Ухвала суду № 52472415, 29.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" вересня 2015 р. м. Київ К/800/54606/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицькї О.В., Цвіркуна Ю.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2014 року

у справі №808/6767/13-а

за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (надалі - СПД ФО ОСОБА_1.)

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (надалі - ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області)

про визнання протиправними дій, -

встановив:

Позивач звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправними дії ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області щодо формування в акті про результати документальної позапланової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства СПД ФО ОСОБА_1 по взаємовідносинам з підприємством ТОВ «Ангстрем Континенталь», висновків про визнання відсутності у СПД ФО ОСОБА_1 об'єктів оподаткування по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам - покупцям за період з 01.10.2012р. по 31.10.2012р.;

- визнати протиправними дії ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області щодо формування в акті про результати документальної позапланової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства СПД ФО ОСОБА_1 по взаємовідносинам з підприємством ТОВ «Ангстрем Континенталь», висновків про визнання фінансово-господарських операцій фіктивними, а правочини з придбання, здійснені між СПД ФО ОСОБА_1 з ТОВ «Ангстрем Континенталь» за період жовтень 2012 року з надання послуг підприємствам-покупцям нікчемними та, як наслідок, недійсними з моменту їх вчинення.

- визнати протиправними дії ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області по зменшенню задекларованого податкового кредиту позивача по взаємовідносинах з ТОВ «Ангстрем Континенталь», у жовтні 2012 року на суму - 17856,04грн.;

- визнати протиправними дії ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області по зменшенню задекларованих податкових зобов'язань позивача на суму 18795,82 грн., а саме в жовтні 2012 року;

- зобов'язати ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області вилучити внесені зміни за результатами проведеної з 24.04.2013р. по 26.04.2013р. документальної позапланової виїзної перевірки СПД ФО ОСОБА_1, за результатами якої був складений акт від 26.05.2013р. № 625/17-3075306693 з інформаційних баз, перелік яких визначений центральним органом державної податкової служби в Україні та заборонити їх вносити на підставі акту від 26.05.2013р. № 625/17-3075306693.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 15.10.2013р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2014р., в позові відмовлено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги щодо внесення інформації показників податкової звітності в інформаційних базах даних та зобов'язання вилучити внесену інформацію

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до п.2 ч.1 ст.222 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства СПД ФО ОСОБА_1, по взаємовідносинам з підприємством ТОВ «Ангстрем Континенталь» за період з 01.10.2012р. по 31.10.2012р., за результатами якої складено акт від 26.05.2013р. № 625/17-3075306693.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем зроблено висновки про порушення позивачем ст.203, ст.215, ст.216, ст.228, ст.236 Цивільного кодексу України щодо здійснення нікчемних правочинів з придбання товарів між СПД ФО ОСОБА_1 та ТОВ «Ангстрем Континенталь» за період жовтень 2012року; в порушення п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України СПД ФО ОСОБА_1 по взаємовідносинах з ТОВ «Ангстрем Континенталь» у жовтні 2012 року завищено суму податкового кредиту з ПДВ на суму - 17856,04 грн.; в порушення ст.185, ст.187, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України СПД ФО ОСОБА_1 завищено податкові зобов'язання на суму 18795,82 грн., а саме в жовтні 2012р.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія суддів апеляційної інстанції, дійшов до висновку про те, що позивачем обраний невірний спосіб захисту порушеного права, оскільки в даному випадку позивач фактично оскаржує висновки акту перевірки, тоді як акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень, а тому не може бути оскарженим.

Надаючи оцінку обставинам у справі, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України (надалі - ПК України).

У пункті 61.1 статті 61 ПК України визначено, що податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин. (підпункт 62.1.3 пункту 62.2 статті 62 ПК України).

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок визначений положеннями статті 78 ПК України.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідач є органом державної влади і, відповідно, його діяльність має підпорядковуватись вимогам наведеної норми Конституції України та аналогічним вимогам Податкового кодексу України. Право податкового органу на проведення перевірки підлягає законодавчим обмеженням та реалізується з дотриманням порядку, встановленого законом.

Суд може захистити право платника податку у разі проведення перевірки за відсутності для цього належних юридичних постав та з порушенням правил, процедури, встановлених законом. Наявність негативних наслідків такої перевірки для можливості судового захисту законом не вимагається. Право на судовий захист пов'язане з самою протиправністю дій.

Разом з тим, позивачем не оспорювалось право державної податкової інспекції на проведення перевірки, взагалі, він доводив протиправність розпочатої щодо нього перевірки.

Натомість, як зазначено у постанові Верховного Суду України від 24 січня 2006 року у справі №21-102во05 суд, установивши порушення вимог законодавства, має захистити права та охоронювані законом інтереси, самостійно обравши спосіб, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Поряд з цим, необхідно враховувати, що способом здійснення податкового контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (підпункт 62.1.2 пункту 62.2 статті 62 ПК України).

Відповідно до статті 71 ПК України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Згідно з приписами підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

У пункті 74.1 статті 74 ПК України зазначено, що податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів.

Виходячи із системного тлумачення статей 71, 72, 74 ПК України, для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла за результатами податкового контролю і не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку.

Вищезазначене також узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною, зокрема, у постанові від 09 грудня 2014 року у справі №21-511а14.

Отже, під час нового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, звернути увагу на правомірність призначення підстав для проведення перевірки та дій контролюючого органу щодо проведення.

При цьому, суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного та всебічного з'ясування обставин справи, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, та вичерпано всі можливості збирання й оцінки доказів.

Разом з тим, частина 4 та 5 статті 11 даного Кодексу встановлює, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Виходячи з положень ст.220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визначати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні.

За таких обставин, відсутні підстави вважати, що судами з'ясовані всі обставини справи і їм надана правильна юридична оцінка. Вказане позбавляє касаційну інстанцію можливості перевірити юридичну оцінку, надану судами попередніх інстанцій всім обставинам справи.

Зважаючи на наведене, касаційна інстанція на підставі ст.227 КАС України дійшла висновку про неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для повного, достовірного з'ясування та правильного вирішення цього спору.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2014 року - скасувати та направити справу на новий судовий розгляд в суд першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ Ю.І. Цвіркун