Ухвала суду № 52427452, 13.10.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 214/4710/14-ц Головуючий у 1-й інстанції

Провадження №22ц/774/1293/К/15 суддя Ан О.В.

Категорія - 27 (І) Доповідач Бондар Я.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді: Бондар Я.М.

суддів: Зубакової В.П., Соколан Н.О.

при секретарі: Петренко К.І.

за участі: відповідача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 19 грудня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_1 про стягнення суми за договором позики,

ВСТАНОВИЛА:

В травні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_1 про стягнення суми коштів за договором позики, в якому просив Стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_1 залишок суми боргу за договором позики від 01.03.2003 року в розмірі 587500,00 грн., а також судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 зазначив, що 01.03.2003 року він, надав відповідачам ОСОБА_6 та ОСОБА_1, позику в розмірі 50000,00 дол. США, що станом на 20.05.2014 року складає у еквіваленті 587500,00 грн. згідно із курсом долара США по відношенню до гривні за даними НБУ офіційний курс - 11-75 грн./1 дол. США. Відповідачі зобов'язалися повернути гроші не пізніше 01.01.2011 року. У визначений у договорі займу термін відповідачі грошей не повернули. Під будь-яким приводом ухиляються від виконання своїх зобов'язань.

Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 19 грудня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 залишок суми боргу за договором позики від 01.03.2003 р. в розмірі 587500,00 грн., а також судові витрати в сумі 3441,00 грн.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просила скасувати рішення суду.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач ОСОБА_1 зазначила, що вона не повідомлялась про дати призначення справи до судового розгляду, заперечила посилання суду першої інстанції на визнання нею позову, зазначила, що вона заяви про визнання позову до суду не надавала, позовні вимоги не визнає, проти задоволення позву заперечує в повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи 01.03.2003 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, ОСОБА_1 було укладено договір позики, відповідно до умов якого позивачем надано позику у сумі 50000,00 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на момент звернення з вказаним позовом до суду, 20.05.2014 року складає 587500,00 грн. (із розрахунку 50000,00 дол. США х 11,75 грн.). Відповідно до умов договору відповідач зобов'язався повернути позику в строк до 01.01.2011р. (а.с.4).

Проте, відповідачі в зазначений строк грошових коштів позивачеві не повернули, в результаті чого, він був змушений звернутись до суду з вказаним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості, а також приймав до уваги, що представником відповідачів було подано до суду заяву про визнання позовних вимог в повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

Так, відповідно до договору позики, укладеного 01 березня 2003 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і ОСОБА_1, відповідачі отримали грошові кошти у сумі 50000,00 доларів США., строком повернення до 01 січня 2011 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Проте, заперечуючи проти позовних вимог, відповідачем ОСОБА_1 не надано суду доказів виконання договору позики, а саме повернення позивачеві коштів отриманих, згідно договору.

Доводи апеляційної скарги щодо неповідомлення відповідача ОСОБА_1, про розгляд справи судом першої інстанції, не приймаються до уваги, оскільки в судових засіданнях приймала участь її представник ОСОБА_7, що підтверджується копією довіреності (а.с.30). Крім того, за правилом ч. 5 ст. 76 ЦПК України повідомлення про дату розгляду справи представника особи, яка бере участь у справі, вважається повідомленням особи.

Доводи заявників апеляційної скарги щодо спливу строку позовної давності для звернення до суду з вказаним позовом, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки згідно ч.ч. 3,4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно висновку Верховного Суду України, зробленого у справі 6-780цс15 від 30.09.2015 року відповідно до частини першої статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції при розгляді справи здійснює перевірку і оцінку фактичних обставин справи та їх юридичну кваліфікацію в межах доводів апеляційної скарги, які вже були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Нові матеріально-правові вимоги, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції, не приймаються та не розглядаються судом апеляційної інстанції. Той факт, що сторона не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції у випадках, передбачених законом може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, а не для вирішення апеляційним судом її заяви про застосування позовної давності.

Оскільки стаття 267 ЦК України є нормою матеріального права суд апеляційної інстанції не вправі розглядати заяву про застосування строків позовної давності.

Інші доводи апеляційної скарги колегією суду не приймаються до уваги, оскільки вони фактично зводяться переоцінки рішення суду по оцінці доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці.

Відтак, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, як недоведена, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 19 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: