Ухвала суду № 52472406, 08.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2015 року м. Київ К/800/48751/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства «Бур-Сервіс» на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.02.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2013

у справі 1170/2а-5136/11

за позовом Приватного підприємства «Бур-Сервіс»

до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Бур-Сервіс» звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.02.2011, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2013 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, позивач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати оскаржувані рішення, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведена позапланова документальна невиїзна перевірка ПП „Бур - Сервіс , з питань дотримання вимог податкового законодавства, в частині правомірності нарахування податкових зобовязань та податкового кредиту з податку на додану вартість із ПП «Гімалая» в період з 01.07.2011 по 31.07.2011, за результатами якої складено акт №146/23-1/33520206 від 10.11.2011.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп.198.3 , 198. 6, 198. 2 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за період липень 2011 року в розмірі 16 310 грн.

На підставі вищезазначеного акта відповідачем винесено прийняте податкове повідомлення-рішення №0001382310 від 24.11.2011, яким визначено зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 16 310 грн., штрафних санкцій 8 155 грн.

Приймаючи спірне рішення фіскальний орган виходив з того, що не підлягає включенню до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми з ПДВ по операціях з ПП «Гімалая», так як не підтверджено факт поставки товару.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням основних фондів, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених в ціні товару (послуги) є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою використання у власній господарській діяльності, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

При цьому як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містить достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов'язує реалізацію права платника на податкову вигоду.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

Слід також зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

З матеріалів справи вбачається, що 30.03.2011 між позивачем ПП «Гімалая»укладено договір поставки №5, відповідно до п.1 якого ПП «Гімалая», постачальник за договором, зобовязується поставити у зумовлені строки ПП «Бур- Сервіс», покупець за договором, буровий інструмент.

Згідно п.п.4.2, 3.1 договору строк поставки товару не пізніше 5 календарних днів з моменту перерахування покупцем на розрахунковий рахунок Постачальника 100% предоплати за товар. Поставка товару здійснюється автомобільним транспортом постачальника або за домовленістю автомобільним транспортом Покупця.

Разом з тим, згідно обставин, встановлених судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, позивачем як платником податку не підтверджено правомірності та обґрунтованості витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами, оскільки не надано додаткових угод до договору щодо зміни підстав для здійснення поставки товару, шляхових листів на підтвердження факту транспортування товару власним автотранспортом..

За таких обставин, з огляду на те, що позивачем належним чином не підтверджено реальності придбання у ПП «Гімалая» продукції, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що ПП «Бур-Сервіс» безпідставно відображено суми податкового кредиту по податкових накладних, виписаних ПП «Гімалая».

Рішення судів попередніх інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Приватного підприємства «Бур-Сервіс» на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.02.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2013 у справі 1170/2а-5136/11 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Бур-Сервіс» відхилити.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.02.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2013 у справі 1170/2а-5136/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п`ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко