Рішення № 5246978, 10.06.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2009 р. Справа № 57/107-09

вх. № 3730/4-57

Суддя господарського суду Аюпова Р.М.

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Бура Ю.О. - юрисконсульт, дов. №432 від 22.05.09р.

Відповідач - не з"явився.

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська пивна компанія Харків", смт. Коломак

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, с. Тернова

про стягнення 29426,72 грн. та повернення обладнання

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ “Українська пивна компанія Харків” звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою (з урахуванням уточнених позовних вимог), в якій просить суд зобовязати відповідача Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 повернути йому орендоване за договором № М.СИУ 328 від 01.04.2008 року розливне обладнання загальною вартістю 9672,24 грн. та стягнути суму неустойки за прострочення повернення обладнання у розмірі 19344,48 грн.; суму заборгованості по сплаті суборендної плати у розмірі 20 грн., штраф в сумі 350 грн., а також віднести на відповідача свої витрати по оплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх обовязків по договору № М.СИУ - 328 суборенди обладнання для розливу від 01.04.2008 року щодо своєчасного внесення суборендної плати, своєчасного повернення обєкту договору суборенди.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15 травня 2009 року прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 26 травня 2008 року о 10:20 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15 травня 2009 року розгляд справи відкладено на 10.06.2009 р. о 10:40 год, у звязку з неявкою представника відповідача у судове засідання, невиконання сторонами вимог суду .

09 червня 2009 року, через канцелярію господарського суду позивачем надано додаткові документи (вх. № 6168, 6169), які долучені до матеріалів справи.

У призначеному 10 червня 2009 року судовому засіданні представник позивача позов підтримував та наполягав на його задоволенні.

Відповідач правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував, відзив на позов та інші витребувані судом документи не надав, заборгованість не спростував.

Судом перевірено адресу відповідача, згідно з наданої позивачем довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, месцем проживання відповідача є: 62421, АДРЕСА_1, саме на цю адресу були надіслані процесуальні документи, але ухвали суду повернулась на адресу суду з відміткою пошти „за зазначеною адресою не проживає”.

Оскільки Господарським процесуальним кодексом України на господарський суд не покладено обовязок зясування адреси фактичного місцезнаходження сторін у справі та надсилання сторонам копій процесуальних документів за цими адресами, суд вважає, що відповідач СПДФО ОСОБА_2. належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання.

Присутній в судовому засіданні 10 червня 2009 року позивач вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі відповідача.

Суд дійшов висновку про достатність в матеріалах справи доказів та можливість розгляду справи без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши представників позивача та відповідача судом встановлено наступне.

01 квітня 2008 року між ТОВ “Українська пивна компанія Харків” (далі - позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2. (далі відповідач) укладено договір № Р.СИУ - 328 суборенди обладнання для розливу (далі договір), у відповідності до умов якого позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування за плату операційне торгівельне обладнання, яке належить орендарю на праві користування відповідно до договору оренди з із власником ВАТ “Сан ІнБев Україна”№ ВК-3/2007 від 30.06.2007 року; обладнання передається в комплекті, склад кожного окремого комплекту узгоджується сторонами, шляхом підписання відповідного акту приймання передачі, який є невідємною частиною договору.

Факт передачі обладнання підтверджується актом приймання-передачі обладнання, підписаним сторонами 02 квітня 2008 року.

Відповідно до пунктів 5.2, 5.3, 5.4 договору щомісячний розмір суборендної плати визначається в акті прийому передачі такого комплекту і вважається узгодженим шляхом підписання відповідного акту прийому передачі, суборендна плата сплачується суборендарем щоквартально на поточний рахунок Орендаря на умовах попередньої оплати до 3 числа першого місяця кварталу протягом якого буде здійснюватися суборенда обладнання.

Пунктом 2 акту прийому передачі сторони узгодили розмір щомісячної орендної плати, який становить 05 грн. з ПДВ .

Як вбачається з матеріалів справи, власником майна, що було передано в оперативну суборенду відповідачу є ВАТ “Сан ІнБев Україна”, яке не заперечувало проти передачі операційного торгівельного обладнання в суборенду відповідачу, про що свідчить лист № 01/04 від 01.04.2008 року.

Проте, в порушення умов договору, відповідач не виконав свої зобовязання щодо повної та своєчасного внесення суборендної плати на рахунок позивача, внаслідок чого у нього виникла заборгованість по суборендній платі з 01.09.2008р по 01.01.2009 року у сумі 20 грн.00 коп. (сума основного боргу)

Позивачем належним чином виконано свої зобовязання перед відповідачем по договору № Р.СИУ - 328 суборенди обладнання для розливу від 01.04.2008 р., проте, , в порушення умов договору, відповідач не виконав свої зобовязання щодо повної та своєчасного внесення суборендної плати на рахунок позивача, внаслідок чого у нього виникла заборгованість по суборендній платі з 01.09.2008р по 01.01.2009 року у сумі 20 грн.00 коп. (сума основного боргу).

