Постанова № 52503425, 05.10.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2015 р. Справа№ 910/20079/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Синиці О.Ф.

Шевченка Е.О.

при секретарі Волуйко Т.В.

представники сторін:

позивача: Кобижча О.І. - довіреність б/н від 25.09.2015;

відповідача: не з'явився;

третьої особи: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікотек"

на рішення господарського суду міста Києва від 25.05.2015

у справі № 910/20079/14 (головуючий суддя: Сташів Р.Б.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікотек"

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Світ Електроніки"

про звернення стягнення на предмети іпотеки,

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікотек"

до Публічного акціонерного товариства "ДЕЛЬТА БАНК"

про визнання договорів про внесення змін до іпотечних договорів недійсними

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.05.2015 по справі №910/20079/14 первісний позов задоволено. У рахунок погашення заборгованості Публічного акціонерного товариства "Світ Електроніки" перед Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" за Договором кредитної лінії №BKЛ-419 від 06 жовтня 2006 року в сумі 33704127,09 грн., звернено стягнення на предмети іпотеки за трьома Іпотечними договорами № б/н від 09.10.2006 та за Іпотечним договором № б/н від 11.10.2006. Визначено спосіб реалізації предметів іпотеки шляхом продажу з прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження, з встановленням початкової ціни для реалізації предметів іпотеки на рівні їх вартості, яка буде встановлена згідно експертного висновку суб'єкта оціночної діяльності в межах процедури виконавчого провадження. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вікотек" подало до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 25,05,2015 у справі №910/20079/14, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову.

Скарга мотивована тим, що господарським судом міста Києва неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права, не з'ясовано статус третьої особи, яка перебуває в процедурі банкрутства, та не зазначено початкову ціну продажу предмету іпотеки.

Відповідно до автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікотек" по справі № 910/20079/14 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Зеленін В.О., судді: Синиця О.Ф., Ткаченко Б.О.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 26.08.2015р., у зв'язку з перебуванням судді Синиці О.Ф. у відпустці сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/20079/14 колегію суддів у складі: головуючий суддя: Зеленін В.О., судді: Ткаченко Б.О., Шевченко Е.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.08.2015 колегію суддів у зазначеному складі прийнято до розгляду справу № 910/20079/14. Розгляд апеляційної скарги призначений на 05.10.2015.

02.10.2015 представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із участю представника відповідача адвоката Амірової Ю.В. в судовому засіданні Деснянського районного суду м. Києва.

02.10.2015 представник третьої особи подав клопотання про зупинення провадження у справі до затвердження господарським судом міста Києва реєстру вимог кредиторів у справі № 910/4753/15-г про банкрутство ПАТ "Світ Електроніки".

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2015 року, у зв'язку з перебуванням судді Ткаченка Б.О. на лікарняному, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/20079/14 колегію суддів у складі: головуючого судді: Зеленіна В.О., суддів: Синиці О.Ф., Шевченка Е.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2015 колегією суддів у зазначеному складі апеляційну скаргу прийнято до провадження.

05.10.2015 представники відповідача і третьої особи у судове засідання не з'явились.

Розглянувши клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, суд відзначає, що неможливість одного представника бути присутнім у судовому засіданні не є підставою для відкладення розгляду справи в розумінні ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оскільки, у даному випадку, сторона має можливість скористатись правилами ст. 28 Господарського процесуального кодексу України, ст. 244 Цивільного кодексу України та направити іншого представника.

З метою не порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку, керуючись ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за необхідне здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними в справі документами та за відсутності представників відповідача і третьої особи.

Клопотання третьої особи про зупинення провадження у справі відхилено колегією суддів, оскільки наявність провадження у справі про банкрутство третьої особи не впливає на можливість розгляду апеляційної скарги у даній справі.

05.10.2015 в судовому засіданні представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів встановила наступне.

