Ухвала суду № 52472410, 29.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" вересня 2015 р. м. Київ К/800/30285/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В, Цвіркуна Ю.І.,

при секретарі Ігнатенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Стара Ферма»

на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 30 березня 2015 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2015 року

у справі №826/1306/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стара Ферма» (надалі - ТОВ «Стара Ферма»)

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м.Києві (надалі - ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м.Києві)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату недоїмки, рішення про застосування штрафних санкцій, -

встановив:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, поставлено питання про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м.Києві від 16.10.2014р. №0001081702, від 26.12.2014р. № 0001771702, рішення про застосування штрафних санкцій від 16.10.2014р. №0001101702, вимог про сплату боргу (недоїмки) від 16.10.2014р. №Ю-109/26-50-17-02, від 14.01.2015р. № Ю-1820-23.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 30.03.2015р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2015р., в позові відмовлено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог та направити справу на новий розгляд в суд першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, контролюючим органом проведено фактичну перевірку з питань дотримання ТОВ «Стара Ферма» норм чинного трудового та податкового законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та з питань повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2013р. по 30.06.2014р., за результатами якої складено акт від 26.09.2014р. №64/26-50-17-02-19/37413316.

Проведеною перевіркою, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем, зокрема, п.п.14.1.56 п.14.1 ст.14, п.п.163.1.1 п.163.1 ст.163, п.п.164.1.2 п.164.1, п.п.164.2.2, п.п.164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, п.п 169.2.2 п. 169.2 ст. 169, п.171.1 ст.171, абз. «а» п.176.2 ст.176 ПК України та, як наслідок, заниження податку на доходи фізичних осіб на загальну суму у розмірі 175425,51грн., а також порушення п.п.1, 2 ч.2 ст.6, п.5 ст.8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та, як наслідок, несплата внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальну суму у розмірі 59302,36грн.

На підставі названого акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001081702 від 16.10.2014р., згідно з яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 177259,79 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 76934,49 грн.; рішення №0001101702 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальну суму в розмірі 59302,36 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 17671,88грн.

Також, 16.10.2014р. відповідачем на підставі цього акту перевірки прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-109/26-50-17-02, відповідно до якої підлягає до сплати сума недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску розмірі 59302,36 грн.

За результатами адміністративного оскарження позивачем вказаних податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги, ГУ ДФС у м. Києві рішенням від 05.12.2014р. №1749/10/26-15-10-08 залишено без змін вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 16.10.2014р. №Ю-109/26-50-17-02, а рішення від 16.10.2014р. №0001081702 скасовано в частині основного платежу в сумі 270,00грн. та збільшено суму штрафних (фінансових) санкцій на 56253,34 грн.

В подальшому на підставі зазначеного рішення ГУ ДФС у м. Києві та акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.12.2014р. №0001771702, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 176989,79 грн., а також до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 133187,83грн.

14.02.2015р. позивачем отримано вимогу ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м.Києві про сплату боргу (недоїмки) від 14.01.2015р. № Ю-1820-23, відповідно до змісту якої станом на 31.12.2014р. сума заборгованості ТОВ «Стара Ферма» зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені становить 14803,36 грн., з яких 9560,29грн. - недоїмка, 5243,07грн.

Надаючи оцінку обставинам у справі колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з неповного з'ясування судами попередніх інстанції усіх обставин справи з огляду на наступне.

Згідно з пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку (п. 171.1 ст. 171 Податкового кодексу України).

Пунктом 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України встановлено, що ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Згідно з абз «а» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку, та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Відповідно до абз. «б» п.п.170.9.1 п.170.9 ст.170 Податкового кодексу України податковим агентом платника податку під час оподаткування суми, виданої платнику податку під звіт, та не повернутої ним протягом встановленого підпунктом 170.9.2 цього пункту строку, є особа, що видала таку суму, а саме під звіт для виконання окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх видала, - у сумі, що перевищує суму фактичних витрат платника податку на виконання таких дій.