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконати її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обовязку в натурі (присудження до виконання обовязку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 вказаної норми передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Проте, відповідач порушив умови Договору щодо своєчасного внесення орендної плати на рахунок позивача внаслідок чого, за період з 01 вересня 2008 року по 01 січня 2009 року склалась заборгованість у розмірі 20 грн.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобовязання з оплати орендної плати за договором № Р.СИУ - 328 суборенди обладнання для розливу від 01.04.2008 р.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував позовні вимоги, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 20 грн. заборгованості з суборендної плати належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Пунктом 11.1, 11.2 договору передбачено, що договір діє до 31 грудня 2008 року; дія договору припиняється у випадку закінчення строку на який він був укладений.

Позивач надіслав відповідачу повідомлення № 354-юр від 13.01.2009 року, в якому повідомив про розірвання договору та зобовязання відповідача протягом трьох днів з моменту припинення договору передати обладнання позивачеві.

Таким чином, станом на момент розгляду справи договір № Р.СИУ - 328 суборенди обладнання для розливу від 01.04.2008 р. є таким, що припинив свою дію.

Статтею 785 Цивільного Кодексу України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Це означає, що річ повинна бути повернута наймодавцю в розумний строк, мінімально необхідний для передачі речей даного виду.

У відповідності до п. п. 3.2, 3.4 договору, у разі припинення дії цього договору з підстав передбачених п.п. 4.11,11.2,11.3,11.5 цього договору, відповідач зобовязався повернути обладнання позивачу; обладнання рахується фактично переданим позивачу з суборенди з моменту підписання сторонами акту прийому передачі обладнання. Проте відповідач на сьогоднішній день не повернув позивачу отримане в користування по договору обладнання.

Наведене свідчить про порушення відповідачем ч.1ст. 785 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 836 ЦК України якщо після припинення договору користувач не повертає річ, позичкодавець має право вимагати її примусового повернення, а також відшкодування завданих збитків.

Відповідно ч.1 ст. 16 ЦК України, ч.2 ст. 20 ГК України одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

Як свідчать матеріали справи та не спростовано відповідачем, на час прийняття рішення, відповідач безпідставно утримує майно позивача, у звязку з чим порушує свої обовязки за договором та права і охоронювані законом інтереси позивача.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вимога позивача про зобовязання відповідача Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 повернути йому орендоване за договором № М.СИУ 328 від 01.04.2008 року розливне обладнання загальною вартістю 9672,24 грн. обґрунтованою та такою, що підлягає задовленню.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), а у разі порушення зобовязання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст.. 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобовязання.

Пунктом 7.2 Договору суборенди сторонами передбачена відповідальність за порушення строків виконання грошових зобовязань у вигляді штрафу у розмірі 50 грн. за кожен місяць несплати орендної плати, який за період з 01 вересня 2008 року по 01 квітня 2009 склав 350 грн.

У відповідності до п. 7.7 договору сторони передбачили відповідальність відповідача за невиконання обовязку щодо повернення обладнання у вигляді штрафу у розмірі 200% заставної вартості обєкту оренди. У звязку з чим, позивач нарахував відповідачу штраф у розмірі 19344,48 грн.

У відповідності до п. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст. ст. 230, 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання. Законом щодо окремих видів зобовязань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Враховуючи, що відповідач порушив вимоги Договору щодо сплати орендної плати а також не повернув суборендоване майно у строки, встановлені договором, суд дійшов висновку, що штраф у розмірі 350 грн. за прострочення внесення суборендної плати та 19344,48 грн. за прострочення суборендованого обладнання підлягає стягненню з відповідача.

Оскільки з матеріалів справи вбачається, що спір по даній справі виник з вини відповідача, суд, відповідно до вимог статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, покладає витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6, 22, 526, 530, 785 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Зобовязати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2, код НОМЕР_1 (відомості про відкриті рахунки в установах банків, дату та місце народження в матеріалах справи відсутні) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “Українська пивна компанія Харків” (місцезнаходження: 63100, Харківська обл.., Коломацькій район, смт Коломак, вул.. Пролетарська, буд. 9; п/р 260080131862 в ЗАТ „СБЕРБАНК РОССИИ”, м. Київ, МФО 320627, код 33163965) орендоване за договором № М.СИУ 328 від 01.04.2008 року розливне обладнання, яке отримане за актом прийому передачі обладнання від 02 квітня 2009 року., загальною вартістю 9672,24 грн.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, код НОМЕР_1 (відомості про відкриті рахунки в установах банків, дату та місце народження в матеріалах справи відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Українська пивна компанія Харків” (місцезнаходження: 63100, Харківська обл.., Коломацькій район, смт Коломак, вул.. Пролетарська, буд. 9; п/р 260080131862 в ЗАТ „СБЕРБАНК РОССИИ”, м. Київ, МФО 320627, код 33163965), суму заборгованості по сплаті суборендної плати у розмірі 20 грн., суму неустойки за прострочення повернення обладнання у розмірі 19344,48 грн.; штраф в сумі 350 грн., а також 293,87 грн. державного мита та 312,50 грн. судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового засідання.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Аюпова Р.М.

Повний текст рішення підписано 12 червня 2009 року.

справа № 57/107-09