06.10.2006 між позивачем - Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк", як Банком і Кредитором, та третьою особою - Публічним акціонерним товариством "Світ Електроніки", як Позичальником, було укладено Договір кредитної лінії № ВКЛ-419 (далі - Кредитний договір), відповідно до якого Позичальнику було надано кредит у межах кредитної лінії (від 5 000 000 дол.США з подальшими змінами), під сплату річних відсотків (від 12% з подальшими змінами), з поверненням згідно погодженого сторонами графіку, але загалом всієї суми - до 05.10.2009 (з подальшими змінами - до 31.12.2014 включно).

До Кредитного договору сторонами вносилися зміни додатковими угодами та договорами з №1 по № 39, у період з 04.11.2006 по 26.12.2013.

За умовами вказаного Кредитного договору, кошти надавалися Позичальнику на умовах їх забезпеченості, цільового використання, строковості, повернення та платності.

Згідно із виписками Позивача про рух коштів між ним і Позичальником підтверджується виконання Позивачем своїх зобов'язань за Кредитним договором належним чином та в повному обсязі, та надання Позичальнику обумовлених кредитних коштів, і цими ж виписками підтверджується невиконання Позичальником своїх зобов'язань належним чином та в повному обсязі, що призвело до накопичення заборгованості та порушення Позичальником умов Кредитного договору та вимог ст.ст. 525, 526, 530, 629 та 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

З врахуванням положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 ЦК України, частини 2 статті 193 ГК України, Позичальник є порушником зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом, та зокрема у вигляді нарахування та стягнення:

- пені відповідно до статей 546, 549 ЦК України та на підставі пункту 4.1 Кредитного договору, з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГК України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань";

- штрафу відповідно до статей 546, 549 ЦК України та на підставі пункту 4.2 Кредитного договору.

У зв'язку із порушенням умов Кредитного договору позивач звертався до Позичальника в порядку ст. 611 ЦК України з вимогою про повернення суми кредиту, а також про сплату наявної заборгованості по відсоткам та встановленим договором штрафним санкціям за порушення грошових зобов'язань. Матеріали справи не містять доказів задоволення Позичальником вимоги Позивача в добровільному порядку.

Матеріалами справи підтверджується наявність та обґрунтованість заборгованості третьої особи перед позивачем в загальному розмірі 33 704 127,09 грн., у тому числі:

- заборгованість за кредитом - 16 888 521,77 грн.,

- прострочена заборгованість за кредитом - 4 400 000 грн.;

- пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 304 959,72 грн.;

- заборгованість по процентам - 492 592,74 грн.;

- заборгованість по простроченим процентам (до 31 дн.) - 311 640,30 грн.;

- заборгованість по простроченим процентам (понад 31 дн.) - 2 086 181,48 грн.;

- пеня за несвоєчасну сплату відсотків - 169 783,08 грн.;

- штраф за кожний випадок порушення повернення частини кредиту згідно графіку - 3 318 497,60грн.;

- штраф за кожний випадок порушення строкової сплати процентів - 5 731 950,40 грн.

Суд першої інстанції перевіривши доданий Позивачем до позову розрахунок заборгованості по кредиту, нарахованим процентам, які рахуються непогашеними перед Банком, пені та штрафу, дійшов висновку про його обґрунтованість, арифметичну правильність, відповідність вимогам закону та умовам Кредитного договору. Колегія суддів погоджується із даними висновком суду першої інстанції.

З метою забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за Кредитним договором, між позивачем, як Іпотекодержателем, та відповідачем - Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікотек", як Іпотекодавцем, було укладено ряд нотаріально посвідчених Іпотечних договорів (далі - Іпотечні договори):

- Іпотечний договір від 09.10.2006, посвідчений 09.10.2006 приватним нотаріусом та зареєстрованим реєстрі за № 1082, зі змінами та доповненнями (копії договорів про зміни залучені до матеріалів справи), предмет іпотеки - нежиле приміщення, торгові ряди вбудованих приміщень, магазин загальною площею 441,2 кв.м., що розташовані за адресою: Рівненська область, місто Кузнецовськ, Вараш мікрорайон, будинок номер 11, секція 2, договірна заставна вартість майна - 4150080 грн.;

- Іпотечний договір від 09.10.2006, посвідчений 09.10.2006 приватним нотаріусом та зареєстрований в реєстрі за № 1084, зі змінами та доповненнями (копії договорів про зміни залучені до матеріалів справи), предмет іпотеки - нежиле приміщення, магазин загальною площею 446,3 кв.м., що розташований за адресою: Хмельницька область, місто Шепетівка, пр. Миру, будинок номер 14, договірна заставна вартість майна - 4429378,08 грн.

