Рішення № 5243214, 27.05.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.09 Справа № 28/188/09

Суддя Яцун О.В.

За позовом: Приватного підприємця ОСОБА_1, м.Запоріжжя

До відповідача: Приватного підприємства «Фабрика делікатесних сирів», м.Запоріжжя

Суддя О.В. Яцун

Представники:

від позивача: не зявився

від відповідача: Косаревська О.М. представник на підставі довіреності №5 від 30.12.208р.

16.04.2009р. позивачем заявлені вимоги про стягнення з ПП «Фабрика делікатесних сирів»3400грн. заборгованості за надані послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.04.2009р. порушено провадження у справі №28/188/09, судове засідання призначено на 27.05.09р.

За клопотанням представника відповідача розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Представник позивача в судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладання розгляду справи або про розгляд справи без участі представника позивача до суду не надходило.

Представник відповідача заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 3400грн. за надані послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом визнав в повному обсязі.

Згідно ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

На підставі чого представнику відповідача у відповідності до ст.85 ГПК України за його згодою було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши представника відповідача, вивчивши матеріали справи, суд встановив,

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно з ч.І ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку. Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст.193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.526 ЦК України зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлені законом або договором терміни.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій громадян і організацій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Відповідно, зобов'язання виникають з угод; адміністративних актів; внаслідок заподіяння шкоди; з подій, що породжують цивільно-правові наслідки.

Як свідчать надані до суду документи, між сторонами виникли правовідносини, що породжують взаємні зобов'язання. Позивач зобовязався надати транспортні послуги, а відповідач, в свою чергу, мав прийняти та оплатити надані послуги.

Згідно зі ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобовязанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботи, надати послуги, сплатити грошові кошти) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

За своєю правовою природою спірний правочин є угодою перевезення.

Частина 1 ст.909 ЦК України передбачає, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобовязується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі. Яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобовязується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з ч.2 ст. 640 ЦК України якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладання договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Як свідчать надані до суду документи, ПП ОСОБА_1 надав ПП «Фабрика делікатесних сирів»транспортні послуги згідно договору-заявки №230 від 23.07.2008р. на суму 3400грн., про що свідчать Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 24.07.2008р., Товарна-транспортна накладна №ФАБ-002796 від 23.07.2008р., податкова накладна №18 від 24.07.2008р. та рахунок-фактура №СФ-18 від 24.07.2008р.

Відповідно до пункту 11 договору-заявки оплата транспортних послуг проводиться протягом 3-х днів з моменту отримання рахунку на оплату автотранспортних послуг.

Однак, відповідач зобов'язань належним чином не виконав, оплату за надані послуги, в повному обсязі не здійснив.

В звязку з неналежним виконанням відповідачем зобовязань щодо сплати наданих послуг на його адресу була направлена претензія №б/н від 21.10.2008р. з проханням сплати заборгованість.

Зазначена претензія залишена без відповіді, рахунок без оплати.

Таким чином, сума боргу за надані послуги на момент розгляду справи становить 3400грн.00коп.

Факт наявності заборгованості у розмірі 3400грн.00коп. підтверджується матеріалами справи та не спростовується представником відповідача.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання. Зобов'язання відповідача оплатити надані послуги не припинено.

На день розгляду спору відповідач оплату наданих послуг в повному обсязі не довів, тому вимоги позивача про стягнення заборгованості у сумі 3400грн.00коп. суд визнає документально підтвердженими, нормативно обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивачем окремо заявлені вимоги про стягнення 500грн. витрат на правову допомогу.

Разом з тим, заявлена вимога задоволенню не підлягає, оскільки позивач документально не довів, що понесені ним витрати на надання правової допомоги ПП “Перша юридична компанія» були здійснені саме в межах розгляду цієї справи.

До того ж, суд звертає увагу, що відшкодуванню підлягають витрати за надані послуги адвоката, лише як судові витрати, а не окрема позовна вимога.

На підставі чого заявлені вимоги про стягнення витрат на правову допомогу задоволенню не підлягають

Судові витрати у відповідності до ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.44, 49,75, 82-85 ГПК України, ст.11,526 ЦК України, ст. ст. 175, 193 ГК України суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Фабрика делікатесних сирів» (69068, м.Запоріжжя, вул. Димитрова, 50, р/р 2600730134907, відділення Промінвестбанку м.Дніпропетровськ, МФО 305437, код ЄДРПОУ 32875438) на користь приватного підприємця ОСОБА_1 (69068, АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_2 в ЗОД АППБ «Аваль»м.Запоріжжя, МФО 313827, ІПН НОМЕР_1) 3400(три тисячі чотириста)грн.00коп. заборгованості, 88(вісімдесят вісім)грн. 92коп. державного мита та 102(сто дві)грн.87коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В решті позовних вимог відмовити.

Суддя О.В. Яцун

Рішення підписано: 27 травня 2009р.