Як вбачається з акту перевірки, в ході проведення перевірки відомостей по заробітній платі, наказів по особовому складу підприємства, відібраних пояснень працівників щодо оформлення трудових відносин та оплати праці, довідки про результати обстеження і встановлення найманих працівників від 18.09.2014р. та додатково отриманих до перевірки документів та матеріалів, встановлено, що в період з 01.01.2013р. по 30.06.2014р. у трудових відносинах з ТОВ «Стара Ферма» працювало 56 фізичних осіб.

При цьому, згідно наданих письмових пояснень найманих працівників щодо оформлення трудових відносин та оплати праці встановлено, що сума заробітної плати або винагороди за трудовими договорами, яку зазначили працівники, суперечить відомостям нарахування заробітної плати та актам виконаних робіт.

На спростування доводів податкового органу щодо перебування у трудових відносинах з ТОВ «Стара Ферма» 56 фізичних осіб, позивач під час розгляду справи попередніми судовими інстанціями наголошував, що у різний період часу на підприємстві працювало значно менше осіб, про що свідчать копії штатного розкладу та наказів про їх затвердження.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні дослідження доказів на підтвердження чи спростування доводів позивача про відсутність 56 працівників на підприємстві.

Крім того, в матеріалах справи не міститься жодних доказів, які б підтверджували факт відбирання пояснень у працівників стосовно оформлення трудових відносин та оплати праці.

Доказами в адміністративному судочинстві, відповідно до ч.1 ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (частина друга цієї статті).

Відповідно до ч.1, ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з ч.1 ст.65 Кодексу адміністративного судочинства України як свідок в адміністративній справі може бути викликаний судом кожна особа, якій можуть бути відомі обставини, що належить з'ясувати судом у справі.

Між тим, особи, що надавали письмові пояснення щодо оформлення трудових відносин з позивачем, на які податковий орган посилається в акті перевірки, не допитувалися в судовому засіданні під час розгляду справи. Тільки після дотримання норм процесуального права, а саме приведення до присяги свідчень таких осіб можуть бути доказами по справі.

Порядок допиту свідків передбачено ст.141 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, в обґрунтування виявлених під час проведення перевірки порушень, податковий орган зазначає, що директору ТОВ «Стара Ферма» виплачувались грошові кошти згідно видаткових касових ордерів за період з грудня 2013 року по червень 2014 року без зазначення підстав для видач, коду цільового призначення кореспондуючого рахунку, коду аналітичного рахунку.

Як вбачається з матеріалів справи, дійсно деякі видаткові касові ордери не мають посилання на кореспондуючі рахунки. Між тим, це не може бути порушенням, якщо такі суми зазначено по рахунку, крім того решта видаткових касових ордерів заповнено належним чином.

Разом з тим, для підтвердження правомірності руху коштів, позивачем було надано до суду роздруківку із касової книги підприємства разом з копіями видаткових касових ордерів.

Проте такі доводи позивача не прийнято до уваги судами попередніх інстанцій.

Виходячи з положень ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визначати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні.

Отже, під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

При цьому, суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного та всебічного з'ясування обставин справи, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, та вичерпано всі можливості збирання й оцінки доказів.

Разом з тим, ч.4 та ч.5 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

За таких обставин, відсутні підстави вважати, що судами з'ясовані всі обставини справи і їм надана правильна юридична оцінка. Вказане позбавляє касаційну інстанцію можливості перевірити юридичну оцінку, надану судами попередніх інстанцій всім обставинам справи.

Зважаючи на наведене, касаційна інстанція на підставі ст.227 КАС України дійшла висновку про неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для повного, достовірного з'ясування та правильного вирішення цього спору.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Стара Ферма» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 30 березня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2015 року - скасувати та направити справу на новий судовий розгляд в суд першої інстанції.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ Ю.І. Цвіркун