- Іпотечний договір від 09.10.2006, посвідчений 09.10.2006 приватним нотаріусом та зареєстрований в реєстрі за № 1086, зі змінами та доповненнями (копії договорів про зміни залучені до матеріалів справи), предмет іпотеки - приміщення магазину загальною площею 1009,1 кв.м, що розташоване за адресою: Рівненська область, м. Рівне, проспект Миру, будинок номер 16, договірна заставна вартість майна - 13331304 грн.;

- Іпотечний договір від 11.10.2006, посвідчений 11.10.2006 приватним нотаріусом та зареєстрований в реєстрі за № 1093, зі змінами та доповненнями (копії договорів про зміни залучені до матеріалів справи), предмет іпотеки - нежиле приміщення, магазин "Вікотек", загальною площею 789,8 кв.м., що розташований за адресою: Хмельницька область, м. Нетішин, пр. Незалежності (пр. Леніна) будинок номер 11, договірна заставна вартість майна - 7262136 грн.

Предметами іпотеки за Іпотечними договорами забезпечуються виконання Позичальником (Третьою особою) зобов'язань, що випливають з укладеного між ним та Іпотекодержателем Кредитного договору щодо повернення кредиту, сплати процентів, комісій, неустойки (штрафу, пені) в розмірах, строки та у випадках, передбачених Кредитним договором. У Іпотечних договорах Іпотекодавець підтвердив, що Предмети іпотеки належить йому на праві власності на підставі перелічених у договорах правовстановлюючих документів. За умовами Іпотечних договорів, Іпотекодержатель має право, у разі невиконання або неналежного виконання Основного зобов'язання, задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на іпотеки.

Матеріали справи не містять доказів задоволення Позичальником або Іпотекодавцем вимог позивача, як Кредитора та Іпотекодержателя, щодо погашення заборгованості та санкцій за Кредитним договором та щодо передання Предмету іпотеки у рахунок погашення вищевстановленої судом заборгованості Позичальника по Кредитному договору в добровільному порядку.

В процесі розгляду справи у суді першої інстанції відповідач подав зустрічний позову про визнання недійсними договорів від 30.04.2013 та від 10.09.2013 про внесення змін до вищевказаних Іпотечних договорів, як таких, що підписані від імені відповідача Кононенко Ю.В. з перевищенням повноважень.

Відхиляючи доводи зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що за приписами норм цивільного законодавства, а також відповідно до глави 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року (зі змінами і доповненнями), правочини про відчуження майна відмежовуються від правочинів застави майна, тобто відчуження майна і застава майна не є тотожними поняттями (всупереч такої їх оцінки відповідачем), тому, враховуючи норми 12.5.8 та 12.6 Статуту відповідача, місцевий господарський суд прийшов до вірного висновку про те, що при укладенні договорів Кононенко Ю.В. не потребувала згоди Загальних зборів Учасників товариства відповідача, оскільки відповідно до вказаних пунктів Статуту згода вищого органу товариства потрібна при укладенні договорів саме відчуження, а не застави. При цьому Кононенко Ю.В., як підписант оспорюваних договорів, була належним чином уповноважена на їх підписання довіреністю від 20.02.2013, посвідченою приватним нотаріусом КМНО Шевельовою В.М. та зареєстрованою у реєстрі за № 150, і на момент укладення оспорюваних договорів довіреність була дійсна, і наданий довіреністю обсяг повноважень повірена особа не перевищила.

