Ухвала суду № 52427451, 13.10.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №182/5828/14-ц Головуючий в І інстанції

Провадження №22-ц/774/1479/К/15 суддя Шестакова З.С.

Категорія № 39 (І) Доповідач - Бондар Я.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Бондар Я.М.,

суддів: Зубакової В.П., Соколан Н.О.,

при секретарі: Петренко К.І.,

за участі: представників позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 травня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, в якості третіх осіб Реєстраційна служба Нікопольського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області, Головне Управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом,-

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2014 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності на спадкове майно та зняття з реєстраційного обліку. Уточнивши позовні вимоги просила встановити факт прийняття нею спадщини після смерті сина ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1; визнати за нею право власності на 2/13 частини квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1; а також стягнути з ОСОБА_4 судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її син, ОСОБА_7.

На випадок своєї смерті ОСОБА_7 спадщиною не розпорядився.

Після його смерті відкрилася спадщина на 2/13 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1, яка належала йому на праві власності на підставі договору міни від 29 травня 1997 року.

Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_7 є позивач по справі, яка прийняла спадщину шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном, оскільки зареєстрована та постійно з 29 травня 1997 року проживала в квартирі АДРЕСА_1.

На звернення позивача до нотаріуса з метою оформлення своїх спадкових справ, Другою Нікопольською державною нотаріальною конторою було надано постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 02 квітня 2014 року, оскільки в квартирі АДРЕСА_1 крім померлого ОСОБА_7 зареєстровані: його мати, ОСОБА_3; його дочка, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка на час відкриття спадщини була малолітньою; колишня дружина померлого ОСОБА_5

Дочка померлого ОСОБА_4 також претендує на спадщину після смерті батька та має намір звернутися до суду щодо оформлення спадщини.

ОСОБА_3 не погоджується з правом дочки померлого на спадкування, вважає, що вона спадщину не прийняла, тому претендує, щоб їй було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на всю частку спадкового майна.

ОСОБА_4 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за законом, в якому просила визнати за нею право власності на 1/13 частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 зазначила, що вона була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 разом з батьками ОСОБА_7 та ОСОБА_5

На час відкриття спадщини після смерті батька ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 вона була неповнолітньою, не мала можливості самостійно скористатися правом звернення до нотаріуса. Однак, вважає, що вона прийняла спадщину після смерті ОСОБА_7 відповідно до вимог ст. 549 ЦК України (в редакції 1963 року), оскільки була зареєстрована разом з батьком за адресою: АДРЕСА_1.

Листом № 2989/02-14 від 26.11.2013 державний нотаріус Другої Нікопольської державної нотаріальної контори повідомив її про те, що спадщину після смерті ОСОБА_7 прийняла його мати ОСОБА_3, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, однак, враховуючи те, що ОСОБА_4 не надала нотаріусу правовстановлюючі документи на спадкове майно, їй було запропоновано звернутися до суду.

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 травня 2015 рокупозов ОСОБА_3 задоволено частково.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/13 частину квартири АДРЕСА_1, загальною площею 31,7 кв.м, житловою площею 16,3 кв.м, в порядку спадкування за законом після смерті сина ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Нікополі Дніпропетровської області.

В інший частині в позові ОСОБА_3 відмовити.

Позов ОСОБА_4 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/13 частину квартири АДРЕСА_1, загальною площею 31,7 кв.м, житловою площею 16,3 кв.м, в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Нікополі Дніпропетровської області.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповноту дослідження фактичних обставин справи, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог в повному обсязі та відмову в зустрічних позовних вимогах.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, станом на 30 липня 2003 року право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за: 8/13 частин - ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_4 на підставі договору міни від 29 травня 1997 року, реєстраційний № 3-4445, посвідченого приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Максименко О.В.; 5/13 частин - ОСОБА_9, на підставі договору міни від 31 березня 1999 року, реєстраційний № 1-842, посвідченого Першою Нікопольською державною нотаріальною конторою (а.с.37).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7, який доводиться рідним сином ОСОБА_3 та батьком ОСОБА_4 (а.с.7,8).

На випадок своєї смерті ОСОБА_7 спадщиною не розпорядився (а.с.41).

Після його смерті відкрилася спадщина на 2/13 частини квартири АДРЕСА_1.

Задовольняючи частково первісні позовні вимоги ОСОБА_3 і в повному обсязі зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4 та визнаючи за кожною з них право власності на 1/13 частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, суд першої інстанції виходив з того, що вони обидві є спадкоємцями першої черги після померлого ОСОБА_7 та обидві прийняли спадщину в порядку ч. 1 ст. 549 ЦК України в редакції від 1963 року.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції за огляду на таке.

