Постанова № 52461361, 13.10.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2015 р. Справа № 917/1184/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І. , суддя Бондаренко В.П.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - Козик А.І.

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" (вх. №4496 П/1-7) на рішення господарського суду Полтавської області від 06.08.15 у справі

за позовом ТОВ "Евролідер",м. Мелітополь,

до ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" , м.Кременчук,

про стягнення 535 463,97 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Господарським судом Полтавської області розглянута позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Евролідер" про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод", з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог 563 973,33 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами 28.11.2013 р. договору поставки товару № 0569-СН (інфляційні втрати).

Рішенням господарського суду Полтавської області від 06.08.2015 року (суддя Ківшик О.В.) позов задоволено. Стягнуто з ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" на користь ТОВ "Евролідер" 563 973,33 грн. інфляційних втрат.

ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" із вказаним рішенням господарського суду Полтавської області не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на неналежне виконання зобов'язання позивачем у зв'язку з відсутністю документів, які б підтверджували надання позивачем сертифікату якості на товар під час поставки.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.

Представник позивача в судовому засіданні та у відзиві проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення.

На думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Крім того, суд приймає до уваги, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо).

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

28.11.2013 р. між ТОВ "Евролідер" (постачальник) та ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" (покупець) укладено Договір поставки товару № 0569-СН (далі - Договір, а.с. 20-21).

При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне :

- в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язався поставити і передати у власність покупця визначений цим договором товар (далі - товар), а покупець зобов'язався прийняти товар та своєчасно здійснювати його оплату (п.1.1 Договору);

- найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), визначаються специфікацією. Якість товару, що постачається за цим договором, має відповідати нормативній документації, діючій на підприємстві виробника товару, вимогам ГОСТУ, ДСТУ, ТУ при їх наявності на даний вид товару (п. 1.2 та п. 1.3 Договору);

- ціна товару зазначається у специфікаціях і може змінюватися тільки з письмової згоди обох сторін з оформленням додаткової угоди за 10-15 робочих днів до зміни ціни. Відповідно до п. 1.5. договору, загальна сума товару за цим договором визначається за сумою всіх специфікацій до цього договору, складених і підписаних належним чином (п. 1.4 та п. 1.5 Договору);

- поставка товару за цим договором здійснюється у строк 20 календарних днів з дати отримання постачальником заявки покупця на замовлення товару. Відвантаження товару здійснюється автотранспортом за базисом поставки DDP згідно Інкотермс в редакції 2000 р. Товар передається в тарі і упаковці, що відповідає: загальноприйнятим вимогам. У зимовий період показник температури товару в бочках повинен становити більше 0°С, що визначається комісією при прийманні товару на складі Покупця. Датою поставки вважається дата підписання видаткової накладної або дата на товарно-транспортній накладній перевізника або дата календарного штемпеля залізничної накладної чи квитанції про приймання вантажу. Поставка товару здійснюється не пізніше 3-х місяців від дати виготовлення, зазначеної на упаковці (п. 2.1- п. 2.5 Договору);

- розрахунки за товар здійснюються протягом 30 календарних днів з дати поставки товару, якщо інше не зазначено у специфікаціях. Розрахунки за товар здійснюються в національній валюті України за ціною, згідно з специфікацією (п. 6.1 Договору);

- у випадку порушення Покупцем строку розрахунку за поставлений товар останній сплачує на користь Постачальника неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла під час порушення грошового зобов'язання від суми заборгованості за кожний день прострочення (п. 10.5 Договору);

- цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками Сторін. Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 13.1 цього Договору закінчується 31 грудня 2014 р. (п. 13.1, п. 13.2 Договору).

На виконання умов Договору позивач відвантажив відповідачу товар на загальну суму 760 416,00 грн., що підтверджується накладними : № 9 від 11.02.2014 р. на загальну суму 353 856,00 грн.; № 2 від 14.01.2014 р. на загальну суму 40 656,00 грн.; № 1 від 14.01.2014 р. на загальну суму 365 904,00 грн., які підписані без будь-яких зауважень з боку відповідача щодо якості та кількості, поставленого позивачем товару (копії наявні у матеріалах справи).

В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору щодо оплати отриманих ним товарів позивач звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за Договором поставки товару № 0569-СН від 28.11.2013 р. у розмірі 863 165,31 грн., з яких : 760 416,00 грн. - сума основного боргу ; 83 534,59 грн. - неустойка; 19 214,72 грн. - 3% річних.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 09.04.2015 р. у справі №917/451/15 позов ТОВ "Евролідер" про стягнення з ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" 863 165,31 грн. заборгованості задоволено повністю. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.07.2015 р. вказане рішення залишено без змін.

Як вірно зазначає місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні, відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Колегія суддів приймає як преюдиційні встановлені вищезазначеним судовим рішенням факт поставки позивачем відповідачу товару за вказаними вище видатковими накладними на виконання умов Договору поставки товару №0569-СН від 28.11.2013 р. та факт наявності заборгованості відповідача з оплати отриманого товару в сумі 760 416,00 грн. за вказаними вище видатковими накладними.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з вимогами (в редакції заяви про збільшення розміру позовних вимог) щодо стягнення з відповідача 563 973,33 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами 28.11.2013 р. договору поставки товару № 0569-СН (інфляційні втрати).

Вирішуючи питання про наявність або відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог та вимог апеляційної скарги, колегія суддів враховую наступне.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин за приписами ст. 204 Цивільного кодексу України є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У розділі 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Відповідно до висновків Верховного суду України за постановами від 20.12.2010 р. № 10/25, від 04.07.2011 р. № 13/210/10, від 12.09.2011 р. № 6/433-42/183, від 14.11.2011 р. № 12/207, від 23.01.2012 р. № 37/64, чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з прийняттям судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат за період з 14.02.2014 р. по 25.06.2015 р. та за період з 14.03.2014 р. по 25.06.2015 р. у розмірі 563 973,33 грн. (з урахуванням моменту виникнення у відповідача зобов'язань з оплати отриманого ним товару по кожній окремій партії поставки), колегія суддів дійшла висновку, що вимоги позивача відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є правомірними, а тому підлягають задоволенню.

Відповідач в апеляційній скарзі посилається на неналежне виконання зобов'язання позивачем у зв'язку з відсутністю документів, які б підтверджували надання позивачем сертифікату якості на товар під час поставки, проте з такими доводами колегія суддів не погоджується, та зазначає наступне.

Як було зазначено вище, колегія суддів в порядку статті 35 Господарського процесуального кодексу України приймає як преюдиційні встановлені судовим рішенням у справі №917/451/15 факт поставки позивачем відповідачу товару за вказаними вище видатковими накладними на виконання умов Договору поставки товару №0569-СН від 28.11.2013 р. та факт наявності заборгованості відповідача з оплати отриманого товару в сумі 760 416,00 грн. за вказаними вище видатковими накладними.

Таким чином, доводи апеляційної скарги слід відхилити, у зв'язку з чим - апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Беручи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що під час розгляду справи господарським судом першої інстанції фактичні обставини справи встановлені на основі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають обставинам справи та їм надана правильна юридична оцінка, прийняте рішення відповідає нормам чинного законодавства та підстав для його скасування не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 06.08.2015 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 13.10.2015 року.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Бондаренко В.П.