Також, при укладенні оспорюваних договорів нотаріусу було надано Протокол № 7 Загальних зборів Учасників товариства відповідача від 19 квітня 2013 року, яким Кононенко Ю.В. уповноважувалась вищим органом товариства на підписання в подальшому оспорюваних договорів "на умовах, запропонованих AT "Дельта Банк", визначенням решти істотних умов цих договорів та інших супутніх документів на розсуд Кононенко Ю.В.". Таким чином Кононенко Ю.В. отримала також дозвіл на від визначеного Статутом товариства відповідача органу на укладення оспорюваних договорів від 30.04.2013 та від 10.09.2013 про внесення змін до вищеописаних Іпотечних договорів.

Щодо визначення у оспорюваних договорах істотних умов, суд першої інстанції також вірно зазначив, що в оспорюваних договорах, якими вносяться зміни до основних Іпотечних договорів, зазначено, що вони є їх відповідними невід'ємними частинами, а інші умови відповідного Іпотечного договору залишаються незмінними і сторони підтверджують за ними свої зобов'язання.

Таким чином, судом першої інстанції встановлено відсутність підстав, встановлених ст.ст. 203, 215 ЦК України для визнання недійсними оспорюваних договорів, тому він обґрунтовано відмовив у задоволенні зустрічного позову.

Заявлені позовні вимоги щодо звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення вимог Банку по стягненню заборгованості за Кредитним договором за рахунок коштів отриманих від реалізації предмета іпотеки визнаються судом обґрунтованими виходячи з наступного.

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ч. 1 ст. 575 ЦК України).

Особливості обсягу вимог іпотекодержателя, які задовольняються за рахунок предмета іпотеки, визначаються Законом "Про іпотеку".

За змістом частини 1 статті 583 ЦК України та частини 2 статті 11 Закону України "Про іпотеку", заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель). При цьому застава (іпотека) завжди є забезпеченням певного узгодженого із заставодавцем (іпотекодавцем) зобов'язання. Законодавством розрізняється застава (іпотека), надана боржником та застава (іпотека), надана третьою особою (майновим поручителем).

Згідно із ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника.

В силу положень ст. 3 Закону "Про іпотеку" у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

За змістом ч. 6 ст. 20 Закону "Про заставу" звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Іпотечне законодавство передбачає, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (ч. 3 ст. 33 Закону "Про іпотеку").

Колегія суддів відмічає, що при вирішенні спорів, предметом яких є звернення стягнення на майно, передане в іпотеку чи в заставу принциповим вважається встановлення судом факту невиконання або неналежного виконання основного зобов'язання, лише за умови якого суд й має право звернути стягнення на предмет іпотеки/застави.

Доказами, наявними у матеріалах справи, підтверджується факт невиконання третьою особою зобов'язання за Кредитним договором, отже у позивача виникло право звернення стягнення іпотеки. При цьому порушення щодо третьої особи справи про банкрутство не впливає на право позивача вимагати звернення стягнення на предмет іпотеки, тому позовні вимоги первісного позову підлягають до задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 39 Закону України "Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Із наведеної правової норми, що містить вимоги до змісту судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, вбачається, що окрім іншого, у судовому рішенні має бути зазначено початкову ціну продажу предмету іпотеки в порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Згідно з ч. 2 ст. 43 Закону України "Про іпотеку" початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

У оскаржуваному рішенні судом першої інстанції дотримано зазначених положень Закону України "Про іпотеку", та визначено спосіб реалізації предметів іпотеки шляхом продажу з прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження, та з встановленням початкової ціни для реалізації предметів іпотеки за Іпотечними договорами на рівні вартості предметів іпотеки, яка буде встановлена згідно експертного висновку суб'єкта оціночної діяльності в межах процедури виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення первісних позовних вимог та відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог.

Таким чином, наведене вище та докази, які містяться в матеріалах справи, спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 25.05.2015 у справі № 910/20079/14 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікотек" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 25.05.2015 у справі № 910/20079/14 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/20079/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.О. Зеленін

Судді О.Ф. Синиця

Е.О. Шевченко