Відповідно до вимог ст. 529 ч. 1 ЦК України в редакції 1963 року, спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_7 є його мати - позивач по справі ОСОБА_3 та його дочка - відповідач ОСОБА_4

На час відкриття спадщини шлюб між подружжям ОСОБА_4 був розірваний, про що в книзі реєстрації актів про розірвання шлюбу 05 березня 2002 року зроблено запис за № 100 (а.с.57).

07 грудня 2012 року позивач ОСОБА_3 звернулася до Другої Нікопольської державної нотаріальної контори з метою оформлення своїх спадкових справ після смерті ОСОБА_7 (а.с.43).

Проте, постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій Другої Нікопольської державної нотаріальної контори від 02 квітня 2014 року відповідно до ст. 49 Закону України „Про нотаріат" було відмовлено ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на цілу частку спадкового майна, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_10, оскільки спадкоємицею на час відкриття спадщини є також, дочка померлого, ОСОБА_4, яка на час відкриття спадщини була малолітньою та на спадщину претендує (а.с.9,65).

01 жовтня 2013 року ОСОБА_4 також звернулася до Другої Нікопольської державної нотаріальної контори із заявою, щодо прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_7

Листом № 2989/02-14 від 26.11.2013 завідуюча Другої Нікопольської державної нотаріальної контори роз'яснила ОСОБА_4 про неможливість видачі їй свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька, оскільки нею не надано правовстановлюючих документів на спірну частку квартири. Також, другий спадкоємець ОСОБА_3 не погоджується з правом ОСОБА_4 на спадкування частки померлого ОСОБА_7 (а.с.60).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 фактично прийняли спадщину після смерті ОСОБА_7, як спадкоємці першої черги, оскільки відповідно до вимог ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР вони фактично вступили в управління та володіння спадковим майном, оскільки постійно проживали в квартирі АДРЕСА_1 з дня міни житла з 29 травня 1997 року та були зареєстровані в ній (а.с.6,49,70,71).

Факт реєстрації ОСОБА_4 разом з батьком ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1, підтверджується довідкою з місця проживання, яка була видана ТОВ „Оселя Нікополь" від 28 листопада 2012 року (а.с.49), довідкою від 19 червня 2014 року, виданої директором ТОВ „СК Комфорт" ОСОБА_11 на запит нотаріуса Другої Нікопольської державної нотаріальної контори Балашової В.М. (а.с.70,71), паспортом її матері ОСОБА_5, з якого вбачається, що вона була зареєстрована за вказаною адресою з 26 червня 1997 року (а.с.124).

Крім того, з 29 травня 1997 року позивач ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_4 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 на підставі договору міни від 29.05.1997 року, посвідченого приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Максименко О.В. за реєстровим № 3-4445. Право власності було зареєстровано в КП „НМБТІ" 02 червня 1997 року за № 7899-8 (а.с.10).

Отже, доводи апеляційної скарги щодо прийняття довідок про зареєстрованих осіб за адресою: АДРЕСА_1, наданих ОСОБА_4 та відхилення довідок наданих ОСОБА_3, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вважає їх переоцінкою доказів, проте відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Між тим, з матеріалів справи вбачається, що довідки щодо зареєстрованих осіб №96 (а.с.49) та № 1122 (а.с.71), долучені до матеріалів справи разом із копією спадкової справи за клопотанням представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_2

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Тож, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності доказів, які б спростовували позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_4 та доводили заперечення ОСОБА_3

Враховуючи те, що спадкоємиця ОСОБА_4 на час відкриття спадщини була неповнолітньою, фактично прийняла спадщину, що підтверджується її реєстрацією разом з батьками ОСОБА_7 та ОСОБА_5 за місцем знаходження спадкового майна - квартири АДРЕСА_1, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вона має право спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_7 на 1/13 частину квартири АДРЕСА_1, у зв'язку з чим її позовні вимоги підлягають задоволенню.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо доведеності позовних вимог ОСОБА_3 в частині визнання за нею права власності на іншу 1/13 частину квартири АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті сина ОСОБА_7 При цьому, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що немає необхідності встановлювати факт прийняття спадщини ОСОБА_3 після смерті її сина ОСОБА_7, оскільки нормою ст. 549 ч. 1 ЦК України в редакції 1963 року визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Інші доводи апеляційної скарги колегією суду не приймаються до уваги, оскільки вони фактично зводяться до стислого викладу позовних вимог та не спростовують висновків суду по оцінці доказів.

Відтак, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, як недоведена, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: